Рішення

від 08.02.2024 по справі 916/3821/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3821/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН (вул. Фабрична, 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50106)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю НЕВІС ОЙЛ (вул. Люстдорфська дорога, 140, корп. 1, кв. 71, м. Одеса, 65114)

про стягнення 454427,62 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Лазоренко І.В.;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕВІС ОЙЛ, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 454427,62 грн, з яких: основний борг у розмірі 314624,98 грн; пеня в розмірі 86576,75 грн; інфляційні збитки у розмірі 43176,23 грн; 3% річних у розмірі 10049,66 грн.

Позиції учасників справи

Підставою позову позивач визначив обставину неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів від 10.08.2020 №4130-08-20-Р7/1 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленої позивачем продукції.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3821/23; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено у справі судове засідання для розгляду справи по суті на 28 вересня 2023 року о 15:00.

Ухвалою суду від 13.09.2023 судом було задоволено клопотання позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

28 вересня 2023 року суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 20.10.2023 о 15:00.

20 жовтня 2023 року суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 06.11.2023 о 14:00.

Ухвалою суду від 06.11.2023 судом було постановлено окрему ухвалу щодо Одеської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта, у зв`язку з порушенням вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 05.03.2009 № 270, при виконанні обов`язків із вчасного повернення і зазначення причин невручення поштових відправлень №№ 0600225259868, 0600226830232, 0600230097280, які містять позначку Судова повістка.

Крім цього, 06.11.2023 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 23.11.2023 о 16:40, а 23 листопада 2023 року до 04.12.2023 о 13:45.

Судове засідання 04.12.2023 не відбулось, у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду. Ухвалою суду від 08.12.2023 судом було призначено судове засідання у справі на 22 грудня 2023 року о 14:00, в яке викликано учасників справи.

Судове засідання 22.12.2023 о 14:00 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 22.12.2023 судом було призначено судове засідання у справі на 12 січня 2024 року о 12:30, в яке викликано учасників справи.

12 січня 2024 року суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 25.01.2024 о 17:00, а 25 січня 2024 року - до 08.02.2024 о 14:00.

У судовому засіданні 08.02.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

10.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю НЕВІС ОЙЛ (далі - покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 4130-08-20-Р7/1 (а.с. 7-12, т.1), за умовами якого постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти (далі - товар), а покупець приймає і сплачує їх вартість. Товар за цим договором відвантажується (наливається) постачальником в спеціалізовані транспортні засоби (залізничні, автомобільні цистерни) та/або постачається покупцю розфасованим до заводської герметичної тари та/або право власності на товар передається від постачальника до покупця в резервуарні нафтобази.

Згідно з п. 1.2. договору кількість, асортимент та ціна товару визначається шляхом надання заявок від покупця та виставлення рахунків-фактур постачальником. Можливе відхилення фактичної поставки товару +/- 10 (десять) % від кількості товару погодженого до поставки.

Відповідно до п. 3.3. договору при поставці товару за умовами поставки FCA та EXW, постачальник вважається таким, що належно виконав свої зобов`язання щодо постачання товару з моменту передачі товару покупцю (уповноваженому представнику покупця). Факт передачі товару підтверджується відповідними видатковими накладними та/або актами прийому-передачі товару та/або залізничними накладними та/або товарно-транспортними накладними. Датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, вказана в видатковій накладній та/або актах прийому-передачі товару та/або залізничній накладній та/або товарно-транспортній накладній.

За умовами п. 3.5. договору право власності на товар переходить до покупця з дати поставки (передачі у власність) товару у відповідності до п. 3.6. цього договору. З моменту поставки покупець несе всі ризики випадкового знищення або пошкодження товару.

Згідно з п. 4.1., 4.3. договору ціна товару зазначається і узгоджується сторонами у рахунках-фактурах, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та/або актами приймання-передачі товару. Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% протягом банківського дня, в якому постачальник виставив рахунок-фактуру та за реквізитами, вказаними в такому рахунку-фактурі. Рахунки-фактури виставляються постачальником протягом робочого дня в якому була отримана підписана заявка покупця. Зобов`язання покупця з оплати вважається виконаним з моменту зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати та з урахуванням ч. 2 ст. 551 ЦК України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За умовами п. 7.1., 7.4. договору будь-яка із сторін звільняється від відповідальності за невиконання умов даного договору, якщо доведе, що невиконання нею своїх зобов`язань стало прямим безпосереднім наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які сторона не могла б і не повинна була передбачити та запобігти. Такими обставинами вважаються стихійні лиха, техногенні аварії, військові дії, страйки, дія актів органів державної влади та третіх осіб, торгове ембарго, кризи та надзвичайні обставини економічного характеру, управління якими є неможливим стороною договору. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим договором, повинна протягом 24-х годин сповістити іншу сторону про початок і припинення форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 8.1. договору він набирає чинності з дня підписання його тексту уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 31.12.2021, а в частині невиконаних зобов`язань та відповідальності до повного виконання.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що зміни, доповнення до договору, а так само розірвання договору за спільною заявою сторін договору оформлюються в письмовій формі, як додаткові угоди та підписуються уповноваженими представниками обох сторін.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази продовження сторонами дії договору.

Також, 10.08.2020 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) був укладений договір відповідального зберігання № 10-08-20 (а.с. 21, т.1), за умовами п. 1.1. якого замовник зобов`язується передати, а виконавець прийняти продукцію на відповідальне зберігання. Приймання на зберігання продукції відбувається за актами приймання-передавання, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками після фактичного прийняття. Згідно з п. 3.3. договору на першу усну вимогу замовника виконавець зобов`язаний повернути замовнику продукцію в повному обсязі відповідно до акту приймання-передачі на зберігання по кожній партії товару та в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання з одночасним оформленням двостороннього акту повернення товару. Пунктом 7.2. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

На виконання умов договору поставки згідно з видатковою накладною від 05.11.2021 № 1040 позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на суму 655910,53 грн з ПДВ (а.с. 13, т.1). На підтвердження обставини поставки товару на вказану суму позивачем було також долучено до матеріалів справи товарно-транспортну накладну від 17.11.2021 № Р1025 (а.с. 15-16, т.1). Для здійснення оплати товару позивачем був виставлений відповідачу рахунок від 05.11.2021 № 1040 на суму 655910,53 грн (а.с. 13, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 18, 20 т.1), після закінчення терміну дії договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар за видатковими накладними від 16.12.2022 № 1486 на суму 104339,58 грн та від 16.12.2022 № 1487 на суму 159845,40 грн. Згідно з поясненнями позивача та наданими до матеріалів справи доказами (а.с. 22-23, т.1), товар за цими накладними знаходився на відповідальному зберіганні відповідача згідно з договором від 10.08.2020 № 10-08-20 та був повернутий позивачу за актами від 16.12.2022 № 1486 та від 16.12.2022 № 1487 (а.с. 22-23, т.1). Для здійснення оплати вартості товару позивачем були виставлені відповідачу рахунки від 16.12.2022 № 1549 на суму 104339,58 грн та від 16.12.2022 № 1550 на суму 159845,40 грн.

Між цим, відповідач звертався до позивача з листом (а.с. 59, т.2), в якому просив відвантажити у період 15-16 листопада 2021 року продукцію на умовах відстрочення платежу протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції на склад покупця. Як вважає позивач, цей лист свідчить про намір продовжити дію договору поставки нафтопродуктів від 10.08.2020 № 4130-08-20-Р7/1 після 31.12.2021.

Відповідно до наявних у справі платіжних доручень (а.с. 5-15, т.2) за отриманий по договору товар відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу у період з 24.01.2022 по 15.03.2023 кошти у загальному розмірі 552910,53 грн з призначенням платежу «оплата за оливу згідно договору № 4130-08-20-Р7/1 від 10.08.2020». Крім цього, 07.04.2023 між сторонами був укладений договір про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 47, т.2), в якому сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про зарахування однорідних вимог, що випливають з нижченаведених договорів: за договором поставки нафтопродуктів від 10.08.2020 № 4130-08-20-Р7/1, де відповідач є боржником, а позивач кредитором при виконанні грошового зобов`язання в сумі 52560,00 грн; за договором поставки від 01.03.2023 № 01/03/2023-1, де відповідач є кредитором, а позивач боржником при виконанні грошового зобов`язання в сумі 52560,00 грн. Також позивачем було подано видаткову накладну та рахунок на оплату (а.с. 48-49, т.1) в підтвердження обставини договірних відносин сторін за договором, де позивач є боржником, а відповідач кредитором на суму 52560,00 грн.

Інших доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати вартості отриманого від позивача товару матеріали справи не містять.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що станом на час вирішення спору судом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 314624,98 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.

У зв`язку з тим, що відповідач у повному обсязі не оплатив отриманий від позивача товар за договором та видатковими накладними, позивач звернувся до суду з позовом, що розглядається судом в межах цієї справи. Водночас, окрім основного боргу в сумі 314624,98 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 86576,75 грн, інфляційні збитки у розмірі 43176,23 грн та 3% річних у розмірі 10049,66 грн. Розрахунок спірних сум позивачем здійснено наступним чином:

- пені: на суму 367184,98 грн в межах періоду з 16.12.2022 до 07.04.2023, на суму 314624,98 грн в межах періоду з 08.04.2023 до 15.06.2023;

- інфляційних втрат: на суму 103000,00 грн за період листопад 2021 року грудень 2022 року; на суму 367184,98 грн за період січень-березень 2023 року; на суму 314624,98 грн за період квітень-липень 2023 року;

- 3% річних: на суму 103000,00 грн в межах періоду з 06.11.2021 до 16.12.2022; на суму 367184,98 грн в межах періоду з 17.12.2022 до 07.04.2023; на суму 314624,98 грн в межах періоду з 08.04.2023 до 10.08.2023.

Відповідачем суду контррозрахунку не подано.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 314624,98 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати вартості отриманого від позивача товару за договором поставки нафтопродуктів від 10.08.2020 № 4130-08-20-Р7/1 та за видатковими накладними від 16.12.2022 № 1486 та № 1487, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати спірних коштів суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Водночас, вирішуючи питання щодо обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку, суд дійшов висновку про таке.

Так, у договорі поставки нафтопродуктів від 10.08.2020 № 4130-08-20-Р7/1 сторони погодили строк дії договору до 31.12.2021, при цьому договір не містить умов щодо його автоматичної пролонгації після закінчення строку, на який його було укладено. В цей же час, в матеріалах справи відсутні докази щодо укладення між сторонами додаткових угод про продовження строку дії договору. З урахуванням викладеного суд констатує, що наявні у справі докази свідчать про закінчення строку дії договору 31.12.2021, відповідно, відсутні підстави для застосування положень договору до правовідносин сторін щодо поставок, здійснених згідно з видатковими накладними від 16.12.2022 № 1486 та № 1487. При цьому суд зауважує, що надані позивачем договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.04.2023, укладений між сторонами та лист відповідача від 08.11.2021, в якому останній просив позивача відвантажити 15-16 листопада 2021 року продукцію на умовах відстрочення оплати протягом 45 днів, не можуть свідчити про продовження строку дії договору, оскільки: умовами договору передбачено, що зміни та доповнення до нього оформлюються в письмовій формі як додаткові угоди та підписуються уповноваженими представниками обох сторін; у договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог відсутні умови щодо продовження строку дії договору поставки, при цьому на момент його укладення за відповідачем рахувалась заборгованість, у тому числі за поставкою, що мала місце під час дії договору поставки (за накладною від 17.11.2021), а не лише за накладними від 16.12.2022; у листі відповідача відсутнє посилання на договір поставки, при цьому відповідач просив поставку здійснити 15-16 листопада 2021, тобто у строк дії договору.

Так, у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 904/4156/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що за змістом положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Отже, приймаючи до уваги, що поставка за видатковими накладними від 16.12.2022 № 1486 та № 1487 здійснювалась поза межами строку дії договору, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно до порушених зобов`язань відповідача в цій частині застосовано умови договору щодо нарахування пені. При цьому позивачем не вказано та не доведено, що нарахування пені за цими накладними здійснено на підставі певного законодавчого акту. З урахуванням вказаного, судом здійснено перерахунок суми пені на заборгованість з поставки товару за накладною від 17.11.2021 № 1025, з урахуванням визначеного позивачем періоду та здійснених відповідачем часткових оплат. За результатом здійсненого перерахунку судом встановлено, що з відповідача на користь позивача пеню слід стягнути в сумі 22784,67 грн.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом визнається обґрунтованим та таким, що відповідає вищевказаним нормам законодавства та договору, адже у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо), в цей же час, обов`язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, визначений ст. 692 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕВІС ОЙЛ слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 314624,98 грн, пеню в сумі 22784,67 грн, інфляційні втрати в сумі 43176,23 грн та 3% річних в сумі 10049,66 грн.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 5859,53 грн судового збору.

Розподіл заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 45000,00 грн судом при ухваленні рішення не здійснюється, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів їх понесення та заяву позивача про їх подання протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НЕВІС ОЙЛ (вул. Люстдорфська дорога, 140, корп. 1, кв. 71, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 43672011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН (вул. Фабрична, 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50106, код ЄДРПОУ 42794130) борг в сумі 314624 /триста чотирнадцять тисяч шістсот двадцять чотири/грн 98 коп, пеню в сумі 22784 /двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят чотири/грн 67 коп, інфляційні втрати в сумі 43176 /сорок три тисячі сто сімдесят шість/грн 23 коп, 3% річних в сумі 10049 /десять тисяч сорок дев`ять/грн 66 коп та судовий збір в сумі 5859 /п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять/грн 53 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 13 лютого 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля