Ухвала

від 07.02.2024 по справі 380/12151/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

07 лютого 2024 рокусправа № 380/12151/23 м.ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Раєнко О.В., розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі №380/12151/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство імені Івана Завади», представник Скрипаль О.В.до проГоловного управління ДПС у Львівській області, представник- Болотін М.С. визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство імені Івана Завади» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 45408 від 09.12.2021 відносно позивача.

Позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з наступних підстав:

Позивач мав намір оскаржити рішення відповідача в межах строку звернення до суду по такій категорії справ, однак Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено воєнний стан.

У зв`язку з фізичною неможливістю зібрати всі необхідні докази з початку дії воєнного стану для подання даної позовної заяви, а також тимчасовою зміною місця проживання службових осіб ТОВ «ФГ імені Івана Завади» та його представника, що значно ускладнило доступ до правосуддя, позивач вважає викладені обставини поважними причинами для поновлення строку позовної давності. Повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України безпосередньо унеможливило вчинення процесуальних дій позивачем у визначений законом строк, та така обставина виникла незалежно від волі позивача й протягом строку, який пропущений.

В додаткових поясненнях позивач зазначив, що позивач мав намір оскаржити рішення відповідача в межах строку звернення до суду, однак у зв`язку із введенням воєнного стану у державі ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» 25.02.2022 була вимушена оголосити простій і зупинити роботу на не визначений термін. У зв`язку із чим працівники товариства були відсутні на своїх робочих місцях, а уповноважені службові особи не мали доступу до необхідних документів, які безпосередньо стосуються діяльності товариства та могли бути використані для оскарження рішення ГУ ДПС в Львівській області №45408.

Розпорядження про простій оформлено Наказом №1 від 25.02.2022.

Робота ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» була частково відновлена лише 28.02.2023, про що директором Товариства видано наказ №2.

Крім того, представник Позивача - адвокат Скрипаль О.В. також вимушений був примусово змінити місце свого проживання та роботи з м. Ірпінь, Київської області до Кіровоградської області, смт. Добровеличківка, що підтверджується відповідною довідкою внутрішньо переміщеної особи №3510-7000161382 від 29.03.2022.

Залишивши тимчасово окуповане м. Ірпінь, представник позивача позбавлений був можливості надавати правову допомогу ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади».

Позивач у своїй діяльності використовує програмне забезпечення M.E.Doc для відправлення податкової, бухгалтерської звітності та отримання повідомлень від підрозділів Державної податкової служби України.

Згідно відомостей з вищевказаного програмного забезпечення встановлено, що будь-яка інформація від відповідача на адресу позивача не надходила, що підтверджується відповідним скріншотом, який долучається до матеріалів справи.

У зв`язку з фізичною неможливістю зібрати всі необхідні докази з початку дії воєнного стану для подання даної позовної заяви, а також тимчасовою зміною місця проживання службових осіб ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» та його представника, що значно ускладнило доступ до правосуддя, вважаємо викладені обставини поважними причинами для поновлення строку позовної давності.

Повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України безпосередньо унеможливило вчинення процесуальних дій позивачем у визначений законом строк, та дана обставина виникла незалежно від волі позивача й протягом строку, який пропущений.

Відповідачем подано заяву про залишення вказаного позову без розгляду з наступних підстав. Відповідач зазначає, що відповідність критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку не є рішенням про нарахування грошового зобов`язання в розумінні ст. 102 та п. 56.18. Податкового кодексу України, якими встановлюється право та строки оскарження рішень про визначення грошових зобов`язань, а тому для оскарження рішень про відмову у реєстрації податкової накладної, на яке в силу наведеного не поширюються правила п. 56.18 та ст. 102 ПК України, застосовується загальний строк звернення до суду - шестимісячний строк (три місяці у разі адміністративного оскарження), який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до суду, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 вказала: ...правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду.

Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскаржуване рішення №45408 Головного управління ДПС у Львівській області про відповідність критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку датоване 09.12.2021, до суд позивач звернувся в травні 2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Згідно з витягом з бази даних АІС «Податковий блок» (копія якого є у справі) підтверджується, що позивачем подавалась звітність до податкового органу.

Таким чином, позивач міг вчасно подати позовну заяву до суду. Відповідно до п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття відповідного рішення.

Таким чином, оскаржуване рішення від 09.12.2021 № 45408 отримано ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» через електронний кабінет 09.12.2021. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обмежень у доступі до електронного кабінету платника позивачем не надано.

Платник податків має безперешкодний доступ до електронного кабінету та можливість перевірити направлені податковим органом документи, а тому Позивач дізнався про порушення своїх прав ще 09.12.2021 відповідно, але не обґрунтував наявність об`єктивних перешкод своєчасно звернутися до суду за їх захистом.

Отже, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.

У зв`язку з цим, позовні вимоги ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» підлягають залишенню судом без розгляду.

Представник позивача в судових засіданнях клопотання про поновлення строку звернення до суду підтримав, заяву відповідача про залишення позову без розгляду заперечив, надав суду додаткові докази поважності на думку позивача причин пропуску строку звернення до суду.

Представник відповідача в судових засіданнях клопотання про поновлення строку звернення до суду заперечив, підтримав заяву про залишення позову без розгляду, надав суду додаткові докази відсутності поважних причин пропуску строку позивачем звернення до суду.

При постановлені ухвали судом враховується наступне:

Усталеною є практика Верховного Суду про те, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, згідно з положеннями чинного процесуального законодавства України підстави для виникнення права на поновлення процесуальних строків (у тому числі для подання позовних заяв) залишаються тими самими. З наведеного випливає, що наслідки, пов`язані з повномасштабним вторгнення російської федерації на територію України, мають відповідати умовам поважності причин для поновлення таких строків.

Позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено факту прямого впливу повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України на можливість користування процесуальними правами.

На переконання суду відсутність такого впливу повністю підтверджується наявними у справі доказами, а саме: підписаним договором про надання правової допомоги від 10.12.2021, Наказом про оголошення простою від 25.02.2022, Наказом про припинення простою від 28.02.2023, однак під час так званого простою позивач та до моменту звернення до суду здійснював банківські перекази, подавав податкову звітність, обов`язкові документи (про що підтверджують наявні у справі квитанції), з відображенням господарських операцій, згідно яких, керівник позивача формував, підписував та подавав податкову звітність протягом часу пропуску звернення до суду, корегував податкові зобов`язання, підписував і інші документи, тощо.

У своїй сукупності вказані докази та аргументи позивача не є достатніми для висновку про необхідність поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом.

Водночас згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».

Відповідно, з цієї постанови випливає, що є недостатнім посилання в клопотаннях про поновлення пропущених процесуальних строків всього лише на факт дії воєнного стану на території України, адже воєнний стан не є перешкодою для здійснення правосуддя, не є підставою для зупинення судового процесу. В разі неможливості здійснення правосуддя на окремих територіях України відповідні справи переходять під територіальну юрисдикцію інших судів. Відповідно, аргументів, що ґрунтуються винятково на факті наявності війни з російською федерацією та факті запровадження воєнного стану на території України, недостатньо вони також мають бути підкріплені фактами щодо наслідків повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

Водночас слід враховувати те, що поновлення строків із підстав, пов`язаних із розв`язаною російською федерацією війною, потребують насамперед ті учасники процесуальних відносин, які внаслідок цього вчасно не змогли реалізувати свої процесуальні права.

Своєю чергою, навряд поновлення процесуальних строків необхідне для тих учасників процесуальних правовідносин, яким вдалося уникнути прямого негативного впливу повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, а отже, вони мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав протягом усього наданого чинним законодавством часу. Відповідно, користування правом на поновлення пропущених процесуальних строків необхідне не всім, хто проживає на території України чи чиїм місцем розташування є Україна, а лише тим, хто не може повністю або частково користуватися наданими чинним законодавством правами в судовому процесі.

Сам лише факт дії воєнного стану не є достатнім для поновлення пропущених процесуальних строків. Натомість чинне законодавство вимагає від учасників процесуальних правовідносин подавати відповідні клопотання таким чином, щоб вони відповідали вимогам для поновлення таких строків.

Такі законодавчі вимоги встановлено з метою недопущення зловживань зі сторони учасників процесуальних правовідносин процесуальними правами, а також задля відокремлення тих осіб, чиї процесуальні права були порушені внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, від тих, чиї процесуальні права не постраждали. Відповідно, якщо часу та можливостей для використання будь-яких процесуальних прав у заявника достатньо, то й поновлення строків йому не потрібне ні під час дії воєнного стану, ні в мирний час.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом спірне рішення прийняте контролюючим органом 09.12.2021, з позовом до суду про його скасування позивач звернувся лише у 31.05.2023, пропустивши шестимісячний строк звернення, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Згідно із ст. 121 КАС України:

1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із ст. 122 КАС України (в редакції із 07.01.2018):

1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 123 КАС України:

3. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

4. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Факт, що позивач дізнався про наявність спірного рішення 09.12.2021 сторонами у справі не заперечується і не спростовується.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на звернення до суду, особа, яка має намір подати позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, зокрема, спрямовані на підготовку позовної заяви, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено:

« 41. Суд зазначає, що ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі «Трегубенко проти України» (980_355) (Tregubenko v. Ukraine), заява N 61333/00, пп. 34-38, рішення від 2 листопада 2004 року; та рішення у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-34, рішення від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання

щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

Враховуючи встановлені судом обставини про те, що позивач про спірне рішенні дізнався (мав дізнатись) 09.12.2021, до суду із позовом про оскарження такого звернувся лише 31.05.2023, тобто з пропуском шетимісячного строку звернення до суду без жодних належних та допустимих доказів поважності причин такого пропуску.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом враховуються аргументи відповідача.

Відповідно позов підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 240, 255, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду-відмовити.

Заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволити.

Позовну заяву по справі № 380/12151/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство імені Івана Завади» (79051, м. Львів, вул. Любінська, буд. 104) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвалу складено в повному обсязі 12.02.2024.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович