Постанова

від 13.02.2024 по справі 203/3939/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2317/24 Справа № 203/3939/23 Суддя у1-йінстанції - Католікян М.О. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л.,

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності на автомобіль, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності на автомобіль.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 січня 2015 року між позивачкою та ОСОБА_2 в усній формі було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, за умовами якого вона за 1 500,00 доларів США придбала автомобіль. Згодом ОСОБА_2 помер. При спробі зареєструвати своє право власності на придбане майно позивачці було відмовлено.

Враховуючи викладене, позивачка просила визнати договір купівлі-продажу автомобіля дійсним, та визнати за нею право власності на автомобіль.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду мотивоване тим, що сторони договору не досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу спірного автомобіля, що у розумінні статей 638, 655 ЦК України свідчить про відсутність будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини, отже підстав вважати, що між ними був укладений договір купівлі-продажу, не існує. При цьому, суд вказав, що додана до позовної заяви довіреність від 20 січня 2015 року підтверджує лише факт передачі спірного автомобіля позивачці у користування (з правом розпорядження).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що вона 20 січня 2015 року отримала товар, що підтверджується довіреністю, а продавець отримав оплату за товар, що підтверджується розпискою, а тому відбулося повне виконання договору купівлі-продажу. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги розписку, яка підтверджує факт передачі грошових коштів за автомобіль.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 20 січня 2015 року ОСОБА_2 на ім`я позивачки була видана довіреність на право користування та розпорядження автомобілем марки «ЗАЗ-Daewoo» (модель Lanos TF69Y, рік випуску 2006, тип ТЗ легковий седан, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

У позові ОСОБА_1 вказує,що міжнею та ОСОБА_2 було укладено усний договір купівлі-продажу вказаного автомобіля, що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів в сумі 1 500,00 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилами, встановленими ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову сумую.

Згідно п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1998 №1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: - договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; - укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; - договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між покупцем та суб`єктом господарювання, який є власником зареєстрованого за ним транспортного засобу і здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, підписаний уповноваженою особою такого суб`єкта господарювання та скріплений печаткою (у разі наявності); - укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; - нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; - договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою; - договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою, у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; - свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; - рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном; - рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; - копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; - довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; - акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, оформлений в електронній формі засобами Єдиного державного реєстру транспортних засобів підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; - документи, що підтверджують придбання транспортного засобу для необхідності використання його під час проведення оперативно-розшукових, контррозвідувальних, розвідувальних заходів та негласних слідчих (розшукових) дій відповідно до законодавства (крім транспортних засобів, не зареєстрованих у сервісних центрах МВС); - митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; - договір фінансового лізингу або зазначений у такому договорі окремий договір купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу, або інший договір, визначений договором фінансового лізингу; - акт про проведений електронний аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем. - рішення про безоплатну передачу конфіскованого майна, винесене комісією, утвореною відповідно до пункту 11 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №985; - акт про придбання майна на аукціоні з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність); - договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений за результатами прилюдних торгів (аукціону) або електронних торгів, за яким продавцем виступає Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, або акт про реалізацію активів на електронних торгах, виданий Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; - акт про придбання товару на електронному аукціоні, виданий митним органом у разі продажу транспортних засобів у випадках, передбачених статтею 243 Митного кодексу України; - договір купівлі-продажу, оформлений в електронній формі засобами електронного кабінету водія або Порталу Дія.

Судом встановлено відсутність у позивачки жодного документу (акту), визначеного пунктом 8 Порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що додана до позовної заяви довіреність від 20 січня 2015 року підтверджує лише факт передачі спірного автомобіля позивачці у користування (з правом розпорядження).

Встановивши вказані обставини справи та надані докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що 15 січня 2015 року позивачка та ОСОБА_2 не досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу спірного автомобіля, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, суд вірно не взяв до уваги розписку від 20 січня 2015 про сплату ОСОБА_2 грошових коштів, оскільки зазначений доказ не відповідає ознаці належності.

Доводи апелянта в скарзі про те, що 20 січня 2015 року вона отримала товар, що підтверджується довіреністю, а продавець отримав оплату за товар, що підтверджується розпискою, а тому відбулося повне виконання договору купівлі-продажу, - колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Інші твердження колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко