Постанова

від 14.02.2024 по справі 739/2571/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 лютого 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 739/2571/23

Головуючий у першій інстанції Чепурко В. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/327/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Приватне підприємство «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції»,

відповідачі по зустрічному позову: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Новгород-Сіверські аграрні інвестиції" на ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 04 грудня 2023 року про повернення зустрічної позовної заяви Приватного підприємства "Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну договорів оренди земельних ділянок та встановлення єдиної процентної ставки,-

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 04.12.2023 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Приватного підприємства «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» (далі по тексту ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 про зміну договорів оренди земельних ділянок та встановлення єдиної процентної ставки та об`єднанні її з позовом ОСОБА_1 до ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» про стягнення орендної плати.

Зустрічну позовну заяву Приватного підприємства «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 про зміну договорів оренди земельних ділянок та встановлення єдиної процентної ставки повернуто ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» та роз`яснено право на звернення до суду з цим позовом в загальному порядку.

В апеляційній скарзі ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» просить оскаржувану ухвалу районного суду скасувати,

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, так як виникли з одних правовідносин договорів оренди земельних ділянок, задоволення зустрічного позову може виключити часткове задоволення первісного позову.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви та повертаючи її ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції», суд першої інстанції виходив з недоцільності об`єднання та спільного розгляду первісного та зустрічного позовів, оскільки їх спільний розгляд ускладнить вирішення справи по суті, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу та розширення предмета доказування, при цьому задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову чи призвести до зарахування вимог, які містяться в цих позовах.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтуються на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що 07.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» про стягнення з відповідача на його користь 10 321,45 грн, з яких 9 163,89 грн заборгованість з орендної плати, 813,42 грн втрати через знецінення грошових коштів унаслідок інфляції, 344,14 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем укладено договори оренди земельних ділянок, які належать йому на праві власності, зокрема:

- 14.10.2010, предметом якого є земельна ділянка площею 3,6224 га з кадастровим номером 7423685800:05:000:0244, розмір орендної плати - 11 884,18 грн на рік, (п. 9 договору), орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року (п. 11 договору);

- 12.11.2010, предметом якого є земельна ділянка площею 3,1426 га з кадастровим номером 7423685800:05:000:0243, розмір орендної плати - 11 884,18 грн на рік (п. 9 договору), орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року (п. 11 договору).

Також ним укладені договори оренди земельних ділянок, що перебувають у спільній частковій власності з іншими особами:

- 26.03.2019 №5-л, предметом якого є земельна ділянка площею 3,5117 га з кадастровим номером 7423685800:05:000:0249, розмір орендної плати -9 903,49 грн на рік (п. 9 договору), орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року (п. 11 договору), він є орендодавцем 1/3 частки;

- 26.03.2019 № 6-л, предметом якого є земельна ділянка площею 3,5116 га з кадастровим номером 7423685800:05:000:0248, розмір орендної плати - 9 903,49 грн на рік (п.9 договору), орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року (п. 11 договору), він є орендодавцем 1/3 частки;

- 26.03.2019 №7-л, предметом якого є земельна ділянка площею 3,0435 га з кадастровим номером 7423685800:05:000:0249, розмір орендної плати - 9 903,49 грн на рік (п.9 договору), орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року (п. 11 договору); він є орендодавцем 1/3 частки.

Зазначав, що відповідач усупереч умовам укладених договорів оренди виплатив йому орендну плату за 2022 рік лише 16 березня 2023 року та в неповному розмірі, сума заборгованості по орендній платі становить 9 163,89 грн.

Указував, що у зв`язку із невиконанням і несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань по сплаті орендної плати з останнього підлягають стягненню грошові суми на підставі ст. 625 ЦК України.

01.12.2023 ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 (відповідач 1), ОСОБА_2 (відповідач 2) та ОСОБА_3 (відповідач 3), в якому просило:

1) змінити договори земельних ділянок укладених:

- 14.10.2010, викладеного у редакції Угоди №200-л від 25.11.2022, предметом якої є земельна ділянка площею 3,6224 з кадастровим номером 7423685800:000:0244 з відповідачем 1, зменшивши суму орендної плати з 11 884,18 грн на 1 930,27 грн;

- 12.11.2010, викладеного у редакції Угоди №200-л від 25.11.2022, предметом якої є земельна ділянка площею 3,1426 га з кадастровим номером 7423685800:05:000:0243 з відповідачем 1, зменшивши суму орендної плати з 11 884,18 грн на 1 818,98 грн;

- 26.03.2019 № 5-л, предметом якого є земельна ділянка площею 3,5117 га з кадастровим номером 7423685800:05:000:0249, з відповідачем 1, відповідачем 2, відповідачем 3, зменшивши суму орендної плати з 9 9003,49 грн на 1 981,56 грн;

- 26.03.2019 № 6-л, предметом якого є земельна ділянка площею 3,5116 гр з кадастровим номером 7423685800:05:000:0248, з відповідачем 1, відповідачем 2, відповідачем 3, зменшивши суму орендної плати з 9 903,49 грн на 1 981,56 грн;

- 26.03.2019 № 7-л, предметом якого є земельна ділянка площею 3,0435 га з кадастровим номером 7423685800:05:000:0368, з відповідачем 1, відповідачем 2, відповідачем 3, зменшивши суму орендної плати з 9 903,49 грн на 1 505,40 грн;

3) установити єдину процентну ставку нарахування орендної плати за користування земельними ділянками, в 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки мінімально гарантованої державою, що передбачено пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Позовні вимоги, із посиланням на ч. 2 ст. 652 ЦК України, обґрунтовувало тим, що підприємство у зв`язку із військовою агресією російської федерації та фактичним введенням бойових дій не могло вести господарську діяльність на землях, що орендуються. Аналіз його господарської діяльності свідчить про повну збитковість сільськогосподарського виробництва в умовах сьогодення і вказує на істотні, об`єктивні зміни, які відбулися в господарській діяльності, що пов`язано із зазначеними обставинами.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 49 ЦПК України одним із спеціальних прав відповідача є право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).

Згідно частини 3 статті 193 ЦПК України вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194 ЦПК України).

Зустрічний позов - це позов, який подає відповідач до позивача у тому самому судовому процесі задля захисту проти первісних позовних вимог.

Метою пред`явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.

Зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.

Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

а) обидва позови взаємно пов`язані і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися; відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін;

в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом».

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №908/1688/20.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19).

У пунктах 43, 44 постанови від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 (провадження № 12-24гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.

Згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 522/9011/19 (провадження № 61-6642св21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справі встановлено, що позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість з орендної плати за 2022 рік та суми, передбачені ст. 625 ЦК України, а позивач за зустрічним позовом просив змінити договори оренди земельних ділянок, встановивши єдину процентну ставку, однак вимоги за цими позовами не можуть бути зараховані, а задоволення зустрічного позову не може виключити повне чи часткове задоволення первісного позову.

Суд першої інстанції правильно констатував, що спільний розгляд первісного та зустрічного позовів призвів би до залучення нових учасників процесу та розширення предмета доказування.

З огляду на те, що об`єднання даних позовів в одне провадження та спільний їх розгляд є недоцільним, оскільки, позови містять різний зміст вимог, обставин, які підлягають доказуванню, а задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову, а також, їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про повернення зустрічного позову.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 04 грудня 2023 року залишенню без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для її скасування.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції» залишити без задоволення.

Ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 04 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча: О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко