Рішення

від 14.02.2024 по справі 400/198/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 р. справа № 400/198/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Транс Ойл", вул. Фалєєвська, 1, м. Миколаїв, 54005,

до відповідачаЛьвівської митниці, вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000,

провизнання протиправним та скасування рішення від 18.08.2022 року № 209000/2022/700016/2

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Транс Ойл" (далі позивач) звернулось з позовом до Львівської митниці (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 18 серпня 2022 р. № 209000/2022/700016/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно прийняв рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, оскільки до митної декларації позивачем надані всі документи, які підтверджують митну вартість товару за основним методом.

Відповідач надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому митницею прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товар в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надавати належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів.

Позовна заява залишалась без руху.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

На підставі зовнішньоекономічного контракту від 13.07.22 р., укладеного між компанією Strahlnufa GmbH (Німеччина) (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Транс Ойл» (покупець), та інвойсу № 42461 від 13.07.22 р., позивач придбав транспортний засіб: сідельний тягач Iveco-Magirus AS440S46T/P, що був у використанні; номер шасі: НОМЕР_1 ; реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; перша реєстрація 06.07.11 р., за ціною 5 000 євро.

Позивач 15.08.22 р. з метою митного оформлення подав до відповідача митну декларацію № UA209180/2022/056970, в графі 43 митної декларації, митна вартість імпортованого товару була визначена декларантом за резервним методом та склала 276 200,67 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на день подання митної декларації (37,5943) становило 6 900 євро плюс 16 800 грн. транспортні витрати.

За наслідками опрацювання наданих документів відповідач дійшов до висновку (картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів, транспортних засобів комерційного призначення N UA209180/2022/000509) про неможливість завершення митного оформлення, у зв`язку з порушенням декларантом умов та порядку декларування, передбачених ст. 102, 200 Митного кодексу України, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.10.12 р. № 1066: згідно бази даних ЄАІС по ДКД № UA209000/2022/709550, вказаній в 40 гр. в ЄАІС відсутня відмітка про умовне завершення переміщення («умовне завершення переміщення»), - в порушення Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.10.12 р. № 1066, декларантом/уповноваженою ним особою чи перевізником не подано у ВМО № 2 МП "Городок" Львівської митниці цей ДКД та товаросупровідні документи на товар, транспортний засіб комерційного призначення для виконання необхідних митних формальностей.

На підставі вищезазначеного необхідно подати нову митну декларацію, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 263 МКУ та з урахуванням причин відмови, а саме необхідно перед подачею декларації подати у ВМО N 2 м/п "Городок" Львівської митниці ДКД UA209000/2022/709550, та товаросупровідні документи на товар.

15.08.22 р. позивачем подано до Львівської митниці митну декларацію № UA209180/2022/057167, відповідно до якої митну вартість вказаного товару визначено за резервним методом та склала 276 200,67 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на день подання митної декларації (37,5943) становило 6 900 євро плюс 16 800 грн. транспортні витрати. А також надано документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.

За наслідками опрацювання наданих документів Відповідач дійшов до висновку (картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2022/000517), про відмову у митному оформленні, у зв`язку з порушенням декларантом своїх обов`язків та умов декларування, передбачених ст. 44, ст. 264, п. 3 ч. 1 ст. 266, Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.12 р., зокрема декларантом не надано на вимогу посадової особи митного органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, зокрема не надано на вимогу оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів, та надані сканкопії електронних документів лише з однієї сторони, хоча документи є двосторонніми та на іншій стороні містять інформацію необхідну для перевірки відомостей, заявлену у митній декларації (зокрема сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу).

16.08.22 р. позивачем подано до Львівської митниці митну декларацію № UA209180/2022/057579, з метою здійснення митного оформлення товару «сідельний Тягач Iveco-Magirus AS440S46T/P, призначений для буксирування напівпричепами по дорогам загального користування, що був у використанні, ідентифікаційний номер (шасі) НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2011, модельний рік - 2011, дата першої реєстрації - 06.07.11 р., екологічний клас Євро 5». Митну вартість вказаного товару визначено за резервним методом та склала 274 043,73 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день подання митної декларації (37,2817) становило плюс 16 800 грн. транспортні витрати.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні митної вартості імпортованих товарів та характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 13.07.22 р., декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 26.07.22 р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 06.07.11 р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару (лист) 03.08.22 р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 10.08.22 р., зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 42461 LDK-K-0-207/22-00024 LDK-K-0-207/22-00024 від 0308/9 від 0322-inf від б/н від 13.07.22 р, інші некласифіковані документи (довідка відповідність вимогам екологічних норм) 01.08.22 р. копія митної декларації країни відправлення 26.07.22 р.

Автоматизованою системою митного оформлення згенеровано додаткову форму митного контролю, щодо правильності визначення митної вартості задекларованого товару, відповідно до чого, митницею проведено аналіз поданих документі, щодо правильності заявлення числових значень митної вартості та наявної в митного органу цінової інформації щодо раніше визнаної митної вартості подібного товару. Встановлено, що наявна в митного органу цінова інформація раніше визнаної митної вартості відрізняється від задекларованої та є значно більшою.

Митним органом направлено повідомлення про надання додаткових документів, а саме:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики.

На вищезазначений запит митниці декларантом, листом № 1708-1 від 17.08.22 р. позивачем надані документи на підтвердження інформації щодо визначення митної вартості декларантом довідку про ціну (експертний висновок ТОВ «Експоцентр Одеса») № 0322-inf від 10.08.22 р.; експортну декларацію країни експорту № 22DE345384383863E3 від 26.07.22 р.; довідка транспортних витрат 0308/9 03.08.22 р.; довідкова інформація з мережі інтернет щодо цін на аналогічні товари: https://autoline.ua/ru/-/prodazha/tyagachi/IVECO/Stralis-450- -18070914482638339800 та https://autoline.ua/ru/-/prodazha/tyagachi/IVECO/Stralis-440S45-22072814461636738900.

Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/700016/2 від 18.08.22 р. Відповідно до якого митним органом було кореговано ціну товару «Сідельний тягач Iveco-Magirus AS 440S46T/P, б/ у. ідентифікаційний номер (шасі) - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна 10308 куб. см, потужніть двигуна - 338кВт, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік - 2011» за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 20.07.22 р. № UA204080/2022/12408. Відповідно до цієї декларації під номером 1 ввозився схожий товар «Сідельний тягач...», код згідно УКТ ЗЕД 870120900. При цьому митна вартість товару під № 1 згідно МД від 20.07.22 р. № UA204080/2022/12408 була заявлена за основним методом (відповідно до графи 43 МД - код МВВ 1), митна вартість товару складала 9072,62 євро з яких 450,62 євро = 16 800 грн. - транспортні витрати».

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості, вважає його протиправним та незаконним, надуманим та такими що ґрунтуються на невірному застосуванні відповідачем норм законодавства, а також таким, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів частини 3 статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами 4-5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 1-2 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що у графі 43 "Код методу визначення вартості" митної декларації UA209180/2022/057579 позивач вказав цифру "6", що відповідає резервному методу.

При цьому, як під час розгляду справи пояснив представник позивача, резервний метод визначенням митної вартості був обраний товариством у зв`язку з тим, для встановлення митної вартості був отриманий висновок ТОВ «Експоцентр Одеса» від 10.08.22 р. № 0322-inf, в якому експертною установою пропонується вартість товару 6 500 - 6 900 євро за одиницю товару.

Відтак, суд зазначає, що в межах спірних правовідносин Львівською митницею Держмитслужби здійснювався контроль правильності визначеної позивачем митної вартості товарів в межах самостійно визначеного декларантом резервного методу.

Статтею 53 МК України визначені документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України вбачається, що визначений у ній перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення є вичерпним.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.11 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила", відповідно до яких на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Згідно з статтею 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналізуючи вищезазначені положення МК України, слід відмітити, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності взаємозв`язку між продавцем і покупцем і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митного органу при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Позивачем надавались документи для підтвердження ціни: Інвойс № 42461 від 13.07.22 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 06.07.11 р.; декларація походження товару LDK-K-0-207/22-00024 від 26.07.22 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (лист 0308/9 від 03.08.22 р.); документ, який підтверджує заявлену митну вартість (довідку про вартість 0322-inf від 10.08.22 р. ТОВ «Експо центр»); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів б/н від 13.07.22 р.; митна декларація країни відправлення 22DE345384383863E3 26.07.22 р.; посилання на інтернет-ресурси щодо вартості аналогічних товарів, тобто надано всі документи, які давали можливість відповідачу визначити митну вартість товарів.

Доводи відповідача щодо неможливість використання підготовленого ТОВ «Експо центр» експертного висновку 0322-inf від 10.08.22 р., як документу, що підтверджує заявлену митну вартість, суд не бере до уваги, оскільки такі доводи не підтверджені жодними посиланнями на інші джерела, в яких інформація про вартісні характеристики товарів відрізняється від тієї, що викладена у висновку.

Крім того, суд звертає увагу, що вказаний висновок є чинним, ніким не оскарженим, а тому інформація, вказана у ньому, могла та повинна була використовуватися відповідачем при здійсненні митного оформлення.

Таким чином, судом не встановлено об`єктивних сумнівів з приводу проведеної цінової експертизи ТОВ «Експо центр».

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 18 серпня 2022 р. № 209000/2022/700016/2 вказано, що відповідач визначив за резервним методом ґрунтуючись на раніше визнаній (визначеній) митним органом вартості схожого товару за митна декларація від 20.07.22 р. № UA204080/2022/12408, відповідно до якої під номером 1 ввозився схожий товар «Сідельний тягач...», код згідно УКТ ЗЕД 870120900, де митна вартість товару складала 9072,62 євро з яких 450,62 євро = 16 800 грн. - транспортні витрати.

Порядок застосування резервного методу передбачений статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 р. № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.02.19 р. у справі № 825/648/17.

Суд наголошує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 27.11.18 р. по адміністративній справі № 826/12037/17 про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Аналогічна правова позиція викладене Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 р. у справі №805/2713/16-а.

При цьому, необхідно відзначити, що при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідач помилково керувався інформацією за митною декларацією від 20.07.2022 NoUA204080/2022/12408, оскільки зазначений у такій декларації товар не є ідентичним чи схожим товару за митною декларацією позивача.

Зокрема, за митною декларацією від 20.07.2022 NoUA204080/2022/12408 ввозилися товар «Сідельний тягач...», тобто не ідентифіковано повністю, марка, стан (бувший у використанні/новий) тощо, тоді як у декларації позивача визначено, що його стан - бувший у використанні, що зумовило їх низьку ціну.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом застосував митну декларацію від 20.07.22 р. № UA204080/2022/12408, оскільки вона не є декларацію, що містить митну вартість ідентичного товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, суд приводить до висновку, що Львівською митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості не наведено достатньо обґрунтувань щодо визначення митної вартості товару.

Посилання відповідача щодо неточностей та розбіжностей в митних документах в сукупності з іншими доказами у справі не підтверджують правомірність оскаржуваного рішення, тому рішення підлягає скасуванню.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що маються підстави для задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 684 грн, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 30 000 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги 15/09-22 від 15.09.22 р., додаток до договору про надання правової допомоги № 15-09/22 від 15.09.22 р.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 р. у справі № 240/3888/19, від 31 березня 2020 р. у справі № 726/549/19, від 11 грудня 2019 р. у справі № 2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.04.21 р. у справі № 640/194/98/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 р. у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 р. у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 р. у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тому, зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме не надання доказів оплати в сумі 30 000 грн., а також враховуючи відсутність опису наданих послуг з зазначенням витраченого часу адвокатом, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Транс Ойл" (вул. Фалєєвська, 1, м. Миколаїв, ЄДРПОУ 42366284) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343), задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 18.08.22 р. № 209000/2022/700016/2.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Транс Ойл" (вул. Фалеєвська, 1, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 42366284) судовий збір у сумі 2 684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз