Постанова

від 28.11.2024 по справі 320/2342/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2342/22 Головуючий у І інстанції - Головенко О.Д.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПХ України» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛПХ України» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2021 № 28157/0705.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на те, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 23.11.2021 № 28157/0705.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Київській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року в податковій декларації з податку на додану вартість від 20.09.2021 № 9272975409 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 05.11.2021 № 18499/10-36-07-05/ 39807977 , в якому вказано про наступні порушення вимог податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПХ України» п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 596 808,00 грн.

На підставі акта перевірки, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 листопада 2021 року № 28157/0705, яким Позивачу зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість на 596 808,00 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що необґрунтованими є висновки, викладені Відповідачем в акті перевірки про порушення Позивачем податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - Податковий кодекс).

Відповідно до норм п. 46.1. ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Згідно з п 47.1. ст. 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, резиденти або нерезидент України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить; фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом; податкові агенти.

Відповідно до норм п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з приписами п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, дані декларації з податку на додану вартість є похідними від даних, що містять у первинних документах та ЄРПН.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у податковій декларації за липень 2021 року Позивач заявив до відшкодування 1 142 456 грн. Вказану суму було підтверджено камерально та відшкодовано на розрахунковий рахунок в повному обсязі 23.09.2021.

Відповідно до таблиці 2 Додатку з вказаної декларації, Позивач надав розшифровку сум податку фактично сплачених у попередніх періодах, вказавши у рядку 41 вказаної таблиці, що від`ємне значення у розмірі 112 853 грн виникло у липні 2021 року.

У рядку 1 таблиці 1 додатку 2 декларації за липень 2021 року, Позивач зазначив, що до складу податкового кредиту наступного звітного періоду зараховується 1 163 553 грн, а відповідне значення виникло у липні 2021 року.

У декларації за серпень 2021 року, Позивач в рядку 20.3 зазначив, що до складу податкового кредиту наступного звітного періоду зараховується 5 181 128 грн, а у рядку 2 таблиці 1 додатку 2 до вказаної декларації, Позивач відобразив, що до складу податкового кредиту наступного звітного періоду зараховується 1 163 553 грн, а відповідне значення виникло у липні 2021 року.

За висновками акта перевірки, ТОВ «ЛХП Україна» не мало права у декларації за серпень 2021 року включати до складу податкового кредиту наступного звітного періоду суму у розмірі 112 853,00 грн, оскільки вона була відшкодована 23.09.2021.

Позивачем наголошено, що висновок контролюючого органу ґрунтується на допущеній технічній помилці, допущеній у таблиці 1 додатку 2 декларації за липень 2021 року та у таблиці 1 додатку 2 декларації за серпень 2021. Проте, вказана помилка не впливає на розмір податкового кредиту та не може вважатись підставою для зменшення суму від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Так, декларація за липень 2021 року містить наступні значення: усього податкових зобов`язань 31 500 грн; від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (у відповідній декларації сформовано виключно за рахунок рядка значення рядка 21 попереднього звітного періоду 5 607 187,00 грн; усього податкового кредиту 6 802 240,00 грн; від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду 6 770 740,00 грн; підлягає бюджетному відшкодуванню 1 142 456,00 грн; сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду 5 628 284,00 грн.

Позивач заявив до бюджетного відшкодування суму у розмірі 1 142 456,00 грн, вказавши у рядку 41 таблиці 2 Додатку 3 декларації за грудень, що частина цієї суми, а саме 112 853,00 грн виникла у липні 2021 року. Інші складові цієї суми, а саме 1 029 603,00 грн виникли за попередні звітні періоди.

Таким чином, до складу податкового кредиту наступного звітного періоду повинна була б включена сума у розмірі 5 628 284,00 грн, яка б складалася з двох сум: 4 577 584,00 грн - різниці від`ємного значення попередніх періодів (5 607 187 грн) та суми від`ємних значень попередніх періодів, заявлених до відшкодування відповідно до додатку 3 Декларації за липень 2021 року (1 029 603,00 грн); 1 050 700,00 грн - з різниці від`ємного значення за липень 2021 року (1 163 553,00 грн) та від`ємного значення за липень 2021, заявленого до відшкодування відповідно до додатку 3 Декларації за липень 2021 року (112 853,00 грн).

Відповідну суму - 5 628 284,00 грн і було зазначено в рядку 20.3 та 21 декларації за липень 2021 року.

Контролюючий орган погодився із розрахунком сум, заявлених до відшкодування у додатку 3 до декларації за липень і відшкодував зазначену суму 23.09.2021.

Разом з тим, Позивач допустив технічну помилку при заповненні Додатку 2 до декларації за липень 2021 року, а саме, в рядку 1 таблиці 1 додатку 2 декларації за липень 2021 року. Позивач зазначив, що до складу податкового кредиту наступного звітного періоду зараховується 1 163 553,00 грн, і відповідне значення виникло у липні 2021 року. Проте, Позивач мав вказати у відповідному значенні суму в розмірі 1 050 700,00 грн.

Позивач усунув вказану невідповідність, відобразивши в рядку 3 таблиці 1 Додатку 2 до декларації за вересень 2021 року суму від`ємного значення за липень 2021 року за вирахуванням: сум заявлених до відшкодування в декларації за липень 2021 - 112 853,00 грн; сум заявлених до відшкодування в декларації за серпень 2021 - 587 095,66 грн. Таким чином, у відповідному рядку було зазначено: 1 163 553,00 грн - 112 853,00 грн - 587 095,66 грн = 463 604,34 грн.

Проте, Відповідач в акті перевірки дійшов висновку про наявність помилки у додатку 2 до декларацій за липень та серпень 2021 року, що призводить до неможливості підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Колегія суддів звертає увагу, що порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено ст. 200 ПК України.

Відповідно до положень п. 200.1 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (далі - Порядок № 21) платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до п. 10 розділу III Порядку № 21 додатками до декларації є довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2).

У п. 4 Порядку № 21 визначено правила заповнення Розділу II «Податковий кредит»: у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період. У п. 5 визначено правила заповнення Розділу III "Розрахунки за звітний період": сума від`ємного значення (рядок 20у декларації):

Залишок від 'ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3; сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, самостійно розраховані платником податку суми податкового кредиту та податкових зобов`язань з ПДВ відображаються у відповідних рядках декларації відповідно до даних бухгалтерського і податкового обліку платника податків. Додаток 2 до декларації є невід`ємною її частиною, проте таки й додаток не визначає суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду, а розшифровує значення рядка 21 декларації, який визначено платником податку.

На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що помилка у додатку 2 до декларацій з ПДВ за липень та серпень 2021 року, за відсутності встановлення податковим органом факту заниження податкових зобов`язань, не може бути підставою для визначення правильності розрахунку сум від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду, оскільки вказане значення повинно розраховуватись на підставі первинних документів, даних ЄРПН та фактичного обсягу господарських операцій платника податків, з чим погоджується і колегія суддів.

Проте, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення рішення щодо завищення Позивачем податкового кредиту, Відповідач керувався лише даними додатку 2 до декларації серпень 2021 року та не аналізував суті самих даних, задекларованих Позивачем у взаємозв`язку з фактичними обставинами та їх відображенням у податковій звітності.

Отже, висновки контролюючого органу у акті перевірки щодо завищення Позивачем податкового кредиту за липень 2021 року є безпідставними.

На підставі вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк