Рішення від 14.02.2024 по справі 320/2342/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року м. Київ№ 320/2342/22

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПХ Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛПХ Україна" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2021 № 28157/0705.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач допустив помилки у заповненні додатка 2 до декларації за серпень 2021 року, натомість, контролюючий орган саме на основі аналізу вказаного додатка дійшов безпідставного висновку про завищення розміру податкового кредиту, визначеного позивачем у декларації за серпень 2021 року, хоча визначення розміру податкового кредиту повинно відбуватися на підставі даних податкової декларації, первинних документів та даних до ЄРПН, водночас, додаток 2 є лише довідкою та не визначає розмір податкового кредиту, з огляду на що, вказане не можу бути підставою для зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

25.05.2022 до суду від Головного управління Державної податкової служби у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що в результаті проведеної перевірки, ГУ ДПС у Київській області складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 05.11.2021 № 18493/10-36-07-05/39807977, відповідно до якого, встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено завищено податковий кредит на суму 596808 грн. На підставі проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2021 № 28157/0705, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість. При цьому, відповідальність за недостовірність інформації, наведеної у декларації, несе саме платник податків. За результатами перевірки, контролюючим органом встановлено завищення податкового кредиту та бюджетного відшкодування за квітень 2020 року, разом з тим, перевіркою встановлено включення даної суми 254319 грн за період квітень 2020 року в рядку 14 Додатку 2 до Декларації з ПДВ за серпень 2021 року (про суми від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)) від 20.09.2021 № 9272975396. Таким чином, в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, позивачем завищено податковий кредит на суму 254319 грн. за квітень 2020 року. Представник відповідача зауважує, що в позовній заяві позивач визнає неправильність заповнення декларації, що призвело до завищення податкового кредиту, а саме, позивач підтверджує, що при заповненні відповідного додатку ним були допущенні помилки, в тому числі записи рядків 15 та 17. Отже, доводи позивача викладені в позовній заяві є необгрунтованими та спростовуються вищезазначеними фактам, а дії контролюючого органу законними.

07.07.2022 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано на ігноруванні числових значень, відображених у податковій декларації, хоча ні в акті перевірки, ні у відзиві не висловлює жодних заперечень щодо правильності заповнення рядків декларації за липень та серпень 2021 року, адже числові значення у цих рядках декларації правильні та не спростовані відповідачем. До того ж, на переконання позивача, відповідач так і не усунув розбіжності між виявленими завищеннями податкового кредиту та сумою, на яку зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 25.10.2021 № 7370/10-36-07-05/39807977, № 7371/10-36-07-05/39807977, виданих Головним управлінням ДПС у Київській області та наказу ГУ ДПС у Київській області від 06.10.2021 № 2263-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛХП Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року в податковій декларації з податку на додану вартість від 20.09.2021 № 9272975409 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

З направленням на перевірку ознайомлено платника податків під підпис 25.10.2021 з наданням копії наказу про проведення перевірки 25.10.2021 директору.

За результатами перевірки, відповідач склав акт про результати перевірки від 05.11.2021 № 18499/10-36-07-05/39807977, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено завищено податковий кредит на суму 596808 грн.

На підставі акта перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 23.11.2021 № 28157/0705, яким зменшено позивачу суму від`ємного значення суми податку на додану вартість на 596808 грн.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням рішенням та вважає, що останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Відповідно до норм п. 46.1. ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичнріх осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Згідно з п 47.1. ст. 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, резиденти або нерезидент України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить; фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом; податкові агенти.

Відповідно до норм п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з приписами п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Тобто, ключовим аспектом правомірності включення сум податку до податкового кредиту, є наявність господарських операцій, первинних документів, що містять відомості про такі операції та реєстрація відповідних податкових накладних ЄРПН. Таким чином, дані декларації з податку на додану вартість є похідними від даних, що містять у первинних документах та ЄРПН.

Судом досліджено, що у податковій декларації за липень 2021 року, позивач заявив до відшкодування 1142456 грн. Вказану суму було підтверджено камерально та відшкодовано на розрахунковий рахунок в повному обсязі 23.09.2021.

Відповідно до таблиці 2 Додатку з вказаної декларації, позивач надав розшифровку сум податку фактично сплачених у попередніх періодах, вказавши у рядку 41 вказаної таблиці, що від`ємне значення у розмірі 112853 грн виникло у липні 2021 року.

У рядку 1 таблиці 1 додатку 2 декларації за липень 2021 року, позивач зазначив, що до складу податкового кредиту наступного звітного періоду зараховується 1163553 грн, а відповідне значення виникло у липні 2021 року.

У декларації за серпень 2021 року, позивач в рядку 20.3 зазначив, що до складу податкового кредиту наступного звітного періоду зараховується 5181128 грн, а у рядку 2 таблиці 1 додатку 2 до вказаної декларації, позивач відобразив, що до складу податкового кредиту наступного звітного періоду зараховується 1163553 грн, а відповідне значення виникло у липні 2021 року.

За висновками акта перевірки, ТОВ «ЛХП Україна» не мало права у декларації за серпень 2021 року включати до складу податкового кредиту наступного звітного періоду суму у розмірі 112853, оскільки вона була відшкодована 23.09.2021.

Позивач наголошує на тому, що висновок контролюючого органу ґрунтується на допущеній технічній помилці, допущеній у таблиці 1 додатку 2 декларації за лицень 2021 року та у таблиці 1 додатку 2 декларації за серпень 2021. Водночас, вказана помилка не впливає на розмір податкового кредиту та не може вважатись підставою для зменшення суму від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Так, декларація за липень 2021 року містить наступні значення: усього податкових зобов`язань 31500 грн; від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (у відповідній декларації сформовано виключно за рахунок рядка значення рядка 21 попереднього звітного періоду 5607187 грн; усього податкового кредиту 6802240 грн; від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду 6770740 грн; підлягає бюджетному відшкодуванню 1142456 грн; сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду 5628284 грн.

Позивач заявив до бюджетного відшкодування суму у розмірі 1142456 грн, вказавши у рядку 41 таблиці 2 Додатку 3 декларації за грудень, що частина цієї суми, а саме 112853 грн виникла у липні 2021 року. Інші складові цієї суми, а саме 1029603 грн виникли за попередні звітні періоди.

Таким чином, до складу податкового кредиту наступного звітного періоду повинна була б включена сума у розмірі 5628284 грн, яка б складалася з двох сум: 4577584 грн - різниці від`ємного значення попередніх періодів (5607187 грн) та суми від`ємних значень попередніх періодів, заявлених до відшкодування відповідно до додатку 3 Декларації за липень 2021 року (1029603 грн); 1050700 грн - з різниці від`ємного значення за липень 2021 року (1163553 грн) та від`ємного значення за липень 2021, заявленого до відшкодування відповідно до додатку 3 Декларації за липень 2021 року (112853 грн).

Відповідну суму - 5628284 грн і було зазначено в рядку 20.3 та 21 декларації за липень 2021 року.

Контролюючий орган погодився із розрахунком сум, заявлених до відшкодування у додатку 3 до декларації за липень і відшкодував зазначену суму 23.09.2021.

Водночас, позивач допустив технічну помилку при заповненні Додатку 2 до декларації за липень 2021 року, а саме, в рядку 1 таблиці 1 додатку 2 декларації за липень 2021 року. Позивач зазначає про те, що до складу податкового кредиту наступного звітного періоду зараховується 1163553 грн, і відповідне значення виникло у липні 2021 року. Натомість, позивач повинен був вказати у відповідному значенні суму в розмірі 1050700 грн.

Однак, важливим є те, що відповідні помилки не вплинули на загальну суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Відповідач вказаних висновків не спростував.

Позивач усунув вказану невідповідність, відобразивши в рядку 3 таблиці 1 Додатку 2 до декларації за вересень 2021 року суму від`ємного значення за липень 2021 року за вирахуванням: сум заявлених до відшкодування в декларації за липень 2021 - 112853 грн; сум заявлених до відшкодування в декларації за серпень 2021 - 587095, 66 грн. Таким чином, у відповідному рядку було зазначено: 1163 553 грн - 112853 грн - 587 095,66 грн = 463604,34 грн.

У свою чергу, у акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про наявність помилки у додатку 2 до декларацій за липень та серпень 2021 року, що призводить до неможливості підтвердження даних податкового обліку і звітності. Позивач вказану обставину не заперечує, однак вважає, що допущення технічної помилки не може змінювати суті відсутності допущення порушення вимог податкового законодавства.

Тобто, в процесі прийняття оскаржуваного рішення, контролюючий орган ототожнив віднесення сум до складу податкового кредиту і надання інформації про суми з яких складається податковий кредит у додатку 2 до декларації.

Однак, суд вважає, що наведене є різними процесами, оскільки, в одному випадку, здійснюється на підставі первинних документів і даних ЄРПН, а у іншому, здійснюється на підставі даних декларацій.

Разом з тим, допущення помилок при здійсненні відповідних операцій також має різні наслідки, зокрема, при помилці під час допущення помилки у первинних документах має місце завищення або заниження сум податкового кредиту, тоді як помилка під час заповнення документів, які розкривають підстави для обліку звітності, призводить лише до допущення помилок у додатку до звітності і не впливає на суми податкового кредиту, з огляду на що, суд вважає, що висновок контролюючого органу щодо завищення позивачем сум податкового кредиту ґрунтується виключно на даних додатків до декларацій позивача, а не первинних документів або даних ЄРПН.

Так, порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено ст. 200 ПК України.

Відповідно до положень п. 200.1 вказаної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, за п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 6 розділу III Порядку № 21 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до п. 10 розділу III Додатками до декларації є довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2).

Порядок заповнення декларації та її розділів визначено у розділі V Порядку № 21.

У п. 4 визначено правила заповнення Розділу II «Податковий кредит»: у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період. У п. 5 визначено правила заповнення Розділу III "Розрахунки за звітний період": сума від`ємного значення (рядок 20у декларації):

Залишок від ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3;

сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

З наведених приписів слідує, що сума податкового кредиту та податкових зобов`язань розраховується відповідно до обсягу господарських операцій, повинна підтверджуватись відповідними первинним документами та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними. Самостійно розраховані платником податку суми податкового кредиту та податкових зобов`язань з ПДВ відображаються у відповідних рядках декларації відповідно до даних бухгалтерського і податкового обліку платника податків. Водночас, додаток 2 до декларації, хоча і є невід`ємною її частиною, проте він не визначає суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду. Вказаний додаток розшифровує значення рядка 21 декларацій, який визначено платником податку.

Таким чином, на переконання суду, помилка у додатку 2 до декларацій з ПДВ за липень та серпень 2021 року, за відсутності встановлення податковим органом факту заниження податкових зобов`язань, не може бути підставою для визначення правильності розрахунку сум від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду, адже вказане значення повинно розраховуватись на підставі первинних документів, даних ЄРПН та фактичного обсягу господарських операцій платника податків.

У дному ж випадку, при прийнятті рішення щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 596808 грн, відповідач керувався лише даними додатку 2 до декларації серпень 2021 року, водночас, не аналізував суті самих даних задекларованих позивачем у взаємозв`язку з фактичними обставинами та їх відображенням у податковій звітності. Однак, відповідні помилки не вплинули на загальну суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Відповідач під час розгляду даного спору в суді, зокрема, відзиві на позовну заяву, вказаних висновків не спростував.

Отже, висновки контролюючого органу у акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту за липень 2021 року на суму 596808 грн є безпідставними.

За відсутності обґрунтованих заперечень щодо числових даних самої декларації за серпень 2021 року, у відповідача відсутні підстави виносити оскаржуване рішення та зменшувати задекларовану позивачем суму податкового кредиту.

Крім того, відповідач так і не усунув розбіжності між виявленими завищеннями податкового кредиту та сумою, на яку зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, адже в абзаці 8 сторінки 20 акта перевірки відповідач зазначає: Крім того, в рядку 12 Додатку 2 до Декларації з ПДВ за серпень 2021 року включено суму 229636,31 грн. за червень 2020року, водночас, в абзаці 13 цієї ж сторінки акта, відповідач робить висновок, що в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ТОВ «ЛХП Україна» завищено податковий кредит на суму 163303,72 грн. за червень 2020 року. При чому, при розрахунку загальної суми виявлених завищень, відповідач враховує суму у 229636,31 грн, а не 163303,72 грн.

З огляду на зазначене, суд вважає, що висновки акта перевірки, що знайшли своє відображення в оскаржуваному податковому повідмоленні-рішенні, є недоведеними та такими, що не ґрунтуються на приписах ПК України.

Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності акта перевірки та прийнятого на підставі його висновків рішення, з огляду на що, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Також, 23.08.2022 стороною позивача заявлено клопотання про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача 21479 грн, до якого додано договір про правову допомогу № 19/01/2021, акт від 01.08.2022 приймання-передачі наданих послуг № 4 до договору, платіжне доручення № 232 від 04.08.2022 на суму 21479,00 грн; ордер на надання правничої допомоги № 1029357, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХС № 000091.

01.09.2022 відповідачем подано заперечення щодо стягнення судових витрат, в яких вказано на необґрунтованості та не співмірності заявлених до стягнення витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За приписами ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились.

Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат з розкриттям складових, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу його представником надано суду достатній перелік, яким підтверджується фактичне понесення таких витрат.

Однак, з урахуванням складності справи (розгляд справи здійснювався в спрощеному провадженні без проведення судового засідання), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення загальної суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 21479,00 грн грн до 10000,00 грн. У цій частині така сума відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, є розумною/співмірною, а витрати реально понесеними.

Тож, заява позивача про стягнення судових витрат під час розгляду справи підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 132, 134, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПХ Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 23.11.2021 № 28157/0705.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПХ Україна" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 8952,12 грн (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 12 коп).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПХ Україна" судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.