Рішення

від 05.02.2024 по справі 140/30854/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/30854/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Торгун С.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Блошко В.В., Панченка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби якості освіти України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Управління державної служби якості освіти у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Державної служби якості освіти України (далі відповідач, Служба), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Управління державної служби якості освіти у Київській області (далі третя особа, Управління) про визнання протиправним та скасування наказу «Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника управління Державної служби якості освіти у Київській області ОСОБА_1 » від 25.08.2023 №06-01/15-Кт; зобов`язання поновити на посаді начальника Управління державної служби якості освіти у Київській області з дати звільнення; зобов`язання стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.08.2023 до моменту фактичного поновлення на роботі, в порядку та за алгоритмом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати; зобов`язання стягнути з відповідача 50000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконним звільненням з роботи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу Голови Державної служби якості освіти України від 28.07.2021 №06-01/25кт ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління Державної служби якості освіти у Київській області з 03.08.2021.

За період роботи ОСОБА_1 зарекомендувала себе як старанний працівник, який користується авторитетом серед працівників служби. Активно співпрацювала з інституціями державного рівня, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями. Сприяла розвитку служби, за що заохочувалась керівництвом у вигляді премій, виплат за інтенсивність праці, а також відомчою нагородою. За поданням Державної служби якості освіти України восени 2022 року нагороджена подякою Міністерства освіти та науки України. За час роботи жодних стягнень не мала до серпня 2023 року.

На підставі проведення внутрішнього аудиту - наказу Державної служби якості освіти України від 02.06.2023 №01-10/121 та пунктів 1, 2 розділу V Плану діяльності з внутрішнього аудиту на 2023-2025 роки, затвердженого головою Державної служби якості освіти України 21.12.2022 було проведено оцінку виконання організаційних заходів пов`язаних з функціонуванням; ефективності, результативності та якості реалізації повноважень на відповідній території та дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів з питань законності та достовірності використання коштів за КПКВК 2203010 «Керівництво та управління у сфері забезпечення якості освіти (далі - КПКВК 2203010) Управлінням Державної служби якості освіти у Київській області, за результатами якого складено аудиторський звіт від 29.06.2023 №10-21/3.

Позивач вважає, що інформація у вказаному аудиторському звіті викладена упереджено та непідтверджена відповідними аудиторськими доказами та до уваги не було взято пояснення та інформацію, які надані Управлінням в процесі розгляду проекту звіту.

Також не ґрунтується на вимогах закону ігнорування аудиторами факту усталеної практики погодження керівництвом Служби розмірів надбавок шляхом накладання письмової резолюції на лист-звернення від Управління, затягування такого погодження, їх суперечність та в деяких випадках їх усний характер.

Не погоджуючись із інформацією аудиторського звіту, позивач надала разом із підтверджуючими документами коментарі, однак отримала висновок, в якому вони прийняті до уваги не були.

За результатами було порушено службове розслідування та наказом Державної служби якості освіти України від 12.07.2023 №01-10/144 порушено дисциплінарне провадження щодо начальника управління Державної служби якості освіти у Київській області ОСОБА_1 .

За наслідками дисциплінарного провадження Головою Служби 25.08.2023 був виданий наказ № 06-01/15-Кт «Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника управління Державної служби якості освіти у Київській області».

Звертає увагу, що підставою є висновок про формальне недотримання ОСОБА_1 вимог абзацу шостого пункту 8 Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 (далі Положення №15), коли погодження отримано після спливу певного строку з моменту встановлення надбавки, а також в частині фактичного нехтування вимогами абзацу шостого пункту 8 Положення №15 (випадки встановлення надбавки в розмірі 150% до посадового окладу з 01.01.2023 по 30.04.2023 в розмірі 100% від посадового окладу з 01.05.2023 по 31.05.2023), коли погодження не отримано.

Однак відповідачем не взято до уваги лист начальника управління Державної служби Кревської Л.Б. від 06.09.2021 №24.2/05-15/324, за змістом якого ОСОБА_1 просила погодити встановлення надбавки в розмірі 200% з 04.09.2021. Згідно з резолюцією керівника Служби вказана надбавка була встановлена. Хоч резолюція датована 29.11.2021, проте, іншої дати для початку застосування надбавки, ніж просила ОСОБА_1 , керівником служби не встановлено. Отже,надбавка підлягала застосуванню з дати, про яку просила ОСОБА_1 .

У подальшому ОСОБА_1 своїми наказами лише дублювала вказівку керівника з приводу надбавки, а в певні періоди, через відсутність фінансування, з власної ініціативи зменшувала її до 150% або 100%.

Також вказує, що в наказі про звільнення позивача вказано дату звільнення - 28.08.2023, проте, в цей день і до 22.09.2023 позивач хворіла, що підтверджується відповідними медичними висновками.

Крім того, вважає, що зважаючи на те, що відносно ОСОБА_1 призначалось одне дисциплінарне, то і за його наслідками могло прийматись лише одне рішення щодо застосування дисциплінарного стягнення.

Водночас, 25.08.2023, коли до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, згідно із іншим наказом №06-01/14-Кт на підставі того ж дисциплінарного провадження застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Такими чином, за результатами проведення одного дисциплінарного провадження, призначеного на підставі наказу від 12.07.2023 №01-10/144 до ОСОБА_1 неправомірно застосовано два види стягнення - догана та звільнення.

Зазначає, що звільнення позивача з ініціативи адміністрації негативно впливає не тільки на втрату нею роботи в той час, коли працевлаштування за фахом в період воєнного часу є складним. Окрім того, така мотивація звільнення негативно впливає на її подальше працевлаштування. Позивач перебувала на лікарняному у зв`язку з погіршенням здоров`я внаслідок незаконних дій представників Державної служби якості освіти України. Дії відповідачів, негативна та недостовірна інформація принизили честь, гідність та завдали шкоди діловій репутації. Це був свідомий наклеп з метою усунення з посади. Внаслідок вказаного позивачу спричинено значної моральної шкоди.

Сукупність вищевикладених обставин свідчить про незаконне звільнення ОСОБА_1 та підстави для її поновлення на роботі з оплатою часу вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 02.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (том 1, а.с.34-35).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив з тих підстав, що застосоване до позивача наказом від 25.08.2023 №06-01/15-Кт дисциплінарне стягнення є результатом виключно проведеного щодо неї дисциплінарного провадження, а не результатом внутрішнього аудиту Управління.

При цьому, дії Служби з проведення внутрішнього аудиту Управління не породжують будь-яких юридичних наслідків для позивача, а результати такого аудиту мають лише рекомендаційний характер, у зв`язку з чим доводи представника позивача про нібито незаконність внутрішнього аудиту Управління і його результатів є безпідставними та не мають жодного значення для вирішення цієї справи.

В спростування доводів представника позивача про ігнорування аудиторами факту усталеної практики погодження керівництвом Служби розмірів надбавок шляхом накладання письмової резолюції на лист-звернення від Управління, затягування такого погодження, їх суперечність та в деяких випадках їх усний характер зазначає, що внутрішнім аудитом Управління було чітко встановлено, що погодження здійснювалося Головою Служби виключно шляхом візування документа, адже згідно з вимогами Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 №1000/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за №736/27181 погодження в усній формі не передбачено.

Також не відповідають дійсності доводи представника позивача про те, що під час проведення внутрішнього аудиту Управління аудиторською групою не взято до уваги пояснення та інформацію, які надані Управлінням в процесі розгляду проекту звіту №10-21/3, оскільки 04.07.2023 у приміщенні Служби за участі позивача відбулося обговорення проекту вказаного звіту за результатами чого обґрунтовані, конструктивні, конкретні, реальні, підтверджені відповідними первинними документами та такі, які базуються на нормах діючого законодавства зауваження та пропозиції з її боку аудиторською групою було враховано. Лише після цього складено звіт №10-21/3 та передано для підписання позивачу, що підтверджуються протоколом від 04.07.2023.

Щодо суті порушень законодавства допущених позивачем за які наказом №06-01/15-Кт її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності зазначає, що положеннями абзацу шостого пункту 8 Положення №15 встановлено чітку вимогу згідно з якою встановлення надбавки ОСОБА_1 , як начальнику Управління, повинно було відбуватися виключно за умови погодження її з Головою Служби.

Згідно зі змістом наказу №06-01/15-Кт, листом від 06.09.2021 №24.2/05-15/324 начальник Управління ОСОБА_1 звернулася до Голови Служби з проханням погодити встановлення надбавки за інтенсивність праці з 04.09.2021 ОСОБА_1 у розмірі 200% від посадового окладу.

Не отримавши погодження Голови Служби, наказом від 29.09.2021 №08-02/124к, начальник Управління ОСОБА_1 встановлює собі надбавку в розмірі 200% від посадового окладу з 04.09.2021 по 31.12.2021 тоді, як саме погодження на встановлення такої надбавки начальник Управління ОСОБА_1 отримує лише 29.11.2021, що підтверджується відповідним записом та підписом Голови Служби на листі Управління від 06.09.2021 №24.2/05-15/324.

Наказом від 25.01.2022 №06-09/6к начальник Управління ОСОБА_1 встановлює собі надбавку в розмірі 200% до посадового окладу з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Не отримавши погодження Голови Служби, наказом від 10.01.2023 №06-09/3к начальник Управління ОСОБА_1 встановлює собі надбавку у розмірі 150% до посадового окладу з 01.01.2023 по 30.04.2023.

Не отримавши погодження Голови Служби та не забезпечивши скасування чи внесення змін до попереднього наказу Управління від 10.01.2023 № 06-09/3к, наказом від 30.03.2023 №06-09/17к начальник Управління ОСОБА_1 встановлює собі надбавку в розмірі 100% до посадового окладу з 01.03.2023 по 31.03.2023 тоді, як саме погодження на встановлення такої надбавки начальник Управління ОСОБА_1 отримує лише 11.04.2023, що підтверджується відповідним записом та підписом Голови Служби на листі Управління від 11.04.2023 № /218.

Листом від 11.04.2023 №/217 начальник Управління ОСОБА_1 звернулася до Голови Служби з проханням погодити встановлення надбавки за інтенсивність праці у квітні 2023 року ОСОБА_1 у розмірі 100% від посадового окладу. Отримавши погодження Голови Служби, наказом від 14.04.2023 №06-09/21к начальник Управління ОСОБА_1 встановлює собі надбавку в розмірі 100% до посадового окладу з 01.04.2023 по 30.04.2023.

Не отримавши погодження Голови Служби, наказом від 25.05.2023 №06-9/29к начальник Управління ОСОБА_1 встановлює собі надбавку в розмірі 100% від посадового окладу з 01.05.2023 по 31.05.2023 тоді, як запит на отримання такого погодження ОСОБА_1 надсилає до Служби лише 29.05.2023, що підтверджується листом Управління №05-18/272, однак погодження Головою Служби не надавалося.

Таким чином, ОСОБА_1 формально не дотримано вимог абзацу шостого пункту 8 Положення №15, коли погодження отримано після спливу певного строку з моменту встановлення надбавки випадки встановлення надбавки в розмірі 200% до посадового окладу з 04.09.2022 по 31.12.2022 та в розмірі 100% до посадового окладу з 01.03.2023 по 31.03.2023.

А також ОСОБА_1 фактичного знехтувала вимогами абзацу шостого пункту 8 Положення №15, коли погодження від Голови Служби взагалі не отримувала випадки встановлення надбавки в розмірі 150% до посадового окладу з 01.01.2023 по 30.04.2023 та в розмірі 100% від посадового окладу з 01.05.2023 по 31.05.2023.

Враховуючи вищезазначене, обґрунтованим є висновок про те, що відповідно до абзацу шостого пункту 8 Положення № 15, до повноважень ОСОБА_1 , як начальника Управління, належало повноваження на встановлення собі надбавки. Водночас, під час встановлення собі надбавки остання не могла встановлювати собі надбавку без погодження з Головою Служби, чим порушила вимоги абзацу шостого пункту 8 Положення №15.

Таким чином, доводи представника Позивача в частині того, що до спірних правовідносин, тобто у період з 04.09.2021 та до кінця травня 2023 року застосуванню підлягає надбавка у розмірі 200% і позивач самостійно з метою економії коштів має право зменшувати її розмір без погодження з Головою Служби, суперечить вимогам абзацу шостого пункту 8 Положення №15 та спростовується офіційними листами позивача в межах яких у різні періоди часу вона самостійно за власної ініціативи зверталася до Голови Служби з проханням погодити той чи інший розмір надбавки.

Додатково звертає увагу, що під час прийняття наказів про встановлення надбавки в розмірі 150% до посадового окладу з 01.01.2023 по 30.04.2023 та в розмірі 100% від посадового окладу з 01.05.2023 по 31.05.2023 позивач фактично самостійно надала оцінку свого особистого внеску в загальний результат роботи Управління, яка вплинула на розмір встановленої та виплаченої надбавки у відповідному періоді.

Вказує, що надалі з метою задоволення власних приватних майнових інтересів, отримання матеріальної вигоди за рахунок встановлення надбавок за інтенсивність праці, а також приховання допущених порушень, позивач свідомо фальсифікувала накази про встановлення собі надбавки намагаючись таким чином надати їм законності, а також приховати допущені нею порушення.

Звертає увагу, що представником позивача не наведено жодного доводу чи аргументу стосовно того, що позивач не вчиняла дисциплінарних проступків за які її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не подано разом з позовною заявою будь-яких доказів, якими б спростовувався чи хоча б заперечувався факт вчинення позивачем дисциплінарних проступків.

Також вважає хибними доводи представника позивача в частині відсутності у змісті наказу №06-01/15-Кт інформації про конкретні порушення допущені ОСОБА_1 та про їх наслідки, оскільки всі реквізити рішення про накладення дисциплінарного стягнення передбачені статтею 77 Закону України «Про державну службу» чітко відображені у змісті наказу №06-01/15-Кт, а зазначення будь-яких інших відомостей чинним законодавством не передбачено.

Зауважує, що згідно із наказом від 25.08.2023 №06-01/14-Кт на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення за допущення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», у вигляді неналежного виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників і відомостями, тоді як згідно із наказом від 25.08.2023 №06-01/15-Кт на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», у вигляді використання повноважень в особистих (приватних) інтересах.

Таким чином, за результатами дисциплінарного провадження було встановлено та підтверджено доказами вчинення ОСОБА_1 двох різних за характером та суттю дисциплінарних проступків.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховано всі обставини на підставі чого визначено такий вид дисциплінарного стягнення, який в найбільш повній мірі відповідає характеру і тяжкості вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та ступеню її вини.

Також повідомляє, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивача, дисциплінарні стягнення у вигляді догани і звільнення застосовані до останньої у перший робочий день наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , а саме 28.08.2023.

Наголошує що всупереч вимогам пункту 1 розділу ІV Типових правил внутрішнього службового розпорядку, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби 03.03.2016 №50, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.03.2016 за №457/28587, ОСОБА_1 не повідомляла та не надавала Голові Служби будь-якої інформації про медичні висновки її тимчасової непрацездатності за період з 25.08.2023 по 22.09.2023.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи накази №06-01/14-Кт та №06-01/15-Кт відповідач діяв опираючись виключно на ту інформацію, якою останній в момент прийняття таких наказів володів, а саме про те, що останнім днем тимчасової непрацездатності позивача було 25.08.2023, а першим робочим днем відповідно 28.08.2023. Іншою інформацією відповідач не володів.

З урахуванням зазначеного, вважає, що приймаючи накази №06-01/14-Кт та №06-01/15-Кт відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо тощо.

З урахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю (том 1, а.с.74-80).

У поданих поясненнях представник позивача не погоджується із твердженнями представника відповідача викладеними у відзиві та додатково наголосила, що погодження надбавки керівником Служби 29.11.2021 було безстрокове , тому всі решта наказів носили суто формальний характер і жодним чином не суперечили закону. Жодну норму, яка зобов`язувала ОСОБА_1 щомісячно або з якою іншою періодичністю отримувати погодження на отримання надбавки відповідач не навів (том 1, а.с.111-113).

Відповідач скористався правом на подання заперечення, в якому підтримав свою позицію викладену у відзиві та просить в задоволені позовних вимог відмовити. Додатково зауважує, що якби погодження надбавки у 200% у 2021 році було безтерміновим, як стверджує позивач, то навіщо ОСОБА_1 з певною періодичністю , самостійно, за власною ініціативою зверталася до Голови Служби погодити розмір надбавки на певний період. Також зазначає, що протягом здійснення дисциплінарного провадження позивач ігнорував прохання служби щодо необхідності прибути до Служби з метою надання власних пояснень щодо суті вчинених дисциплінарних проступків, ознайомлення з матеріалами справи. Зокрема ОСОБА_1 відмовилася від отримання наказу Служби про порушення дисциплінарного провадження (том 1, а.с.130-133).

Представник третьої особи подав до суду письмові пояснення, в яких повідомив, що станом на 28.08.2023 згідно із інформацією з особистого кабінету страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, будь яких випадків тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 не наставало, оскільки будь-які листки непрацездатності останньої у такому кабінеті відсутні. Також ОСОБА_1 жодним чином не повідомляла про підстави своєї відсутності на роботі 28.08.2023 (том 1, а.с.213-214).

Відповідно до ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 судовий розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження (том 1, а.с.121-122).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника Державної служби якості освіти України про визначення (зміну) територіальної підсудності (том 1, а.с.15-158).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника Державної служби якості освіти України про залишення позову без розгляду (том 1, а.с.201-202).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (том 3, а.с. 42).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та у письмових поясненнях.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у відзиві проти позову та запереченнях, просили у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що згідно із наказом Голови Державної служби якості освіти України від 28.07.2021 №06-01/25-кт ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління Державної служби якості освіти у Київській області з 03.08.2021 (том 1, а.с.85, том 2, а.с.130).

На підставі наказу Державної служби якості освіти України від 02.06.2023 №01-10/121 (том 2, а.с.41) та пунктів 1, 2 розділу V Плану діяльності з внутрішнього аудиту на 2023-2025 роки, затвердженого Головою Державної служби якості освіти України 21.12.2022 Державною служби якості освіти України було проведено внутрішній аудит Управління Державної служби якості освіти у Київській області за період з 01.02.2021 по 01.06.2023 з питань оцінку виконання організаційних заходів пов`язаних з функціонуванням; ефективності, результативності та якості реалізації повноважень на відповідній території та дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів з питань законності та достовірності використання коштів за КПКВК 2203010 «Керівництво та управління у сфері забезпечення якості освіти».

За результатами внутрішнього аудиту складено аудиторський звіт від 29.06.2023 №10-21/3 (том 1, а.с.101-104, том 2, а.с.80-128), який позивач підписала з коментарями (том 2, а.с.44-55).

Згідно із доповідною запискою завідуюча сектору внутрішнього аудиту Державної служби якості освіти України від 12.07.2023 Голові Державної служби якості освіти України запропоновано порушити дисциплінарне провадження відносно начальника управління Державної служби якості освіти у Київській області ОСОБА_1 (том 2, а.с.39).

Відповідно до наказу Державної служби якості освіти України від 12.07.2023 №01-10/144 щодо начальника управління Державної служби якості освіти у Київській області ОСОБА_1 було порушено дисциплінарне провадження з метою встановлення наявності чи відсутності у її діях дисциплінарного проступку (том 1, а.с. 94, том 2, а.с.43).

Згідно з поданням дисциплінарної комісії 15.08.2023 Голові Державної служби якості освіти України рекомендовано відповідно до частини третьої статті 66 Закону України «Про державну службу» за вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», у вигляді неналежного виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників застосувати до начальника Управління ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», у вигляді використання повноважень в особистих (приватних) інтересах, застосувати до начальника Управління ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення (том 2, а.с.16-25).

Наказом Державної служби якості освіти України «Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника управління Державної служби якості освіти у Київській області ОСОБА_1 » від 25.08.2023 №06-01/15-Кт за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», у вигляді використання повноважень в особистих (приватних) інтересах на позивача відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення (том 1, а.с.19-23, 86-88).

Вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 частини Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 889-VІІІ за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 65 Закону №889-VІІІ підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарним проступками зокрема є: невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 5); використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб (пункт 9).

Відповідно до частини першої статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби.

Відповідно до частини першої статті 67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Приписами статті 74 Закону № 889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення

Спір у цій справі виник у зв`язку із застосуванням до державного службовця такого виняткового виду дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби, за вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що, за змістом оскаржуваного наказу, полягає у використанні повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.

Як вбачається із матеріалів справи суть указаного порушення полягала в тому, що начальник Управління ОСОБА_1 встановлювала собі надбавку без погодження з Головою Служби, чим порушила вимоги абзацу шостого пункту 8 Положення №15.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» затверджено Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям (далі - Положення №15).

Вказаним Положенням визначено механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи.

Пунктами 2, 3 Положення №15 встановлено, що керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.

До додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: 1) за інтенсивність праці; 2) за виконання особливо важливої роботи.

Згідно із пунктом 4 Положення №15 надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюються державним службовцям у відсотках до посадового окладу. Надбавки встановлюються згідно з наказом (розпорядженням) керівника державної служби в державному органі.

Нормами пункту 5 Положення №15 визначено, що надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: якість і складність підготовлених документів; терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; ініціативність у роботі.

Відповідно до пункту 8 Положення №15 керівникам інших державних органів (керівникам державної служби), їх заступникам можуть встановлюватися надбавки керівником державної служби в державному органі за погодженням із суб`єктом призначення.

Таким чином, положеннями абзацу шостого пункту 8 Положення №15 встановлено чітку вимогу згідно з якою встановлення надбавки за інтенсивність ОСОБА_1 , як начальнику Управління, повинно було відбуватися виключно за умови погодження її з Головою Державної служби якості освіти України.

Як вбачається із матеріалів справи начальник Управління ОСОБА_1 звернулася до Голови Служби із листом від 06.09.2021 №24.2/05-15/324, в якому просила погодити їй встановлення надбавки за інтенсивність праці з 04.09.2021 у розмірі 200% від посадового окладу (том 1, а.с.99, том 2, а.с.133).

Наказом від 29.09.2021 №08-02/124к, начальник Управління ОСОБА_1 встановила собі надбавку за інтенсивність праці в розмірі 200% від посадового окладу з 04.09.2021 по 31.12.2021 (том 1, а.с.84).

Однак, погодження на встановлення такої надбавки було надано лише 29.11.2021, що підтверджується резолюцією «Погоджено» на листі від 06.09.2021 №24.2/05-15/324 (том 1, а.с.99, том 2, а.с.133).

З огляду на вказане суд констатує, що встановлення надбавки згідно із наказом від 29.09.2021 №08-02/124к здійснено без отримання погодження Голови Державної служби якості освіти України на момент прийняття такого наказу.

Наказом від 25.01.2022 №06-09/6к начальник Управління ОСОБА_1 встановила собі надбавку за інтенсивність праці в розмірі 200% до посадового окладу з 01.01.2022 січня по 31.12.2022 (том 1, а.с.92).

Згідно із наказом від 10.01.2023 №06-09/3к начальник Управління ОСОБА_1 встановила собі надбавку у розмірі 150% до посадового окладу з 01.01.2023 по 30.04.2023 (том 1, а.с.95).

Суд зауважує, що доказів отримання погодження на встановлення вищезазначених надбавок матеріали справи не містять та вказані обставини позивачем не спростовані.

Наказом від 30.03.2023 №06-09/17к ОСОБА_1 встановила собі надбавку за інтенсивність праці в розмірі 100% до посадового окладу з 01.03.2023 по 31.03.2023 (том 1, а.с.83).

При цьому, із листом від 11.04.2023 №/218 (том 1, а.с.96, том 2 а.с.176) про погодженням встановлення вказаної надбавки позивач звернулася до Голови Державної служби якості освіти України вже після встановлення собі надбавки в розмірі 100% згідно із наказом від 30.03.2023 №06-09/17к. Згідно із резолюцією вказана надбавка була погоджена 11.04.2023.

Також позивач звернулася до Голови Державної служби якості освіти України із листом від 11.04.2023 №/217, якому просила погодити встановлення їй надбавки за інтенсивність праці у квітні 2023 року у розмірі 100% від посадового окладу. Згідно із резолюцією вказана надбавка була погоджена 11.04.2023 (том 1, а.с.98, том 2 а.с.175).

Отримавши відповідне погодження, наказом від 14.04.2023 №06-09/21к начальник Управління ОСОБА_1 встановлює собі надбавку в розмірі 100% до посадового окладу з 01.04.2023 по 30.04.2023 (том 1, а.с.93).

Наказом від 25.05.2023 №06-9/29к начальник Управління ОСОБА_1 встановила собі надбавку за інтенсивність праці в розмірі 100% від посадового окладу з 01.05.2023 по 31.05.2023 (том 1, а.с.98).

Тоді як лист №05-18/272 про погодженням встановлення надбавки (том 1, а.с.97) позивач надсилає до Голови Державної служби якості освіти України лише 29.05.2023, тобто також вже після встановлення собі надбавки в розмірі 100% у травні 2023 року згідно із наказом від 25.05.2023 №06-9/29к.

Доказів отримання погодження на встановлення вищезазначених надбавок позивачем не надані та матеріали справи не містять.

З огляду на вищезазначене, суд погоджується із доводами відповідача про недотримання ОСОБА_1 вимог абзацу шостого пункту 8 Положення №15, оскільки надбавки за інтенсивність праці в розмірі 200% до посадового окладу в період з 04.09.2021 по 31.12.2021 та в розмірі 100% до посадового окладу в період з 01.03.2023 по 31.03.2023 згідно із наказами від 29.09.2021 №08-02/124к та від 30.03.2023 №06-09/17к, начальник Управління ОСОБА_1 встановила собі до отримання погодження Голови Державної служби якості освіти України.

При цьому, із самим звернення за таким погодженням позивач зверталася 29.11.2021 та 11.04.2023, тобто також уже після видання відповідних наказів.

Окрім того, надбавка за інтенсивність праці в розмірі 150% до посадового окладу встановлена позивачем у період з 01.01.2023 по 30.04.2023 та в розмірі 100% від посадового окладу в період з 01.05.2023 по 31.05.2023 згідно із наказами від 10.01.2023 №06-09/3к та від 25.05.2023 №06-9/29к начальник Управління ОСОБА_1 встановила собі без отримання погодження Голови Державної служби якості освіти України як на момент видачі відповідних наказів, так і в подальшому.

Таким чином під час прийняття наказів про встановлення надбавки в розмірі 150% до посадового окладу у період з 01.01.2023 по 30.04.2023 та в розмірі 100% від посадового окладу в період з 01.05.2023 по 31.05.2023 начальником Управління ОСОБА_1 фактично самостійно надано оцінку свого особистого внеску в загальний результат роботи Управління, яка вплинула на розмір встановленої та виплаченої надбавки у відповідному періоді.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно з резолюцією керівника на листі начальника управління Державної служби Кревської Л.Б. від 06.09.2021 №24.2/05-15/324, за змістом якого ОСОБА_1 просила погодити встановлення надбавки в розмірі 200% з 04.09.2021, вказана надбавка хоч і була погоджена 29.11.2021, проте, іншої дати для початку застосування надбавки, ніж вона просила, керівником служби не встановлено. З урахування зазначеного, вважає, що така надбавка підлягала застосуванню з дати, про яку просила ОСОБА_1 , без зазначення строку її дії.

Однак, суд критично оцінює такі доводи позивача, оскільки як вбачається із матеріалів справи в подальшому начальник Управління ОСОБА_1 самостійно продовжувала звертатися до Голови Служби із листами, в яких просила погодити їй встановлення надбавки за інтенсивність праці на певні періоди та зауважує, що виходячи із аналізу норм пункту 5 Положення №15 надбавка за інтенсивність праці встановлюється не безстроково, а з урахуванням таких критеріїв як якість і складність підготовлених документів; терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; ініціативність у роботі, які різняться у певні періоди роботи.

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що в деяких випадках погодження надбавки мало усний характер, оскільки згідно з вимогами Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 №1000/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за №736/27181 погодження здійснюється виключно шляхом візування документа, тоді як погодження в усній формі не передбачено.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується із доводами відповідача по те, що під час встановлення собі надбавки начальник Управління ОСОБА_1 не могла діяти з повною свободою розсуду та встановлювати собі надбавку без погодження з Головою Служби, чим порушила вимоги абзацу шостого пункту 8 Положення №15. Такі дії начальника Управління ОСОБА_1 є незаконними та вчиненими з метою задоволення власних приватних майнових інтересів, отримання матеріальної вигоди за рахунок встановлення надбавок за інтенсивність праці та всупереч інтересам служби, адже в інтересах служби є те, щоб начальник Управління ОСОБА_1 , як державний службовець, діяла виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб передбачений законом і не завдавала будь-якої шкоди, у тому числі матеріальних збитків державі внаслідок необґрунтованих витрат бюджетних коштів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом, ОСОБА_1 фактично не заперечувала обставин вчинення вказаних порушень, натомість наголошувала на порушенні процедури її притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За змістом статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно із частиною першою статті 71 Закону №889-VIII порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 (далі - Порядок №1039)

Згідно із пунктом 2 Порядку №1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.

За правилами частини першої статті 73 Закону №889-VIII, пункту 24 Порядку №1039 з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

У відповідності до частини другої статті 73 Закону №889-VIII, пункту 25 Порядку №1039 дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Пунктом 33 Порядку №1039 визначено, що комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити:

чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження;

чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку;

чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби;

чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності;

який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Судом встановлено, що на підставі наказу Державної служби якості освіти України від 02.06.2023 №01-10/121 (том 2, а.с.41) та пунктів 1, 2 розділу V Плану діяльності з внутрішнього аудиту на 2023-2025 роки, затвердженого Головою Державної служби якості освіти України 21.12.2022 Державною служби якості освіти України було проведено внутрішній аудит Управління Державної служби якості освіти у Київській області, за результатами якого складено аудиторський звіт від 29.06.2023 №10-21/3 (том 1, а.с.101-104, том 2 а.с.80-128).

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що під час проведення внутрішнього аудиту Управління аудиторською групою не взято до уваги пояснення та інформацію, які надані в процесі розгляду проекту Звіту №10-21/3, оскільки як вбачається із протоколу обговорення проекта аудиторського звіту від 04.0.2023, підписаного як представником відповідача, так і ОСОБА_1 , за результатами обговорення проект звіту погоджено із внесенням коректив до проекту аудиторського звіту, які погоджено двома сторонами (том 1, а.с.82).

У зв`язку із надходженням за результатами проведення аудиту доповідної записки завідуюча сектору внутрішнього аудиту Державної служби якості освіти України від 12.07.2023 (том 2, а.с.39) відповідно до наказу Державної служби якості освіти України від 12.07.2023 №01-10/144 щодо начальника Управління Державної служби якості освіти у Київській області ОСОБА_1 було порушено дисциплінарне провадження з метою встановлення наявності чи відсутності у її діях дисциплінарного проступку (том 1, а.с. 94, том 2, а.с.43).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що остання не отримувала наказ на проведення дисциплінарного стягнення як необґрунтовані, оскільки як вбачається із акту від 12.07.2023 про ознайомлення із наказом та відмову від отримання його копії (том 1, а.с.136), представниками відповідача в приміщенні Державної служби якості освіти України ОСОБА_1 було надано для ознайомлення наказ від 12.07.2023 №01-10/144 «Про порушення дисциплінарного провадження щодо дій щодо начальника управління Державної служби якості освіти у Київській області», однак остання відмовилася отримувати копію такого наказу, але ознайомилася з ним шляхом прочитання. Також позивачу був зачитаний повний текст наказу, однак розписуватися про ознайомлення вона відмовилася.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку дисциплінарна комісія сформувала дисциплінарну справу №1 щодо ОСОБА_1 (том 2, а.с.40-250, том 3, а.с.1-25).

Відповідно до статті 76 Закону №889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед ухваленням рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

Також притягненню до дисциплінарної відповідальності та звільненню із займаної посади позивача передувала процедура, згідно з якою перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення, що передбачено статтею 75 Закону №889-VIII..

Судом становлено, що листом від 09.08.2023 №01/01-24а/1306 відповідач повідомив ОСОБА_1 про необхідність прибуття на засідання дисциплінарної комісії з метою надання пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, а також надати власні письмові пояснення (том 3, а.с.10 зворот.). Вказаний лист був надісланий на електронну адресу позивача, що підтверджується протоколом від 09.08.2023 (том 3, а.с.10).

Також листом від 15.08.2023 №01/01-24А/1356 відповідач повідомив ОСОБА_1 про необхідність надання письмових пояснень Голові Державної служби якості освіти України відповідно до статті 75 Закону №889-VIII (том 3, а.с.5 зворот.). Вказаний лист був надісланий на електронну адресу позивача, що підтверджується протоколом від 15.08.2023 (том 3, а.с.5).

Однак, позивач вказаною гарантією не скористалася та пояснень щодо обставин, причин вчинення нею дисциплінарного проступку чи заперечення провини до відповідача не подала. Зворотного позивачем не доведено.

Висновок про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку та підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності зроблено в поданні дисциплінарної комісії від 15.08.2023 (том 2, а.с.16-25).

З урахуванням зазначеного доводи позивача про порушення процедури її притягнення до дисциплінарної відповідальності не знайшли свого підтвердження при даної розгляді справи та суд приходить до висновку, що відповідач дотримався встановленої Законом №889-VIII та Порядком №1039 процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Також суд зауважує, що гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення закріплені приписами статті 74 Закону №889-VIII.

Так, згідно з частиною четвертою статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Як вбачається із пункту 2 оскаржуваного наказу, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю позивача, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано до неї у перший робочий день наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, а саме: 28.08.2023.

При цьому, згідно із актом від 28.08.2023 №1 з початку робочого дня ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин, не попередивши про це Голову Державної служби якості освіти України, його заступників та працівників Управління. Об 10 год 45 хв заступник Голови зателефонував позивачу, однак остання на телефони дзвінок не відповіла (том 1, а.с.209).

Відповідно до акту від 28.08.2023 №1 упродовж дня ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин, не попередивши про це Голову Державної служби якості освіти України (том 2, а.с.26).

Суд зауважує, що медичний висновок про тимчасову непрацездатність, долучений позивачем до позовної заяви в якості доказу на підтвердження її тимчасової непрацездатності у день звільнення, створений в електронній системі 28.08.2023 (том 1, а.с.30), тобто уже після прийняття оскаржуваного наказу від 25.08.2023 №06-01/15-Кт та безпосередньо у день звільнення згідно з таким наказом.

З аналогічних підстав суд не бере до уваги наявні в матеріалах справи скріншот переписок (том 1, а.с. 172), із яких вбачається, що про перебування на лікарняному позивач повідомила заступника Голови Служби лише о 11:35 год 28.08.2023, тобто також після прийняття оскаржуваного наказу від 25.08.2023 №06-01/15-Кт та безпосередньо у день звільнення, при цьому на його прохання скинути лікарняний лист на підтвердження зазначеного ОСОБА_1 не відреагувала.

Таким чином, позивач, маючи, на її думку, докази поважної причини відсутності її на роботі, не надала їх безпосередньому керівнику до моменту звільнення, а отже, саме цим не виконала своїх зобов`язань про необхідність інформувати та повідомляти про причини відсутності на роботі. Медичний висновок про тимчасову непрацездатність від 28.08.2023 був долучений до матеріалів справи лише під час звернення позивача з позовною заявою до суду.

З урахування зазначеного, суд доходить висновку про відсутність протиправності спірного наказу відповідача щодо звільнення позивача в період тимчасової непрацездатності, оскільки в матеріалах справи відсутні належані та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 повідомляла Голову Служби про її тимчасову непрацездатність 28.08.2023 та, як наслідок, вказані обставини не обмежували право застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №640/20857/18, у якій було встановлено, що позивач, яка є державним службовцем, не подавала оригінал листка непрацездатності та не повідомляла про причини відсутності на роботі, що є порушенням вимог розділу ІV Типових правил внутрішнього службового порядку затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03.03.2016 №50, а тому Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про безпідставність посилання позивачки на неврахування відповідачами факту її перебування на амбулаторному лікуванні в контексті спірних правовідносин.

Також суд враховує, що в кабінеті страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України містять відомості про тимчасову непрацездатність позивача виключно до 25.08.2023 (том 1, а.с.73).

На виконання ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 про витребування доказів, а саме щодо наявності або відсутності листків непрацездатності ОСОБА_1 за період з 25.08.2023 по 25.09.2023, а також інформацію про наявність роботодавця ОСОБА_1 або дату звільнення останньої з роботи, Пенсійний фонд України листом від 15.12.2023 №800-050101-7/1416 повідомив, що за вказаний період в реєстрі наявна інформація про листок непрацездатності з датою відкриття 15.08.2023 та датою закриття 25.08.2023. Період тимчасової непрацездатності з 15.08.2023 по 25.08.2023. За наявними даними ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з страхувальником Управління Державної служби якості освіти у Київській області (том 3, а.с.29-30, 46-47).

Стосовно доводів позивача про те, що за результатами проведення одного дисциплінарного провадження, призначеного на підставі наказу від 12.07.2023 № 01-10/144 до ОСОБА_1 неправомірно застосовано два види стягнення - догана та звільнення, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із наказом від 25.08.2023 №06-01/14-Кт на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення за допущення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, у вигляді неналежного виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників і відомостями, тоді як згідно із наказом від 25.08.2023 №06-01/15-Кт на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 9 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, у вигляді використання повноважень в особистих (приватних) інтересах.

Таким чином, за результатами дисциплінарного провадження було встановлено та підтверджено доказами вчинення ОСОБА_1 двох різних за характером та суттю дисциплінарних проступків у вигляді 1) неналежного виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників та у вигляді 2) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, застосувавши щодо неї дисциплінарні стягнення виключно по одному за кожен з таких дисциплінарних проступків відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень визначених чинним законодавством.

При цьому, на підставі встановлених обставин справи суд доходить висновку, що згідно з матеріалами справи підтверджено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме: використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.

Суд зауважує, що обрання того чи іншого виду стягнення передбаченого статтею 66 Закону №889-VIII безпосередньо залежить від того, який саме дисциплінарний проступок вчинений державним службовцем.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Таким чином, згідно з приписами Закону № 889-VІІІ звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, перелік яких є вичерпним. Використання повноважень в особистих (приватних) інтересах входить до цього переліку.

Вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку згідно з пунктом 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIII є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, при прийнятті наказу від 25.08.2023 №06-01/15-Кт «Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника управління Державної служби якості освіти у Київській області ОСОБА_1 » відповідач діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, а застосований вид дисциплінарного стягнення в розрізі положень Закону №889-VIII в повній мірі відповідає дисциплінарному проступку, що був допущений позивачем.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду належними та допустимими доказами правомірність та законність прийнятого наказу від 25.08.2023 №06-01/15-Кт, з огляду на що підстави для його скасування відсутні.

У зв`язку з тим, що судом встановлено правомірність винесення оскаржуваного наказу, відсутні правові підстави для задоволення похідних позовних вимог про поновлення позивача на посаді, стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

З приводу позовної вимоги про стягнення з відповідача 50000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконним звільненням з роботи суд також зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно частини третьої статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Відтак, суд дійшов висновку, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №1340/4056/18, від 18.06.2020 у справі №339/183/16-а, від 03.08.2020 у справі №817/48/18.

Разом з тим, ОСОБА_1 обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині тим, що дії відповідача, негативна та недостовірна інформація принизили честь, гідність та завдали шкоди діловій репутації, жодним чином не вказує у чому саме полягали її моральні страждання, душевні переживання, та якими доказами це підтверджується.

Позивач також не надала доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між рішенням суб`єкта владних повноважень, що є предметом цієї справи, та завданням їй моральної шкоди, що виразилася у вигляді погіршення фізичного здоров`я, душевних стражданнях, змінах в способі життя, тривалості протиправних дій з боку відповідача.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, відтак в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну службу», суд

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повне судове рішення складено 14 лютого 2024 року