Постанова

від 13.02.2024 по справі 320/21137/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/21137/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Єжелі А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року, суддя Дудін С.О., у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України" до Міністерства молоді та спорту України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Громадської організації "Всеукраїнський союз Таеквон-До" про визнання протиправним та скасування окремих положень наказу та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

Громадська організація "Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України" звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства молоді та спорту України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Громадська організація "Всеукраїнський союз Таеквон-До", в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України від 16.09.2020 №1557 «Про визнання, відмову у визнанні видів спорту та внесення змін до Реєстру видів спорту в Україні» в частині окремих положень пунктів 1 та 4 щодо визнання «Таеквон-До» видом спорту в Україні та включення до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, затвердженого наказом Мінмолодьспорту від 11.03.2015 №639 у Розділ ІІ «Неолімпійські та національні види спорту» пункту «ІІ.125. Таеквон-До»;

- зобов`язати відповідача виключити з Реєстру визнаних видів спорту в Україні вид спорту «Таеквон-До», зазначений у Розділі ІІ «Неолімпійські та національні види спорту» пункту «ІІ.125. Таеквон-До».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 2017 році за заявою Громадської організації «Всеукраїнський союз Таеквон-До» пунктом 1 наказу №5229 від 27.12.2017 відповідачем було визнано «Таеквон-До» новим видом спорту, створивши, на думку позивача, клон вже існуючого виду спорту «Таеквон-до І.Т.Ф.».

За наслідками оскарження такого наказу рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2018 у справі №826/3196/18 позов було задоволено, наказ скасовано у зв`язку з тим, що назва та правила спортивних змагань нового виду спорту «Таеквон-До» суттєво не відрізнялися від назви та правил спортивних змагань виду спорту «Таеквон-до І.Т.Ф.», який визнаний в Україні. Судами апеляційної та касаційної інстанції таке рішення залишено без змін. На виконання судового рішення відповідачем було виключено «Таеквон-До» з Реєстру визнаних видів спорту в Україні.

У подальшому наказом Міністерства молоді та спорту України від 28.02.2019 №1059 було внесено зміни до пункту 6 Розділу ІУ Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядку його ведення, та виключено таку вимогу для визнання нового виду спорту, як суттєва різниця назви та правил змагань нового виду спорту від назви видів спорту та правил спортивних змагань з вже визнаних в Україні видів спорту.

У зв`язку зі зміною нормативного регулювання підстав для визнання виду спорту за заявою третьої особи відповідач оскаржуваною частиною наказу визнав «Таеквон-До» видом спорту в Україні та включив його до Розділу II Неолімпійські та національні види спорту Реєстру визнаних видів спорту в Україні.

Позивач зазначає, що положення Порядку, у редакції наказу Міністерства молоді та спорту України від 28.02.2019 №1059, на підставі якого винесено наказ в оскаржуваній частині, є протиправними та не відповідають положенням нормативно-правового акта вищої юридичної сили, що було підтверджено судовим рішенням.

За результатом оскарження у судовому порядку пункту 6 розділу IV Порядку рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2022 у справі №640/8/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023, позов задоволено частково. Міністерство молоді і спорту України зобов`язано привести пункт 6 розділу IV Порядку №1059 у відповідність до вимог статті 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» шляхом визначення критерієм для визнання виду спорту наявності правил спортивних змагань.

На виконання зазначеного рішення відповідачем видано наказ від 16.05.2023 №2755, яким змінено пункт 6 розділу IV Порядку, додану таку умову для визнання нового виду спорту, як наявність правил спортивних змагань.

Позивач зазначає, що з моменту набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2022 у справі №640/8/21 (14.03.2023), яким констатовано протиправність змін до пункту 6 Розділу ІУ Порядку, які, у свою чергу, стали правовим підґрунтям для прийняття відповідачем наказу від 16.09.2020 №1557, у нього виникли підстави для звернення до суду з позовом у цій справі, зазначаючи при цьому, що визнання «Такевон-До» новим видом спорту порушує права позивача, про що зазначено у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2018 №826/3196/18.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами ТА залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Громадську організацію «Всеукраїнський союз Таеквон-До».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Громадська організація "Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Громадську організацію «Всеукраїнський союз Таеквон-До».

18.07.2023 третьою особою подано до Київського окружного адміністративного суду письмові пояснення, в яких ГО «Всеукраїнський союз Таеквон-До» просила:

- залишити без розгляду позовну заяву з підстав пропуску строку звернення до суду;

- у випадку відмови у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду, постановити ухвалу про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін;

- у випадку відмови у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Так, на переконання третьої особи, шестимісячний строк звернення до суду повинен починатися саме з 16.09.2020, оскільки спірний Наказ був прийнятий на підставі Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення у редакції наказу Міністерства молоді та спорту України від 28.02.2019 №1059, який діяв на момент прийняття оспорюваного Наказу, що свідчить про наявність у позивача можливості та підстав оскарження спірного Наказу раніше, аніж через більш ніж два роки з дня його прийняття.

24.07.2023 до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій Громадська організація «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» зазначає, що 28.02.2019 Міністерством молоді та спорту України було прийнято наказ №1059, яким внесено зміни до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядку його ведення, затвердженого наказом Міністерства №149 від 27.01.2014 (далі - Порядок).

Позивач стверджує, що внаслідок внесення змін до пункту 6 розділу IV даного Порядку, для визнання нового виду спорту вже не вимагалося наявності суттєвої різниці в назві нового виду спорту та правилах спортивних змагань з цього виду спорту порівняно з назвою видів спорту та правил спортивних змагань з видів спорту, які визнані в Україні, що, у свою чергу, не відповідало Закону України «Про фізичну культуру і спорт».

Позивач зазначає, що оскаржуваний в рамках цієї справи наказ Міністерства молоді та спорту України від 16.09.2020 №1557 на момент його прийняття хоча і порушував права Федерації, але відповідав пункту 6 Розділу IV Порядку. Наведене, на думку позивача, унеможливлювало звернення Федерації до суду за захистом своїх прав, що стало підставою для подання до Окружного адміністративного суду міста Києва позову про оскарження нормативно-правового акта - Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 28.02.2019 №1059, у частині пункту 6 розділу IV, та зобов`язання Міністерства молоді і спорту України привести цей пункт у відповідність до вимог статей 1 та 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт".

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2022 у справі №640/08/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023, зобов`язано Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV Порядку у відповідність до вимог статті 1 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", шляхом визначення критерієм для визнання виду спорту такого критерію як наявність правил спортивних змагань. У вказаних рішеннях судів було досліджено зміст оскаржуваного пункту положення та встановлено, що в підпункті 4 пункту 1 Наказу №1059, яким пункт 6 розділу IV Порядку №149 викладено в новій редакції, відсутній обов`язковий критерій для визнання виду спорту - наявність правил, встановлений статтею 1 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", відтак пункт 6 розділу IV Порядку №149 не відповідає критеріям для визнання виду спорту передбачених статтею 1 Закону України "Про фізичну культуру і спорт".

Позивач зазначає, що саме з дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2022 у справі №640/08/21, тобто з 14.03.2023, Федерація набула право стверджувати, що пункт 6 розділу IV Порядку не відповідав положенням Закону України "Про фізичну культуру і спорт", чим порушував права Федерації, що, у свою чергу, надало можливість звернутися за захистом своїх прав до адміністративного суду.

На підставі цього позивач стверджує, що причина пропуску строку для звернення до адміністративного суду є поважною, оскільки саме відсутність судового рішення про невідповідність наказу нормативно-правовому акту вищої юридичної сили унеможливлювала звернення Федерації до суду у строк, передбачений ч.1, абз. 1 ч. 2 статті 122 КАСУ.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку, а відтак підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду не є поважними.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Стаття 171 КАС України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 122 КАС України, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з статтею 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, з аналізу статті 123 КАС України слідує, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Відповідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини» є джерелом права.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично й не має абсолютного характеру.

На підставі ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ по справі Мушта проти України зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби

У рішенні ЄСПЛ у справі Плахтєєв та Плахтєєва Проти України зазначено, що пункт 1 статті 6 Ковенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено право на суд, одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року).

Як убачається із матеріалів справи, 20.06.2023 Громадська організація "Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України" звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства молоді та спорту України від 16.09.2020 №1557 «Про визнання, відмову у визнанні видів спорту та внесення змін до Реєстру видів спорту в Україні» в частині окремих положень пунктів 1 та 4 щодо визнання «Таеквон-До» видом спорту в Україні та включення до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, затвердженого наказом Мінмолодьспорту від 11.03.2015 №639 у Розділ ІІ «Неолімпійські національні види спорту» пункту «ІІ.125. Таеквон-До»; зобов`язання Міністерства молоді та спорту України виключити з Реєстру визнаних видів спорту в Україні вид спорту «Таеквон-До», зазначений у Розділі ІІ «Неолімпійські національні види спорту» пункту «ІІ.125. Таеквон-До».

Окрім того, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Вказана заява обґрунтовано тим, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2022 у справі №640/08/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023, зобов`язано Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV Порядку у відповідність до вимог статті 1 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", шляхом визначення критерієм для визнання виду спорту такого критерію як наявність правил спортивних змагань. У вказаних рішеннях судів було досліджено зміст оскаржуваного пункту положення та встановлено, що в підпункті 4 пункту 1 Наказу №1059, яким пункт 6 розділу IV Порядку №149 викладено в новій редакції, відсутній обов`язковий критерій для визнання виду спорту - наявність правил, встановлений статтею 1 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", відтак пункт 6 розділу IV Порядку №149 не відповідає критеріям для визнання виду спорту передбачених статтею 1 Закону України "Про фізичну культуру і спорт".

Позивач зазначає, що саме з дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2022 у справі №640/08/21, позивач має обґрунтовані підстави звернутися до суду за захистом своїх прав, оскільки пункт 6 розділу IV Порядку не відповідає положенням Закону України "Про фізичну культуру і спорт", чим порушує права Громадської організації "Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України".

Колегія суддів звертає увагу, що для повноцінного здійснення захисту свого порушеного права, позивач повинен не тільки бути обізнаним про сам факт порушення, але й знати чітко визначені підстави та мотиви допущення останнього.

Враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 року у справі Беллет проти Франції, в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Водночас, судом першої інстанції не враховано, що у позові зазначається про триваюче досі порушення прав позивача, зокрема, містяться вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, шестимісячний строк звернення до суду по яких не сплив, тому висновок суду першої інстанції, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, залишивши його без розгляду є необґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Громадською організацією "Всеукраїнський Союз Таеквон-До" 30.07.2023 року до Київського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку направлено позовну заяву, яка зареєстрована судом лише 19.12.2023 року, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, приймаючи ухвалу від 20 вересня 2023 року про залишення адміністративного позову Громадської організації "Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України" без розгляду суд першої інстанції не дослідив ту обставину, що 30.07.2023 року була подана позовна заява третьою особою - Громадською організацією "Всеукраїнський Союз Таеквон-До".

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року прийнята судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому така ухвала не може вважатись законною.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011р. №19-рп/2011 підкреслив значущість положень ст.55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій або ж бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Як зазначалося вище, у КАС України конституційне право особи на звернення до суду конкретизоване в ч.1 ст. 5 кодексу, за змістом якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Водночас, за змістом ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Отже, виходячи з норм міжнародного права, колегія суддів дійшла висновку, що залишення позовної заяви без розгляду унеможливить доступ позивача до правосуддя шляхом судового розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року про залишення адміністративного позову без розгляду є протиправною та прийнята судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне зазначену ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України" задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року скасувати, а справу за адміністративним позовом Громадської організації "Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України" до Міністерства молоді та спорту України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Громадської організації "Всеукраїнський союз Таеквон-До" про визнання протиправним та скасування окремих положень наказу та зобов`язання вчинити певні дії направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 14 лютого 2024 року.