Постанова

від 15.02.2024 по справі 285/7748/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/7748/23 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А.В.

Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу № 285/7748/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Новофарм-Біосинтез» про стягнення заборгованості за договором позики

за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2023 року, постановлену під головуванням судді Михайловської А.В. у м. Звягелі,

в с т а н о в и в :

У грудні 2023 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ТОВ Фірма «Новофарм-Біосинтез» на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2 867 056 грн 44 коп., з них: 2 100 000 грн 00 коп. - сума позики та 767 056 грн 44 коп. - сума відсотків.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що ОСОБА_1 є учасником ТОВ Фірма «Новофарм-Біосинтез» з часткою 30% у статутному капіталі. 02.12.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ Фірма «Новофарм-Біосинтез» було укладено Договір №04-21 на позику від засновника, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність Товариства 2100000 грн, зі сплатою 12% річних, сторони визначили строк повернення кожного траншу перерахованих коштів 24 місяці, про що укладено додаткові угоди. Сума позики була перерахована ОСОБА_1 на рахунок відповідача трьома переказами: 04.12.2021 990000 грн, 11.12.2021 810000 грн, 13.12.2021 300000 грн.

Оскільки відповідачем вимоги за укладеним договором не виконані, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Фірма «Новофарм-Біосинтез» про стягнення заборгованості за договором позики від засновника та повернуто сплачений ним судовий збір.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що справа підсудна суду господарської юрисдикції з огляду на те, що договір ОСОБА_1 підписувався як фізичною особою, а зазначення у тексті додатків до договору статусу фізичної особи підприємця є опискою.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОФ Фірма«Новофарм-Біосинтез» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо господарської юрисдикції спору, оскільки ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17.08.2004 і здійснює свою підприємницьку діяльність по сьогоднішній день.

В апеляційному суді представник ОСОБА_1 адвокат Гамей В.В., який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Представник ТОВ Фірма «Новофарм-Біосинтез» адвокат Сіра А.В. заперечила проти доводів апеляційної скарги, надала пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі місцевий суд дійшов висновку, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Устатті 125 Конституції Українипередбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

У частині першійстатті 19 ЦПК Українизазначено, що суд розглядає у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі дії є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За частинами другою-третьоюстатті 4 Господарського процесуального кодексу України(далі -ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначеностаттею 20 ГПК України.

У частині першійстатті 20 ГПК Українивказано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістомстатті 167 Господарського кодексу Україникорпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ТОВ Фірма «Новофарм-Біосинтез» з часткою 30% у статутному капіталі.

02.12.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ Фірма «Новофарм-Біосинтез» було укладено Договір №04-21 на позику від засновника, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність Товариства 2100000 грн, зі сплатою 12% річних, сторони визначили строк повернення кожного траншу перерахованих коштів 24 місяці, про що укладено додаткові угоди. Сума позики була перерахована ОСОБА_1 на рахунок відповідача трьома переказами: 04.12.2021 990000 грн, 11.12.2021 810000 грн, 13.12.2021 300000 грн.

В долучених до позовної заяви протоколах зазначено, що сплата компенсації відбувається щомісячно шляхом уточнення взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Фірма "Новофарм Біосинтез".

Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті1046«Договір позики» глави71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.

З Договору №04-21на позикувід засновника видно, що він укладався між юридичною особою (ТОВ Фірма «Новофарм-Біосинтез») з однієї сторони та фізичною особою ( ОСОБА_1 ) з іншої сторони. Умови вказаного договору не містять положень, які б свідчили, що даний договір укладався з метою виконання рішення, яке було прийнято на загальних зборах учасників ТОВ Фірма «Новофарм-Біосинтез».

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що укладення вказаного договору призвело до зміни (збільшення чи зменшення) частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ Фірма «Новофарм-Біосинтез». Тобто укладення такого договору не вплинуло на корпоративні права позивача, а лише свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин щодо позики грошових коштів.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 , обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, не посилається на порушення його прав як засновника/учасника товариства та будь-яких інших його корпоративних прав, визначених установчими документами чи законом, а вказує лише на неналежне виконання відповідачем свого договірного зобов`язання (повернути позику), тобто зобов`язання, що виникло на підставі правочину.

Предметом спору є вимога позивача до відповідача виконати своє зобов`язання, яке виникло на підставі договору щодо повернення отриманих коштів, його позовні вимоги обґрунтовано виключнонормами ЦК України, які регулюють правовідносини позики.

Оскільки Договір №04-21 на позику від засновника не впливає на корпоративні права ОСОБА_1 , тому висновок суду першої інстанції суду про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства є помилковим.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, а також у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року в справі № 357/1771/21.

Щодо посилань місцевого суду та відповідача у відзиві на те, що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, а тому з огляду на його статус спір підлягає розгляду господарським судом, колегія суддів зазначає.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й устатті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другоїстатті 50 ЦК Українифізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №916/1261/18 (провадження №12-37гс19).

Для встановлення факту придбання та користування відповідачем майном з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичною особою-підприємцем, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Схожого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19).

Проте,з оглядуна предметспору, ОСОБА_1 не виступає у спірних правовідносинах яксуб`єкт господарювання.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, є господарсько-правовими, оскільки спір виник між ОСОБА_1 та ТОВ Фірма «Новофарм-Біосинтез»та пов`язаний із невиконанням умов правочину юридичною особою перед фізичною особою, відтак такий спір належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.02.2022 у справі № 357/1517/21.

З урахуванням обставин справи та змісту заявлених вимог, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367-369,374,379,381- 384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.02.2024.

Головуючий Судді