Ухвала

від 06.02.2024 по справі 905/2371/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 905/2371/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

відповідача за первісним позовом - Астапової Ю. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (судді: Фомін В. О. - головуючий, Крестьянінов О. О., Шевель О. В.) і рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 (суддя Хабарова М. В.) у справі

за первісним позовом Приватного підприємства "ТРАНСАГРОУСПІХ"

до Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ"

про стягнення 1 054 176,37 грн

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ"

до Приватного підприємства "ТРАНСАГРОУСПІХ"

про стягнення 1 000 000,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Приватне підприємство "ТРАНСАГРОУСПІХ" (далі - ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням змін) до Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" (далі - ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ") про стягнення 533 347,20 грн заборгованості, 316 099,53 грн пені, 178 296,08 грн інфляційних втрат і 26 433,56 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 29.06.2021 № 29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) (далі - договір суборенди від 29.06.2021) що проведення оплати за ним.

Водночас ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" звернулося із зустрічним позовом до ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" про стягнення 1 000 000,00 грн штрафних санкцій.

На обґрунтування зустрічного позову відповідач посилався на порушення ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" договору суборенди від 29.06.2021 в частині передачі техніки згідно з додатком № 1 до договору у визначений строк; вважав, що господарське зобов`язання ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" про сплату вартості наданих послуг ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" на суму 533 347,20 грн є припиненим, оскільки 14.12.2021 ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України здійснило залік зустрічних однорідних вимог на суму 533 347,20 грн, що підтверджується заявою про залік однорідних зустрічних вимог від 14.12.2021. Отже, із 14.12.2021 заборгованість ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" перед ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" за договором суборенди від 29.06.2021 становить 1 698 6652,80 грн, натомість заборгованість ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" перед ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" відсутня.

Водночас, враховуючи, що сума штрафних санкцій значно перевищує вартість наданих послуг за договором суборенди, а тому може призвести до неплатоспроможності відповідача, з метою дотримання принципу співмірності між фактичним порушенням та його наслідками, виходячи з необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" просив стягнути штрафні санкції у розмірі 1 000 000,00 грн.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" на користь ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" 533 347,20 грн заборгованості, 316 099,53 грн пені, 178 296,08 грн інфляційних втрат і 26 433,56 грн - 3 % річних, а також 8500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу і 15 812,65 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючи вимоги первісного позову, місцевий господарський суд виходив із встановлених обставин надання позивачем за первісним позовом послуг суборенди транспортних засобів за спірним договором і прийняття їх відповідачем за первісним позовом, наявності у відповідача за первісним позовом заборгованості за таким договором щодо їх оплати та, зважаючи на допущене відповідачем за первісним позовом прострочення грошових зобов`язань, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявлених сум заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Відмовляючи у зустрічному позові, місцевий господарський суд виходив із відсутності у матеріалах справи доказів несвоєчасної передачі техніки та документів, що підтверджують право користування і розпорядження, невиконання пункту 6.1.5 спірного договору. Також суд, надавши оцінку умовам вказаного договору та розрахунку заявлених позивачем за зустрічним позовом штрафних санкцій, дійшов висновку про його безпідставність та необґрунтованість. Суд встановив, що позивач здійснив розрахунок суми штрафних санкцій заявлених до стягнення у цій справі не з суми суборендної плати, як того вимагає пункт 8.6 спірного договору, а з суми попередньої суборендної плати. Водночас розрахунок штрафних санкцій з суми попередньої суми орендної плати є безпідставним, оскільки вказаними умовами договору не передбачалось нарахування неустойки за несвоєчасну передачу техніки, виходячи з попередньої суми суборендної плати; матеріали справи не містять доказів розрахунку позивачем за первісним позовом розміру неустойки, виходячи з суми суборендної плати, яка була визначена відповідно до пункту 5.2 договору в актах приймання-передачі наданих послуг і яка, за умовами договору, повинна була б слугувати базовою ставкою при нарахуванні неустойки, а тому суду першої інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування при вирішенні спору наданого позивачем розрахунку неустойки, стягнення якої є предметом спору у справі, та, відповідно, і підстав для задоволення цього позову. Крім того, суд відхилив доводи позивача за зустрічним позовом щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, установивши відсутність умов, необхідних для здійснення такого зарахування.

Поза тим місцевий господарський суд, зважаючи на положення статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат із складністю цієї справи, відповідність суми понесених витрат на правничу допомогу критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем за первісним позовом відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України надання йому адвокатом послуг професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, визнав обґрунтованим стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 змінено. Викладено пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 у справі №905/2371/21 у такій редакції:

"1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" (85325, Донецька обл., Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, буд. 1А, ідентифікаційний код 34626750) на користь Приватного підприємства "ТРАНСАГРОУСПІХ" (75000, Херсонська обл., Херсонський район, смт. Білозерка, вул. Пушкіна, буд. 122, ідентифікаційний код 43562724) заборгованість у розмірі 533347 (п`ятсот тридцять три тисячі триста сорок сім) грн 20 коп, пеню у розмірі 47258 (сорок сім тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн 47 коп, 3% річних у розмірі 26433 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять три) грн 56 коп, інфляційні втрати у розмірі 178296 (сто сімдесят вісім тисяч двісті дев`яносто шість) грн 08 коп, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 11780 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн 03 коп.

У задоволенні первісного позову в іншій частині відмовити".

В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 у справі залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, перевірив наданий позивачем за первісним позовом розрахунок заявлених до стягнення сум та погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості, а також 3 % річних та інфляційних втрат у заявленому позивачем за первісним позовом розмірі. Також суд визнав правомірним стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 8500,00 грн як доведених та обґрунтованих. Разом із тим суд визнав обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині відмови у зустрічному позові.

Водночас суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення суми пені, у розмірі заявленому позивачем за первісним позовом, та, здійснивши перерахунок розміру пені, з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, дат виникнення заборгованості та визначеного позивачем за первісним позовом періоду нарахування штрафних санкцій, дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення пені саме в розмірі 47 258,47 грн, у зв`язку з чим визнав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 268 841,06 грн та через це змінив рішення суду першої інстанції.

ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 і рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме застосування судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 918/541/18, від 28.10.2019 у справі № 918/809/18, від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 08.02.2022 у справі № 910/6840/21, від 07.09.2023 у справі № 202/8301/21, від 07.07.2022 у справі № 910/1801/21, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 11.12.2019 у справі № 359/10663/18.

Зокрема скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було з`ясовано характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову) між сторонами, наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб; не було надано оцінки зібраним у справі доказам; не досліджено правомірність стягнення з позивача за зустрічним позовом штрафних санкцій з урахуванням припинення основного зобов`язання; вважає, що у вчиненому ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" односторонньому правочину, оформленому заявою про залік зустрічних однорідних вимог, такі зустрічні вимоги були однорідними. Скаржник також стверджує, що судами першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката є необґрунтовано завищеним, та таким що не відповідає критеріям розумності, співмірності розміру гонорару адвоката ціні позову, рівню складності справи, як того вимагають положення частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Від ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 29.06.2021 між ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" (суборендодавець) та ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" (суборендар) укладено договір суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 29/06-2021 К АПК (ДК-ОК), відповідно до умов якого суборендодавець зобов`язався передати суборендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми, а суборендар, у свою чергу, зобов`язався прийняти техніку суборендодавця та сплачувати йому суборендну плату за її використання. Найменування техніки, її характеристики тощо в розрізі кожної одиниці відображаються в додатку № 1 до цього договору (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктами 1.4, 1.5 цього договору управління (керування) технікою, що передається у користування суборендареві за цим договором, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за цільовим призначенням провадяться екіпажем суборендодавця, при чому екіпаж не припиняє трудових відносин із суборендодавцем та не вступає у трудові відносини з суборендарем. Склад екіпажу відображається в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору від 29.06.2021 техніка повинна бути передана суборендодавцем та прийнята суборендарем у строк із 25.06.2021 до 08.07.2021 або в інший термін, додатково погоджений сторонами.

Передача техніки в суборенду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі згідно зі зразком (додаток № 2 до цього договору). Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками суборендаря та суборендодавця (пункт 3.2 договору від 29.06.2021).

Відповідно до пункту 3.3 названого договору суборендар зобов`язаний у присутності суборендодавця перевірити справність, кількість та комплектність техніки. Після підписання представником суборендаря акта приймання-передачі техніка вважається такою, що передана в належному стані.

У пункті 5.1 договору від 29.06.2021 сторони узгодили попередню суму суборендної плати за цим договором, яка становить 2 400 000,00 грн з ПДВ. Кінцева сума суборендної плати за цим договором обчислюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг з суборенди, згідно зі зразком (додаток № 3 до цього договору).

Суборендна плата визначається в акті приймання-передачі надання послуг з суборенди, що підписується сторонами протягом 5 календарних днів після закінчення строку суборенди за договором або за певний період суборенди (пункт 5.2 договору від 29.06.2021).

Згідно з пунктом 5.3 вказаного договору виплата суборендної плати проводиться на таких умовах: 50 % згідно з актом приймання-передачі наданих послуг з суборенди протягом 7 календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг з суборенди; 50 % суборендар має право достроково сплатити суборендну плату на користь суборендодавця. Суборендар має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого суборендодавцем рахунку.

Відповідно до пункту 5.6 спірного договору отримання суборендарем від суборендодавця відповідного рахунку (рахунку-фактури, інвойсу, іншого документу до сплати тощо) є обов`язковою передумовою здійснення оплати суборендної плати за договором.

У розділі 8 договору від 29.06.2021 передбачена відповідальність сторін. Так, за змістом пункту 8.1 договору у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з пунктом 8.4 цього договору у разі прострочення сплати суборендних платежів суборендар сплачує суборендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення. Пеня нараховується і сплачується за весь строк прострочення платежу.

Відповідно до пункту 8.6 спірного договору у разі несвоєчасної передачі техніки та документів, що підтверджують право користування і розпорядження, невиконання пункту 6.1.5 суборендодавець сплачує суборендарю неустойку у розмірі 5 % від суми суборендної плати за кожен день прострочення передачі протягом трьох календарних днів із моменту пред`явлення відповідної вимоги.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 (пункт 9.1 договору).

Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, а також від проведення взаєморозрахунків у частині фактично виконаних за договором зобов`язань (пункти 9.4, 9.5 спірного договору).

У додатку № 1 до договору від 29.06.2021 сторони визначили перелік техніки, що передається в суборенду з екіпажем, а у додатку № 3 до спірного договору - зразок акта приймання-передачі наданих послуг з суборенди до договору.

На виконання умов укладеного договору ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" було надано ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" та прийнято останнім послуги з суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем (комбайн CASE 8010 з подрібнювачем та жаткою (державний номер НОМЕР_1 ), комбайн CASE ІН 2388 Е з подрібнювачем та жаткою (державний номер НОМЕР_2 )), що підтверджується підписаними сторонами за результатами надання послуг з суборенди транспортних послуг з екіпажем відповідними актами приймання-передачі наданих послуг:

- акт приймання-передачі наданих послуг з суборенди до договору від 16.07.2021 № 1, згідно з яким за період із 12.07.2021 по 16.07.2021 (чотири дні) загальна вартість переданих та прийнятих послуг з оренди транспортних засобів з екіпажем склала 67 036,80 грн, у тому числі ПДВ на суму 11 172,80 грн (здійснено роботи зі збирання ранніх зернових на загальній площі 69,83 га);

- акт приймання-передачі наданих послуг з суборенди до договору від 26.07.2021 № 2, згідно з яким за період із 16.07.2021 по 25.07.2021 (десять днів) загальна вартість переданих та прийнятих послуг з оренди транспортних засобів з екіпажем склала 225 158,40 грн, у тому числі ПДВ 37 526,40 грн (здійснено роботи зі збирання ранніх зернових на загальній площі 234,54 га);

- акт приймання-передачі наданих послуг з суборенди до договору від 31.07.2021 № 3, згідно з яким за період із 26.07.2021 по 31.07.2021 (шість днів) загальна вартість переданих та прийнятих послуг з оренди транспортних засобів з екіпажем склала 197 702,40 грн, у тому числі ПДВ 32950,40 грн (здійснено роботи зі збирання ранніх зернових на загальній площі 205,94 га);

- акт приймання-передачі наданих послуг з суборенди до договору від 02.08.2021 № 4, згідно з яким загальна вартість переданих та прийнятих послуг з оренди транспортних засобів з екіпажем склала 43 449,60 грн, у тому числі ПДВ 7241,60 грн (здійснено роботи зі збирання ранніх зернових на загальній площі 45,26 га).

Усього згідно з вказаними актами приймання-передачі наданих послуг суборендодавцем надано, а суборендарем прийнято послуги з суборенди транспортних засобів з екіпажем на загальну суму 533 347,20 грн.

ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" в установленому законом порядку на підставі зазначених актів приймання-передачі наданих послуг були зареєстровані податкові накладні. Також ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" був виставлений рахунок на оплату від 02.08.2021 № 21 на загальну суму 533 347,20 грн.

Предметом первісного позову у цій справі є вимоги ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" до ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості за надані послуги з суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем за договором від 29.06.2021, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Предметом зустрічного позову є вимоги ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" до ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" про стягнення штрафних санкцій (неустойки) у зв`язку з порушенням умов вказаного договору суборендодавцем в частині передачі техніки суборендареві.

Місцевий господарський суд первісний позов задовольнив повністю та відмовив у зустрічному позові.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в порядку положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, змінив рішення суду першої інстанції, а саме виклав пункти 1, 2 резолютивної частини рішення у власній редакції, згідно з якою первісний позов задоволено частково; стягнуто з ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" на користь ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" 533 347,20 грн заборгованості, 47 258,47 грн пені, 26 433,56 грн - 3 % річних, 178 296,08 грн інфляційних втрат і 8500,00 витрат на професійну правничу допомогу та 11780,03 грн судового збору; у задоволенні первісного позову в іншій частині відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 у справі залишено без змін.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, із положень статей 549, 551, 610- 612, 625, 626, 627, 628, 629, 759, 760, 762, 798, 805, 901- 903 Цивільного кодексу України, статей 230, 231, 232, 283, 286 Господарського кодексу України та установив, що укладений між сторонами правочин є змішаним, оскільки містить як елементи договору найму (оренди) транспортного засобу, так і договору про надання послуг (оренда сільськогосподарської техніки з екіпажем, який, у свою чергу, зобов`язаний здійснювати проведення сільськогосподарських робіт за договором). На виконання умов спірного договору ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" передало, а ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" прийняло послуги з суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем (комбайн CASE 8010 з подрібнювачем та жаткою (державний номер НОМЕР_1 ), комбайн CASE ІН 2388 Е з подрібнювачем та жаткою (державний номер НОМЕР_2 ), що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами приймання-передачі наданих послуг від 16.07.2021 № 1, від 26.07.2021 № 2, від 31.07.2021 № 3, від 02.08.2021 № 4 на загальну суму 533 347,20 грн.

При цьому суд відхилив посилання ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" на те, що комбайн CASE 8010 (державний номер НОМЕР_1 ) був переданий йому у позадоговірному порядку. Так, суд апеляційної інстанції наголосив, що, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з підписаними обома сторонами договору актами приймання-передачі наданих послуг з суборенди від 16.07.2021 № 1, від 26.07.2021 № 2, від 31.07.2021 № 3, від 02.08.2021 № 4 до договору від 29.06.2021 послуги з суборенди комбайну CASE 8010 (державний номер НОМЕР_1 ) з подрібнювачем та жаткою 9м були надані ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" саме в межах вказаного договору, про що безпосередньо зазначено у вказаних актах; зміст актів свідчить, що сторони претензій одна до одної не мають. До того ж, як свідчить акт повернення з суборенди від 02.08.2021 до договору від 29.06.2021 (додаток № 4 до договору) ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" в особі генерального директора Распопова Р. С. на підставі умов договору повернуло, а ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" прийняло з суборенди техніку з екіпажем, а саме комбайн CASE 8010 з подрібнювачем та жаткою 9 м (державний номер НОМЕР_1 ), комбайн CASE ІН 2388 Е з подрібнювачем та жаткою 7,6 м (державний номер НОМЕР_2 ). Отже, як акцентував суд апеляційної інстанції, користування ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" комбайном CASE 8010 (державний номер НОМЕР_1 ) з екіпажем відбувалося саме на підставі та в межах спірного договору.

Крім того, в заяві ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" від 14.12.2021 про залік зустрічних однорідних вимог, за змістом якої товариство проводить залік своєї вимоги про стягнення штрафу в сумі 17 520 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості за договором від 29.06.2021 в розмірі 533 347,20 грн, ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" вказує про прийняття за укладеним договором вказаних послуг з суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем на суму 533 347,20 грн, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг. Тобто, за висновком суду апеляційної інстанції, ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" самостійно підтвердило наявність заборгованості за надані послуги за договором від 29.06.2021 в розмірі 533 347,20 грн, у тому числі, за користування комбайном CASE 8010 (державний номер НОМЕР_1 ), а отже, заява про залік зустрічних однорідних вимог також свідчить про фактичне визнання ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" наявності у нього перед ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" заборгованості за надані послуги з суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем за спірним договором у розмірі 533 347,20грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини реального надання послуг суборенди транспортних засобів з екіпажем за спірним договором, дотримання визначеного договором порядку виставлення рахунку як обов`язкової передумови здійснення оплати за договором, та відповідно, настання обов`язку зі сплати суборендної плати за таким договором та зважаючи на їх неоплату суборендарем, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим стягнення з ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" 533 347,20 грн заборгованості за договором від 29.06.2021, погодившись у відповідній частині із висновками суду першої інстанції.

Водночас, беручи до уваги обставини прострочення відповідачем за первісним позовом зобов`язань із здійснення оплати за надані послуги з суборенди за спірним договором, перевіривши розрахунок заявлених позивачем за первісним позовом до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних, зважаючи на суми боргу з урахуванням дат їх виникнення, суд апеляційної інстанції встановив правильність такого розрахунку та звернув увагу на те, що відповідач за первісним позовом протилежного не довів. Звідси суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у заявленому позивачем за первісним позовом розмірі.

Разом із тим, частково задовольняючи вимоги первісного позову про стягнення пені та змінюючи судове рішення у відповідній частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем за первісним позовом здійснено нарахування пені поза межами шестимісячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тому здійснивши перерахунок розміру пені з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, дат виникнення заборгованості та визначеного позивачем за первісним позовом періоду її нарахування, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення пені саме в розмірі 47 258,47 грн, визнавши необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення пені в іншій частині (у сумі 268 841,06 грн).

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у зустрічному позові про стягнення штрафних санкцій, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість і недоведеність цих вимог; зазначив, зокрема, що матеріалами справи підтверджуються обставини прийняття позивачем за зустрічним позовом послуг з суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем за договором від 29.06.2021 як щодо передбаченої спірним договором техніки (комбайн CASE ІН 2388 Е з подрібнювачем та жаткою 7,6 м державний номер НОМЕР_2 ), так й техніки, яку не було внесено до відповідного переліку у додатку № 1 до договору (комбайн CASE 8010 з подрібнювачем та жаткою 9 м державний номер НОМЕР_1 ), про що свідчать підписані сторонами без жодних зауважень акти приймання-передачі наданих послуг від 16.07.2021 № 1, від 26.07.2021 № 2, від 31.07.2021 № 3, від 02.08.2021 № 4 до цього договору, що фактично свідчить про узгодження сторонами договору дій в частині надання послуг з суборенди передбаченої цими актами техніки з екіпажем та прийняття їх позивачем за зустрічним позовом.

Водночас, надавши оцінку розрахунку суми штрафних санкцій, апеляційний господарський суд також погодився з висновком суду першої інстанції про те, такий розрахунок не ґрунтується на умовах договору та є безпідставним, оскільки позивач за зустрічним позовом здійснив розрахунок суми штрафних санкцій не з суми суборендної плати, як то передбачено пунктом 8.6 договору від 29.06.2021, а з суми попередньої суборендної плати, при цьому вказані поняття не є тотожними; зазначеними умовами договору не передбачено нарахування неустойки за несвоєчасну передачу техніки, виходячи з попередньої суми суборендної плати. При цьому, як зазначив суд, матеріали справи не містять доказів розрахунку позивачем за первісним позовом неустойки, виходячи з суми суборендної плати, яка була визначена відповідно до пункту 5.2 договору в актах приймання-передачі наданих послуг і яка, за умовами договору, повинна була б слугувати базовою ставкою при нарахуванні неустойки, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування при вирішенні спору наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку неустойки, стягнення якої є предметом спору у справі, та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення вимог зустрічного позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції, урахувавши положення статті 203 Господарського кодексу України, статей 202, 598, 601 Цивільного кодексу України, судову практику суду касаційної інстанції щодо припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, та, дослідивши обставини справи і наявній у ній докази, відхилив доводи відповідача за первісним позовом стосовно припинення зобов`язань за спірним договором зі сплати суми основного боргу за надані послуги у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки судом не було встановлено обставин безспірності вимог, які зараховуються, як однієї із необхідних умов за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог.

Поза тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8500,00 грн, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керуючись, зокрема положеннями статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи, зокрема, на критерії реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, розумності їх розміру, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження таких витрат, установив, що у наведеному випадку наявні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі, а саме 8500,00 грн, оскільки такий розмір витрат відповідача суд визнав обґрунтованим та доведеним, а протилежного відповідачем за зустрічним позовом не доведено.

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 16.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у цій справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних скаржником судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Проаналізувавши висновки, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, а саме у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 918/541/18 (про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат за договором складського зберігання зерна), у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19 (про скасування реєстраційної дії приватного нотаріуса про проведення державної реєстрації юридичної особи (ОСББ) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і зобов`язання приватного нотаріуса внести до вказаного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації юридичної особи (ОСББ)), у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6840/21 (про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за договором поставки), у постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 202/8301/21 (у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України), у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 910/1801/21 (про стягнення штрафних санкцій за договором про надання рекламних послуг, упущеної вигоди, завданих матеріальних збитків та моральної шкоди), а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (про визнання недійсним і скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування та визнання права постійного користування земельною ділянкою), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (про стягнення з заборгованості за договором поставки, а також пені, штрафу та відсотків річних), від 11.12.2019 у справі № 359/10663/18 (про стягнення заборгованості за договором позики та визнання недійсним одностороннього зарахування зустрічних грошових вимог фізичних осіб за договором позики, укладеного ними), які, за твердженням скаржника, не були враховані апеляційним господарським судом, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування таких висновків, оскільки вказані скаржником постанови було прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах, за інших обставин, встановлених у справі, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідні судові рішення. Крім того, суб`єктний склад, предмет, підстави позовів, нормативно-правове регулювання у справі, що розглядається, та у наведених справах, не є подібними.

Водночас у постанові у справі № 359/10663/18 Велика Палата Верховного Суду вирішувала юрисдикційне питання у справі та разом із тим послалася на положення статей 215, 602 Цивільного кодексу України (зокрема щодо недопустимості зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності та нікчемність у зв`язку з цим одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог). Проте у цій справі, в якій подано касаційну скаргу суди попередні інстанцій положень цих норм не застосовували; таке питання (зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності) не виникало у спірних правовідносинах.

При цьому колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Разом із тим у постанові Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 918/809/18 (про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних за договором оренди сільськогосподарських самохідних машин чи механізмів з екіпажем) хоча й розглядалося питання належного виконання зобов`язань за договором оренди сільськогосподарських самохідних машин чи механізмів з екіпажем, проте висновки в такій справі та у справі, що розглядається, зроблені, виходячи з інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій. Залишаючи без змін судові рішення про відмову у позові, Верховний Суд вважав, що попередніми судовими інстанціями належним чином з`ясовано та надано оцінку відсутності підстав для задоволення позову щодо стягнення основного боргу за договором, а також пені і 3 % річних, як похідних вимог, за умов недоведення позивачем обставин надання послуг (оброблення площі сільськогосподарських культур) в розумінні змісту договору № 290818/2 (у той час як вартість оренди техніки за умовами договору ставиться у залежність від площі зібраного врожаю сільськогосподарських культур), відмови позивача від договору в односторонньому порядку та приписів статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, якими визначається обов`язок доведення обставин належними та допустимими доказами.

Натомість у цій справі, що розглядається, попередні судові інстанції установили обставини реального надання послуг суборенди транспортних засобів з екіпажем за спірним договором, настання обов`язку з оплати послуг суборенди за ним та невиконання такого обов`язку суборендарем. Водночас суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з суборендодавця штрафних санкцій за договором. При цьому попередні судові інстанції у оскаржуваних судових рішеннях не застосовували положень статті 651 Цивільного кодексу України, статей 188, 291 Господарського кодексу України (зміст яких наводить скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі № 918/809/18), вказаними нормами не керувалися та своїх висновків не обґрунтовували.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

Крім того, формальне посилання на інші постанови Верховного Суду (зокрема у справах № 922/2575/19, № 202/8301/21, № 924/1473/15) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не зазначено норми права, висновку Верховного Суду щодо застосування якої не ураховано судами попередніх інстанцій, та не обґрунтовано подібності правовідносин у інших справах, на які він посилається.

Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Як свідчить зміст оскаржених судових рішень, господарські суди попередніх інстанцій оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності, що відповідає положенням частин 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Натомість доводи скаржника фактично спрямовані на переоцінку поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 і рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 у справі № 905/2371/21.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 і рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 у справі № 905/2371/21 закрити.

Поновити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 і постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 905/2371/21, зупинене ухвалою Верховного Суду від 16.01.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак