Рішення

від 14.02.2024 по справі 701/1183/23

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/1183/23

Номер провадження2/701/54/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - І. Д. Калієвського

за участю секретаря - Г.І. Байдужої

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом та за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом та за законом.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Маньківка Маньківського району Черкаської області у віці 67 років померла мати позивача ОСОБА_4 , про що 08.06.2017 року складено відповідний актовий запис №7, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим 08.06.2017 року Кривецькою сільською радою Маньківського району Черкаської області. Довідка виконавчого комітету Маньківської селищної ради Черкаської області с. Кривець від 08.11.2023 року №420, видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Кривець Маньківського (нині Уманського) району Черкаської області померла ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та постійно до дня смерті проживала в будинку по АДРЕСА_1 . Також дана довідка інформує, що на день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 в будинку по АДРЕСА_1 за нею був зареєстрований з 19.02.1993 року, але не проживав її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , більше ніхто не був зареєстрований, в тому числі малолітні та неповнолітні діти. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 являються діти: син ОСОБА_2 , 1969 р.н., син ОСОБА_5 , 1975 р.н., дочка ОСОБА_1 , 1972 р.н. Також дана довідка інформує, що від імені ОСОБА_4 Кривецькою сільською радою Маньківського району Черкаської області посвідчувалися заповіти: від 07.03.2006 року за р.№10, від 07.11.2007 року за р.№54. Спадкоємцем за заповітами є дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя мати позивача ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений уповноваженою посадовою особою виконавчого комітету Кривецької сільської ради 07.03.2006 року за реєстраційним №13. Даним заповітом ОСОБА_4 на випадок смерті зробила заповітне розпорядження, яким належний їй на праві особистої власності державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЧР №071379 виданий 26 березня 2004 року заповіла своїй дочці ОСОБА_1 . Також, ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений уповноваженою посадовою особою виконавчого комітету Кривецької сільської ради 07.11.2007 року за реєстраційним №54. Даним заповітом ОСОБА_4 на випадок смерті зробила заповітне розпорядження, яким належний їй на праві особистої власності житловий будинок з надвірними спорудами до нього, який знаходиться в селі Кривець Маньківського району Черкаської області, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 . Після смерті матері позивач у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Маньківського (нині Уманського) районного нотаріального округу Завірюхи О.В., де за її заявою заведено спадкову справу №100/2017, номер у Спадковому реєстрі: 61541468, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №49831134 від 11.11.2017 року. 18.08.2023 року приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Завірюхою О.В., позивачу видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом у спадковій справі №100/2017, зареєстроване в реєстрі за №2101. Даним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом нотаріусом посвідчено, що на підставі заповіту, посвідченого Кривецькою сільською радою Маньківського району Черкаської області 7 листопада 2007 року за реєстром №54, спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , належного померлій на підставі рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 8 травня 2008 року, справа №2-283/2008 року та зареєстрованого в Маньківському відділку Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 27 червня 2008 року, реєстраційний номер 23794317, номер запису 284, в книзі №1. Тобто, дане спадкове майно після смерті спадкодавця вже переоформлено на ім`я позивача у нотаріальному порядку в порядку спадкування за заповітом та право власності на майно зареєстровано 18.08.2023 року за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав №34340 і 570 від 18.08.2023 року. Разом з тим, після смерті матері позивача залишилось інше спадкове майно: присадибна земельна ділянка під кадастровим номером 7123184001:01:002:0041 для ведення особистого селянського господарства площею 0,9448 га., розташована в АДРЕСА_1 , належна покійній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №967050 від 15.12.2000 року. Саме на цій земельній ділянці розташований житловий будинок, який переоформлено у спадщину згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2023 року. Також залишилась не переоформленою у спадщину земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва під кадастровим номером 7123184000:03:002:0086 площею 2,36 га., розташована в межах Кривенької сільської ради Маньківського району Черкаської області, за межами населеного пункту, належна покійній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №071379 від 26.03.2004 року. 24 серпня 2023 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Завірюхи О.В., з проханням видати свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно - присадибну земельну ділянку площею 0,9448га, розташовану в АДРЕСА_1 , та на заповідану її земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,36 га., розташовану в межах Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, дане майно належало матері ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.08.2023 року згідно листа за №799/02-31 приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Завірюхою О.В., позивачу надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.08.2023 року. Даною постановою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину на присадибну земельну ділянку площею 0,9448 га., розташовану в АДРЕСА_1 , та на заповідану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,36 га., розташовану в межах Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, яке належало матері ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вчинення такої дії суперечить законодавству України. Відмова у видачі свідоцтв про право на спадщину на вказане спадкове майно мотивована тим, що ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою місця проживання матері на час її смерті, і вважається таким, що прийняв спадщину за формальних підстав спільної реєстрації місця проживання із спадкодавцем. При цьому, присадибна земельна ділянка площею 0,9448 га., розташована в АДРЕСА_1 , не охоплена заповітом. Також, відмова мотивована тим, що згідно заповіту від 7 березня 2006 року за реєстром №13, у якому земельну ділянку площею 2,36 га., спадкодавець заповіла своїй дочці ОСОБА_1 , складено з порушенням вимог щодо його оформлення, а саме: заповіт посвідчено не на земельну ділянку, а на документ - державний акт на право власності на земельну ділянку. Згідно наведеної у вказаній постанові інформації нотаріусом повідомлено, що керуючись статтями 66-69 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна та коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. За даними Спадкового реєстру було перевірено наявність відкритої спадкової справи, спадкового договору чи заповіту, складеного спадкодавцем. На підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Уманського (колишнього Маньківського) районного нотаріального округу Черкаської області Завірюхою О.В., відкрита спадкова справа №100/2017 від 11 листопада 2017 року. Факт смерті ОСОБА_4 і час відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Кривецькою сільською радою Маньківського району Черкаської області 8 червня 2017 року, актовий запис №7. Також нотаріусом вказано, що згідно статті 1268 п. 3 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно інформації, виданої виконавчим комітетом Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області 10 листопада 2017 року за №199, на момент смерті зі спадкодавцем був зареєстрований її син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , якому позивачем, нотаріусом, було направлено лист з повідомленням про те, що він є спадкоємцем 1 черги і проханням звернутися для оформлення спадщини. Лист повернувся з відміткою «не проживав». Оскільки ОСОБА_2 не звернувся до нотаріуса з заявою про відмову від прийняття спадщини після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а згідно вищезазначеної інформації він вважається таким, що фактично прийняв спадщину (стаття 1268 п. 3 Цивільного кодексу України, а саме: визнається, що спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину). Відповідно до статті 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Згідно пункту 4.12 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Спадкоємцем надано заповіт, посвідчений виконавчим комітетом Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області 7 березня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за №13, в якому земельну ділянку площею 2,36 га., спадкодавець заповіла своїй дочці ОСОБА_1 , з порушенням вимог щодо його оформлення, а саме: заповіт посвідчено не на земельну ділянку, а на документ - державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЧР 071379, виданий Маньківською районною державною адміністрацією Черкаської області 26 березня 2004 року. Згідно п. 1, п. 2 статті 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Відповідно п. 1 статті 1245 Цивільного кодексу України, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом. Спадкоємцем надано заповіт, посвідчений виконавчим комітетом Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області 7 листопада 2007 року, зареєстрований в реєстрі за №54, в якому спадкодавець заповіла житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в селі Кривець Маньківського району Черкаської області, своїй дочці ОСОБА_1 . Отже, земельна ділянка площею 0,9448 га., місцезнаходження якої: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , не охоплена заповітом, а значить спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах (п. 1 статті 1245 Цивільного кодексу України). Оскільки спадкоємцем надано нотаріусу заповіт з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, що згідно статті 1257 п. 1 Цивільного кодексу України, заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним, також земельна ділянка площею 0,9448 га., не охоплена заповітом, а значить спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах (п. 1 статті 1245 Цивільного кодексу України), тому нотаріус роз`яснює процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Таким чином, нотаріусом повідомлено, що син спадкодавця, ОСОБА_2 , згідно статті 1268 Цивільного кодексу України, вважається таким, що фактично прийняв спадщину" після смерті матері.

Після смерті матері позивач у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини, від часу смерті матері у 2017 році більше ніхто із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався. Більш того, нотаріусом було вчинено дії щодо повідомлення її брата ОСОБА_2 щодо обставин відкриття спадщини, оскільки за наявною інформацією його місце проживання було зареєстровано за місцем проживання матері на момент її смерті. Однак, на час смерті матері він не проживав разом з нею, що встановлено та підтверджено нотаріусом в процесі оформлення спадщини, на повідомлення з викликом нотаріуса він не з`являвся, адресований нотаріусом лист повернено з відміткою не проживає. Також викладене підтверджується інформацією, наведеною у довідці виконавчого комітету Маньківської селищної ради Черкаської області с. Кривець від 08.11.2023 року №420, згідно якої на день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в будинку по АДРЕСА_1 з нею був зареєстрований з 19.02.1993 року, але не проживав її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , більше ніхто не був зареєстрований, в тому числі малолітні та неповнолітні діти. За наявними обставинами є всі підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 не проживав постійно з матір`ю - спадкодавицею на час її смерті, тому відповідно не може вважатись таким, що прийняв спадщину згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України. У даному випадку таке трактування фактичного прийняття спадщини не узгоджується ані з приписами ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ані з приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем не може свідчити, відповідно до частини третьоїстатті 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті із спадкодавцем. Заяв про прийняття спадщини до нотаріуса її брати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не подавали, відповідно є такими, що спадщину не прийняли згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України.

18.08.2023 року приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Завірюхою О.В., її видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом у спадковій справі №100/2017, зареєстроване в реєстрі за №2101. Даним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом нотаріусом посвідчено, що на підставі заповіту, посвідченого Кривецькою сільською радою Маньківського району Черкаської області 7 листопада 2007 року за реєстром №54, спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці під кадастровим номером 7123184001:01:002:0041, переданій для ведення особистого селянського господарства площею 0,9448га, земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 , належна покійній ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №967050 від 15.12.2000 року. Як об`єкт спадкового майна дана земельна ділянка не охоплена заповітом, на час посвідчення заповіту на будинок 07.11.2007 земельна ділянка ще не перебувала у власності спадкодавця, очевидно тому і не вказана у заповіті на будинок, який фактично складає одне ціле із земельною ділянкою як садиба. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» надано такі роз`яснення: Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут). Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. Таким чином, до її як до особи, яка набула право власності на житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій цей будинок розташований, без зміни цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника).

Згідно ч. 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися за оформленням права на спадщину за правилами позовного провадження. Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посилаючись на дефект правочину заповіту, з роз`ясненням права на оформлення спадкових прав в судовому порядку, що змушує звертатись до суду з даним позовом. При розгляді заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину нотаріусом перевірено наявність та склад спадкових відносин, наявність та належність спадкового майна спадкодавцеві, підтверджено наявність та факт прийняття спадщини позивачем. Належність спадкового майна спадкодавцеві підтверджується власне Державним актом на право приватної власності на землю серії ЧР №071379 від 26.03.2004 року. Тобто, цим самим за сукупністю підтверджується належність спадкового майна спадкодавцеві, та на підставі саме вказаних даних правовстановлюючого документа заповідачем-спадкодавцем вчинено заповіт на ім`я позивача, який посвідчено уповноваженою посадовою особою Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області 07.03.2006 року, зареєстрований в реєстрі за №13. Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з мотивів того, що заповіт вчинено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а саме, що заповіт посвідчено на документ державний акт на право власності на земельну ділянку, а не на земельну ділянку згідно вказаних реквізитів правовстановлюючого документа державного акту на право власності на земельну ділянку. Разом з тим, хоча у даному випадку має місце певний дефект правочину (заповіту як одностороннього правочину), який не дає можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку у зв`язку з відмовою у вчиненні нотаріальної дії, ця обставина не спростовує належність власне факту заповітного розпорядження, вчиненого саме на ім`я позивача на належне вказане самим же заповідачем майно, та не позбавляє права на спадкування, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач до суду не з`явився, але згідно письмової заяви просила справу слухати в її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у процесуальний спосіб, будь-яких заяв чи клопотань не надходило, причини неявки визнані поважними невідомі, але їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у їх відсутність на підставі зібраних доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обстаини та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Маньківка Маньківського району Черкаської області у віці 67 років померла мати позивача ОСОБА_4 , про що 08.06.2017 року складено відповідний актовий запис №7, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим 08.06.2017 року Кривецькою сільською радою Маньківського району Черкаської області. (а.с.17).

Довідка виконавчого комітету Маньківської селищної ради Черкаської області с. Кривець від 08.11.2023 року №420, видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Кривець Маньківського (нині Уманського) району Черкаської області померла ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та постійно до дня смерті проживала в будинку по АДРЕСА_1 . Також дана довідка інформує, що на день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 в будинку по АДРЕСА_1 з нею був зареєстрований з 19.02.1993 року, але не проживав її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , більше ніхто не був зареєстрований, в тому числі малолітні та неповнолітні діти. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 являються діти: син ОСОБА_2 , 1969 р.н., син ОСОБА_5 , 1975 р.н., дочка ОСОБА_1 , 1972 р.н.Також дана довідка інформує, що від імені ОСОБА_4 Кривецькою сільською радою Маньківського району Черкаської області посвідчувалися заповіти: від 07.03.2006 року за р.№10, від 07.11.2007 року за р.№54. Спадкоємцем за заповітами є дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18).

За життя мати позивача ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений уповноваженою посадовою особою виконавчого комітету Кривецької сільської ради 07.03.2006 року за реєстраційним №13. Даним заповітом ОСОБА_4 на випадок смерті зробила заповітне розпорядження, яким належний їй на праві особистої власності державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЧР №071379 виданий 26 березня 2004 року заповіла своїй дочці ОСОБА_1 . (а.с.19).

Також, ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений уповноваженою посадовою особою виконавчого комітету Кривецької сільської ради 07.11.2007 року за реєстраційним №54. Даним заповітом ОСОБА_4 на випадок смерті зробила заповітне розпорядження, яким належний їй на праві особистої власності житловий будинок з надвірними спорудами до нього, який знаходиться в селі Кривець Маньківського району Черкаської області, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 . (а.с.20).

Після смерті матері позивач у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Маньківського (нині Уманського) районного нотаріального округу Завірюхи О.В., де за її заявою заведено спадкову справу №100/2017, номер у Спадковому реєстрі: 61541468, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №49831134 від 11.11.2017 року. (а.с.21).

18.08.2023 року приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Завірюхою О.В., позивачу видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом у спадковій справі №100/2017, зареєстроване в реєстрі за №2101. Даним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом нотаріусом посвідчено, що на підставі заповіту, посвідченого Кривецькою сільською радою Маньківського району Черкаської області 7 листопада 2007 року за реєстром №54, спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , належного померлій на підставі рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 8 травня 2008 року, справа №2-283/2008 року та зареєстрованого в Маньківському відділку Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 27 червня 2008 року, реєстраційний номер 23794317, номер запису 284, в книзі №1. (а.с.23).

Дане спадкове майно після смерті спадкодавця вже переоформлено на ім`я позивача у нотаріальному порядку в порядку спадкування за заповітом та право власності на майно зареєстровано 18.08.2023 року за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав №34340 і 570 від 18.08.2023 року. (а.с.25).

Судом встановлено, що після смерті матері позивача залишилось інше спадкове майно: присадибна земельна ділянка під кадастровим номером 7123184001:01:002:0041 для ведення особистого селянського господарства площею 0,9448 га., розташована в АДРЕСА_1 , належна покійній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №967050 від 15.12.2000 року. Саме на цій земельній ділянці розташований житловий будинок, який переоформлено у спадщину згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2023 року. (а.с.26).

Також залишилась не переоформленою у спадщину земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва під кадастровим номером 7123184000:03:002:0086 площею 2,36 га., розташована в межах Кривенької сільської ради Маньківського району Черкаської області, за межами населеного пункту, належна покійній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №071379 від 26.03.2004 року.(а.с.27).

24 серпня 2023 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Завірюхи О.В., з проханням видати свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно - присадибну земельну ділянку площею 0,9448га, розташовану в АДРЕСА_1 , та на заповідану її земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,36 га., розташовану в межах Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, дане майно належало матері ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.08.2023 року згідно листа за №799/02-31 приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Завірюхою О.В., позивачу надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.08.2023 року. Даною постановою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину на присадибну земельну ділянку площею 0,9448 га., розташовану в АДРЕСА_1 , та на заповідану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,36 га., розташовану в межах Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, яке належало матері ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вчинення такої дії суперечить законодавству України. Відмова у видачі свідоцтв про право на спадщину на вказане спадкове майно мотивована тим, що ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою місця проживання матері на час її смерті, і вважається таким, що прийняв спадщину за формальних підстав спільної реєстрації місця проживання із спадкодавцем. При цьому, присадибна земельна ділянка площею 0,9448 га., розташована в АДРЕСА_1 , не охоплена заповітом. Також, відмова мотивована тим, що згідно заповіту від 7 березня 2006 року за реєстром №13, у якому земельну ділянку площею 2,36 га., спадкодавець заповіла своїй дочці ОСОБА_1 , складено з порушенням вимог щодо його оформлення, а саме: заповіт посвідчено не на земельну ділянку, а на документ - державний акт на право власності на земельну ділянку. Згідно наведеної у вказаній постанові інформації нотаріусом повідомлено, що керуючись статтями 66-69 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна та коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. За даними Спадкового реєстру було перевірено наявність відкритої спадкової справи, спадкового договору чи заповіту, складеного спадкодавцем. На підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Уманського (колишнього Маньківського) районного нотаріального округу Черкаської області Завірюхою О.В., відкрита спадкова справа №100/2017 від 11 листопада 2017 року. Факт смерті ОСОБА_4 і час відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Кривецькою сільською радою Маньківського району Черкаської області 8 червня 2017 року, актовий запис №7. Також нотаріусом вказано, що згідно статті 1268 п. 3 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно інформації, виданої виконавчим комітетом Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області 10 листопада 2017 року за №199, на момент смерті зі спадкодавцем був зареєстрований її син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , якому позивачем, нотаріусом, було направлено лист з повідомленням про те, що він є спадкоємцем 1 черги і проханням звернутися для оформлення спадщини. Лист повернувся з відміткою «не проживав». Оскільки ОСОБА_2 не звернувся до нотаріуса з заявою про відмову від прийняття спадщини після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а згідно вищезазначеної інформації він вважається таким, що фактично прийняв спадщину (стаття 1268 п. 3 Цивільного кодексу України, а саме: визнається, що спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину). Відповідно до статті 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Згідно пункту 4.12 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Спадкоємцем надано заповіт, посвідчений виконавчим комітетом Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області 7 березня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за №13, в якому земельну ділянку площею 2,36 га., спадкодавець заповіла своїй дочці ОСОБА_1 , з порушенням вимог щодо його оформлення, а саме: заповіт посвідчено не на земельну ділянку, а на документ - державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЧР 071379, виданий Маньківською районною державною адміністрацією Черкаської області 26 березня 2004 року. Згідно п. 1, п. 2 статті 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Відповідно п. 1 статті 1245 Цивільного кодексу України, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом. Спадкоємцем надано заповіт, посвідчений виконавчим комітетом Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області 7 листопада 2007 року, зареєстрований в реєстрі за №54, в якому спадкодавець заповіла житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в селі Кривець Маньківського району Черкаської області, своїй дочці ОСОБА_1 . Отже, земельна ділянка площею 0,9448 га., місцезнаходження якої: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , не охоплена заповітом, а значить спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах (п. 1 статті 1245 Цивільного кодексу України). Оскільки спадкоємцем надано нотаріусу заповіт з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, що згідно статті 1257 п. 1 Цивільного кодексу України, заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним, також земельна ділянка площею 0,9448 га., не охоплена заповітом, а значить спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах (п. 1 статті 1245 Цивільного кодексу України), тому нотаріус роз`яснює процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку (а.с.28-29).

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У відповідності до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені узаповіті. Лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу ч. 2 ст. 1223 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За ч. 2 ст. 1235 ЦК України, заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

За ч. 3 ст. 1235 ЦК України, заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Таким чином, виходячи із аналізу сукупності вказаних правових норм у системному взаємозв`язку, можна зробити висновок, що основним, головним та беззаперечним чинником є особисте волевиявлення спадкодавця, зроблене відносно свого майна на випадок своєї смерті. І саме це волевиявлення є основою та покладає всю повноту обов`язку забезпечення дотримання волі спадкодавця як на спадкоємців, так і на Державу. Зміна волі спадкодавця не може бути ані допущена, ані виправдана, інакше це нівелюватиме принципи права власності як такі в контексті прав спадкодавця щодо розпорядження власним майном.

У відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В той же час, відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, що діяла момент виникнення правовідносин даної справи на час смерті спадкодавця 6 червня 2017 року), наведено наступні визначення термінів: місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.

Таким чином, виходячи з сукупності визначених законом умов, документальні дані в даному випадку свідчать лише про наявність лише зареєстрованого місця проживання, однак ці дані не є підтвердженням фактичного постійного проживання із спадкодавцем в розумінні приписів статті 1268 Цивільного кодексу України.

За наявними обставинами є всі підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 не проживав постійно з матір`ю - спадкодавицею на час її смерті, тому відповідно не може вважатись таким, що прийняв спадщину згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

У даному випадку таке трактування фактичного прийняття спадщини не узгоджується ані з приписами ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ані з приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем не може свідчити, відповідно до частини третьоїстатті 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті із спадкодавцем.

Такий правовий висновок наведено у Постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №937/10434/19-ц, провадження №61-3620 св. 21.

Верховний Суд зауважує, що якщо особа (спадкоємець) не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено належними доказами, то сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем не може свідчити, відповідно до частини третьоїстатті 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті із спадкодавцем за адресою реєстрації (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №937/10434/19-ц (провадження №61-3620св210), від 10 квітня 2020 року у справі №355/832/17-ц (провадження №61-27212св19) та від 27 лютого 2019 року у справі №471/601/17-ц (провадження №61-38452св18).

Заяв про прийняття спадщини до нотаріуса її брати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не подавали, відповідно є такими, що спадщину не прийняли згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» надано такі роз`яснення: Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Таким чином, до її як до особи, яка набула право власності на житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій цей будинок розташований, без зміни цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника).

Згідно ч. 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися за оформленням права на спадщину за правилами позовного провадження.

Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посилаючись на дефект правочину заповіту, з роз`ясненням права на оформлення спадкових прав в судовому порядку, що змушує звертатись до суду з даним позовом.

При розгляді заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину нотаріусом перевірено наявність та склад спадкових відносин, наявність та належність спадкового майна спадкодавцеві, підтверджено наявність та факт прийняття спадщини позивачем.

Належність спадкового майна спадкодавцеві підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ЧР №071379 від 26.03.2004 року.

Тобто, цим самим за сукупністю підтверджується належність спадкового майна спадкодавцеві, та на підставі саме вказаних даних правовстановлюючого документа заповідачем-спадкодавцем вчинено заповіт на ім`я позивача, який посвідчено уповноваженою посадовою особою Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області 07.03.2006 року, зареєстрований в реєстрі за №13.

Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з мотивів того, що заповіт вчинено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а саме, що заповіт посвідчено на документ державний акт на право власності на земельну ділянку, а не на земельну ділянку згідно вказаних реквізитів правовстановлюючого документа державного акту на право власності на земельну ділянку.

Разом з тим, хоча у даному випадку має місце певний дефект правочину (заповіту як одностороннього правочину), який не дає можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку у зв`язку з відмовою у вчиненні нотаріальної дії, ця обставина не спростовує належність власне факту заповітного розпорядження, вчиненого саме на ім`я позивача на належне вказане самим же заповідачем майно, та не позбавляє права на спадкування.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Ч. 4 ст. 319 ЦК України визначає, що власність зобов`язує.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України право власностіє непорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийцього правачи обмеженийу йогоздійсненні.Особа можебути позбавленаправа власностіабо обмеженау йогоздійсненні лишеу випадкахі впорядку,встановлених законом.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але зааналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства ст.14 ЦК України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав може бути визнання права.

За ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Захист права власності може бути здійснений, зокрема, шляхом визнання права особи відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, яка є публічною, здійснюється відповідним органом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

В ст. 182 ЦК України зазначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ч. 3 ст. 1257 ЦК України, недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

Разом з тим, ці обставини повністю узгоджуються з приписами ЦК України в частині визначення прав позивача на спадкування, в тому числі прав на спадкування за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ч. 1 ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Тобто, заповіт є особистою волею особи-спадкодавця, за якою він виявив власне волевиявлення на випадок своєї смерті, зробивши заповітне розпорядження, яке з його слів надруковано за допомогою технічних засобів уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування власне зі слів спадкодавця, який сам формулює свою волю. При цьому, зміст його волі стосується саме заповідання вказаної земельної ділянки конкретній особі, свої дочці, позивачу по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1236 ЦК України визначено право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом - заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини, якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. За ч. 2 ст. 1256 ЦК України, у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

В заповіті спадкодавця вказано спадкоємцем конкретну ідентифіковану особу, яка є саме позивачем по справі дочка ОСОБА_1 , ці обставини ніким не оспорюються. Так само, у заповіті вказано конкретне майно - земельну ділянку згідно реквізитів правовстановлюючого документа державного акту на право приватної власності на землю, належного спадкодавцеві.

При цьому, заповіт, як особисте волевиявлення особи-спадкодавця записується як його воля та викладається виключно з його слів та посвідчується, не змінюючи його суть та власне внутрішнє та зовнішнє волевиявлення виходячи з приписів ст. ст. 1233, 1251 Цивільного кодексу України.

Текст заповіту, записаний зі слів самого заповідача має дефект формулювання словосполучень, зокрема у заповіті перелічено державний акт, земельну ділянку, та вказано дані державного акту, дані земельної ділянки, дані про дату видачі правовстановлюючого документа, та зроблено заповітне розпорядження на ім`я спадкоємця-позивача.

У свою чергу, така форма вчиненого заповіту не дає змоги оформити спадщину у нотаріальному порядку у зв`язку з виявленим певним дефектом, однак навіть така форма має визначене чітке волевиявлення про заповітне розпорядження відносно земельної ділянки саме на ім`я позивача. Тобто, за наявності сукупності вказаних у заповіті даних конкретної особи-спадкоємця, конкретного вказаного майна земельної ділянки згідно вказаних реквізитів, конкретно визначеного особистого волевиявлення заповідача-спадкодавця, цілком очевидним є визначене право спадкоємця-позивача на спадкування за заповітом.

Таким чином, за сукупності інформації, яка міститься у постанові від 24.08.2023 року приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Завірюхи О.В., у довідці виконавчого комітету Маньківської селищної ради с Кривець Уманського району Черкаської області від 08.11.2023 року №420, у заповіті від 07.03.2006 року, зареєстрованому в реєстрі за №13, у заповіті від 07.11.2007 року, зареєстрованому в реєстрі за №54, та за наявності визначених обставин та обґрунтування, вбачається, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину за заповітами та за законом після смерті ОСОБА_4 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, інші потенційні спадкоємці заяв про прийняття спадщини не подавали, пропущено як строки на прийняття спадщини, так і строки позовної давності на звернення до суду.

У зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, у позивача - спадкоємця немає можливості оформити право власності на спадкове майно у іншому порядку, ніж шляхом звернення з даним позовом до суду про визнання права власності на майно в порядку спадкування, оскільки іншої можливості оформити право власності на майно немає.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

За ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 16 Цивільного Кодексу України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права.

Дослідивши обставини справи, та враховуючи, що заявлений позов відповідає визначеним законом способам захисту і законність підстав такого набуття не заперечено, матеріали справи не свідчать про порушення позивачем прав інших осіб, з метою усунення невизначеності відносин власності з приводу майна, що є предметом позову, суд визнає за можливе позовні вимоги задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 174, 178, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 6, 11, 14-16, 177, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 331, 355, 368, 372, 377,391, 392, 509, 1218, 1222, 1223, 1233, 1225, 1226, 1235, 1256, 1261-1265, 1268,1272, ЦК України, ст.ст.86,89ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати право власності в порядку спадкування за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Маньківка Маньківського району Черкаської області, за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 ), на об`єкти нерухомого майна:

-на земельну ділянку під кадастровим номером 7123184001:01:002:0041 для ведення особистого селянського господарства площею 0,9448 га., що належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №967050 від 15.12.2009 року, розташовану згідно даних вказаного державного акту за адресою: АДРЕСА_1 ;

-на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва під кадастровим номером 7123184000:03:002:0086 площею 2,36 га., що належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №071379 від 26.03.2004 року, розташовану згідно даних вказаного державного акту в межах Кривецької сільської ради Маньківського (нині Уманського) району Черкаської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя І.Д.Калієвський