Постанова

від 10.04.2007 по справі 142/7-05

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

142/7-05

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

10.04.07 р.                                                                                                    № 142/7-05                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Агрикова  О.В.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Жук Г. А.

                                                                                                         Мостова  Г. І.

секретар судового засідання: Рустам'ян Е.А.

В судове засідання з'явились представники учасників судового процесу:

від позивача:          не з'явилися;

від відповідачів:            не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»на рішення господарського суду Київської області від 18.01.2006р.

у справі № 142/7-05  (суддя Бабенко К.А.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Нілас», м. Київ;

до          1. Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя;

          2. Акціонерного товариства закритого типу «Сознаніє», м. Українка

          3. Відкритого акціонерного товариства «Петромихайлівське», с Петро-Михайлівка;

про                     стягнення 500 000 грн. вексельної заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нілас»звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»та Акціонерного товариства закритого типу «Сознаніє»500 000грн. заборгованості за векселем № 693137081455. Тобто, предметом даного позову є стягнення заборгованості по векселю № 693137081455 на суму 500 000грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.01.2006р., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Запорізький завод феросплавів» - 500 000грн. заборгованості, а також судові витрати 5000грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач є законним держателем векселю, а перший відповідач не довів, що позивач при придбанні векселю діяв свідомо на шкоду боржнику або факт фіктивності векселю.

Таким чином, враховуючи ст. ст. 17, 77 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі»запровадженого Конвенцією від 07.06.1930р., яка набула чинності в Україні 06.01.2000р., суд першої інстанції зазначив, що матеріальна абстрактність векселя виявляється у тих випадках, коли оплати векселя вимагає добросовісний векселедержатель, який не брав участі в угоді, що лягла в основу видачі векселя. Жодні заперечення щодо підстав зазначеної угоди за таких умов взагалі не допускаються.

Крім того, місцевий господарський суд з огляду на ст. ст. 32, 33 ГПК України та  ст. ст. 11, 16, 44 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі»переконаний, що оскільки, першим відповідачем платіж в сумі 500 000грн. за векселем  №693137081455, який містить бланковий індосамент, здійснений не був, то його заборгованість перед позивачем становить 500 000грн.

Водночас, зваживши на договір про надання послуг № НС-2/04, суд першої інстанції не погодився з позивачем, що другий відповідач, відповідно до зазначеного договору про надання послуг, є гарантом дійсності спірного векселю та несе матеріальну відповідальність у випадку його фіктивності, оскільки, факт фіктивності векселю не встановлено та сторонами не доведено.

Тому, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з першого відповідача на користь позивача 500 000грн. та відмовив в частині стягнення з другого відповідача цих грошових коштів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ВАТ «Запорізький завод феросплавів»(далі –ВАТ «ЗЗФ») звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 18.01.2006р., скасувати, відмовити ТОВ «Нілас»у задоволенні позовних вимог до ВАТ «ЗЗФ». Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що рішення місцевого суду незаконне необґрунтоване, винесене з порушеннями вимог матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що спірний вексель ніколи не емітувався першим відповідачем, про що було повідомлено суд першої інстанції. У вексельному обліку ВАТ «ЗЗФ»векселя № 693137081455 ніколи не було, такий вексельний бланк не придбавався у обслуговуючого банку. Підписи, які посвідчують вексель здійснені невідомими особами від імені ВАТ «ЗЗФ», що не мали відповідних повноважень. Посади осіб, що підписали вексель не вказані.

Крім того, скаржник вказує, що у нього не було ніяких господарських відносин з трасатом простого векселя № 693137081455, тому і заборгованості бути не може. Тобто, відсутні правові підстави для видачі будь-якого векселя на користь ВАТ «Петромихайлівське».

Перший відповідач переконаний, що позивач або свідомо придбав фіктивний вексель, або просто знехтував можливістю перевірки дійсності векселя та наявності у нього вексельної сили. Наслідки такої поведінки позивача, як вважає перший відповідач, не можуть покладатися на останнього, за умови абсолютної відсутності його вини.

Таким чином, скаржник вважає, що з огляду на ст. ст. 7, 77 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі», оскільки, вексель № 693137081455 був емітований не ВАТ «ЗЗФ»і підписаний не його посадовими особами, то він не породжує для них вексельного зобов'язання.

Також, на думку першого відповідача, враховуючи фактичні обставини справи, які свідчать про те, що спірний вексель не може зобов'язувати ВАТ «ЗЗФ», як особу, яка не емітувала і не підписувала цей вексель, суд першої інстанції повинен був на підставі ст. 24 ГПК України залучити до справи ВАТ «Петромихайлівське»і замінити ВАТ «ЗЗФ»на належного відповідача.

Водночас, скаржник звертає увагу на те, що в порушення ст. 87 ГПК України ухвали суду першої інстанції про витребування зразків підпису Белана В. Д. від 29.06.2005 і від 29.08.2005, також, як і ухвала від 20.09.2005 про коло питань, винесених на розгляд комплексної експертизи, першому відповідачу не надсилалися. Докази надіслання вказаних ухвал іншим сторонам по справі, а також  Белану В.Д.,  якого  суд зобов'язував з'явитися до господарського суду Київської області для відібрання зразків підписів, або надіслати рекомендованим листом експериментальні зразки свого підпису, засвідчені нотаріально, в матеріалах справи відсутні. Адреса Белана В.Д. у матеріалах справи відсутня, до ВАТ «ЗЗФ»не надходило ніяких запитів стосовно адреси колишнього голови правління або стосовно надання зразків його підпису. Тобто, ухвали суду від 29.06.2005р. і від 29.08.2005р. і не могли бути надіслані та отримані Беланом В.Д., за відсутності у суду інформації про його адресу. До того ж, з огляду на те, що Белан В.Д. не є учасником даного спору, то суд першої інстанції мав би вирішити питання про отримання зразків підпису шляхом покладання цього обов'язку на одну із сторін справи №142/7-05 або через правоохоронні органи, що розслідують кримінальну справу про підробку векселя № 693137081455.

Серед порушень норм процесуального права, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції прийняв позовну заяву ТОВ «Нілас», що не відповідає п. п. 5, 7 ст. 54, ч. 1 ст. 56  ГПК України. На клопотання ВАТ «ЗЗФ»стосовно застосування п. 3 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд не відреагував, що на думку першого відповідача, є порушенням ст. ст. 42, 43 ГПК України. При цьому, скаржник зазначає про те, що місцевим господарським судом не було перевірено правовий статус позивача та другого відповідача, як юридичної особи.

Крім цього, скаржник стверджує, що 22.06.2005р. під час першого судового засідання по справі № 142/7-05 представником першого відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки за фактом пред'явлення до платежу фіктивного векселя № 693137081455 від 15.05.2000р. Заводським райвідділом Запорізького МУ УМВС України в Запорізькій області було порушено кримінальну справу і результати розгляду зазначеної кримінальної справи могли мати істотне значення при вирішенні спору про стягнення оплати за спірним векселем. Крім того, Орджонікідзевським райсудом м. Запоріжжя було відкрито провадження у справі за скаргою ВАТ «ЗЗФ»на неправильне вчинення нотаріальних дій з опротестування простого векселя № 693137081455 від 15.05.2000р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Андрєєвою В.М. Проте, господарським судом Київської області не були прийняті до уваги зазначені перешкоди для всебічного і повного з'ясування фактичних обставин справи і заявлене клопотання було безпідставно залишено судом без розгляду, що на думку скаржника є порушенням ч. 3 ст. 43 ГПК України.

Також, на думку першого відповідача, місцевий господарський суд призначивши комплексу судову експертизу чітко не вказав, які саме документи зобов'язані були надати сторони по справі, організаційне забезпечення було покладено на позивача. При цьому, позивач покладених на нього обов'язків не виконав, що стало підставою для повернення експертною установою справи № 142/7-05 без виконання дослідження. Отже, скаржник дійшов до висновку, що порушення, допущені судом першої інстанції, при призначенні комплексної експертизи, позбавили першого відповідача можливості отримати за допомогою висновків експертів докази фіктивності спірного векселя і призвели до прийняття неправомірного рішення про стягнення з першого відповідача вартості векселя, до якого він не має ніякого відношення.

У той же час, скаржник зауважує, що судом першої інстанції в порушення ст. 85 ГПК України, без з'ясування згоди сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого був отриманий першим відповідачем вже через дві години, що дало підстави скаржнику вважати суд упередженим, що дає йому змогу зробити висновок про порушення ст. 43 ГПК України.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2006р. апеляційну скаргу ВАТ «ЗЗФ»було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Мамонтова О.М., Фаловська І.М.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.03.2006р. було залучено в якості третього відповідача ВАТ «Петромихайлівське»(т. 2 а. с. 86-88).

10.04.2006р. від ВАТ «Петромихайлівське»надійшов відзив на апеляційну скаргу (т. 2 а. с. 100), де зазначено, що підприємство ніяких господарсько-фінансових відношень з ВАТ «ЗЗФ»не мало і векселя № 693137081455 від 15.05.2000р. не одержувало, а також не передавало його по індосаменту.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.04.2006р. (т. 2 а. с. 117-119) було призначено додаткову комплексну почеркознавчу та технічну експертизу та зобов'язано ВАТ «ЗЗФ»відшкодувати витрати експертної установи на проведення вказаного дослідження. Провадження по справі було зупинено.

Розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2007р., у зв'язку з тим, що 27.12.2006р. у судді Агрикової О.В. закінчилися повноваження судді, справу № 142/7-05 передано на розгляд колегії суддів: головуюча суддя Мамонтова О.М., судді: Жук Г.А., Фаловська І.М.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.01.2007р. було поновлено провадження у справі № 142/7-05, у зв'язку з надходженням висновків судово-почеркознавчої експертизи № 4191 від 20.12.2006р. та судово-технічної експертизи № 9526 від 06.11.2006р. зобов'язано сторони ознайомитися з експертними висновками та надати відзиви з урахуванням викладеного в них.

Відповідно до розпорядження в. о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.02.2007р. у зв'язку з тим, що постановою Верховної Ради України від 22.02.2007р. суддя Агрикова О.В. була обрана суддею безстроково, справу № 142/7-05 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді Агрикової О.В., суддів: Жук Г.А, Мостової Г.І.

06.02.2007р. представник ВАТ «ЗЗФ», а 27.02.2007р. директор ТОВ «Нілас»ознайомилися з експертними висновками.

У судовому засіданні 13.03.2007р. представником ТОВ «Нілас»було надано відзив на апеляційну скаргу з урахуванням висновків експертизи, в якому позивач зазначив, що підстави для визнання векселя № 693137081455 недійсним відсутні та просить апеляційну скаргу ВАТ «ЗЗФ»частково задовольнити, а рішення суду першої інстанції частково змінити, постановивши по справі нове рішення, яким стягнути 500 000грн. боргу по простому векселю № 693137081455 з ВАТ «Петромихайлівське».

Представники сторін 10.04.2007р. в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про судовий розгляд були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією апеляційного суду встановлено наступне.

05.03.2001р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нілас»(позивач) та Акціонерним товариством закритого типу «Сознаніє»(другий відповідач) укладено договір про надання послуг № НС-2/04 (т. 1 а. с. 8), відповідно до п. 1. 1, якого виконавець (другий відповідач) згідно зі ст. ст. 901-907 ЦК України, зобов'язався провести маркетинговий пошук векселів емітованих ВАТ «ЗЗФ»(векселедавець) та сприяти підписанню договору про їх купівлю замовником (позивач).

Пункти 2.3, 2.4 договору № НС-2/04 зазначають, що другий відповідач гарантує справжність векселів, що ним представлятимуться, і у випадку їх фіктивності несе матеріальну відповідальність перед замовником згідно діючого законодавства України. У випадку відсутності у векселедателя (першого відповідача) матеріальних можливостей оплатити пред'явлений вексель, другий відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу матеріальні втрати, що виникли в результаті придбання векселя.

13.01.2001р. між приватним підприємством «ТОР»та товариством з обмеженою відповідальністю «Нілас»укладено договір №ТН-1 (т. 1 а. с. 5), відповідно до п. 1 якого, приватне підприємство «ТОР»продало, а позивач купив простий вексель № 693137081455 номінальною вартістю 500 000,00 грн. зі строком платежу 15.05.2005р. (т. 2 а. с. 63), векселедателем якого є ВАТ «ЗЗФ»(перший відповідач).

Відповідно до акту прийому-передачі векселів від 24.03.2001р. (т. 1 а. с. 6),  зазначений вексель був отриманий позивачем.

Як свідчать матеріали справи, позивач, 13.05.2005р. телеграмою пред'явив вексель № 693137081455 до платежу (т. 1 а. с. 10).

В зв'язку з несплатою першим відповідачем боргу за простим векселем № 693137081455 номінальною вартістю 500 000,00 грн. зі строком платежу 15.05.2005р., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Андрєєвою В.М.  17.05.2005р. вчинено протест даного векселю проти векселедавця ВАТ «ЗЗФ»про несплату.

Згідно з актом про протест векселя про несплату (т. 1 а. с. 12), ВАТ «ЗЗФ»відмовилося здійснити платіж за векселем № 693137081455 на тій підставі, що даний вексель є фіктивним та не підлягає сплаті, тому що ВАТ «ЗЗФ»не емітував простий вексель № 693137081455, а також підпис головного бухгалтера не відповідає оригіналу підпису головного бухгалтера чи його заступників.

Так як, ВАТ «ЗЗФ»не здійснено оплати за векселем № 693137081455, а ЗАТ «Сознаніє»не відшкодовано витрат на придбання даного векселя, ТОВ «Нілас»звернулося з позовом до суду про відшкодування суми 500 000грн. на яку було видано спірний вексель.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 9526 від 06.11.2006р. (т. 3 а. с. 96-98) по справі № 142/7-05, бланк досліджуваного векселя № 693137081455 від 15.05.2000р. на суму 500 000грн від імені ВАТ «ЗЗФ»за загальним виглядом, способом друку реквізитів є відповідним безсумнівним бланкам аналогічних простих векселів, але відрізняється за засобами захисту. В наданому простому векселі №693137081455 відтиск печатки від імені ВАТ «ЗЗФ»нанесений не печаткою ВАТ «ЗЗФ»і не є відтиском печатки, а є його зображенням, нанесеним за допомогою кольорового струминного принтера персонального комп'ютера. В досліджуваному простому векселі № 693137081455 відтиск печатки від імені ВАТ «Петромихайлівське»нанесений печаткою ВАТ «Петромихайлівське», якою засвідчені документи, що використовувались в якості вільних зразків і вказані у вступній частині висновку. В простому векселі № 693137081455 від 15.05.2000р. підписи від директора В.Д. Белана і головного бухгалтера Т.В. Гордієнко, які знаходяться в місці розташування відтиску печатки від імені ВАТ «ЗЗФ»(на лицьовому боці документу), і підписи від імені директора О.В. Чаусова та головного бухгалтера О.О. Коваль в місці розташування відтиску печатки від імені ВАТ «Петромихайлівське»(на зворотному боці векселю) виконані рукописно пастами кулькових ручок.

Як свідчить висновок № 4191 від 20.12.2006р. судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи № 142/7-05 (т. 3 а. с. 89-93), в простому векселі № 693137081455 від 15.05.2000р. на суму 500 000грн. від імені ВАТ «ЗЗФ»підписи від імені директора В.Д. Белана та головного бухгалтер Т.В. Гордієнко на лицьовому боці документа і підписи від імені директора О.В. Чаусова та головного бухгалтера О.О. Коваль на зворотному боці документа виконані відповідно не Беланом В.Д., не Гордієнко Т.В., не Чаусовим А.В. та не Коваль О.О., а іншою особою.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права,  при ухваленні оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу приписів Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, вексель є проста і нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму, яка висловлена в письмовій формі. Під  безумовністю векселя розуміється як безумовність виникнення зобов'язання трасата, що міститься у пропозиції трасата, так і безумовність виконання акцептантом своїх зобов'язань, є достовірними, не потребують підтвердження іншими документами і мають бути визнані безумовними.  Відповідно до ст. 17 Уніфікованого закону, особи, на яких подається позов за переказним векселем, не можуть протиставити держателю заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або з попередніми держателями, якщо тільки держатель, при придбанні векселя, не діяв свідомо на шкоду боржнику. Це правило на підставі ст. 77 Уніфікованого закону застосовується також до простого векселя за умови, що держателем векселя є особа, яка добросовісно набула вексель.  Відповідно до вимог вексельного законодавства, зокрема, ст. 2 Уніфікованого закону, ст. 21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” не має сили простого векселя лише той документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, передбачених ст. 75 Уніфікованого закону та ст. 21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”. Зі змісту наведених норм чинного законодавства вбачається, що векселедавець має право висувати проти позовних вимог векселедержателя про оплату вексельної суми заперечення,  тільки  щодо дійсності векселя за яким стягується.  

Таким чином, враховуючи факт заперечення першим відповідачем дійсності векселя (т.1 а. с. 47-49) суд першої інстанції був зобов'язаний надати належну оцінку вказаним запереченням та всебічно і повно дослідити спірний вексель на предмет його підробки. Як вбачається із матеріалів справи,  перший відповідач надав до суду першої інстанції документи, що підтверджують його заперечення щодо емітування спірного векселя, а саме: - електрона копія реєстру виданих векселів за період 01.01.2000-31.12.2000 (т.1 , а. с. 94-106), в якому відсутній вексель за № 693137081455; - довідка ВАТ Банк “БІГ Енергія”  (Т.1 а. с. 321) про придбання відповідачем 1 бланків простих номерів, серед яких відсутній бланк з № 693137081455; - постанова про порушення кримінальної справи від 15.06.2005р. по факту пред'явлення  підробленого векселя № 693137081455 (Т.1 а. с. 50). Отже, для того, щоб дійти обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення за векселем № 693137081455, господарський суд повинен був вичерпно з'ясувати усе коло обставин, пов'язаних з встановленням факту емітування вказаного векселя ВАТ “ЗЗФ”, відповідність підписів осіб, що зазначені на векселі, дійсність індосаменту та надати їм відповідну оцінку. Для роз'яснення цих питань, які потребують спеціальних знань, суд зобов'язаний  вирішити питання про призначення комплексної  експертизи спірного векселя в порядку, встановленому ст. 41 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла до висновку про порушення судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення вимог ст. ст. 32, 34, 38, 41 ГПК України, оскільки суд першої інстанції не вчинив всі необхідні дії щодо встановлення дійсності або підроблення спірного векселя. Неповне з'ясування вказаних обставин призвело до неповного дослідження судом першої інстанції обставин, які входять до предмету доказування у справі.

Як зазначає, ч. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»№ 11 від 29.12.1976р., обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки під час його прийняття, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Необґрунтованим є рішення, в якому неправильно встановлено або взагалі не встановлено фактичних обставин справи. Неповне з'ясування обставин справи свідчить про те, що господарський суд не поставив на свій розгляд і не дослідив усіх  передбачених нормою матеріального права юридичних фактів чи доказових фактів, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи. Недоведеність обставин, які мають значення для справи, що їх місцевий господарський суд визнав установленими, має місце в тих випадках, коли істотні для справи обставини не підтверджено вказаними в законі доказами або підтверджено недопустимими чи недостовірними суперечливими доказами.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ «Нілас»до ВАТ «ЗЗФ», ЗАТ «Сознаніє»та ВАТ «Петромихайлівське»про стягнення 500 000гр. та прийняття нового рішення.

Як вбачається із висновків судово-почеркознавчої експертизи № 4191 та судово-технічної експертизи № 9526, підписи виконані на векселі № 693137081455 рукописно, однак не тими особами, які вказані у ньому. При цьому, відтиск печатки від імені ВАТ «ЗЗФ»нанесений не печаткою ВАТ «ЗЗФ»і не є відтиском печатки, а є його зображенням, нанесеним за допомогою кольорового струминного принтера персонального комп'ютера. Крім того, бланк векселя відрізняється за засобами захисту.

Відповідно до ст. 7 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на векселі або від імені яких вексель був підписаний то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсним. Статтею 8 Уніфікованого Закону встановлено, що кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем. Проте, якщо підпис векселедавця було підроблено (підроблений вексель), той за кого було підписано вексель, не відповідає за вексельним зобов'язанням. Тобто, в даній ситуації колегія суддів визнає спірний вексель таким, що не підлягає оплаті і векселедавцем (відповідачем 1) і індосантом (відповідачем 3), як такими, що не могли за ним зобов'язуватися. Оскільки, по-перше, відповідно до ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні», векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахування норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).  Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків»від 22.11.2001р. за № 338, зареєстрованим у Мін'юсті України від 11.04.2002р. № 360/6648, затверджено Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків. У додатках до цього Положення встановлено форму бланка переказного та простого векселів. Вексельні бланки одного виду повинні мати однаковий дизайн і виготовлятися із застосуванням однакових технологій та засобів захисту. Система захисту вексельних бланків від підроблення має включати елементи захисту паперу та елементи захисту, які досягаються використанням спеціальних засобів друку, спеціальних елементів дизайну, спеціальних фарб. Як вбачається з експертного висновку, бланк векселя № 693137081455 відрізняється за засобами захисту, що в свою чергу, дає можливість вважати бланк векселя № 693137081455 підробним. По-друге, відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

Матеріали справи містять документи, які спростовують факт видачі ВАТ «ЗЗФ»на користь ВАТ «Петромихайлівське»простого векселя № 693137081455. Крім цього, ВАТ «Петромихайлівське»заперечує наявність господарсько-фінансових відношень з ВАТ «ЗЗФ»та факт отримання і передачі по індосаменту векселя № 693137081455 від 15.05.2000р. (т. 2 а. с. 71, 100). По-третє, підписи зобов'язаних осіб на векселі № 693137081455 відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи № 142/7-05, виконані не Беланом В.Д., не Гордієнко Т.В., не Чаусовим А.В., не Коваль О.О., а іншою особою чи особами. Тобто, ким було підписано спірний вексель невідомо, що в свою чергу, звільняє вказані підприємства відповідачів від зобов'язання по векселю згідно зі ст. 7 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі».

За таких обставин колегія суддів вважає, що ні перший відповідач, ні другий відповідач не відповідають за векселем № 693137081455, а позовні вимоги ТОВ “Нілас” до них про стягнення заборгованості за вказаним векселем не підлягають задоволенню.

Одночасно, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення  позовних вимог про стягнення 500000 грн. із ЗАТ “Сознаніє” з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи,  ЗАТ “Сознаніє” згідно з договором № НС-2/04 від 05.03.2001р. є  гарантом дійсності векселя ВАТ “Запорізький завод феросплавів “ та несе матеріальну відповідальність у випадку його фіктивності.

Пункт 4.1 договору надання послуг № НС-2/04 передбачає порядок припинення дії договору, зокрема, дія даного договору припиняється по ініціативі однієї сторони або за взаємною згодою сторін шляхом подачі відповідної письмової заяви.

Як свідчать матеріали справи, договір про надання послуг № НС-2/04 від 05.03.2001р. розірвано не було.

За своєю правовою природою договір № НС-2/04 від 05.03.2001р. є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Стаття 906 ЦК України зазначає, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Як було зазначено вище, п. 2.3 договору про надання послуг № НС-2/04 містить зобов'язання другого відповідача щодо гарантій справжності векселів, що ним представлятимуться, і у випадку їх фіктивності несе матеріальну відповідальність перед замовником згідно діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції повністю, прийнявши нове рішення про часткове задоволення позовних вимог стосовно стягнення 500 000грн. з ЗАТ «Сознаніє».

Керуючись ст. ст. 33, 36, 41, 43, 48, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»на рішення господарського суду Київської області від 18.01.2006р. задовольнити повністю.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 18.01.2006р. у справі                   № 142/7-05 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нілас»до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», Закритого акціонерного товариства «Сознаніє»та Відкритого акціонерного товариства «Петромихайлівське» про стягнення 500 000грн. –скасувати повністю.

3.          Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Сознаніє»(08720-21, Київська обл., м. Українка, вул. Енергетиків, 8/83, код ЄДРПОУ 23239488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нілас»(01021, м. Київ, вул. Інститутська, 26, код ЄДРПОУ 25402159) 500 000 (п'ятсот тисяч)грн.

5.          В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нілас»до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»та до Відкритого акціонерного товариства «Петромихайлівське» про стягнення 500 000грн відмовити повністю.

6.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Сознаніє»(08720-21, Київська обл., м. Українка, вул. Енергетиків, 8/83, код ЄДРПОУ 23239488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нілас»(01021, м. Київ, вул. Інститутська, 26, код ЄДРПОУ 25402159) 5 000грн (п'ять тисяч)грн. державного мита за розгляд позовної заяви та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нілас»(01021, м. Київ, вул. Інститутська, 26, код ЄДРПОУ 25402159) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»(69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

8.          Зобов'язати місцевий господарський суд видати відповідні виконавчі документи.

9.          Справу № 142/7-05 повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий                                                                                Агрикова  О.В.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Жук Г. А.

                                                                                                         Мостова  Г. І.