Ухвала

від 15.02.2024 по справі 347/2298/21

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/2298/21

Провадження № 2/347/17/24

У Х В А Л А

Іменем України

(про визнання заяви про відвід необгрунтованою)

15 лютого 2024 року м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря с/з Мошулі Т.В.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 про відвід головуючої судді у справі за позовом Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області, третя особа без самостійних вимог: Косівське районне підприємство «Райагроліс» до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад доводів заявника.

В провадженні Косівського районного суду перебуває наведена цивільна справа.

В судовому засіданні 14.02.2024 року після розгляду рядку клопотань поданих представником Сторожук С.С., остання заявила судді відвід. При цьому представник ОСОБА_1 ствердила, що заявляє судді усний відвід, однак просила оголосити перерву в судовому засіданні, для підготування вмотивованого письмового відводу, для подання до суду.

Клопотання ОСОБА_1 було задоволено, та оголошено перерву в судовому засіданні. Дата судового засідання була узгоджена зі сторонами секретарем судового засідання на 22.02.2024 року о 13 год.

14.02.2024 року через електронний суд надійшла письмова заява представника ОСОБА_1 про відвід головуючої судді. Заява мотивована ОСОБА_1 недовірою до головуючої судді у зв`язку з явним порушенням принципу змагальності і явним сприянням суддею позивачу, а також очевидним упередженим відношенням до відповідача ОСОБА_2 та порушенням його прав. На переконання ОСОБА_1 головуюча суддя абсолютно однобоко підійшла до розгляду цієї справи та нею грубо порушено засади рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Представник ОСОБА_1 висловила повне нерозуміння та незгоду з процесуальними рішеннями головуючої судді у справі, що відмови в задоволенні її клопотань про закриття провадження у справі, повернення до стадії підготовчого судового засідання, виклику свідка, та витребування доказів (матеріалів кримінальної справи).

На переконання ОСОБА_1 відмова суду в задоволенні клопотань поданих представником відповідача свідчить про явну прихильність головуючої судді у справі, і відтак і про її упередженість під час розгляду даного спору.

На переконання суду, головуюча у справі суддя підлягає відводу від розгляду справи на підставі п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України.

З цих підстав, подану заяву про відвід судді, ОСОБА_1 просила задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши доводи заяви, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Щодо доводів заяви, про існування інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до пунктів 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.1 ч. 2, ч. 8 ч. 11 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

У відповідності до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності з п. 66 Рішення ЄСПЛ (Справа «Мироненко і Мартенко проти України, заява № 4785/02») безсторонність судді за усталеною практикою Суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Відповідно до об`єктивного критерію, визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

З огляду на те, що зовнішні прояви можуть мати певну важливість, ЄСПЛ у справі «De Cubber v. Belgium» зазначив, що «правосуддя має не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві («Wettstein v. Switzerland», «Castillo Algar v. Spain», «Білуха проти України»).

Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Так, достатнім для відводу є обґрунтоване припущення, що суддя у силу дії певних чинників не зможе виглядати в очах незацікавлених спостерігачів безстороннім та неупередженим.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зайнятий з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язанні між собою («Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарии», а також «Екедемі Трейдинг Лтд» та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви»).

Суд звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватись навіть гіпотетичної можливості впливу на Європейський суд іноді визнається достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду (рішення у справах «Белілос проти Швейцарії», «Очолан проти Турції»). Європейський суд застерігає, що навіть самі лише сумніви розсудливого спостерігача в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд (рішення у справах «Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії».

Згідно ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий розгляд його справи… незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків …».

Зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідним для гарантування рівності сторін перед судом (п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 КМ РЄ).

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 10 Цивільного процесуального кодексу України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, суд констатує, що відсутні будь-які підстави стверджувати, що головуюча-суддя Кіцула Ю.С. має та виявляє особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного представником Сторожук С.С. не надано й судом не здобуто.

За об`єктивним критерієм підлягає встановленню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно підтвердженими. Однак і таких доказів ОСОБА_1 не надано.

Мотивована оцінка суду.

Суд звертає увагу, що своє клопотання представник ОСОБА_1 вже заявила, після того, як суд розпочав розгляд справи, та відмовив в задоволенні чотирьох клопотань представника відповідача. Більше того, оголошуючи склад суду, суддя уточнювала в учасників судового провадження чи довіряють вони складу суду, на, що ОСОБА_1 ствердно і впевнено відповідала так. І лише за результатом відмови в задоволенні клопотань ОСОБА_1 , прийшла до суб`єктивного висновку про упередженість судді.

Доводи представника ОСОБА_1 зводяться до її незгоди з процесуальними рішеннями судді. Більше того, двічі відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, головуюча суддя, детально навела мотиви відмови в задоволенні клопотання, та надала вичерпну та мотивовану відповідь. Ухвала про відмову в задоволенні клопотання не підлягає окремому оскарженню, однак заперечення на неї можуть бути подані в порядку ч.2 ст. 353 ЦПК України.

Судом також було відмовлено в задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання, з тих підстав, що справа перебуває тривалий час в провадженні суду. Сторони були повністю проінформовані про те, що головуюча у справі суддя прийняла до свого провадження справу, та призначила судове засідання. Оскільки в справі було проведено всі необхідні підготовчі дії попереднім складом. Крім того, клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання, було мотивовано необхідністю вирішення клопотань про виклик свідка, та витребування доказів. При цьому в усному порядку під час судового засідання судом було проінформовано представника ОСОБА_1 причини відмови в задоволенні вказаного клопотання, оскільки такі можуть бути вирішені під час судового розгляду. ОСОБА_1 не заперечила щодо такого.

Що стосується клопотання про виклик свідка, то представник ОСОБА_1 висловила незгоду з висновком експерта який міститься в матеріалах справи, та клопотала перед судом про виклик лісничого, на показаннях якого нібито ґрунтується висновок експерта. Однак судом було відмовлено, та звернуто увагу представника ОСОБА_1 що таке клопотання є передчасним, оскільки висновок експерта як один із доказів, судом ще не досліджувався. Крім того, таких доказ не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. У випадку сумніву щодо висновку експерта, сторона не позбавлена заявляти клопотання саме про виклик експерта, для заслуховування його пояснень. Однак ОСОБА_1 переконливо та помилково вважала, що допитувати слід саме свідка, на поясненнях якого нібито ґрунтується висновок експерта, який судом ще не досліджувався.

Щодо клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження, то таке було обґрунтоване ОСОБА_1 тим, що ОСОБА_2 не була учасником кримінального провадження, а відтак не ознайомлена з матеріалами кримінального провадження та обставинами встановленими судом у кримінальній справі. Однак ОСОБА_1 так і не змогла навести конкретні обставини, які необхідно з`ясувати, витребувавши для огляду матеріали кримінального провадження, враховуючи той факт, що обставини справи судом не досліджувались. Кримінальне провадження було закрито в підготовчому судовому засіданні, і до розгляду справи по суті, суд не переходив. На переконання суду, заявлене ОСОБА_1 клопотання спрямоване лише на ознайомлення таким чином з матеріалами кримінального провадження.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що таке клопотання обґрунтоване виключно з суб`єктивною думкою представника ОСОБА_1 , яка ґрунтується саме через незгоду з процесуальними рішеннями судді. Оскільки лише після розгляду клопотань, ОСОБА_1 будучи незадоволеною результатом їх розгляду, заявила клопотання про відвід судді.

Суд звертає увагу, що незгода з процесуальними рішеннями головуючої у справі судді, не може бути підставою для задоволення відводу. Оскільки такі рішення, можуть бути предметом перевірки в суді вищої інстанції.

Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Таким чином, доводи заяви не можуть слугувати підставою для відводу головуючої судді та свідчити про наявність сумнівів у її неупередженості та об`єктивності.

Відповідно до ч.3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Таким чином, перевіривши заяву представника ОСОБА_1 про відвід вважаю заяву необґрунтованою.

Враховуючи той факт, що судове засідання у справі призначене на 22.02.2024 року, а заява про відвід надійшла до суду 14.02.2024 року, вважаю за необхідне, передати вказану заяву для розгляду в порядку, встановленому ч.3 ст. 40 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.33, 36-37, 39, 40-41, 260 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Заяву про відвід головуючої судді Кіцули Ю.С. у справі за позовом Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області, третя особа без самостійних вимог: Косівське районне підприємство «Райагроліс» до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок - визнати необгрунтованою.

Вирішення заяви про відвід головуючій судді Кіцулі Ю.С. від розгляду цивільної справи за позовом Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області, третя особа без самостійних вимог: Косівське районне підприємство «Райагроліс» до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок - передати судді, який визначається у порядку встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 15.02.2024 року.

Суддя Ю.С. Кіцула