Рішення

від 13.02.2024 по справі 910/15497/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2024Справа № 910/15497/23

За позовом Фізичної особи-підприємця Коверник Ірини Павлівни

до 1) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторомі-Транс"

про стягнення 39 022,19 грн.

Суддя Борисенко І. І.

без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва звернулась з позовом Фізична особа-підприємець Коверник Ірина Павлівна (далі - ФОП Коверник І. П., позивач) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (далі - ПрАТ "СК "Перша", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторомі-Транс" (далі - ТОВ "Авторомі-Транс", відповідач-2) про стягнення страхового відшкодування в сумі 39 022,19 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.06.2023 у м. Харкові сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Renault", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «Schmitz», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ФОП Коверник І. П., та автомобіля марки "Renault", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом «Schmitz», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить ТОВ "Авторомі-Транс", під керуванням ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ "СК "Перша" та якого було визнано винним у вказаній ДТП. При цьому, водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Авторомі-Транс". Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності, виконаного на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіціента фізичного зносу автомобіля склала 40 240,93 грн.

Оскільки ПрАТ "СК "Перша" сплатило позивачу матеріальну шкоду частково - на суму 17 914,32 грн., позивач просить в новій редакції позовної заяви від 09.10.2023 стягнути з відповідача-1 страхове відшкодування в межах ліміту застрахованої у відповідача-1 цивільно-правової відповідальності водія зазначеного транспортного засобу в сумі 22 326,61 грн. (40 240,93 грн. - 17 914,32 грн.), пеню у сумі 247,39 грн. за період з 16.09.2023 по 05.10.2023, 3 % річних у сумі 63,00 грн. за період з 16.09.2023 по 05.10.2023, а з власника цього транспортного засобу (ТОВ "Авторомі-Транс", відповідача-2) - різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яку має здійснити відповідач-1 в сумі 16 385,19 грн. (від суми страхового відшкодування без коефіцієнту фізичного зносу зазначеного у звіті суб`єкта оціночної діяльності, наданого позивачем, 56 626,12 грн. - 40 240,93 грн.), що разом становить 39 022,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

02.11.2023 відповідач-1 надав суду відзив, у якому позов не визнав, зазначив, що він не погоджується із розміром заподіяної шкоди, вказаним у звіті суб`єкта оціночної діяльності, наданого позивачем, де вартість відновлювального ремонту була визначена у сумі 40 240,93 грн. (з урахуванням фізичного зносу), яка на думку відповідача є завищеною.

Посилаючись на такі обставини, відповідач-1 надав власний звіт про оцінку транспортного засобу № 30-06/23Р від 26.09.2023 та протокол огляду (від підписання якого представник позивача відмовився), згідно з яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіціента фізичного зносу автомобіля склала 17 914,32 грн. На підставі вказаного звіту та з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу та франшизи відповідачем і було сплачене потерпілій особі страхове відшкодування в сумі 17 914,32 грн., тому просив відмовити у задоволенні позову.

06.11.2023 від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, у яких доводи відповідача вважав необґрунтованими.

Також ухвала Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача-2 (62418, Харківська обл., смт. Пісочин, вул.. Автомобільна, 8), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, поштовий конверт № 0600054881441 було повернуто суду 28.11.2023 з відміткою пошти: "за закінчення терміну зберігання".

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У визначений законом строк відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позов не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч.2 ст 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач-2 не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача-2.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив та інші заяви по суті справи, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Із матеріалів справи вбачається, що 13.06.2023 у м. Харкові сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Renault", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «Schmitz», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ФОП Коверник І. П., та автомобіля марки "Renault", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом «Schmitz», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить ТОВ «Авторомі-Транс», під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі № 641/3590/23, яка набрала законної сили, за вказаним фактом ДТП ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи - ОСОБА_1 , який керував автомобілем "Renault", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована у ПрАТ "СК "Перша" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/213062523.

Згідно зі звітом про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 50-09.23 від 27.09.2023 (дата оцінки 13.06.2023), наданого позивачем, вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику транспортного засобу напівпричепу «Schmitz», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, склала 40 240,93 грн., а без урахування фізичного зносу - 56 626,12 грн.

Також матеріали справи свідчать, що 16.06.2023 ОСОБА_2 (власник пошкодженого транспортного засобу) звернулась до ПрАТ "СК "Перша" з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Зі свого боку, відповідач на підставі звіту суб`єкта оціночної діяльності ФОП Якименко Р. М. № 30-06/23Р від 26.09.2023, згідно з яким вартість матеріального збитку, заподіяного власнику напівпричепа «Schmitz», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, склала 17 914,32 грн., відшкодував потерпілій особі вказану суму матеріального збитку на підставі вищевказаного звіту, що підтверджується платіжними дорученнями № 4389 від 05.10.2023, № 4254 від 02.10.2023.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що за договором страхування страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У той же час, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Під час розгляду справи в суді відповідач-1 не погодилися із сумою завданого позивачу матеріального збитку, оскільки, сума, заявлена до стягнення при розрахунку вартості відновлювального ремонту є завищеною.

Згідно з п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 по справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Зокрема, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, положеннями статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі № 910/6094/17 від 02.05.2018, по справі № 910/5001/17 від 12.03.2018, по справі № 910/20199/17 від 01.06.2018, по справі № 910/22886/16 від 01.02.2018, по справі № 910/171/17 від 02.10.2018.

Отже застосування коефіцієнту фізичного зносу на складові частини (деталі) пошкодженого автомобіля у спірних відносинах є обов`язковим.

У матеріалах справи наявний звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 50-09.23 від 27.09.2023 (дата оцінки 13.06.2023) суб`єкта оціночної діяльності ФОП Коріновського Є. Ю., наданий позивачем, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту напівпричепа «Schmitz», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ФОП Коверник І. П., з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,7) склала 40 240,93 грн.

Зі свого боку, як вказує відповідач-1, 30.06.2023 ПрАТ "СК "Перша" направило свого представника суб`єкта оціночної діяльності ФОП Якименко Р. М. для проведення огляду пошкодженого транспортного засобу напівпричепа «Schmitz», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Як зазначає відповідач-1, вказаний огляд був проведений ФОП Якименко Р. М. за участю довіреної особи позивача - Волошко В. М., проте, останній від підписання протоколу огляду відмовився.

У подальшому, відповідач-1, враховуючи проведений огляд напівпричепа «Schmitz», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , надав власний звіт суб`єкта оціночної діяльності ФОП Якименка Р. М. № 30-06/23Р від 26.09.2023, згідно з яким вартість матеріального збитку, заподіяного власнику напівпричепа «Schmitz», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, склав 17 914,32 грн.

Проте, указаний звіт суд вважає неналежним доказом у справі, оскільки, по-перше, у матеріалах справи відсутні докази, що Волошко В. М. є довіреною особою позивача, яким, як вказує відповідач, фактично надавався для огляду пошкоджений транспортний засіб, при цьому, що від підписання такого протоколу огляду ОСОБА_3 відмовився.

По-друге, відповідно до п 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

В свою чергу п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком може бути залучено свого представника, яким може бути працівник страхової компанії, або експерт. Право залучати страховиком аварійних комісарів для визначення настання страхового випадку, та розміру збитків Закон не передбачає.

Крім цього, відповідно до вимог п. 32 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", для застрахованого майна, оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків.

Проте, зі змісту звіту про оцінку транспортного засобу, складеного ФОП Якименко Р. М., № 30-06/23Р від 26.09.2023, вбачається, що він був проведений фактично аварійним комісаром з правом проведення автотоварознавчих експертиз майже через три місяці після ДТП, у той час як датою оцінки, наданого позивачем звіту ФОП Коріновського Є. Ю. № 50-09.23 є 13.06.2023, тобто розмір матеріального збитку був розрахований станом на дату ДТП.

Зазначену у звіті ФОП Якименко Р. М. дату оцінки - 14.06.2023 суд не приймає до уваги, оскільки з повідомленням про ДТП Коверник І. П. звернулась до відповідача-1 16.06.2023, а у протоколі огляду, наданому відповідачем-1, ФОП Якименко Р. М. взагалі зазначив дату 30.06.2023.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Звіт суб`єкта оціночної діяльності ФОП Коріновського Є. Ю. № 50-09.23 від 27.09.2023 (дата оцінки 13.06.2023) суд вважає більш вірогідним доказом підтвердження реального розміру збитків, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, що складає 40 240,93 грн. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових).

Таким чином, суд вважає, що належно підтвердженою сумою матеріального збитку, спричиненого потерпілій особі (позивачу), є вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, яка становить 40 240,93 грн. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу).

Водночас судом враховано, що статтею 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з Полісом страхування цивільно-правової відповідальності винної особи № ЕР/213062523 ліміт відповідальності страховика перед страхувальником становить 160 000,00 грн., а франшиза - 0,00 грн., тому розмір страхового відшкодування на розмір франшизи не зменшується.

Судом також встановлено, що 02.10.2023 та 05.10.2023 відповідач-1 частково сплатив позивачу страхове відшкодування у сумі 17 914,32 грн., тому відшкодуванню відповідачем-1 підлягає сума у розмірі 22 326,61 грн. (40 240,93 грн. - 17 914,32 грн.).

Щодо стягнення з відповідача-1 3 % річних у сумі 63,00 грн. за період з 16.09.2023 по 05.10.2023 ( визначених в новій редакції позовної заяви від 09.10.2023), то суд зазначає таке.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених матеріальних втрат, з урахуванням встановлених судом обставин, дійшов висновку, що з відповідача-1 на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 63,00 грн., тобто у сумі, як просив позивач.

Крім страхового відшкодування, позивач також нарахував відповідачу-1 пеню в сумі 247,39 грн. за період з 16.09.2023 по 05.10.2023 за прострочення зобов`язання.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З указаних приписів закону вбачається обов`язок страховика сплатити пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (п. 2.5, 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд вважає його обґрунтованим на заявлену позивачем суму 247,39 грн. за період з 16.09.2023 по 05.10.2023.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що пеня у сумі 247,39 грн. була сплачена замовником позивачу у 05.10.2023, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 4491 від 05.10.2023, тобто до відкриття провадження у справі, що свідчить про відсутність предмету спору в цій частині на час звернення позивача до суду.

За змістом ст. 231 ГПК України у разі відсутності предмету спору провадження у справі закривається. Проте, відповідно до ч. 4 п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення (закриття) провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин у позовних вимогах ФОП Коверник І. П. в частині стягнення з відповідача-1 пені у сумі 247,39 грн. слід відмовити.

Також позивач заявив вимогу про вказівку в рішенні суду про нарахування пені відповідно до ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та згідно зі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та відсотків до дати фактичного виконання рішення.

Проте, такі вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

По-перше, норми ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та ст. 625 ЦК України не передбачають обов`язок суду щодо зазначення у рішенні про можливість додаткового нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних по дату фактичного виконання рішення у повному обсязі; по-друге, рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь - яких порушень, рішення не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись. Суд вважає, що розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, суперечить принципам правосуддя. У той же час, у законодавстві України можливі подальші зміни, що будуть регулювати спірні відносини сторін, про які суду на час прийняття рішення невідомо і не може бути відомо.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП Коверник І. П. до ПрАТ "СК "Перша" підлягають частковому задоволенню, а саме - в частині стягнення страхового відшкодування у сумі 22 326,61 грн. та 3 % річних у сумі 63,00 грн.

Щодо відповідальності ТОВ "Авторомі-Транс" (відповідача-2) у спірних відносинах, до якого також заявлені вимоги за спричинення позивачу шкоди, суд виходив з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Водночас, частиною 1 статті 1172 ЦК України встановлено, що шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, відшкодовує юридична особа.

Отже, аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 426/16825/16-ц).

Із наявних у справі матеріалів вбачається (чого не заперечував також відповідач-2 під час надання пояснень суду), що винний у скоєнні правопорушення водій ОСОБА_1 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ "Авторомі-Транс".

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, ТОВ "Авторомі-Транс" є відповідальною особою за спричинену у ДТП шкоду в частині відшкодування різниці між розміром завданої позивачу шкоди та сумою страхового відшкодування.

Проте, оскільки розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається з урахуванням коефіцієнта зносу, що згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності ФОП Коріновського Є. Ю. № 50-09.23 від 27.09.2023 (дата оцінки 13.06.2023) становить 40 240,93 грн., частину з яких у сумі 17 914,32 грн. відповідач-1 сплатив у добровільному порядку, а інша частина у сумі 22 326,61 грн. стягнута судом у даному судовому спорі з відповідача-1, що разом становить 40 240,93 грн., то підстав для стягнення страхового відшкодування у сумі 16 385,19 грн. з відповідача-2 у суду немає.

Отже, у позовних вимогах ФОП Коверник Ірини Павлівни про стягнення з відповідача-2 страхового відшкодування в сумі 16 385,19 грн. суд відмовляє.

У частині вимог позивача про стягнення витрат на проведення експертизи в сумі 4 500,00 грн. (понесених ним з метою визначення витрат на проведення оцінки вартості пошкодженого майна), суд зазначає, що ці вимоги також є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Так, для визначення розміру страхового відшкодування на замовлення позивача ФОП Коріновським Є. Ю. був складений звіт № 50-09.23 від 27.09.2023, вартість послуг якого становить 4 500,00 грн. Сплата вказаних витрат підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 500923 від 25.09.2023.

За таких обставин, враховуючи висновки суду про задоволення позову ФОП Коверник Ірини Павлівни щодо стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування, розмір якого був встановлений вказаним суб`єктом оціночної діяльності, то понесені позивачем витрати на оплату даної експертизи у сумі 4 500,00 грн. також підлягає задоволенню і стягненню з відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП Коверник Ірини Павлівни підлягають частковому задоволенню, оскільки вимоги про стягнення з відповідача-1 пені у сумі 247,39 грн. та стягнення з відповідача-2 страхового відшкодування у сумі 16 385,19 грн. не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 2 684,00 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 10 000,00 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. заявник надав копії: свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, видане адвокату Чіпу Я. М. (№ 1918 від 17.11.2008); ордеру на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Чіпом Я. М. АЕ № 1106216 від 28.09.2023; договору про надання правничої допомоги № 16/06/23-1 від 16.06.2023, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Радник" та ФОП Коверник І. П.; додатку № 1 від 28.09.2023 до вказаного договору (акту виконаних робіт), у якому сторони домовились про вартість правничої допомоги, що склала 10 000,00 грн.; рахунку № 51/2023 від 28.09.2023 на суму 10 000,00 грн.; платіжної інструкції № 0.0.3223508283.1 на суму 10 000,00 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У даному випадку суд зважає на наступне: категорію розглянутої справи, яка є простою, малозначною та такою, що не містить складного предмету доказування; кількість учасників справи (позивач та відповідач); підставою позову є страхове відщкодування; підготовка позову зазначеної категорії не займає великого обсягу часу та знань у кваліфікованого юриста, а відшукання доказів є мінімально затратним; при цьому розгляд справи відбувся у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Також суд враховує кількість годин, витрачених адвокатом з надання правничої допомоги, пов`язаною з підготовкою справи до розгляду та збору доказів; вчинення дій позивачем зі збирання доказів, складання позовної заяви та безпосереднє ведення самої справи, у тому числі й стосовно підготовки заперечень на відзив. Також суд враховує, що розмір витрат на оплату правничої допомоги було визначено за домовленістю сторін.

Отже, з метою дотримання критерію розумності і співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ФОП Коверник І. П. на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову суд покладає на сторони судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. та судовий збір у сумі 2 684,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Коверник Ірини Павлівни до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторомі-Транс" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30, ідентифікаційний код 31681672) на користь Фізичної особи-підприємця Коверник Ірини Павлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) страхове відшкодування у сумі 22 326 (двадцять дві тисячі триста двадцять шість) грн. 61 коп., 3 % річних у сумі 63 (шістдесят три) грн. 00 коп., витрати на проведення експертизи в сумі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1 539 (одна тисяча пятсот тридцять девять) грн. 99 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 737 (п`ять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 66 коп.

У решті вимог до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" та у вимогах до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторомі-Транс" - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повне судове рішення складене та підписано 13 лютого 2024 року.

Суддя Борисенко І. І.