Рішення

від 12.02.2024 по справі 420/17173/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17173/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попова В.Ф.,

секретар Церковний В.Я.,

за участю:

представниці позивачки Чебан М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу:

встановив:

Головне управління ДПС в Одеській області звернулося з позовною заявою до суду, в якій просить стягнути з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 147 015,03 грн.;

- заборгованість по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 1 833,61 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про те, що за фізичною особою платником податків ОСОБА_1 виявлено податковий борг податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021. 2022, 2023 роки, який нарахований згідно узгоджених податкових повідомлень рішень, а також борг по земельному податку з фізичних осіб, які не сплачені. Крім того. відповідачці нарахована пеня на загальну суму 61 764,87 грн. за несвоєчасну сплату податку на нерухоме майно. Просять задовольнити позовні вимоги.

Представниця відповідачки позовні вимоги не визнала і зазначила, що нерухоме маймо ОСОБА_1 не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне під земельної ділянки у розумінні ПКУ у силу підпункту «ж» п.п. 266.2.2. п. 266.2. ст. 266 ПК України як будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників. ОСОБА_1 є засновником й головою ФГ «Бесарабський молочар», що діє з 19.11.2008 року. Згідно п. 2.4. Статуту ФГ «Бесарабський молочар» є формою підприємництва громадянки України ОСОБА_1 яка виробляє сільськогосподарську продукцію, займається її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку. Основним КВЕД ФГ є 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід. Телятник на який нарахований спірний податок використовується безпосередньо у цій діяльності.

Крім того, представниця позивачки зазначила, що всі податкові повідомлення рішення не є узгодженими, оскільки за 2021 та 2022 рік їх не отримувала, а ППР за 2023 рік було оскаржено, але відповідь на скаргу не отримала.

Щодо податку на землю представниця відповідачки надала квитанції про повну сплату податку на землю.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлені такі обставини по справі.

ОСОБА_1 є засновником й головою ФГ «Бесарабський молочар» (код ЄДРПОУ 36190682), що діє з 19.11.2008 року.

Згідно п. 2.4. Статуту ФГ «Бесарабський молочар», фермеське господарство є формою підприємництва громадянки України ОСОБА_1 , яка виявила бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку.

Основним КВЕД ФГ є 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід. Іншими видами діяльності ФГ є: 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

У власності ОСОБА_1 є нерухоме майно телятник, право власності на який виникло на підставі Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.11.2010 р. (справа № 2-5428/10). Рішенням Суворовської селищної ради № 57 від 13.05.2011 р. та видано Свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 09.06.2011 року, номер запису 248 в книзі б (витяг про державну реєстрацію № 30253548 від 09.06.2011 р.).

Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 до будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства відносяться будівлі коду 1271.

Рішенням № б/н від 03.07.2011 ОСОБА_1 було передано до статутного капіталу ФГ «Бесарабськнй молочар» власне майно, зокрема: нежитлову будівлю, телятник №3, яке знаходиться за адресою Одеська обл., Ізмаїльський р-н, смт. Суворове, вул, Лиманська, буд. 17 «Г», літ А. Загальна площа телятника № 3 - 2577,5 кв.м. Вартість - 14 533,75 грн.; водонагрівач вартістю - 135 гри.; кормоподрібнювач ДКУ вартістю - 627,50 грн.

Встановити для вищевказаного майна вид використання - для розведення великої рогатої худоби молочних порід.

Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виникла в результаті:

-нарахування згідно податкового повідомлення-рішення (форми Ф) №0810551- 2404-515 від 02.08.2021 року на загальну суму 33 477,21 грн. (основний платіж);

-нарахування згідно податкового повідомлення-рішення (форми Ф) №0810551- 2404-1515/2019 від 30.12.2022 року на загальну суму 5 377,95 гри. (основний платіж);

-нарахування згідно податкового повідомлення-рішення (форми Ф) №0004524-2408-1515 від 22.02,2023 року термін сплати 09.05.2023 року на загальну суму 46 395 грн. (основний платіж).

Платнику податків була нарахована пеня на загальну суму - 61 764,87 грн, відповідно до п.п. 129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України.

Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб складає - 1 833,61 грн., які позивачка не оскаржує і надала до суду квитанції про сплату заборгованості у повному розмірі.

Вивчивши позиції сторін, оцінивши надані ними докази на підтвердження позовних вимог, враховуючи приписи діючого законодавства суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За приписами пунктів 36.1, 36.3 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

За змістом п. 54.1 ст. 54, пунктів 56.17, 56.18 ст. 56 ПК України сума грошового зобов`язання та/або пені, самостійно обчислена платником податків та зазначена в податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, вважається узгодженою. Днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, визначеного рішенням контролюючого органу, вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження, а в разі зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

За приписами ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Підпунктом «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Правовий аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Суд зауважує, що встановлена пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Отже, зі встановленого вище вбачається, що для застосування пп.«ж» п.266.2.2 ст.266 ПК України необхідно з`ясувати, по-перше, що власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а по-друге, що об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Як вже зазначено судом вище, ОСОБА_1 є засновником ФГ «Бесарабський молочар», має у власності нерухоме майно телятник № 3, який відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, будівлі коду 1271 та який передано до статутного капіталу ФГ «Бесарабськнй молочар» для розведення великої рогатої худоби молочних порід.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що у власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Та обставина, що належний позивачці об`єкт нежитлової нерухомості - телятник, призначений для використання у сільськогосподарській діяльності та використовується ФГ «Бесарабський молочар», у сільськогосподарській діяльності позивачем не заперечується .

Розбіжності позицій сторін полягають у тому, що позивач вважає, що оскільки нерухоме майно зареєстроване на ОСОБА_1 як фізичну особу, а не передано до статутного фонду фермерського господарства з подальшою перереєстрацією, то воно не може визнаватись як таке, на яке поширюється пільга передбачена пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Суд не погоджується з такою позицією податкового органу виходячи з наступного.

Відповідно до положень пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до п.п.5.2, 5.3 ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у ст.1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечить його визначенню у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові по справі №560/168/19 від 26.11.2020 року, у постанові по справі №820/3705/17 від 18.05.2021 року.

Верховний Суд КАС, розглядаючи подібну за предметом спору справу №540/2206/19, у постанові від 24.04.2020 року та вирішуючи питання щодо пільги фізичної особи, передбаченої підпунктом «ж», зазначив, що на користь висновку, що нормою пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи. (п.21)

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України «Про фермерське господарство» членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

З матеріалів справи вбачається, що згідно п. 2.4. Статуту Фермерського господарства «Бесарабський молочар» фермерське господарство є формою підприємництва громадянки України ОСОБА_1 , яка виявила бажання виробляти товарну сільськогосподарську Продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку. Основним КВЕД ФГ є 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід. Іншими видами діяльності ФГ є: 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Отже, ФГ «Бесарабський молочар», в особі ОСОБА_1 здійснює діяльність, пов`язану з сільськогосподарським виробництвом.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що об`єкти нерухомості телятник № 3, що належить відповідачці на праві власності та використовуються в господарській діяльності ФГ «Бесарабський молочар» є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника. яке звільняється від оподаткування в силу пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Суд, крім вищенаведених підстав для відмови у задоволенні позовних вимог погоджується також з позицією відповідачки що позивачем порушено процедуру узгодження податкових повідомлень-рішень.

Так, ППР (форма Ф) № 0810551--2404-І515 від 02.08.2021 р. на загальну суму 33 477,21 грн. було направлено не за адресою місця проживання відповідачки.

Податкове повідомлення-рішення (форма Ф) № 0810551-2404-1515/2019 від 30.12.2022 р. на загальну суму 5 377,95 грн. є похідним від ППР (форма Ф) № 0810551-2404-1515/2019 від 30.12.2022 р. па загальну суму 32267,72 грн. яке змінено за результатами скарги платника податків.

На вимогу суду позивачем не надано доказів вручення відповідачці ППР (форма Ф) № 0810551-2404-1515/2019 від 30.12.2022 р. на загальну суму 5 377,95 грн.

Згідно п.п. 60.1.3. п. 60.1. ст. 60 ПК України Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення- рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

У силу п. 60.4. ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Таким чином, вказана норма вказує на обов`язок податкового органу направити платнику податків податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену сумугрошового зобов`язання.

Податкове повідомлення-рішення (форма Ф) № 0004524-2408-1515 від 22.02.2023 р. на загальну суму 46395,00 грн. відповідачка отримала та у строк визначений ПКУ, оскаржила до ДПС України і одночасно 22.03.2023 року подав відповідне повідомлення до ГУ ДПС в Одеській області.

Станом па день розгляду справи відповідачка не отримала Рішення ДПС України за результатами розгляду скарги.

Відповідачем на вимогу суду не надані докази розгляду скарги та узгодження вказаного ППР, а отже й податкове зобов`язання за цим рішенням не є узгодженим.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачем не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідачка надала суду належні та допустимі докази, виклала правові обґрунтування безпідставності заявлених позовних вимог.

У підсумку, з урахуванням вищезазначеного, у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст виготовлено та підписано 13.02.2024 р.

Суддя Попов В.Ф.