Рішення

від 06.07.2023 по справі 911/306/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/306/23

Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Бондаренко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/306/23

за позовом: Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради

до відповідача: Телерадіокомпанія "Ультра ЛТД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 25 795, 21 грн.

за участю представників:

від позивача: Пироженко А.О., витяг з ЄДР № 29889769 від 05.12.2022

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ

Комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою за вих. № 107/08 від 26.01.2023 до Телерадіокомпанії "Ультра ЛТД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення основного боргу в сумі 16 045,04 грн., трьох процентів річних в сумі 1 830,41 грн. та інфляційних витрат в сумі 7 919,76 грн., що разом складають 25 795, 21 грн. за втрати теплової енергії на опалення місць загального користування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 01.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, а також, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, проте не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі із урахуванням вимог ст.165 ГПК України.

22.02.2023 від позивача на адресу суду надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

08.03.2023 від відповідача на електронну пошту суду надійшла заява про застосування строку позовної давності, що не підписана електронним цифровим підписом.

08.03.2023 від відповідача на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву, що не підписаний електронним цифровим підписом.

10.03.2023 від відповідача на адресу суду надійшов оригінал відзиву на позовну хаяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволення позову з наступних підстав:

- 12.04.2016 року відповідач звернувся до позивача з пимьовим зверненням про проведення розрахунку втрат тепла в ізольованих трубах, які транзитом проходять через приміщення, яке на той час було власністю відповідача;

- 10.10.2016 року за результатом роботи комісії, позивачем було складено акт обстеження нежитлового приміщення щодо утеплення та зроблено висновок про те, що теплоізоляція проведена якісно, недоліків не виявлено;

- в подальшому будь-яка співпраця чи контакти позивача та відповідача не відбувались, розрахунку не проводилось, до відповідача не доведено результат розгляду заяви від 12.04.2016 року;

- доданий до позовної заяви проект договору про надання послуг з централізованого опалення місць загального користування на адресу відповідача не надходив, хоча за цією адресою відповідач вів активну господарську діяльність та постійно знаходилось як керівництво так і працівники;

- жодних договірних стосунків між сторонами не було, рахунки, акти про надані послуги позивачем не надсилались, а тому у відповідача були відсутні підстави нести непідтверджені затрати;

- зважаючи на відсутність достатніх і належних доказів отримання Відповідачем проекту договору про надання послуг з централізованого опалення місць загального користування, актів приймання-передачі виконаних послуг, рахунків (оферти, з викладенням их умов майбутнього договору), заборгованості у відповідача не виникло;

- позивач не передав відповідачу пропозиції про укладення договору, актів, рахунків, відповідач не отримував вимог та претензій, доказів отримання таких документів немає;

- позовна заява подана до суду 01.02.2023 року, відповідно строк позовної давності розповсюджено на вимоги, починаючи з 31.01.2020 року;

- як вірно вказано у тексті позовної заяви, право власності на приміщення за адресою: м. Вишгород, проспект Мазепи, буд.7, приміщення 53 за відповідачем було припинено у квітні 2021 року;

- період, за який може бути проведено стягнення становить від 31.01.2020 року по 30.04.2021 року, тобто 1 рік та 3 місяці;

- в листі від 10.08.2016 року за № 1264/08 вказана друга складова МЗК, а саме втрата теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку. Вказано також, що позивачем проведений розрахунок по втратам. Нам ніби-то був наданий такий розрахунок, який є додатком до позовної заяви - «Замеры в трубопроводе по адресу Мазепы, ТРК Ультра». В самому розрахунку вказано що формула взята з підручника - «Опалення, вентиляція та кондиціонування «Теплопередача», автори ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , видавництво «Енергія») «Методиці розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затвердженої Наказом Міністерством будівництва та архітектури та ЖКХ України № №359 від 31.10.2006 року (надалі по тексту - Методика 359), посилання на яку міститься у позові;

- позивачем надсилався незаповнений договір на підпис, який Відповідач не отримав;

- в проекті Договору, доданому-до матеріалів справи, зазначено, що розрахунок зроблений за Методикою 359, але сам розрахунок свідчить про зворотнє - доказ «Замеры в трубопроводе по адресу Мазепы, ТРК Ультра»;

- Методика №359, нова Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКХ України від 22 листопада 2018 року за № 315 враховують при розрахунку МЗК займану споживачем площу приміщень та інші показники (поверховість будинку, чи є загальний та індивідуальні вузли обліку та інші);

- в будинку присутні інші власники нежитлових приміщень;

- як стало відомо, їм МЗК за користування тепломережею не нараховувалось;

- опалення в приміщеннях відповідача відсутнє, працююче серверне обладнання виділяє дуже багато тепла яке використовувалось відповідачем саме для обігріву частини підвального приміщення по якому проходить трубопровід;

- у дійсності будинковий вузол обліку нарахував кількість використаної теплової енергії за місяць, сюди входить опалення квартир + МЗК (під`їзд + підвал);

- позивач повинен мати дані технічної інвентаризації площі квартир, підвалу, сходових клітин. Розрахунок повинен бути проведений за Методиками втрати на опалення сходових клітин та втрати в трубопроводах в підвалах. Ці втрати відокремлюються від Показника будинкового вузла обліку. Все що залишається розподіляється по площам квартир. А сума за МЗК розподіляється на всіх споживачів (квартири, нежитлові приміщення);

- даний підхід при нарахуваннях, доданих до позовної заяви не застосований.

10.03.2023 відповідача на адресу суду надійшов оригінал заяви про застосування строку позовної давності, відповідно до якої відповідач просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові у зв`язку із наступним:

- позивач не передав Відповідачу пропозиції про укладення договору, актів, рахунків;

- відповідач не отримував вимог та претензій, доказів отримання таких документів немає;

- позовна заява подана до суду 01.02.2023 року, відповідно строк позовної давності розповсюджено на вимоги, починаючи з 31.01.2020 року;

- як вірно вказано у тексті позовної заяви, право власності на приміщення за адресою: м. Вишгород, проспект Мазепи, буд.7, приміщення 53 за Відповідачем було припинено у квітні 2021 року;

- період, за який може бути проведено стягнення становить від 31.01.2020 року по 30.04.2021 року, тобто 1 рік та 3 місяці.

Ухвалою суду від 15.03.2023 постановлено перейти до розгляду справи № 911/306/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 06.04.2023 о 16:00.

23.03.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає наступне:

- відповідач посилається на відсутність між ним та позвачем договірних відносин (що відповідно на його думку створює відсутність підстав для задоволення позовних вимог) і одночасно заявляє строк давності (яка застосовуватися тоді коли є підстави для задоволення позовної заяви, про що, зокрема, і сам відзначає відповідач у своєму відзиві, ще й додає при цьому, що періодом з може бути проведено стягнення становить період з 31.01.2020 року по 30.04.2021 тобто 1 рік та 3 місяці);

- у матеріалах справи наявна копія листа № 1264/08 від 10.08.2016 року, що надсилався позивачем відповідачу (та доказів його надсилання), з яким останньому надсилался рзхрахунок утрат теплової енергії для його приміщення та проект договору про надання послуг з опалення місця загального користування у 2-х екземплярах. Один з них відповідач мав підписати та повернути на адресу підприємства, чого ним зроблено не було;

- рахунки на оплату та акти надання послуг по всім без виключення зобов`язанням, що виникли протягом усього періоду за який нині стягується з відповідача заборгованість останньому направлялися, докази надсилання та відповідно копії самих рахунків та актів наявні в матеріалах справи;

- твердження відповідача, про те, що він не отримував ані рахунків, ані акту, ані рахунку, ані проекту договору не відповідають дійсності і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами;

- відсутність письмово оформленого договору з позивачем (в нашому випадку про надання послуг з централізованого опалення місць загального користування) при підтвердженні факту їх (послуг) надання, не звільняє осіб, що отримували таку послугу без укладення відповідного договору, від обов`язку оплати за фактично отриману послугу;

- остаточна сплата утрат теплової відповідачем повинна була здійснюватися не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, зазначене узгоджується з умовами договору, що надсилався відповідачу для заключения (п. 1.5) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630;

- по зобов`язанню березня, прострочення виконання зобов`язання (початок відліку строку позовної давності) починалося з 21.04.2017 року, а строк позовної давності закінчувався 20.04.2020 року;

- по зобов`язанню жовтня 2017 року, прострочення виконання зобов`язанні виникало з 20.11.2017 року, а трирічний строк позовної давності спливав 21.11.2020 і так щодо кожного наступного зобов`язання;

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19» на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 року по 22.05.2020 року. В подальшому дія карантину постійно продовжувалася на всій території України згідно відповідних постанов КМУ;

- на сьогоднішній день, карантин в Україні знову продовжено до 30.04.2023 відповідно до постанови КМУ № 1423 від 23.12.2022 року;

- приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби, строки визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину;

- враховуючи вказану норму матеріального права а також фактичні обставини справи, зокрема дату звернення позивачем до суду (27.01.2023 року) - строк позовної давності щодо вимог позивача, у даній справі позивачем не пропущено, оскільки по всім несплаченим відповідачем зобов`язанням, строк позовної давності на день початку карантину не сплив, а відповідно з моменту початку карантину в Україні всі строки позовної давності продовжилися на відповідний період дії карантину;

- на сьогоднішній день в Україні діє воєнний стан, затверджений Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану який, зокрема, продовжений на сьогодні у відповідності до Указу Президента України від 7 листпода 2022 року № 757/2022;

- є очевидним, що строки позовної давності при зверненні позивачем з відповідним позовом до суду, порушені не були - відповідно борг, що виник у відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію, підлягає стягненню повному обсязі;

- розрахунок був проведений з урахуванням також вимог СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляція и кондиционирование, а також з урахуванням вимог ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондицюнування;

- розрахунки по зазначеним у методиці № 359 формулам проводяться саме з врахуванням положень вимог вищевказаного СНиП, тому твердженням відповідача про те, що розрахунок не відповідає методиці № 359 і проекту договору, що надсилався відповідачу для заключения не відповідає дійсності;

- положення методики № 315 можна було б застосовувати у випадку заключения публічного індивідуального договору приєднання, що було чітко визначено вимогами чинного законодавства;

- в нашому випадку всі нарахування проводилися відповідачу з урахуванням положень вимог методики № 359;

- МЗК виставляються підприємством і іншим власникам нежитлових приміщень;

- на підставі акту тимчасової комісії виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 03.02.2016 року та звернення відповідача позивачем було проведено розрахунок частки теплових втрат, що припадають на його приміщення, складові яких відображені в самому розрахунку та який надсилався відповідачу;

- відповідач вірно зазначив, що будинковий вузол обліку нараховував кількість використаної теплової енергії за місяць по будинку де, зокрема розміщене і його приміщення;

- після чого, від зазначеного показання віднімалася частка теплових втрат за місяць, що припадає на приміщення відповідача, інші нежитлові приміщення та на споживачів;

- у споживача є чітко визначена середня частка втрат тепла на місяць, яка може змінюватися тільки в залежності від кількості днів надання теплової енергії до будинку, де розміщене офісне приміщення відповідача;

- з приводу того, що в приміщенні відповідача було працююче серверне обладнання, що виділяє дуже багато тепла яке використовувалось відповідачем саме для обігріву частини його приміщення по якому проходить трубопровід, зазначає, що це не має ніякого відношення до визначення частки втрат на місяць, що припадає на приміщення відповідача, оскільки розрахунок вищевказаної середньої частки втрат тепла на місяць для відповідача проводився по утратам теплової енергії розподільчими трубопроводами, що знаходяться у будинку де було розміщене офісне приміщення відповідача.

05.04.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 06.04.2023 постановлено про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 13.04.2023 об 13:45.

10.04.2023 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

11.04.2023 від відповідача на електронну пошту суду надійшло клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції.

13.04.2023 від відповідача на електронну пошту суду, з накладенням ЕЦП, надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначє наступне:

- укладення договору про надання послуг з централізованого опалення є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору;

- на адресу відповідача не надходив примірник договору, а це обов`язок саме Позивача;

- справді 12.04.2016 року відповідач звернувся до позивача з письмовим зверненням про проведення розрахунку втрат тепла в ізольованих трубах, які транзитом проходять через приміщення, яке на той час було власністю відповідача;

- 10.10.2016 року, за результатом роботи комісії, позивачем було складено акт обстеження нежитлового приміщення утеплення та зроблено висновок про те, що теплоізоляція проведена і недоліків не виявлено;

- в подальшому будь-яка співпраця чи контакти позивача та відповідача не відбувались, розрахунку не проводилось, до відповідача не доведено результат розгляду заяви від 12.04.2016 року;

- жодних договірних стосунків між сторонами не було, рахунки, акти про надані послуги позивачем не надсилались, а тому у відповідача були відсутні підстави нести непідтверджені затрати, оскільки такі дії спровокували б виникнення неправомірних затрат та зменшення бази нарахування для податку на прибуток, та, як наслідок, ризик отримання негативних податкових наслідків;

- зважаючи на відсутність достатніх і належних доказів отримання відповідачем проекту договору про надання послуг з централізованого опалення місць загального користування, актів приймання-передачі виконаних послуг, рахунків (оферти, з викладенням істотних умов майбутнього договору), заборгованості у відповідача не виникло, а тому вимога про її стягнення є безпідставною;

- надаючи відповідь на відзив у цій частині, позивач так і не надав доказів отримання відповідачем пропозиції про укладення договору про надання послуг опалення місць загального користування;

- якщо припустити, що лист за № 1264/08 від 10.08.2016 року було все ж направлено, то підставою для стягнення нарахувань є визнання укладеним такого договору;

- вимога про визнання договору укладеним (а вже на цій підставі можна заявляти вимогу про стягнення) могла бути заявлена до 29.08.2019 року (-+3 дні), тобто до 02.04.2020 року (строк, коли набув чинності закон №540-ІХ від 30.03.2020 року щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину);

- позовна заява подана до суду 01.02.2023 року, відповідно строк позовної давності минув;

- виходячи з суті нарахувань, а саме за МЗК (втрати в трубопроводі), позивачем не надано доказів, що: 1) система опалення об`єкта теплопостачання є відокремленою або не відокремленою від системи опалення житлового будинку; 2) відсутні акти встановлення приладів комерційного обліку спожитої тепло енергії, договірні теплові навантаження з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача розрахунковому періоді; відсутні акти готовності до опалювального періоду, акти промивки системи централізованого опалення, акти вводу в експлуатацію приладу обліку теплової енергії тощо (по кожному приміщенню окремо);

- оскільки договір не був укладений, спірні правовідносини щодо стягнення існуючої заборгованості мають ґрунтуватись виключно на розрахунках за кожним приміщенням окремо, за фактично надані та документально підтверджені послуги з опалення, а копії рахунків та виконаних робіт є неналежними доказами, оскільки, не мають значення для вирішення позадоговірного спору;

- факт наявності теплопостачання в приміщення жодним документом не підтверджений та до позову не доданий;

- звертає увагу, що копії рахунків та актів над надання послугу на ім`я ФОП Лукашука Леоніда Івановича не підписані останнім, а тому є неналежними доказами.

Ухвалою суду від 13.04.2023 відкладено підготовче засідання до 27.04.2023 о 14:40.

18.04.2023 від відповідача на адресу суду надійшов оригінал заперечень на відповідь на відзив.

24.04.2023 від відповідача на адресу суду надійшли письмові пояснення з додатковими доказами.

У судовому засіданні 27.04.2023 оголошено перерву до 11.05.2023 о 15:00.

09.05.2023 від відповідача на електронну адресу суду надійшло нормативно-правове обгрунтування.

10.05.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло нормативно-правове обгрунтування.

У судовому засіданні 11.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.06.2023 о 15:00.

18.05.2023 від відповідача на адресу суду надійшлов оригінал нормативно-правового обгрунтування.

07.06.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 08.06.2023 оголошено перерву до 23.06.2023 о 09:30.

08.06.2023 від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення.

14.06.2023 від відповідача на адресу суду надійшов оригінал письмових пояснень.

20.06.2023 від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення з додатковими доказами.

22.06.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що представник відповідача перебуває на лікарняному у зв`язку із проведенням операції.

Ухвалою суду від 23.06.2023 відкладено розгляд справи на 06.07.2023 о 14:40.

04.07.2023 на адерсу сууд від відповідача надійшло клопотання про відкладення розглялу справи у зявку із перебуванням представника відповідача на лікарняному.

В судове засідання 06.07.2023 зявився представник позивача.

Представник відповідача не зявився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача підримав позовні вимоги.

За результатами розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає таке.

Представник відповідача мотивує подане ним клопотання знаходженям на лікарняному, на підтвердження чого надає листок непрацездатності 8277712-2015624544-1, в якому зазначено статус ЛН - закритий.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Разом із тим, у відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Також суд наголошує, що норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретними особами, відтак, у відповідача є можливість забезпечити участь будь-якого іншого уповноваженого представника для захисту своїх прав, при розгляді даної справи.

Відтак, з урахуванням інших заяв відповідача про відкладення розглялу справи від 05.04.2023, від 10.04.2023, від 22.04.2023 та мотивів їх поданння, у судовому засіданні 06.07.2023 суд, у порядку частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Неявка в судове засідання 06.07.2023 представника відповідача, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм ч. 2 ст. 2 ГПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Рахом з тим, відповідач як юридична особа не позбавлена права та можливості забезпечити захист своїх прав та інтересів за рахунок інших представників, в т. ч. на договірних засадах, а вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, враховуючи позицію позивача і заперечення відповідача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що за результатами роботи тимчасової комісії, яка відбулась 2 та 3 лютого 2016 року, в нежитлових приміщеннях будинку №7 по пр. І. Мазепи в м. Вишгород, під час візуального огляду, зокерма, було виявлено в підвальних приміщеннях які займає ТОВ ТРК «Ультра ЛТД» булі виявлені неізольовані стояки опалення, які транзитом проходять до житлового будинку. Крім цього, директором підприємства Лазаренко В.В був наданий акт обстеження приміщень, які займає ТОВ ТРК «Ультра ЛТД», про відсутність системи опалення.

За результатами роботи тимчасової комісії щодо вивчення та дослідження питання сплати комерційними підприємствами за постачання тепла в будинку № 7 по просп. І. Мазепи в м. Вишгород, комісія вважає за потрібне рекомендувати всім підприємцям, що займають нежитлові приміщення, звернутись в спеціалізовану організацію, яка має відповідні ліцензії, для виконання прорахунку витрат тепла в трубах опалення які транзитом проходять через їх приміщення до житлового будинку; рекомендувати всім підприємцям, що займають нежитлові приміщення, після виконання прорахунку витрат тепла в трубах опалення які транзитом проходять через їх приміщення до житлового будинку, заключити договір з енергопостачальною організацією ВРКП "Вишгородтепломережа" на постачання тепла.

Вказані обставини зафіксовані в Акті тимчасової комісії Викоанавчого комітету Вишгородської міської ради від 03.02.2016 року.

12.04.2016 року до Комунального підприємства Вишгородтепломережа Вишгородської міської ради звернулася Телерадіокомпанія "Ультра ЛТД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю із заявою про розрахунок втрат тепла в ізольованих трубах, які транзитом проходять через приміщення, яке є власністю відповідача, а також через приміщення, що він орендував.

У відповідь, відповідно до листа від 10.08.2016 на адресу керівника ТОВ ТРК «Ультра ЛТД» Лазаренка В.В.,з посиланням на пп. 2.14. п. 2.1 Методики розрахунку кількості теплоти спожитої на опалення місць загального користування багатовавртирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Мінбудівництва України від 31.10.2016 № 359, позивач повідомив, що у їх випадку присутня друга складова МЗК, а саме утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, на підставі чого та враховуючи лист № 10 від 12.04.2016 року і був проведений розрахунок по вищевказаним утратам по приміщенню відповідача. У додатках до цього листа зазначені розрахунок утрат теплової енергії та Договір про надання послуг з централізованого опалення місць загального користування в 2х екземплярах.

На підтвердження факту направлення вказаного листа на адресу відповідача позивач надав копію фіскального чеку від 11.08.2016.

Позивач у позові зазначає, що протягом усього часу з моменту звернення відповідача щодо проведення розрахунку утрат теплової енергії, будинок у якому розміщується приміщення останнього опалювався, відповідно були утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, що нараховувалися відповідачу згідно розрахунку кількості теплових втрат для приміщення відповідача в місяць.

Протягом періоду, за який стягується заборгованість, а саме: з березня 2017 року по квітень 2021 року, позивачем було нараховані відповідачу утрати теплової енергії по кожному місяцю відповідних опалювальних періодів на загальну суму 16 045, 04 грн. з урахуванням коригування (перерахунку) по заборгованості відповідача проведеного позивачем на суму 916, 38 грн. за зобов`язаннями листопада, грудня 2020 року та січня 2021 року, шляхом розділення вказаної суми перерахунку на три рівні частини та відняття їх у нарахуваннях вищевказаних місяців.

З матеріалів справи вбачається, що за період з березня 2017 по квітень 2021 позивач оформив акти надання послуг, в яких зазначено Договір ТП № 23734 (усно), а саме:

- акт надання послуг № 844 від 31.03.2017 на суму 3127, 48 грн.;

- акт надання послуг № 1486 від 31.10.2017 на суму 189, 59 грн.;

- акт надання послуг № 1764 від 30.11.2017 на суму 549,85 грн.;

- акт надання послуг № 1987 від 29.12.2017 на суму 667, 54 грн.;

- акт надання послуг № 263 від 31.01.2018 на суму 681, 05 грн.;

- акт надання послуг № 500 від 28.02.2018 на суму 615,44 грн.;

- акт надання послуг № 749 від 31.03.2018 на суму 681, 05 грн.;

- акт надання послуг № 222 від 31.01.2019 на суму 2048, 67 грн.;

- акт надання послуг № 479 від 28.02.2019 на суму 515, 26 грн.;

- акт надання послуг № 776 від 31.03.2019 на суму 570, 17 грн.;

- акт надання послуг № 1435 від 30.11.2019 на суму 710, 77 грн.;

- акт надання послуг № 1731 від 31.12.2019 на суму 735, 78 грн.;

- акт надання послуг № 163 від 31.01.2020 на суму 707, 76 грн.;

- акт надання послуг № 488 від 29.02.2020 на суму 656, 43 грн.;

- акт надання послуг № 778 від 31.03.2020 на суму 702, 37 грн.;

- акт надання послуг № 1034 від 30.04.2020 на суму 135, 30 грн.;

- акт надання послуг № 1838 від 30.11.2020 на суму 951, 08 грн.;

- акт надання послуг № 2143 від 31.12.2020 на суму 702, 37 грн.;

- акт надання послуг № 169 від 31.01.2021 на суму 702, 37 грн.;

- акт надання послуг № 449 від 28.02.2021 на суму 637, 72 грн.;

- акт надання послуг № 699 від 31.03.2021 на суму 487, 14 грн.;

- акт надання послуг № 1038 від 30.04.2021 на суму 189, 06 грн.;

Втім, вищевказані акти надання послуг не містять підписів відповідача.

На підставі вказаних актів надання послуг позивачем були виписані рахунки на оплату № 821 від 31.03.2017, № 1372 від 31.10.2017, № 1642 від 30.11.2017, № 18567 від 29.12.2017, № 258 від 31.01.2018, № 496 від 28.02.2018, № 741 від 31.03.2018, № 221 від 31.01.2019, № 477 від 28.02.2019, № 760 від 31.03.2019, № 1363 від 30.11.2019, № 1652 від 31.12.2019, № 175 від 31.01.2020, № 490 від 29.02.2020, № 767 від 31.03.2020, № 1017 від 30.04.2020, № 1755 від 30.11.2020, № 2052 від 31.12. 2020, № 163 від 31.01.2021, № 427 від 28.02.2021 № 671 від 31.03.2021, № 994 від 30.04.2021.

У позові позивач зазначає, що вищевказані акти і рахунки він підписав і надіслав на адресу відповідача, в підтвердження чого надав копії списків згрупованих поштових відправлень.

В матеріалах справи міститься претензія № 2714/08 від 091.12.2021 щодо погашення заборгованості в сумі 16045, 04 грн. за втрати теплової енергії. На підтвердження факту направлення вказаної претензії на адресу відповідача позивач надав копії списку № 2 згрупованих поштових відправлень та фіскального чеку від 03.12.2021.

У зв`язку з нездійсненням відповідачем оплати за втрати теплової енергії в нежитлових приміщеннях будинку №7 по пр. І. Мазепи в м. Вишгород, за загальний період з березня 2017 по квітень 2021 позивач просить стягнути з відповідача, як власника вказаного приміщенняу заборгованість в сумі 16045, 04 грн.

Позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, в зв`язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 21.04.2017 по 12.12.2022 в сумі 1830, 41грн. та інфляційні витрати за період з травня 2017 по вересень 2022 в сумі 7919, 76 грн.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини у сфері постачання теплової енергії.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про теплопостачання № 2633-IV від 02.06.2005, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про теплопостачання він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Теплогенеруюча організація суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію, теплопостачальна організація суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України Про теплопостачання, надалі - Закон). Таким є позивач у справі.

Відповідно до п. 2. 2. Статуту, одним із соновних напрямків діяльності Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради є виробництво теплової енергії, в т. ч., що виробляється на теплоелектроцентралях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, гарячої та холодної води населенню, підприємствам, установам та організаціям.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про теплопостачання Комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості на приєднання споживача до теплової мережі.

Відповідно до Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.

Умовами п. п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Статтею 24 Закону України Про теплопостачання визначено, що одним з основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Абзацом 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу керівника ТОВ ТРК «Ультра ЛТД» Лазаренка В.В., лист № 1264/08 від 10.08.2026 разом з розрахунком утрат теплової енергії та Договором про надання послуг з централізованого опалення місць загального користування в 2х екземплярах, що підтверджується фіскальним чеком від 11.08.2016.

Втім, докази укладення між сторонами у справі вказаного договору матеріали справи не містять.

Позивач в позовній заяві вказує, що відпустив теплову енергію відповідачу за період з з березня 2017 по квітень 2021, що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії, надісланими на адресу відповідача, в підтвердження чого надав до матеріалів справи засвідчені копії реєстрів на відправку рекомендованих листів.

На підтвердження факту опалення будинку, в якуому знаходились приміщення, які займала Телерадіокомпанія «Ультра ЛТД», позивач надає копії актів обстеження комерційного вузла обліку будинку (а. с. 80-109, т. 1).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 21.08.2022 по справі 922/42349/16 дійшла висновку, що відсутність письмового договору при підтвердженні факту надання послуг, не звільняє осіб, які отримували таку послугу без укладення відповідного договору, від обов`язку оплати за фактично отриману послугу.

В матеріалах справи міститься акт тимчасової комісії Виконавчого комітета Вишгородської міської ради від 03.02.2016 року, відповідно до якого встановлено, що в підвальних приміщеннях які займає ТОВ ТРК «Ультра ЛТД» у будинку №7 по пр. І. Мазепи в м. Вишгород, під час візуального огляду, виявлено неізольовані стояки опалення, які транзитом проходять до житлового будинку. Крім цього, директором підприємства Лазаренко В.В був наданий акт обстеження приміщень, які займає ТОВ ТРК «Ультра ЛТД», про відсутність системи опалення.

Вказаний акт обстеження підписаний членами комісії у кільлкост 9 осіб. Також позивач надав до справи розрахунок тепловтрат в трубопроводі за адресою Мазепи 7, ТРК «Ультра».

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія Ату від 27.07.2016 року, відповідно до якого комісія ВРКП «Вишгородтепломережа» склала цей акт про те, що в приміщенні № 53 (яке займає ТОВ ТРК «Ультра ЛТД»), що розміщене за адресою: м. Вишгород, пр. І.Мазепи, 7 було виявлено трубопроводи, що проходять транзитом через зазначене приміщення довжиною 22, 8 мм. та діаметром 65 мм.

У відзиви відповідач зазначає, що 10.10.2016 за результатом роботи комісії позивачем було складено акт обстеження нежитлового приміщення щодо утеплення та зроблено висновок про те, що теплоізоляція проведена якісно, недоліків не виявлено. Однак, до матеріалів справи вказаний акт не надає.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача щодо Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 № 359 (далі Методика № 359), оскільки вказаний наказ втратив чинність відповідно до наказу Мінітсерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315. Однак, оскільки правовідносини сторін виникли у 2016 році, тому позивач правомірно застосував методику № 359 до розрахунку втрат теплової енегргії.

Пунктом 1.2 Методики № 359 визначено, що вона встановлює порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування (далі - МЗК) у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами.

Відповідно до п. 1.4. Методики № 359 кількість теплової енергії на опалення МЗК окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до плати за опалення у таких випадках: якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загально будинкового обліку теплової енергії відсутні суб`єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням, усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення.

Разом з тим, заперечуючи проти розрахунку втрат теплової енергії відповідач свого контр розрахунку не надав.

Під час вирішення питання про призначення у справи судової експертизи щодо вартості втрат теплової енергії суд виходив з того, що відповідач вже нє є власником спірного приміщення.

У відзиви на позовну заяву відповідач зазначає, що йому стало відомо, що МЗК за користування тепломережею іншим власникам нежитлових приміщень не нараховувалось.

Однак в матеріалах справи містяться рахунки на оплату та акти надання послуг на імя ФОП Лукашука Л.І. за загальний період з жовтня 2016 по березень 2022 року за адресою Мазепи, 7, прим. 55. Тобто МЗК за користування тепломережею нараховувалось також іншим власникам нежитлових приміщень.

Відповідно до п. 29 Постанови КМУ України від 3 жовтня 2007 р. № 1198 (із подальшими змінами і доаповненями) «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.

Оскільки між стронами не укладено письмового договору, в якому визначено строки постачання теплової енергії, тому суд дійшов висновку про постачання теплової енергії позивачем на місця загального користування безперервно, з урахуванням строків проведення опалювальних періодів.

Разом з тим, відсутність письмово оформленого договору про надання послуг при підтвердженні факту їх надання, не звільняє осіб, що отримували таку послугу без укладення відповідного договору, від обов`язку оплати за фактично отриману послугу.

З матеріалів справи вбачається, що за період з березня 2017 по квітень 2021 позивач оформив 22 акти надання послуг , в яких зазначено Договір ТП № 23734 (усно).

Однак, докази направлення на даресу відповідача актів надання послуг № 500 від 28.02.2018 на суму 615,44 грн., № 2143 від 31.12.2020 на суму 702, 37 грн., № 169 від 31.01.2021 на суму 702, 37 грн., № 449 від 28.02.2021 на суму 637, 72 грн., № 699 від 31.03.2021 на суму 487, 14 грн. та рахунків на олпату № 496 від 28.02.2018, № 2052 від 31.12. 2020, № 163 від 31.01.2021, № 427 від 28.02.2021, № 671 від 31.03.2021 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 затверджено нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень. Так, відповідно до п. 1 роз. ІІ визначено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Таким чином, з урахуванням відсутності між стронами улкдаденого письмового договору, відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк оплати направлених актів і рахунків розраховується наступним чином:

-строк оплати по акту надання послуг № 844 від 31.03.2017 на суму 3127, 48 грн. і рахунку № 821 від 31.03.2017 настав 03.05.2017;

- строк оплати по акту надання послуг № 1486 від 31.10.2017 на суму 189, 59 грн. і рахунку № 1372 від 31.10.2017 настав 06.12.2017;

- строк оплати по акту надання послуг № 1764 від 30.11.2017 на суму 549,85 грн. і рахунку № 1642 від 30.11.2017 настав 06.03.2018;

- строк оплати по акту надання послуг № 1987 від 29.12.2017 на суму 667, 54 грн. і рахунку № 18567 від 29.12.2017 настав 07.03.2018;

- строк оплати по акту надання послуг № 263 від 31.01.2018 на суму 681, 05 грн. ві рахунку № 258 від 31.01.2018 настав 12.03.2018;

- строк оплати по акту надання послуг № 749 від 31.03.2018 на суму 681, 05 грн. і рахунку № 741 від 31.03.2018 настав 28.05.2018;

- строк оплати по акту надання послуг № 222 від 31.01.2019 на суму 2048, 67 грн. і рахунку № 221 від 31.01.2019 настав 22.04.2019;

- строк оплати по акту надання послуг № 479 від 28.02.2019 на суму 515, 26 грн. і рахунку № 477 від 28.02.2019 настав 29.05.2019;

- строк оплати по акту надання послуг № 776 від 31.03.2019 на суму 570, 17 грн. і рахунку № 760 від 31.03.2019 настав 29.05.2019;

- строк оплати по акту надання послуг № 1435 від 30.11.2019 на суму 710, 77 грн. і рахунку № 1363 від 30.11.2019 настав 03.03.2020;

- строк опдати по акту надання послуг № 1731 від 31.12.2019 на суму 735, 78 грн. і рахунку № 1652 від 31.12.2019 настав 03.03.2020;

- строк оплати по акту надання послуг № 163 від 31.01.2020 на суму 707, 76 грн. і рахунку № 175 від 31.01.2020 настав 03.03.2020;

- строк оплати по акту надання послуг № 488 від 29.02.2020 на суму 656, 43 грн. і рахунку № 490 від 29.02.2020 настав 31.03.2020;

- строк оплати по акту надання послуг № 778 від 31.03.2020 на суму 702, 37 грн. і рахунку № 767 від 31.03.2020 настав 08.06.2020;

- строк оплати по акту надання послуг № 1034 від 30.04.2020 на суму 135, 30 грн. і рахунку № 1017 від 30.04.2020 настав 15.06.2020;

- строк оплати по акту надання послуг № 1838 від 30.11.2020 на суму 951, 08 грн. і рахунку № 1755 від 30.11.2020 настав 28.12.2020;

- срок оплати по акту надання послуг № 1038 від 30.04.2021 на суму 189, 06 грн. і рахунку № 994 від 30.04.2021 настав 15.06.2021;

Як свідчать матеріали справи, відповідач просив застосувати позовну давність до вимог позивача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною ч. 1 ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Втім, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

За наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку, що позивач довів факт постачання теплової енергії на місця загального користування у будинку № 7 по просп. І. Мазепи в м. Вишгород та відсутність оплати за неї з боку відповідача.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів передбачено, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

З матеріалів справи вбачається, що позов в даній справі поданий позивачем до суду в поштовому конверті (зданий на пошту згідно штемпеля відділення поштового зв`язку) 27.01.2023.

Пунктами 3.4., 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» визначено, що до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України), до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Предметом спору у справі є помісячна оплата послуг наданих позивачем щодо втрат тепла в трубопроводах, що транзитом проходять через приміщення відповідача, а отже строк позовної давності застосовується щодо кожного періоду (місяця), за який виникла заборгованість.

Отже, строк позовної давності в 3 роки для вимог про стягнення боргу, трьох процентів річних та інфляційних витрат:

- по акту надання послуг № 844 від 31.03.2017 становить 03.05.2020;

- по акту надання послуг № 1486 від 31.10.2017 становить 06.12.2020;

- по акту надання послуг № 1764 від 30.11.2017 настав 06.03.2021;

- по акту надання послуг № 1987 від 29.12.2017 становить 07.03.2021;

- по акту надання послуг № 263 від 31.01.2018 становить 12.03.2021;

- по акту надання послуг № 749 від 31.03.2018 становить 28.05.2021;

- по акту надання послуг № 222 від 31.01.2019 становить 22.04.2022;

- по акту надання послуг № 479 від 28.02.2019 становить 29.05.2022;

- по акту надання послуг № 776 від 31.03.2019 становить 29.05.2022;

- по акту надання послуг № 1435 від 30.11.2019 становить 03.03.2023;

- по акту надання послуг № 1731 від 31.12.2019 становить 03.03.2023;

- по акту надання послуг № 163 від 31.01.2020 становить 03.03.2023;

- по акту надання послуг № 488 від 29.02.2020 становить 31.03.2023;

- по акту надання послуг № 778 від 31.03.2020 становить 08.06.2023;

- по акту надання послуг № 1034 від 30.04.2020 становить 15.06.2023;

- по акту надання послуг № 1838 від 30.11.2020 ставновить 28.12.2023;

- по акту надання послуг № 1038 від 30.04.2021 сиавновить 15.06.2024;

Пунтком 1 постанови Кабінету міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 « Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 р. N 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Враховуючи зміни, внесені до Цивільного кодексу України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язки з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020, відповідно до яких строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину, і в цей період в Україні відповідно до постанов Кабінету Міністрів України був введений карантин, суд дійшов висновку про те, що позивач за актами про надання послуг № 844 від 31.03.2017, № 1486 від 31.10.2017, № 1764 від 30.11.2017, № 1987 від 29.12.2017, № 263 від 31.01.2018, № 749 від 31.03.2018, № 222 від 31.01.2019, № 479 від 28.02.2019, № 776 від 31.03.2019 не пропустив строк позовної давності.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт відсутніості оплати за поставлену теплову енергію з боку відповідача, а також доведено порушення останнім строку її оплати. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради до Телерадіокомпанії «Ультра ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, в сумі 13819, 38 грн.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання з оплати поставленого товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 31.03.2017 по 12.12.2022 в сумі 1830,41 грн. та інфляційні втрати за загальний період з травня 2017 по вересень 2022 в сумі 7919, 76 грн.

Дослідивши розрахунок трьох відсотків річних і інфляційних, здійснений позивачем, суд дійшов висновку про їх перерахунок з урахуванням актів надання послуг, які не непарвлені на адресу відповідача.

Відтак, за розрахунком суду три проценти річних становлять 658, 04 грн., інялфіційні становлять 6896, 68 грн.

Також суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.07.2023, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ

1.Позовні вимоги Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради до Телерадіокомпанія "Ультра ЛТД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

2.Стягнути з Телерадіокомпанії "Ультра ЛТД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, пр. Мазепи Івана, буд. 8, кімн. 101, код ЄДРПОУ 19415293) на користь Комунального підприємства "Вишгородтепломережа" Вишгородської міської ради (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 3-В, код ЄДРПОУ 13713569) заборгованість у розмірі 13819 (тринадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. 38 коп., три проценти річних у розмірі 658 (шістсот п`ятдесят вісім) грн. 04 коп., інфляційні втрати у розмірі 6896 (шість тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 2223 ( дві тисячі двісті двадцять три) грн. 98 коп., видавши наказ.

3.У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Повне рішення складено 13.02.2024 року.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.