Постанова

від 13.02.2024 по справі 400/9878/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/9878/23

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаШляхтицького О.І.,

суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Юг Ойл» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 у справі № 400/9878/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Юг Ойл» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2023 року представник ТОВ «Імперія Юг Ойл» звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 01/ДПС/ТД-ФС від 26.04.2023 у сумі 67 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно прийняв спірну постанову, оскільки відсутні докази, які підтверджують здійснення розрахункової операції через РРО, відсутні будь-які пояснення директора, бухгалтера. Позивач не отримав від відповідача жодного повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу. Працівник, який на думку податкового органу нібито виконував функції касира не повідомляв посадовим особам ГУ ДПС про те, що до виконання трудових функцій його допущено позивачем чи уповноваженою особою. Відповідачем за результатом фактичної перевірки встановлено, що позивач не надав документи, що належать до предмета перевірки, чим порушив норми Податкового Кодексу. Позивач не погоджується з таким висновком, оскільки наказ на проведення перевірки був оскаржений до суду та відповідно до п.69.1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України він має право надати документи після 6 міс. після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву в якому заперечував проти її задоволення. В обґрунтування відзиву зазначено, що перевірку відповідач не проводив, а прийняв спірну постанову на підставі акта ДПС. Позивач відповідно до вимог постанови КМУ №509 від 17.07.2013 повідомлявся про розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось без вручення адресату з вказівкою пошти «за закінченням терміну зберігання». Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач посилається на практику Верховного Суду від 12.06.2019 по справі № 813/3415/18, до внесення змін до постанови КМУ в редакції від 16.05.2017, коли ще був чинний п.6. Після внесення змін п.6 виключили з постанови КМУ №509.

Позивач надав відповідь на відзив в якій зазначив, що він відмовив у допуску до проведення перевірки, тому не надавав жодного пояснення щодо предмету перевірки. Оскільки податковий орган не здійснював фактичну перевірку з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, то й такі висновки без проведення заходів не можуть вважатись правомірними. Відповідно до ч. 8 ст. 265 КЗпП фактично встановлена заборона накладання штрафу за порушення передбачене абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю), тому підстави для накладання штрафу за порушення, передбачене абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП лише на підставі акта фактичної перевірки відсутні.

Представник відповідача надав до суду першої інстанції заперечення, в яких зазначив, що посадові особи ГУ ДПС у Миколаївській області під час фактичної перевірки позивача вчинили всі можливі дії у межах встановлених законодавством повноважень для перевірки наявності належного оформлення трудових відносин. Висновки позивача щодо застосування ч. 8 ст. 265 КЗпП, суперечать висновкам, викладеним у постанові Верхвоного Суду від 29.09.2022 по справі № 460/3829/20 та від 28.01.2021 по справі № 380/1116/20.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 26.09.2023 у справі № 400/9878/23 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Юг Ойл» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про визнання протиправною та скасування постанови відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Юг Ойл» подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що позивач відмовив у допуску до проведення перевірки, у зв`язку з чим не надав жодного первинного документа та пояснення щодо предмета перевірки;

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що в матеріалах справи відсутні докази допуску позивачем працівника до роботи без оформлення трудового договору;

- суд першої інстанції не звернув увагу, що позивач не був повідомлений про розгляд справи про накладення штрафу, а відтак не міг надати пояснення щодо суті інкримінованого порушення;

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що положеннями ч. 8 ст. 265 КЗпП фактично встановлена заборона накладання штрафу за порушення передбачене абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю), тому вважає протиправною спірну постанову, оскільки саме відповідач не проводив перевірку, а підстави для застосування штрафу на підставі акта ДПС відсутні.

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст позовної заяви.

Обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції, 14.03.2023 відповідач отримав лист ГУ ДПС у Миколаївській області від 09.03.2023 з копією акта від 02.03.2023 про проведення фактичної перевірки ТОВ «Імперія ЮГ Ойл», в якому зазначено, що перевірка проведена в присутності:

- ОСОБА_1 , яка 20.02.2023 о 9:00 фактично провела розрахункову операцію на АЗС, розташованій за адресою Очаківська1/1, м. Миколаїв, Миколаївська область,

- ОСОБА_2 , керівника ТОВ «Імперія Юг Ойл».

Відповідно до даних АІС «Податковий блок» згідно з даними податкової звітності платник податків за 4 кв.2022 (ф- 4ДФ) « Податкового розрахунку сум доходу нарахованого на користь платників податків-фізичних осіб і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного податку» заробітна плата нараховувалась 5-ти особам - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Згідно даних АІС «Податковий блок» з 01.01.2023 по 01.03.2023 повідомлень про прийняття працівника на роботу відповідно до вимог постанови КМУ від 17.06.2018 № 413 ТОВ «ІМПЕРІЯ ЮГ ОЙЛ» не подавало.

16.03.2023 відповідач надіслав позивачу на адресу: АДРЕСА_1 повідомлення про розгляд справи про накладання штрафу протягом 45 денного строку з 15.03.2023 шляхом дослідження матеріалів і вирішення питання щодо наявності підстав про накладення штрафу.

Згідно треку Укрпошти повідомлення було отримано за довіреністю 20.03.2023.

На адресу позивача 20.04.2023 було надіслано повідомлення про дату, час і місце розгляду справи про накладання штрафу на 26.04.2023.

Трек Укрпошти свідчить, що повідомлення було повернуто адресату за закінченням терміну зберігання.

26.04.2023 відповідач прийняв постанову про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 01ДПС/ТД-ФС, яким накладено на позивача штраф в сумі 67000 грн. (6700х10х1) за порушення вимог ч. 1 ст. 24,ч.ч. 1,4 ст. 23 КЗпП та постанови КМУ № 413 від 17.06.2016, а саме за допуск до роботи без укладання трудового договору ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідача позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем була дотримана процедура прийняття постанови передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Водночас суд зазначив, що позивач всупереч ст. 77 КАС України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, зазначених ним у позові, тому позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що 26.04.2023 відповідач прийняв постанову про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 01ДПС/ТД-ФС, яким накладено на позивача штраф в сумі 67000 грн. (6700х10х1) за порушення вимог ч. 1 ст. 24, ч. ч. 1, 4 ст. 23 КЗпП та постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2016, а саме за допуск до роботи без укладання трудового договору ОСОБА_1 .

Спірним питанням в контексті розгляду даної справи є правомірність прийняття вказаної постанови відносно позивача.

Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить з такого

Законом України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначені правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Положеннями частини 1 статті 53 Закону № 5067-VI встановлено, що посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи - підприємці, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За приписами статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

- порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - дев`ятим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 3-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту)

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Тобто, зі змісту Порядку № 509 передбачена можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.

Тобто самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.

Аналогічне застосування норм права підтримано і Верховним Судом в постанові по справі № 460/3829/20 від 29.09.2022.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 14.03.2023 відповідач отримав лист Головного управління ДПС у Миколаївській області від 09.03.2023 з копією акта від 02.03.2023 про проведення фактичної перевірки ТОВ «Імперія ЮГ Ойл» (а.с. 46-50).

Відповідно до вказаного акту предметом перевірки було, зокрема, дотримання позивачем законодавства щодо укладення трудового договору, а також оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

Також, зі змісту акту перевірки встановлено, що перевірка проведена в присутності:

- ОСОБА_1 , яка 20.02.2023 о 9:00 фактично провела розрахункову операцію на АЗС, розташованій за адресою Очаківська1/1, м. Миколаїв, Миколаївська область;

- ОСОБА_2 , керівника ТОВ «Імперія Юг Ойл».

Як зазначено податковим органом в акті, відповідно до даних АІС «Податковий блок» згідно з даними податкової звітності платник податків за 4 кв. 2022 (ф- 4ДФ) « Податкового розрахунку сум доходу нарахованого на користь платників податків-фізичних осіб і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного податку» заробітна плата нараховувалась 5-ти особам - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Згідно даних АІС «Податковий блок» з 01.01.2023 по 01.03.2023 повідомлень про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2018 № 413 ТОВ «ІМПЕРІЯ ЮГ ОЙЛ» не подавало.

На підстави викладеного податковим органом встановлено, що працівника ОСОБА_1 , яка здійснювала розрахункові операції при продажу палива, було допущено 20.02.2023 у ТОВ «Імперія Юг Ойл» до роботи на посаді касира без укладення трудового договору та без повідомлення ДПС та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу, що є порушенням ст. 24 КЗпП України.

ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення, підписання та отримання матеріалів перевірки, про що податковим органом складено відповідний акт від 02.03.2023 № 210/14-29-07-07/ НОМЕР_1 , а також зазначено в акті перевірки від 02.03.2023 (а.с. 50-51).

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, обов`язок відповідача щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення не звільняє позивача від доказування підстав позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови.

Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів оформлення трудових відносин з ОСОБА_1 та не обґрунтовано проведення нею розрахункових операцій без оформлення трудових відносин. При цьому останнє також і не спростовано позивачем.

Доводи позивача зводяться до порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваної постанови.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що позивач не був повідомлений про розгляд справи про накладення штрафу, а відтак не міг надати пояснення щодо суті інкримінованого порушення.

В розрізі вказаних доводів апелянта колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що 16.03.2023 відповідач надіслав позивачу на адресу: АДРЕСА_1 повідомлення про розгляд справи про накладання штрафу протягом 45 денного строку з 15.03.2023 шляхом дослідження матеріалів і вирішення питання щодо наявності підстав про накладення штрафу. Згідно трекінгу Укрпошти повідомлення було отримано за довіреністю 20.03.2023 (а.с. 52-54).

20.04.2023 відповідачем на адресу позивача було надіслано повідомлення про дату, час і місце розгляду справи про накладання штрафу на 26.04.2023. За даними роздруківки трекінгу Укрпошти повідомлення було повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання (а.с. 56-58).

Також, відповідачем долучено копію протоколу наради Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 26.04.2023 № 29. З вказаного протоколу вбачається, що відповідачем досліджувались матеріали фактичної перевірки ТОВ «Імперія Юг Ойл» та за результатами наради прийнято рішення про наявність підстав для застосування штрафних санкцій до ТОВ «Імперія Юг Ойл» (а.с. 59-60)

26.04.2023 відповідач прийняв постанову про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 01ДПС/ТД-ФС, яким накладено на позивача штраф в сумі 67000 грн. (6700х10х1) за порушення вимог ч. 1 ст. 24, ч. ч. 1,4 ст. 23 КЗпП та постанови КМУ № 413 від 17.06.2016, а саме за допуск до роботи без укладання трудового договору ОСОБА_1 .

Вказана постанова була направлена відповідачем позивачу 28.04.2023 та повернута відправнику у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 65-68).

Таким чином, відповідач належним чином виконав вимоги Порядку № 509 щодо повідомлення позивача про надходження матеріалів інспекційного відвідування до уповноваженої посадової особи органу.

Колегія суддів акцентує, що Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства.

При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає: 1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень; наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб`єкта, який допустив процедурні порушення; 3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).

У вказаній постанові Верховний Суд при визначення підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення.

Натомість, позивачем не надано фактичних даних на підтвердження того, що його обізнаність про розгляд відповідачем питання про притягнення до відповідальності у даному випадку і присутність позивача на цьому розгляді призвело б до прийняття іншого рішення за наслідками розгляду справи, адже позивач не навів жодних аргументів на спростування інкримінованого йому порушення.

Натомість відповідачем до матеріалів справи долучено належні, допустимі та достатні докази, які в сукупності свідчать про правомірність оскаржуваної постанови.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про правомірність оскаржуваної постанови та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що положеннями частини 8 статті 265 КЗпП фактично встановлена заборона накладання штрафу за порушення передбачене абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю), тому вважає протиправною спірну постанову, оскільки саме відповідач не проводив перевірку, а підстави для застосування штрафу на підставі акта ДПС відсутні.

Колегія суддів критично оцінює вказані доводи апелянта, оскільки зміст частини 8 статті 265 КЗпП України, чинної на момент виявлення порушення, є окремою підставою накладення штрафу без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, в установі, організації.

Зазначена норма не виключає можливість накладення штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком № 509.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що працівниками Головного управління ДПС у Миколаївській області безпідставно складено акт перевірки, оскільки перевірка не проводилась та їх не було допущено до перевірки, оскільки предметом розгляду даної справи є правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, а не правомірність дій податкового органу під час фактичної перевірки позивача.

Водночас, відповідно даних ЄДРСР, Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 17.04.2023 у справі № 400/1440/23 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Юг Ойл» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 10.02.2023 № 151-П відмовив.

Відтак, позивачем не надано доказів протиправності дій податкового органу під час проведення фактичної перевірки та прийняття акта від 02.03.2023 № 684/14/29/07/44194566, на підставі якого відповідачем прийнято спірну постанову.

Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Юг Ойл» залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 у справі № 400/9878/23 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк