Постанова

від 30.04.2024 по справі 420/17173/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17173/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, прийняте у складі суду судді Попова В.Ф. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року Головне управління ДПС у Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , в якому позивач просив суд стягнути з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 147 015,03 грн.;

- заборгованість по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 1 833,61 грн..

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Одеській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржуване судове рішення таким, що винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення податкового боргу.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що податкові повідомлення-рішення №0810551-2404-1515 від 02.08.2021, №0810551-2404-1515/2019 від 30.12.2022 та №0004524-2408-1515 від 22.02.2023 позивачем були отримані, а отже є узгодженими та підлягають стягненню.

Представник позивача надала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є засновником й головою ФГ «Бесарабський молочар» (код ЄДРПОУ 36190682), що діє з 19.11.2008 року.

Згідно п. 2.4. Статуту ФГ «Бесарабський молочар», фермеське господарство є формою підприємництва громадянки України ОСОБА_1 , яка виявила бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку.

Основним КВЕД ФГ є 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід. Іншими видами діяльності ФГ є: 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

У власності ОСОБА_1 є нерухоме майно телятник, право власності на який виникло на підставі Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.11.2010 р. (справа № 2-5428/10). Рішенням Суворовської селищної ради № 57 від 13.05.2011 р. та видано Свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 09.06.2011 року, номер запису 248 в книзі б (витяг про державну реєстрацію № 30253548 від 09.06.2011 р.).

Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 до будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства відносяться будівлі коду 1271.

Рішенням № б/н від 03.07.2011 ОСОБА_1 було передано до статутного капіталу ФГ «Бесарабськнй молочар» власне майно, зокрема: нежитлову будівлю, телятник №3, яке знаходиться за адресою Одеська обл., Ізмаїльський р-н, смт. Суворове, вул, Лиманська, буд. 17 «Г», літ А. Загальна площа телятника № 3 - 2577,5 кв.м. Вартість - 14 533,75 грн.; водонагрівач вартістю - 135 гри.; кормоподрібнювач ДКУ вартістю - 627,50 грн.

Встановити для вищевказаного майна вид використання - для розведення великої рогатої худоби молочних порід.

Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виникла в результаті:

- нарахування згідно податкового повідомлення-рішення (форми Ф) №0810551- 2404-515 від 02.08.2021 року на загальну суму 33 477,21 грн. (основний платіж);

- нарахування згідно податкового повідомлення-рішення (форми Ф) №0810551- 2404-1515/2019 від 30.12.2022 року на загальну суму 5 377,95 грн. (основний платіж);

- нарахування згідно податкового повідомлення-рішення (форми Ф) №0004524-2408-1515 від 22.02.2023 року термін сплати 09.05.2023 року на загальну суму 46 395 грн. (основний платіж).

Платнику податків була нарахована пеня на загальну суму - 61 764,87 грн, відповідно до п.п. 129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України.

Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб складає - 1 833,61 грн., які позивачка не оскаржує і надала до суду квитанції про сплату заборгованості у повному розмірі.

Вважаючи заборгованість узгодженою та такою, що підлягає стягненню в судовому порядку, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що об`єкти нерухомості телятник № 3, що належить відповідачці на праві власності та використовуються в господарській діяльності ФГ «Бесарабський молочар» є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника яке звільняється від оподаткування в силу пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено процедуру узгодження податкових повідомлень-рішень.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Так, відповідно до матеріалів справи, заборгованість по земельному податку з фізичних осіб складала - 1833,61 грн., яка позивачем не оскаржується і сплачена у повному обсязі (а.с. 79), що свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Разом з тим, податковий борг за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами виник на підставі наступних податкових повідомлень-рішень: №0810551- 2404-515 від 02.08.2021 року на загальну суму 33 477,21 грн. (основний платіж); №0810551- 2404-1515/2019 від 30.12.2022 року на загальну суму 5 377,95 грн. (основний платіж); №0004524-2408-1515 від 22.02,2023 року на загальну суму 46 395 грн. (основний платіж). Крім того, позивачу була нарахована пеня на загальну суму - 61 764,87 грн, відповідно до п.п. 129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України. Зазначена сума податкового боргу узгоджується також з відомостями ІКП та розрахунку податкового боргу, наданого позивачем під час звернення до суду з адміністративним позовом.

Крім того, у зв`язку з несплатою боржником заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми Ф від 27.12.2018 року № 20210-52, яку було направлено рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що у межах даної справи предметом доказування є: обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України тощо. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, якими були визначені відповідні зобов`язання, не є предметом дослідження у справі (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі № 813/2092/15).

Враховуючи викладене, а також те, що матеріали справи не місять доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в судовому порядку, а наявна у матеріалах справи інформація щодо адміністративного оскарження свідчить про залишення податкових повідомлень-рішень, які були оскаржені відповідачем, без змін, колегія суддів критично оцінює посилання суду першої інстанції на звільнення об`єкту нерухомості від оподаткування в силу пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки зазначені обставини виходять за межі предмету розгляду даної справи, а отже не могли бути враховані судом при вирішенні даного спору.

Щодо обставин вручення ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень: №0810551-2404-515 від 02.08.2021 року, №0810551- 2404-1515/2019 від 30.12.2022 року; №0004524-2408-1515 від 22.02.2023 року та податкової вимоги від 05.02.2021 року №20471-13, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.

Згідно із пунктом 70.1 статті 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

За приписами підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.

Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно із пунктом 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пунктів 3, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 ПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року (справа №826/17798/18) від 23 вересня 2021 року (справа №640/8096/19) та від 15 лютого 2023 року (справа № 420/26492/21).

Крім того, Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року (справа №810/3116/18) зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

За таких обставин, оскільки податкові повідомлення-рішення: №0810551-2404-515 від 02.08.2021 року, №0810551-2404-1515/2019 від 30.12.2022 року; №0004524-2408-1515 від 22.02.2023 року та податкова вимоа від 05.02.2021 року №20471-13 надсилались контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою відповідача, при цьому відповідачем не було виконано свій обов`язок щодо інформування податкового органу про зміну своїх персональних даних, сума заявленого до стягнення боргу є узгодженою та може бути стягнута в судовому порядку.

У цьому контексті колегія суддів також звертає увагу, що адреса, на яку відповідачу надсилались позивачу податкові повідомлення-рішення є не тільки її податковою адресою у розумінні ПК України, а і адресою реєстрації ФГ «Бесарабський молочар», засновником та керівником якого є відповідач, і ця адреса згідно відомостей ЄДР не змінювалась, у тому числі на момент апеляційного перегляду. Більш того, матеріали справи свідчать, що за вказаною адресою податкове повідомлення-рішення 0004524-2408-1515 від 22.02.2023 року було вручено відповідачу, а від отримання податкового-повідомлення-рішення №0810551-2404-515 від 02.08.2021 року відповідач відмовилась.

Щодо посилань суду першої інстанції на відкликання податкового повідомлення-рішення №0810551- 2404-1515/2019 від 30.12.2022 року та податкової вимоги, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами пункту 59.4 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту його повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте у разі зміни суми податкового боргу, нормами Податкового кодексу України не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 12 червня 2018 року (справа № 810/2533/16), від 19 лютого 2019 року (справа № 818/1117/16), від 04 березня 2019 року (справа №2а-6053/11/1070), від 25 лютого 2020 року (справа №1340/5767/18).

Враховуючи викладене, дослідивши відомості ІКП відповідача, колегія суддів відхиляє посилання на відкликання податкової вимоги, оскільки факт сплати у рамках виконавчого провадження коштів у сумі 59154,31 грн (а.с. 78) не погасив наявний податковий борг у повному обсязі (а.с. 8), з огляду на що відсутні правові підстави як для надсилання нової податкової вимоги, так і для визнання її відкликаною внаслідок погашення податкового боргу.

Крім того, податкове повідомлення-рішення №0810551- 2404-1515/2019 від 30.12.2022 року було залишено без змін рішенням ДПС України, проте в подальшому за рішенням контролюючого органу було здійснено зменшення суми заборгованості з урахуванням зменшення ставки податку з 0,3 % до 0,05%.

Згідно з підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

За правилами пункту 60.4 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Системний аналіз наведених норм права у сукупності із існуючою судовою практикою правозастосування дають підстави для висновку, що у передбаченому підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України випадку відкликання податкового повідомлення-рішення відбувається виключно з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу, докази чого в матеріалах справи відсутні. Апеляційний суд зауважує, що в даному випадку зменшення нарахованої суми грошового зобов`язання, за умови чинності податкового повідомлення-рішення, не нівелює таке, що виникло, право контролюючого органу на вчинення передбачених законом примусових заходів щодо стягнення податкового боргу, оскільки правові наслідки направлення (вручення) першого податкового повідомлення-рішення продовжують існувати.

Колегія суддів також вважає помилковими посилання суду першої інстанції на адміністративне оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення №0004524-2408-1515 від 22.02.2023 р., оскільки матеріали справи містять як рішення ДПС України про відмову у задоволенні скарги, так і докази отримання зазначеного рішення відповідачем (а.с. 132-136). Крім того, наявний в матеріалах справи розрахунок пені узгоджується із відомостями ІКП та приписами п.п. 129.1.2 ст. 129 ПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що податкова заборгованість, яка виникла на підстав податкових повідомлень-рішень: №0810551-2404-515 від 02.08.2021 року, №0810551-2404-1515/2019 від 30.12.2022 року; №0004524-2408-1515 від 22.02.2023 року, є узгодженою, відповідачем вказану заборгованість сплачено не було, що свідчить про наявність правових підстав для її стягнення в судовому порядку.

Разом з тим, в апеляційній скарзі, а також в заяві від 21 березня 2024 року апелянт повідомляє суд, що податкова заборгованість відповідача по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на момент подання скарги, а також відповідної заяви складає 117177,06 грн., що узгоджується із актуальними відомостями ІКП та є меншим від заявленої під час звернення до суду суми стягнення 147015,03 грн.

При цьому, згідно положень ч.1 ст. 78 ПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

За таких обставин, оскільки у суду відсутній обґрунтований сумнів щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання апелянтом, колегія суддів приймає зазначені апелянтом обставини до уваги та враховує їх під час апеляційного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Головного управління ДПС у Одеській області задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у сумі 117177,06 грн. на бюджетний рахунок UA708999980314010512000015678, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/смт Суворове/18010300.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко