Постанова

від 07.02.2024 по справі 906/1241/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1241/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона" - Рожок Л. П.,

Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області - Давиденко В. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023

(судді Гудак А. В., Олексюк Г. Є., Мельник О. В.)

та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023

(судді Гудак А. В., Олексюк Г. Є., Мельник О. В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона"

до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області

про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок укладеними.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона" (далі - ТОВ "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона", позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - Сільрада, відповідач) про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок укладеними у запропонованій позивачем редакції.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно ухиляється від підписання та укладення з позивачем договорів купівлі-продажу земельних ділянок, хоча сторонами було виконано усі передбачені законодавством процедури для набуття їх у власність, погоджено усі істотні умови договорів, а позивачем сплачено повну вартість цих земельних ділянок.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2014 № 23604907 ТОВ "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона" є власником об`єкта нерухомого майна - комплексу будівель за адресою: Житомирська обл., с. Довжик, вул. Нескорених, буд.15, яке розміщено на земельних ділянках з кадастровими номерами 1822083200:06:001:1241 та 1822083200:06:001:1242. Земельні ділянки належать до комунальної форми власності (Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.07.2022 № 305123241, від 16.07.2022 № 305123464, власник - Сільрада).

2.2. Згідно з Державним актом на право постійного користування від 12.05.1996 ІІ-ЖТ № 000753 ці земельні ділянки перебувають у постійному користуванні ТОВ "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона".

2.3. Рішенням Сільради від 05.11.2021 № 417 надано дозвіл на виготовлення експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення згідно з додатком, зокрема ТОВ "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона" - на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1822083200:06:001:1241 площею 0,4763 га та з кадастровим номером 1822083200:06:001:1242 площею 0,1929 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Вирішено виконавчому комітету Сільради замовити виготовлення експертної грошової оцінки земельних ділянок, зазначених у додатку, в організації, яка має відповідний дозвіл (ліцензію) на виконання цього виду робіт, після внесення покупцями авансового платежу в розмірі 20% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

2.4. На виконання рішення Сільради від 05.11.2021 № 417 ТОВ "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона" сплатило 208 572,45 грн авансового платежу за земельну ділянку з кадастровим номером 1822083200:06:001:1241 (платіжне доручення від 15.12.2021 № 926), а також 84 471,19 грн авансового платежу за земельну ділянку з кадастровим номером 1822083200:06:001:1242 (платіжні доручення від 14.12.2021 № 924, від 15.12.2021 № 925).

2.5. Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,1929 га з кадастровим номером 1822083200:06:001:1242 ринкова вартість земельної ділянки складає 115 508,52 грн, дата оцінки - 20.12.2021, термін чинності висновку - дванадцять місяців з дати оцінки; відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,4763 га з кадастровим номером 1822083200:06:001:1241 ринкова вартість земельної ділянки складає 261 441,07 грн, дата оцінки - 20.12.2021, термін чинності висновку - дванадцять місяців з дати оцінки.

2.6. Рішенням Сільради від 24.06.2022 № 569, зокрема, погоджено звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок несільськогосподарського призначення згідно з додатком; затверджено вартість земельних ділянок та вирішено продати дані земельні ділянки згідно з додатком (ТОВ "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона" затверджено вартість земельної ділянки з кадастровим номером 1822083200:06:001:1241 площею 0,4763 га згідно з експертною грошовою оцінкою - 261 441,07 грн, ціна продажу - 261 441,07 грн та вартість земельної ділянки з кадастровим номером 1822083200:06:001:1242 площею 0,1929 га згідно з експертною грошовою оцінкою - 115 508,52 грн, ціна продажу - 115 508,52 грн); секретарю Сільради Ткаченку Б. І. доручено забезпечити оформлення договорів купівлі-продажу земельних ділянок за ціною та на умовах, що зазначені в додатку.

2.7. Відповідно до рішення Сільради від 24.06.2022 № 569 та з посиланням на рішення Сільради від 05.11.2021 № 417 позивач доплатив за земельну ділянку з кадастровим номером 1822083200:06:001:1241 суму 52 868,62 грн та за земельну ділянку з кадастровим номером 1822083200:06:001:1242- 31 037,33 грн (платіжні доручення від 16.12.2022 № 1081, від 16.12.2022 № 1082). Тобто розрахунок здійснений повністю.

2.8. Листом від 16.12.2022 № 16/2 позивач просив відповідача надати акт звірки щодо здійснених оплат за земельні ділянки, а листом від 16.12.2022 № 16/12-1 у зв`язку із закінченням терміну експертної грошової оцінки земельних ділянок звернувся з проханням укласти договір купівлі-продажу терміново до 20.12.2022 у приватного нотаріуса Демецької С. Л.

2.9. Відповідач листом від 20.12.2022 № 1172 повідомив позивача про те, що листом від 19.12.2022 № 1169 звернувся до приватного нотаріуса Демецької С. Л. щодо надання для ознайомлення проєктів договорів купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 1822083200:06:001:1241 та 1822083200:06:001:1242.

2.10. 20.12.2022 відповідач (продавець) на укладання та підписання договорів у нотаріуса не з`явився; у зв`язку з неможливістю встановити волевиявлення особи, перевірити та встановити цивільну правоздатність та дієздатність представника продавця постановою від 20.12.2022 № 833/02-31 приватний нотаріус Демецька С. Л. відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії.

2.11. Посилаючись на безпідставне ухилення відповідача від підписання та укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, з метою захисту прав та інтересів позивач звернувся до суду із цим з позовом.

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Господарський суд Житомирської області рішенням від 20.07.2023 відмовив у задоволенні позову.

3.2. Суд дійшов висновку, що:

- позивач звернувся до суду з позовом про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок укладеними у запропонованій ним редакції поза межами строку чинності звітів про експертну грошову оцінку;

- відсутні обставини, які б свідчили про ухилення відповідача від укладання та підписання договору.

3.3. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 22.11.2023 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково. Визнав укладеними договори купівлі-продажу земельних ділянок з дня набрання чинності постанови у редакції відповідно до її резолютивної частини. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3.4. Зазначив, що відповідач своїм рішенням виявив волевиявлення на відчуження земельних ділянок позивачу, доручивши своєму уповноваженому представнику здійснити оформлення договорів купівлі-продажу за ціною та на умовах, вказаних у додатку до рішення, тож для відповідача укладення договору на виконання власного рішення є обов`язковим. Врахував, що позивач та відповідач погодили істотні умови договорів купівлі-продажу земельних ділянок, а позивач виконав свої обов`язки, виготовивши необхідну документацію та сплативши вартість земельних ділянок під час чинності звітів про експертну грошову оцінку цих земельних ділянок, однак договір купівлі-продажу так і не оформлений. Тому має місце бездіяльність та зволікання відповідача щодо укладення з позивачем договорів купівлі-продажу земельних ділянок, що є порушенням "правомірних очікувань" позивача на отримання у власність земельних ділянок у порядку, встановленому чинним законодавством України. Оскільки предметом розгляду даної справи є переддоговірний спір, то договірне зобов`язання між сторонами виникає на підставі судового рішення, тому визначив дату укладення договору в резолютивній частині постанови відповідно до дати ухвалення постанови.

3.5. Крім того, Північно-західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 06.12.2023 стягнув з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн витрат на правову (правничу) допомогу.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 18.12.2023 відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також скасувати оскаржувану додаткову постанову та повернути без розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

4.2. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції:

- статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо загальних засад цивільного законодавства внаслідок неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та Верховного Суду, викладених у постановах від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц. Зокрема, суд не врахував, що відповідач не ухилявся від укладення договорів, тоді як позивач діяв недобросовісно та нерозумно, оскільки попередив відповідача про необхідність укладення договорів за 2 робочі дні до закінчення строку дії звіту про експертну грошову оцінку;

- статті 649 ЦК України та статей 180, 181, 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо умов договору, внаслідок неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.02.2021 у справі № 921/530/18 та Верховного Суду, викладених у постановах від 04.07.2019 у справі № 911/2244/18, від 25.08.2021 у справі № 914/1703/20, від 01.12.2021 у справі № 46/606, від 15.02.2022 у справі № 904/4751/20, від 01.09.2022 у справі № 922/4249/17, від 09.08.2023 у справі № 46/603. Зокрема, апеляційний господарський суд не врахував, що підстава для обов`язкового укладення договору в переддоговірному спорі має існувати на момент набрання законної сили рішенням суду, проте суд не має підстав для визнання договору укладеним за ціною, строк чинності якої сплив, оскільки сплив термін чинності звіту про експертну грошову оцінку земель.

4.3. Скаржник також зазначає про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 11.09.2019 у справі № 910/14555/18, від 24.10.2019 у справі № 922/4192/16, від 11.12.2019 у справі № 909/324/19, про те, що належним способом захисту порушених прав позивача у разі неукладення договору купівлі-продажу земельної ділянки є позовна вимога про визнання договору укладеним у запропонованій позивачем редакції. Скаржник стверджує, що спір між сторонами не є переддоговірним та відсутня норма закону, яка зобов`язує укласти договір та можливість визнання його укладеним в судовому порядку, тому права позивача можуть бути захищені шляхом пред`явлення вимоги про визнання права власності в разі сплати вартості земельної ділянки згідно з чинним звітом про експерту грошову оцінку.

4.4. В частині оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції скаржник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 170 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема до заяв про ухвалення додаткового рішення, які суд зобов`язаний повернути заявнику без розгляду, якщо заявник не зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Скаржник зазначає, що станом на дату подання заяви про ухвалення додаткового рішення позивач не зареєстрував електронний кабінет ЄСІТС.

4.5. Скаржник також посилається на відсутність конкретного зазначення наданих позивачу послуг на правничу допомогу, що позбавило відповідача можливості заявити клопотання про їх зменшення.

5. Позиції інших учасників справи

5.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

Щодо суті спору

6.2. Відповідно до положень статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

6.3. Частиною першою статті 116 ЗК України унормовано, що право власності на земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, набувається на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

6.4. Відповідно до частини першої статті 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

6.5. Положення статті 128 ЗК України визначають алгоритм дій сторін у процесі продажу земельної ділянки державної чи комунальної власності. Так, згідно із частиною першою цієї статті продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

6.6. Частиною другою статті 128 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

6.7. Відповідно до частини третьої цієї статті орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

6.8. За змістом частини восьмої статті 128 ЗК України ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб`єктами господарювання, які є суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

6.9. Частиною шостою статті 128 ЗК України передбачено, що рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

6.10. Отже, договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається лише на останньому етапі і підставою для укладення такого договору є рішення уповноваженого органу про продаж земельної ділянки, що є актом органу місцевого самоврядування, який приймається радою у межах своїх повноважень (частина перша статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), та формою вираження волевиявлення як продавця у спірних правовідносинах.

6.11. До моменту укладення цього договору, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) про продаж земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме щодо можливості укладення договору купівлі-продажу в майбутньому, щодо визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності та щодо покупної ціни (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункти 34- 36)).

6.12. Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункти 37, 38), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 40), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 52), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.67), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.55), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 198).

6.13. Приписами частини першої статті 649 ЦК України визначено, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

6.14. Суди попередніх інстанцій встановили, що за результатами розгляду звернення позивача про продаж земельних ділянок, на яких розташоване нерухоме майно позивача, що належить йому на праві власності, Сільрада прийняла рішення від 05.11.2021 № 417, згідно з яким вирішила надати дозвіл на виготовлення експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення згідно з додатком (ТОВ "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона" - на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1822083200:06:001:1241 площею 0,4763 га та з кадастровим номером 1822083200:06:001:1242 площею 0,1929 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).

6.15. Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,1929 га з кадастровим номером 1822083200:06:001:1242, ринкова вартість земельної ділянки складає 115 508,52 грн; відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,4763 га з кадастровим номером 1822083200:06:001:1241, ринкова вартість земельної ділянки складає 261 441,07 грн. На звіти незалежним оцінювачем надані позитивні рецензії.

6.16. У подальшому Сільрада прийняла рішення від 24.06.2022 № 569, яким погодила звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок несільськогосподарського призначення згідно з додатком; затвердила вартість земельних ділянок та вирішила продати дані земельні ділянки згідно з додатком (ТОВ "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона" затверджено вартість земельної ділянки з кадастровим номером 1822083200:06:001:1241 площею 0,4763 га згідно з експертною грошовою оцінкою - 261 441,07 грн, ціна продажу - 261 441,07 грн та вартість земельної ділянки з кадастровим номером 1822083200:06:001:1242 площею 0,1929 га згідно з експертною грошовою оцінкою - 115 508,52 грн, ціна продажу - 115 508,52 грн); секретарю Сільради доручено забезпечити оформлення договорів купівлі-продажу земельних ділянок за ціною та на умовах, що зазначені в додатку.

6.17. На виконання рішення від 05.11.2021 № 417 позивач сплатив відповідачу повну вартість земельних ділянок згідно з експертними грошовими оцінками, яка відповідно до рішення від 24.06.2022 № 569 є ціною продажу земельних ділянок, про що зазначено у додатку до рішення № 569, та звернувся з листом від 16.12.2022 № 16/12-1 з проханням терміново укласти договори купівлі-продажу відповідних земельних ділянок у зв`язку із закінченням терміну звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянок. Відповідач листом від 20.12.2022 № 1172 повідомив позивача про те, що 19.12.2022 звернувся до приватного нотаріуса щодо надання проєктів договорів купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 1822083200:06:001:1241 та 1822083200:06:001:1242 для ознайомлення. У зв`язку з неявкою 20.12.2022 відповідача (продавця) на укладання та підписання договорів, неможливістю встановити волевиявлення особи, перевірити та встановити цивільну правоздатність та дієздатність представника продавця, постановою від 20.12.2022 № 833/02-31 приватний нотаріус відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії.

6.18. Колегія суддів враховує, що згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

6.19. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010 і "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

6.20. Разом з цим Європейській суд з прав людини вказував, що поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття "правомірні очікування", тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу ("Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").

6.21. Таким чином, враховуючи прийняття Сільрадою рішення від 24.06.2022 № 569, яким вирішено продати позивачу земельні ділянки комунальної власності та яке, маючи обов`язковий характер для Сільради, є підставою для продажу земельних ділянок відповідно до частини шостої статті 128 ЗК України та укладення на його підставі відповідного договору, а також дії, вчинені позивачем в межах переддоговірної процедури (сплату позивачем повної вартості земельних ділянок відповідно до чинних звітів про експертну грошову оцінку), колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

6.22. Доводи скаржника про неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.02.2021 у справі №921/530/18 та Верховного Суду, викладених у постановах від 04.07.2019 у справі №911/2244/18, від 25.08.2021 у справі №914/1703/20, від 01.12.2021 у справі №46/606, від 15.02.2022 у справі №904/4751/20, від 01.09.2022 у справі №922/4249/17, від 09.08.2023 у справі № 46/603, щодо застосування статті 649 ЦК України та статей 180, 181, 187 ГК України в контексті відсутності підстав для визнання договору укладеним за ціною, строк чинності якої сплив, оскільки сплив термін чинності звіту про експертну грошову оцінку земель, колегією суддів відхиляються, оскільки за обставинами цієї справи звіт про експертну грошову оцінку земель має значення лише в розумінні наявності чи відсутності такої істотної умови договору, як вартість земельної ділянки. Як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з тексту рішення № 569, звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок були погоджені Сільрадою, вартість земельних ділянок, яка визначена у цих звітах, відповідає вартості земельних ділянок, яка зазначена у рішенні № 569 (додаток до рішення), та на момент її сплати позивачем була чинною (актуальною). Тому відсутні підстави вважати, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду, про які зазначено скаржником з посиланням на наведені в касаційній скарзі постанови суду касаційної інстанції щодо застосування статті 649 ЦК України та статей 180, 181, 187 ГК України.

6.23. Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на неврахування апеляційним господарським судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, та Верховного Суду, викладених у постановах від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, щодо застосування статті 3 ЦК України, зокрема щодо відповідності критерію розумності дій позивача у спірних правовідносинах, які скаржник вважає недобросовісними та нерозумними, колегія суддів зазначає, що такі посилання спрямовані на переоцінку обставин у справі, встановлення та надання оцінки яким входить до компетенції судів першої та апеляційної інстанцій та не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

6.24. Скаржник у касаційній скарзі також зазначає про наявність підстав для відступлення Верховним Судом під час розгляду цієї справи від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/14555/18, від 24.10.2019 у справі № 922/4192/16, від 11.12.2019 у справі № 909/324/19, щодо застосування статті 187 ГК України. Скаржник вважає, що спір між сторонами не є переддоговірним та відсутня норма закону, яка зобов`язує укласти договір та можливість визнання його укладеним у судовому порядку (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України).

6.25. З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

6.26. Отже, слід з`ясувати наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

6.27. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

6.28. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

6.29. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

6.30. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

6.31. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

6.32. При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

6.33. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

6.34. Щодо наявності/відсутності підстав для відступу від правових позицій, викладених Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі №910/14555/18, від 24.10.2019 у справі №922/4192/16, від 11.12.2019 у справі №909/324/19, слід зазначити таке.

6.35. Так, у справах № 910/14555/18, № 922/4192/16, № 909/324/19, предметом спору в яких було визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки, суди попередніх інстанцій досліджували обставини здійснення сторонами дій, спрямованих на укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки, проте такі договори укладені не були з огляду на певні обставини, які охарактеризовані як ухилення однієї із сторін правовідносин від укладення договору, а тому інша сторона зверталася в суд з позовом про визнання цього договору укладеним в судовому порядку. Тобто між сторонами в процесі укладення договору (до моменту його укладення) здійснювалися дії, які можна визначити як переддоговірні.

6.36. З огляду на те, що правовідносини у вказаних скаржником справах Верховного Суду № 910/14555/18, № 922/4192/16, № 909/324/19 та у цій справі є релевантними, оскільки, як вже зазначалося вище, між сторонами в межах спору у цій справі існували переддоговірні відносини і судом апеляційної інстанції за встановлених у справі обставин правильно застосовано відповідні норми права, які регулюють вирішення переддоговірних спорів, тому відсутні підстави для відступлення від правового висновку, викладеного Верховним Судом у справах № 910/14555/18, № 922/4192/16, № 909/324/19.

6.37. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено усі фактичні обставини та надано оцінку доказам у справі щодо наявності підстав для укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, а тому погоджується з висновками суду про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо додаткової постанови

6.38. Скаржник у касаційній скарзі оскаржує також додаткову постанову суду апеляційної інстанцій, якою вирішено питання відшкодування витрат на правничу допомогу за заявою позивача, поданою адвокатом позивача 27.11.2023 через систему "Електронний суд". Посилається на те, що станом на дату подання заяви про ухвалення додаткового рішення позивач не зареєстрував електронний кабінет ЄСІТС.

6.39. Колегія суддів з приводу наведеного зазначає таке.

6.40. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся в суд апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, яка була подана 27.11.2023 адвокатом позивача Рожок Л. П. через систему "Електронний суд".

6.41. Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

6.42. З 18.10.2023 введено в дію Закон України від 29.06.2023 № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (з урахуванням змін, внесених Законом України від 19.10.2023 № 3424-ІХ).

6.43. Статтею 42 ГПК України передбачені права та обов`язки учасників справи, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

6.44. Частинами п`ятою, шостою статті 42 ГПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

6.45. Відповідно до абзаців першого, другого частини шостої статті 6 ГПК України (з урахуванням змін) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом, у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

6.46. Приписами частини восьмої статті 6 ГПК України реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі; особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

6.47. Таким чином, обов`язок позивача зареєструвати електронний кабінет встановлений відповідно до абзацу першого частини шостої статті 6 ГПК України і навіть у випадку, якщо документ від позивача підписує адвокат, у якого наявний електронний кабінет, що також вбачається з вимог абзацу другого частини шостої статті 6 ГПК України.

6.48. Верховний Суд звертає увагу на те, що реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

6.49. Отже, як позивач, так і адвокат, який представляє інтереси цієї особи у суді, можуть подавати процесуальні документи до суду в електронній формі через електронний кабінет за допомогою ЄСІТС або в паперовій формі.

6.50. Водночас ні із заяви позивача, яка подана в суд апеляційної інстанції та підписана адвокатом позивача Рожок Л. П. 27.11.2023 через систему "Електронний суд" не вбачається, ні матеріали справи не містять документів про те, що позивач відповідно до вимог статті 6 ГПК України станом на 27.11.2023 зареєстрував електронний кабінет в ЄСІТС. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу позивач не заперечує відсутність у нього станом на 27.11.2023 зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС.

6.51. При цьому за даними підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" ТОВ "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона", ЄДРПОУ 05418879, зареєстровано електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС 30.01.2024.

6.52. Статтею 244 ГПК України визначено порядок та підстави подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення, строки подання такої заяви, порядок вирішення заяви судом.

6.53. Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 170 ГПК України.

6.54. Отже, оскільки статтею 244 ГПК України не встановлено окремо визначених спеціальних вимог до форми та змісту заяви про ухвалення додаткового рішення, тому до такої заяви застосовуються загальні вимоги щодо форми та змісту письмової заяви, визначені статтею 170 ГПК України.

6.55. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи-підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

6.56. Відповідно до частини другої статті 170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

6.57. Згідно із частиною четвертою статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

6.58. Таким чином, з огляду на те, що станом на дату подання до суду апеляційної інстанції адвокатом позивача Рожок Л. П. (27.11.2023) заяви про ухвалення додаткового рішення через систему "Електронний суд" у позивача був відсутній електронний кабінет в ЄСІТС, тобто позивачем не дотримано при поданні заяви вимог статті 6 ГПК України, тому відповідно до положень статті 170 ГПК України така заява підлягала поверненню позивачу без розгляду, чого судом апеляційної інстанції зроблено не було.

6.59. З огляду на зазначене доводи касаційної скарги відповідача в частині скасування додаткової постанови знайшли своє підтвердження. Водночас у даному випадку, зважаючи на наведене, посилання скаржника на інші доводи, зазначені ним на обґрунтування скасування додаткової постанови апеляційного господарського суду (відсутність конкретного зазначення наданих позивачу послуг на правничу допомогу, що позбавило відповідача можливості заявити клопотання про їх зменшення) судом касаційної інстанції не розглядаються.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. З урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі в частині скасування постанови суду апеляційної інстанції від 22.11.2023, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу в цій частині слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову від 22.11.2023 - без змін. Проте доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування додаткової постанови від 06.12.2023 знайшли своє підтвердження, а тому додаткову постанову слід скасувати, а заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі повернути без розгляду.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 170, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 906/1241/22 залишити без змін.

3. Додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 906/1241/22 скасувати, а заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона" про ухвалення додаткового рішення у справі №906/1241/22 повернути без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський