Рішення

від 05.02.2024 по справі 924/1108/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. Справа № 924/1108/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали

за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, Хмельницької обласної військової адміністрації м. Хмельницький

до Сахновецької сільської ради Хмельницької області с. Влашанівка Шепетівського району Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунального підприємства "Теліжинці" Сахновецької сільської ради Хмельницької області с. Теліжинці, Шепетівського району Хмельницької області

про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути на користь держави земельну ділянку лісогосподарського призначення

Учасники процесу:

прокурор: Рибачук О.Г. - прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури, діє на підставі службового посвідчення № 072527 від 01.03.2023

позивач: не з`явився

відповідач: Слободянюк Р.М. - адвокат, діє на підставі ордера серія ВХ №1056798 від 09.11.2023, Шрейдер О.В. - сільський голова

третя особа: не з`явилась

Рішення приймається 05.02.2024, оскільки в судовому засіданні 18.01.2024 оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 18.10.2023 надійшла позовна заява заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах державі в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, Хмельницької обласної військової адміністрації до Сахновецької сільської ради Хмельницької області про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно права комунальної власності Теліжинецької сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 89,92 га кадастровий номер 6822187200:07:009:0001 та зобов`язання Сахновецької сільської ради повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації вказану земельну ділянку. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує, що під час опрацювання даних Публічної кадастрової карти України та інформації Хмельницької обласної військової адміністрації в межах здійснення заходів представницької діяльності встановлено порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки лісового фонду, розташованої на території Шепетівського району Хмельницької області. Виявлено, що на підставі рішення Ізяславської районної ради Хмельницької області "Про надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування" № 1 від 19.01.2001 припинено право постійного користування земельними ділянками лісового фонду на території Ізяславського району сільськогосподарськими підприємствами, які у зв`язку з реформуванням аграрного сектору економіки припинили свою діяльність згідно додатку №1, у тому числі на території Теліжинецької сільської ради Ізяславського району. В подальшому, розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації від 27.12.2002 вирішено надати в постійне користування земельні ділянки для ведення лісового господарства КП "Теліжинці" площею 161,72 га земель лісового фонду, розташованих на території Теліжинецької сільської ради на той часі Ізяславського району (на даний час Шепетівського). На виконання цього розпорядження 27.12.2002 КП "Теліжинці" видано Державний акт серія І-ХМ №002394 на право постійного користування земельною ділянкою для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг площею 89,9289 га із кадастровим номером 6822187200:07:009:0001. Прокурор зазначає, що дана земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі 05.04.2017. Власником зазначено Теліжинецьку сільську раду, а право власності - комунальна форма. 12.07.2017 Теліжинецькою сільською радою Шепетівського району зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку за межами населеного пункту площею 89,92 га із кадастровим номером 6822187200:07:009:0001 з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг. Підстава державної реєстрації визначена як Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VІ від 06.09.2012 та рішення чотирнадцятої позачергової сесії Ізяславської районної ради Хмельницької області № 1 від 19.01.2001 "Про надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування". Прокурор вважає, що реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення відбулась із порушенням ст. ст. 1, 5, 7, 8, 17 Лісового кодексу України, ст.ст. 3, 12, 19, 20, 55, 84, 122 Земельного кодексу України, оскільки рішення про вилучення із державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 89,92 га кадастровий номер 6822187200:07:009:0001 та про передачу її в комунальну власність як того вимагає ст. 117 Земельного кодексу України, з урахуванням змін, відсутні. Тому вказана ділянка була та залишається державною, а реєстрація права комунальної власності на неї є незаконною. Оскільки позивач не вживав дій, спрямованих на захист інтересів держави, то заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 23.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1108/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10:30 год. 20 листопада 2023 року.

До суду 09.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується із позовними вимогами. Зауважує, що прокурор в своїй тезі вказує, що "під час опрацювання даних Публічної карти встановлено порушення вимог земельного законодавства" та листом № 15/1-195 вих23 від 12.06.2023 Хмельницьку ОВА повідомлено про виявлені порушення, які мали місце у 2017 році. При цьому, на підставі Указу Президента від 24.02.2022 № 64/2022 "Про ведення воєнного стану в Україні", відповідно до наказу Держгеокадастру № 82 від 24.02.2022 "Про встановлення простою у роботі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органах" з метою збереження життя і здоров`я працівників Держгеокадастру та його територіальних органів був встановлений простій в роботі Держгеокадастру та його територіальних органах. Жодних перевірок з 2017 року (моменту реєстрації права власності на землю) по день подання позову до суду не проводилось. Тому відповідач вважає, що прокурор не був позбавлений можливості своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень, у даному випадку Головного управління Держгеокадастру, Ізяславської районної ради, необхідну для подання позову інформацію. Будь-яких доказів звернення прокурора у 2002, 2017 році, ухилення від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять. За таких обставин прокурор мав об`єктивну та законодавчо визначену можливість довідатися про розпорядження ради від 27.12.2002 та видачу Державного акту відповідного до вказаного розпорядження. Зазначає, що прокурор не навів будь-яких доказів того, що протягом 22 років державним інтересам спричинялась перманентна шкода. Земля використовується відповідно до її цільового призначення. Звертає увагу, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, у цьому спорі - з часу, коли власник довідався або міг довідатися про те, що спірна земельна ділянка протиправно вибула з його володіння у володіння іншої особи, тобто в момент вибуття земельної ділянки з постійного користування держави у постійне користування комунального підприємства - з 19.01.2001 (дата прийняття рішення Ізяславської районної ради Хмельницької області). Також відповідач звертає увагу на позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 19.11.2019 у справах №911/3677/17 та №911/3680/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц. З огляду на викладене відповідач просив у позові відмовити.

Прокурор у відповіді на відзив від 17.11.2023 зазначає, що викладені у відзиві твердження щодо пропуску прокурором строків позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав держави є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують доводи прокурора. Вказує, що звертаючись до суду з позовом, прокурор із посиланням на ст. 391 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, як належні та ефективні способи захисту порушених прав держави зазначив вимоги про скасування права комунальної власності та зобов`язання повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення у власність держави. Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову, предметом якого є вимога власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Означені способи захисту спрямовані на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював позицію, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, обмеженими у цивільному обороті, всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Таким чином, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення. Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 80-81 постанови від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц.

Згідно з ухвалою від 20.11.2023 суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство "Теліжинці" Сахновецької сільської ради Хмельницької області, встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив на позов до 04 грудня 2023 року включно, встановив третій особі строк для подання письмових пояснень з приводу позовних вимог до 04 грудня 2023 року включно та відклав підготовче засідання на 11:00 год. 11 грудня 2023 року.

До суду 07.12.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній додатково вказує, що прокурором не наведено доказів порушення процедури реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення. Звертає увагу, що прокурор не був позбавлений можливості своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень необхідну для подання позову інформацію. У цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються прямо (ст.268 ЦК). Серед переліку вимог, на які позовна давність не поширюється, відсутня вимога про визнання недійсним державного акту про право власності на землю. Вимога про визнання недійсним державного акту про право власності на землю є "вимогою" у розумінні ст.ст. 256, 268 ЦК. З урахуванням того, що оспорювання акту відбувається за волею відповідної особи, законодавець не передбачив конструкцію нікчемності акту, то на таку вимогу має поширюватися позовна давність. По своїй суті вимога про визнання недійсним державного акту про право власності на землю не може бути кваліфікована як негаторний позов.

В підготовчому засіданні 11.12.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №924/1108/23 на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 11:00 год. 20 грудня 2023 року, про що постановлено ухвали із занесенням до протоколу судового засідання.

Згідно з ухвалами, які постановлені шляхом занесення до протоколу судового засідання від 20.12.2023, суд поновив прокурору строк для подання додаткових доказів та прийняв їх до розгляду, закрив підготовче провадження у справі №924/1108/23 та призначив справу до судового розгляду по суті на 11:00 год. 18 січня 2024 року.

В судовому засіданні 18.01.2024 оголошено перерву до 14:30 год. 05 лютого 2024 року, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні 05.02.2024 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник позивача для участі в судовому засіданні 05.02.2024 не з`явився, у надісланому до суду клопотанні від 08.12.2023 просив проводи розгляд справи без його участі на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.02.2024 заперечив проти позову з підстав, що викладені у відзиві на позов та запереченнях.

Третя особа не направила повноважного представника для участі в судовому засіданні 05.02.2024, у надісланих до суду листах №2 від 19.12.2023 та № 1 від 16.01.2024 просила розглядати справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів, без її участі. Вважає, що рішення чотирнадцятої позачергової сесії Ізяславської районної ради Хмельницької області "Про надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування" № 1 від 19.01.2001 та Державний акт серія І-ХМ №002394 на право постійного користування земельною ділянкою приймались з дотриманням законодавства, яке діяло на момент виникнення правовідносин, і є дійсними.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Рішенням чотирнадцятої позачергової сесії Ізяславської районної ради Хмельницької області "Про надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування" № 1 від 19.01.2001 було припинено право постійного користування земельними ділянками лісового фонду на території Ізяславського району сільськогосподарськими підприємствами, які у зв`язку з реформуванням аграрного сектору економіки припинили свою діяльність згідно додатку №1, а також надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду комунальним підприємства, заснованим на комунальній власності сільських рад Ізяславського району, в яких утворені спеціалізовані підрозділи для організації лісового господарства та використання лісових ресурсів згідно додатку № 2.

Додатком № 1 оформлено перелік користувачів земельних ділянок лісового фонду, які припинили свою діяльність у зв`язку з реформуванням аграрного сектору економіки на території Ізяславського району. Додатком №2 - перелік комунальних підприємств, яким пропонується надати у постійне користування земельні ділянки лісового фонду на території Ізяславського району, в якому зазначено в тому числі КП "Теліжинці", якому надається земельна ділянка на території Теліжинецької сільської ради в розмірі 157,3 га.

Розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації від 27.12.2002 "Про надання земельних ділянок для ведення лісового господарства Комунальному підприємству "Теліжинці" с. Теліжинці" вирішено надати в постійне користування земельні ділянки для ведення лісового господарства Комунальному підприємству "Теліжинці" площею 161,72 га земель лісового фонду, розташованих на території Теліжинецької сільської ради; видати державний акт на право постійного користування землею Комунальному підприємству "Теліжинці".

В подальшому 27 грудня 2002 року Комунальному підприємству "Теліжинці" видано державний акт серія І-ХМ №002394 на право постійного користування земельною ділянкою.

24 січня 2017 року Комунальне підприємство "Теліжинці" звернулось до начальника Ізяславського районного виробничого відділу ХРФ ДП ЦДЗК, в якій просило про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею - 89,9289 га, яка знаходиться на території Теліжинецької сільської ради.

Ізяславським районним виробничим відділом ХРФ ДП ЦДЗК було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 6822187200:07:009:0001.

Матеріали справи містять також поземельну книгу на земельну ділянку кадастровий номер 6822187200:07:009:0001, що відкрита 05.04.2017, в якій зокрема вказані відомості про перебування даної ділянки у комунальній власності Теліжинецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області та у постійному користуванні Комунального підприємства "Теліжинці" на підставі державного акта серії І-ХМ 002394 від 27.12.2002.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6804619382017 від 05.04.2017, земельна ділянка кадастровий номер 6822187200:07:009:0001, площею 89,9289 га, що знаходиться на території Теліжинецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, із цільовим призначенням: для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, перебуває у комунальній власності Теліжинецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області та в постійному користуванні Комунального підприємства "Теліжинці" на підставі державного акта серії І-ХМ 002394 від 27.12.2002.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №350534440 від 16.10.2023 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №92291948 від 19.07.2017, земельна ділянка кадастровий номер 6822187200:07:009:0001 площею 89,92 га, що знаходиться на території Теліжинецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, із цільовим призначенням: для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, зареєстрована 12.07.2017 на праві власності за Теліжинецької сільською радою Ізяславського району Хмельницької області. Підставами реєстрації визначено, зокрема Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власті" № 5245-VI від 06.09.2012, рішення 14 позачергової сесії Ізяславської районної ради Хмельницької області "Про надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування" № 1 від 19.01.2001.

12 червня 2023 року заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Хмельницької обласної військової адміністрації з листом №15/1-195вих-23, в якому просив повідомити чи належать земельні ділянки, у тому числі з кадастровим номером 6822187200:07:009:0001, до земель лісогосподарського призначення державної форми власності, чи надані вони у постійне користування, зазначивши кому саме та на підставі яких розпорядчих актів. У випадку вибуття цих земельних ділянок із державної власності повідомити чи надавалось Хмельницькою ОВА погодження. Проінформувати про відомі причини зміни права власності на землі лісогосподарського призначення із державної на комунальну. Окрім цього, прокурор просив повідомити про вжиті/заплановані заходи, як уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах органом, для повернення зазначених земельних ділянок до земель державного лісового фонду, у тому числі в судовому порядку. У разі невжиття заходів, повідомити причини.

У відповідь на вказане звернення, Хмельницька обласна військова адміністрація листом № 68/24-12-5384/2023 від 11.07.2023 повідомила Хмельницьку обласну прокуратуру, що вказані прокурором земельні ділянки, в тому числі з кадастровим номером 6822187200:07:009:0001, відносяться до земель лісогосподарського призначення та зареєстровані як землі комунальної власності. Зазначила, що в адміністрації відсутні відомості про наявність правовстановлюючих документів, які б підтверджували речові права, похідні від права власності, комунальних підприємств на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які розташовані на території Теліжинецької сільської ради, що увійшла у склад Сахновецької сільської територіальної громади Шепетівського району. Також в адміністрації відсутні відомості стосовно прийняття останньою рішень щодо вилучення із державного лісового фонду вищевказаних земельних ділянок та надання їх у комунальну власність. Тому вбачається незаконне вибуття земельних ділянок лісогосподарського призначення із державного лісового фонду в комунальну власність. Вказала, що обласною військовою адміністрацією не вживались заходи, в тому числі судового характеру, щодо повернення зазначених у листі земельних ділянок до державного лісового фонду. Водночас, у зв`язку з обмеженим фінансуванням, адміністрація не заперечує щодо представництва Хмельницькою обласною прокуратурою захисту інтересів держави, у разі наявності підстав для цього, в тому числі подачі позовної заяви до суду для повернення до земель державного лісового фонду зазначених у листі земельних ділянок.

Також заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звертався до Сахновецької сільської ради із листом №15/1-196вих-23 від 12.06.2023, в якому просив повідомити про підстави реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, в тому числі з кадастровим номером 6822187200:07:009:0001, повідомити чи приймались рішення щодо вилучення її із державного лісового фонду та надання у комунальну власність, надавши їх копії у випадку прийняття, чи надані вони у постійне користування, зазначивши кому саме та на підставі яких розпорядчих актів.

Листом №384 від 07.08.2023 Сахновецька сільська рада повідомила, що державна реєстрація права комунальної власності на зазначені в листі земельні ділянки була проведена на підставі п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та наданих радою документів. Зазначила, що інформація, чи приймалося рішення про вилучення ділянок із державного лісового фонду та надання у комунальну власність в сільській раді відсутня. Право постійного користування на земельні ділянки підтверджується державним актом та витягом з Державного земельного кадастру. До листа долучені відповідні документи.

Відповідно до листа №15/1-333 вих-23 від 03.10.2023 заступник керівника обласної прокуратури повідомив Хмельницьку обласну військову адміністрацію про встановлення підстав для представництва інтересів держави в особі вказаного органу шляхом пред`явлення позову про скасування права комунальної власності та повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка незаконно вибула із власності держави.

Крім того, матеріали справи містять витяг з Державного земельного кадастру та з Державного реєстру речових прв на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822187200:07:007:0001, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки кадастровий номер 6822187200:07:007:0001.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та пояснення учасників процесу, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

У даній справі заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, Хмельницької обласної військової адміністрації до Сахновецької сільської ради Хмельницької області з вимогами про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 89,92 га, кадастровий номер 6822187200:07:009:0001 та зобов`язання повернути на користь держави вказану земельну ділянку.

Прокурор вказує, що земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 89,92 га кадастровий номер 6822187200:07:009:0001 не вибувала із державної власності, а реєстрація права комунальної власності на неї проведена з порушенням вимог законодавства.

Суд зазначає, що ст. ст. 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України)).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За приписами ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Виходячи із змісту ч. 5 ст. 122 ЗК України, розпорядником земель лісогосподарського призначення є обласні державні адміністрації.

За приписами п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 31 ЛК України обласна державна адміністрація у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на її території, зокрема: забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; здійснює контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин; передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Оскільки прокурор вважає, що земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 89,92 га кадастровий номер 6822187200:07:009:0001 належить до державної власності, а розпорядником вказаної земельної ділянки є Хмельницька обласна військова адміністрація, то прокурор при зверненні до суду в інтересах держави правомірно зазначив адміністрацію органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурором додано до позовної зави лист №15/1-195вих-23 від 12.06.2023, в якому прокурор, серед іншого просив повідомити про вжиті/заплановані заходи для повернення, зокрема спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду, у тому числі в судовому порядку. У разі невжиття заходів, повідомити причини.

У відповідь на вказане звернення, Хмельницька обласна військова адміністрація листом № 68/24-12-5384/2023 від 11.07.2023 повідомила, що обласною військовою адміністрацією не вживались заходи, в тому числі судового характеру, щодо повернення зазначених у листі земельних ділянок до державного лісового фонду. У зв`язку з обмеженим фінансуванням, адміністрація не заперечує щодо представництва Хмельницькою обласною прокуратурою захисту інтересів держави, у разі наявності підстав для цього, в тому числі подачі позовної заяви до суду для повернення до земель державного лісового фонду зазначених у листі земельних ділянок.

Тому листом №15/1-333 вих-23 від 03.10.2023 заступник керівника обласної прокуратури повідомив Хмельницьку обласну військову адміністрацію про встановлення підстав для представництва інтересів держави в особі вказаного органу шляхом пред`явлення позову про скасування права комунальної власності та повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка незаконно вибула із власності держави.

Вказане свідчить, що позивач протягом розумного строку не вжив заходів для усунення порушення інтересів держави, що є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, у тому числі усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Так, за приписами ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 391 ЦК України також передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані із позбавленням його володіння майном.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор зазначає, що реєстрація права комунальної власності Сахновецькою сільською радою на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822187200:07:009:0001 була проведена з порушенням вимог законодавства. Зауважує, що вказана ділянка була та залишається в державній власності, тому для відновлення порушеного права власності прокурор заявив позовні вимоги про скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку та зобов`язання повернути її на користь держави.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

За приписами ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ч. 1 ст. 55 ЗК України).

Земельна лісова ділянка - це земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства (ч.8 ст. 1 ЛК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Частинами 3, 4 ст. 7 ЛК України також визначено, що ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

За приписами ст. 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом (ст. 11 ЛК України).

Усі вищевказані норми законодавства були чинними як на момент набуття Теліжинецькою сільською радою права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822187200:07:009:0001, так і станом на час розгляду справи. Вказаним спростовуються доводи прокурора з приводу того, що земельні ділянки лісогосподарського призначення могли перебувати лише в державній власності.

Правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування визначались Законом України від 05.02.2004 № 1457-IV "Про розмежування земель державної та комунальної власності", який був чинним до 01.01.2013.

Із 01.01.2013 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VІ (далі - Закон №5245-VІ), яким було визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності".

У п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VІ було визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

В свою чергу, у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності (п. 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VІ).

Згідно з п. 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VІ з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

В ході розгляду справи суд встановив, що рішенням чотирнадцятої позачергової сесії Ізяславської районної ради Хмельницької області "Про надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування" № 1 від 19.01.2001 було припинено право постійного користування земельними ділянками лісового фонду на території Ізяславського району сільськогосподарськими підприємствами, які у зв`язку з реформуванням аграрного сектору економіки припинили свою діяльність згідно додатку №1, а також надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду комунальним підприємства, заснованим на комунальній власності сільських рад Ізяславського району, в яких утворені спеціалізовані підрозділи для організації лісового господарства та використання лісових ресурсів згідно додатку № 2, в якому зазначено в тому числі КП "Теліжинці", якому надається земельна ділянка на території Теліжинецької сільської ради в розмірі 157,3 га.

Розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації від 27.12.2002 було вирішено надати в постійне користування Комунальному підприємству "Теліжинці" земельні ділянки для ведення лісового господарства площею 161,72 га земель лісового фонду, розташованих на території Теліжинецької сільської ради; видати державний акт на право постійного користування землею Комунальному підприємству "Теліжинці".

В подальшому 27 грудня 2002 року Комунальному підприємству "Теліжинці" видано державний акт серія І-ХМ №002394 на право постійного користування земельною ділянкою.

Як вбачається із технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), поземельної книги та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6804619382017 від 05.04.2017, в постійне користування КП "Теліжинці" була передана в тому числі земельна ділянка кадастровий номер 6822187200:07:009:0001, площею 89,9289 га, що не заперечується учасниками справи.

Таким чином, станом на дату набрання чинності Законом № 5245-VІ (01.01.2013) спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні Комунального підприємства "Теліжинці", тому зважаючи на приписи п.п. а) п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VІ, з дня набрання чинності цим Законом вказана ділянка вважалась землями комунальної власності Теліжинецької територіальної громади.

Пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VІ було визначено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

З огляду на вказане, 12.07.2017 була проведена державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6822187200:07:009:0001 площею 89,92 га, що знаходиться на території Теліжинецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, із цільовим призначенням: для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, за Теліжинецької сільською радою Ізяславського району Хмельницької області на підставі, зокрема Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власті" № 5245-VI від 06.09.2012, рішення 14 позачергової сесії Ізяславської районної ради Хмельницької області "Про надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування" № 1 від 19.01.2001.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 727-р від 16.06.2020 "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області" було визначено, що Теліжинецька територіальна громада входить до складу території Сахновецької територіальної громади.

В зв`язку із вказаним, 13.05.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації припинення Теліжинецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, в зв`язку з реорганізацією.

Таким чином, Сахновецька сільська рада Хмельницької області є правонаступником Теліжинецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Зважаючи на усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822187200:07:009:0001 є землями комунальної власності (суб`єкт права власності - Сахновецька сільська рада Хмельницької області), а відповідач здійснив державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку з дотриманням вимог законодавства.

При цьому суд враховує, що рішення чотирнадцятої позачергової сесії Ізяславської районної ради Хмельницької області "Про надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування" № 1 від 19.01.2001, розпорядження Ізяславської районної державної адміністрації від 27.12.2002 та державний акт серія І-ХМ №002394 на право постійного користування земельною ділянкою, виданий КП "Теліжинці", є чинними та в судовому порядку не оспорювались.

Доводи прокурора щодо необхідності прийняття рішення уповноваженої особи про вилучення із державної власності спірної земельної ділянки та про передачу її в комунальну власність, як це передбачено ст. 117 ЗК України, суд до уваги не приймає, оскільки відповідач набув права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822187200:07:009:0001 в силу прямої вказівки Закону № 5245-VI. Водночас, приписи ст. 117 ЗК України визначають порядок передачі у комунальну власність земельних ділянок державної власності, які не були віднесені до комунальної власності за Законом № 5245-VI.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конституційний Суд України в абз. 3 п. 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та в абз. 1 пп. 2.1. п. 2 мотивувальної частини рішення від 31.03.2015 № 1-рп/2015 зазначив, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (абз. 2 пп. 2.2. п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).

Отже, правова визначеність гарантує, що однакові відносини, які склались в один і той же проміжок часу, не будуть врегульовані у різний спосіб.

Зважаючи на усе вищевикладене, посилання прокурора на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-IX від 28.04.2021, яким було доповнено п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України та передбачено віднесення до земель комунальної власності територіальних громад всіх земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель лісогосподарського призначення, суд до уваги не приймає, оскільки вказаний закон не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити.

З огляду на відмову у позові в зв`язку з необґрунтованістю, питання щодо застосування позовної давності судом не розглядається. При цьому враховується правова позиція, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, згідно з якою суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на прокуратуру, у зв`язку із відмовою у позові.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, Хмельницької обласної військової адміністрації до Сахновецької сільської ради Хмельницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунального підприємства "Теліжинці" Сахновецької сільської ради Хмельницької області про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути на користь держави земельну ділянку лісогосподарського призначення відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 14.02.2024.

Суддя Л.О. Субботіна

Виготовлено у 6 примірниках:

1 - до справи,

2- позивачу до електронного кабінету,

3 - відповідачу до ел. кабінету,

4 - представнику відповідача на ел. адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

5- третій особі (Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Теліжинці, вул. Центральна, 1) простим,

6 - Хмельницькій обласній прокуратурі до ел. кабінету