Постанова

від 13.02.2024 по справі 624/458/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» лютого 2024 року

м. Харків

справа № 624/458/23

провадження № 22ц/818/497/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представниця позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», представниця відповідача - Зибунова Ю. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2023 року в складі судді Куст Н.М.

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 03 листопада 2018 року близько 08:00 по вулиці 1-го Травня біля будинку 47 у смт Кегичівка Харківської області відбулося зіткнення між локомотивом ЧМЕ 3 №7317 під керуванням машиніста ОСОБА_3 та мопедом «Верховина» без реєстраційного номеру під керуванням його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди загинув на місці.

Вказав, що електропотяг ЧМЕ 3 № 7317, який належить Акціонерному товариству «Українська залізниця», є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідачем не було вжито всіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема, встановлення огорож, парканів тощо, та недопущення тяжких наслідків у вигляді загибелі його родича на залізничному перегоні внаслідок збиття рухомим складом залізничного транспорту.

Зазначив, що у зв`язку зі смертю сина внаслідок наїзду на нього рухомого складу він зазнав сильних душевних та моральних страждань. Страждання полягали у порушенні його нормальної життєдіяльності, оскільки він перебував у близьких стосунках із сином, дуже його любив, а тому відчував та відчуває сильний душевний біль від втрати близької йому людини. У зв`язку з чим порушено нормальний сон, йому часто сняться жахи. Він перебуває у стані постійного стресу.

Вказав, що у нього погіршився стан здоров`я, внаслідок чого йому встановлена третя група інвалідності.

Враховуючи той факт, що втрата близької людини є для нього незворотною втратою, що спричиняла, спричиняє і буде спричиняти йому довготривалі сильні душевні страждання, йому спричинена суттєва моральна шкода, яка потребує відшкодування у грошовій формі. Загибель близького родича є подією, що безумовно спричиняє моральні страждання. Він втратив найріднішу людину, тривалий час несе страждання та зазнав істотних змін у житті. Відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду незалежно від його вини та вини потерпілого.

Просив стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь моральну шкоду у розмірі 992 400,00 грн без стягнення податків та обов`язкових платежів, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 250 000,00 грн з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб, в іншій частині позову - відмовлено, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 2 500,00 грн, частину судового збору, пропорційну вимогам, в яких відмовлено, у розмірі 7 424,00 грн, що підлягає стягненню з позивача, віднесено за рахунок держави.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 та Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду - скасувати частково, у частині відмови йому у стягненні на його користь моральної шкоди на суму 742 400,00 грн та у частині зазначення того, що дана сума підлягає стягненню з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб, та відмови від зазначення того, що дана сума підлягає стягненню без стягнення податків та обов`язкових платежів, ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь моральну шкоду в розмірі 992 400,00 грн без стягнення податків та обов`язкових платежів, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд не врахував глибини його страждань, фінансовий стан та мільярдні прибутки відповідача, ступінь вини власника джерела підвищеної небезпеки щодо нездійснення дій з убезпечення залізниці, незабезпечення належного рівня безпеки на залізничному транспорті, міру порушень, їх розповсюдженість та сталу халатність відповідача щодо правил безпеки, а також чинну практику Верховного Суду. Суд вказав, що у смерті ОСОБА_4 є фактично однакова вина і самого загиблого, і відповідача, проте знизив розмір відшкодування моральної шкоди у чотири рази. Справа має суттєве значення для нього, оскільки стосується втрати ним сина, і заниження суми відшкодування моральної шкоди до розміру 250 000,00 грн сприятиме халатному відношенню до забезпечення елементарних заходів безпеки з боку відповідача на залізничній колії і надалі. Також суд не врахував, що сума моральної шкоди, завданої смертю родича, підлягає виплаті йому без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» в апеляційній скарзі просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні відшкодування моральної шкоди в повному обсязі, скасувати рішення суду в частині стягнення з нього судового збору на користь держави, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, не звернув увагу на те, що позивачем в обґрунтування ступеня понесених фізичних, душевних чи психічних страждань не надано жодних доказів, як-то звернення за фаховою медичною допомогою, проходження реабілітації, висновок судово-психологічної експертизи тощо. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачем не обґрунтовано, не надано її розрахунок. В матеріалах справи відсутні медичні висновки, рецепти чи довідки про звернення до лікарів, призначення медичних препаратів тощо, відтак неможливо визначити характер та обсяг моральних страждань позивача. Суд не взяв до уваги його доводи щодо відсутності вини у загибелі ОСОБА_4 , не врахував відсутність у нього обов`язку із забезпечення огородження залізничних колій, сигналізації, охорони залізничних колій. Громадяни, які пересуваються залізничними коліями, самостійно несуть відповідальність за своє життя і здоров`я. Смертельне травмування ОСОБА_4 відбулось внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, тому підлягала застосуванню стаття 1188 ЦК України. Саме дії загиблого були неправомірними. Натомість поведінка машиніста електропотягу не була протиправною, тому не можна вважати, що машиніст завдав позивачу шкоду, яка підлягає відшкодуванню. Судом не з`ясовано фінансовий стан відповідача.

05 січня 2024 року через систему «Електронний суд» представниця ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця», в якому просила залишити її без задоволення, задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вирішити питання щодо судових витрат. Вказала, що доводи відповідача щодо взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки безпідставні, оскільки йдеться про загибель ОСОБА_4 . Відповідачем наведено не релевантну практику Верховного Суду щодо загибелі пасажира транспортного засобу. Відсутність складу кримінального правопорушення в діях машиніста не свідчить про відсутність інших порушень з боку відповідача, зокрема, незабезпечення елементарних заходів безпеки. Твердження відповідача щодо відсутності доказів моральної шкоди необґрунтовані, оскільки сама по собі смерть сина є беззаперечним доказом моральних страждань позивача. Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є заниженим. Непереборної сили чи умислу загиблого на суїцид не доведено.

08 січня 2024 року до суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просив відмовити у її задоволенні в повному обсязі. Наголосив на тому, що травмування ОСОБА_4 , яке призвело до смерті, сталось внаслідок зіткнення двох транспортних засобів, і саме загиблим було порушено Правила безпеки громадян на залізничному транспорті. Його вини у загибелі ОСОБА_4 немає. Обов`язкове облаштування спеціальних огорож залізничних колій не передбачено. Факт та ступінь моральних страждань позивача не обґрунтовані.

09 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» від представниці ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця», в яких вона зазначила, що посилання представниці відповідача на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі 606/1630/21 (провадження № 61-6192 св22 є помилковими, оскільки стосується інших обставин справи. Акцентувала увагу суду на тому, що в суді першої інстанції перебувало 3 справи щодо цієї події: позов батька, матері та сестри загиблого. Матері та сестрі загиблого в задоволенні позовів відмовлено. Лише задоволено позов батька загиблого. Вважала, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що у смерті загиблого є фактично однакова по ступені обоюдна вина обох сторін, і загиблого, і власника джерела підвищеної небезпеки. Вина загиблого полягає у порушенні правил дорожнього руху, а вина власника джерела підвищеної небезпеки у незабезпеченні елементарних заходів безпеки, халатному відношенні до цього, незабезпеченні елементарних огорож, сигналізацій, охорони, підземних чи інших безпечних переходів тощо.

В суді апеляційної інстанції представниця ОСОБА_1 вважала, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є обгрунтованою та просила її задовольнити. В задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» просила відмовити. При цьому підтримала вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» та додаткові пояснення.

В свою чергу представниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» вважала, що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити. Свою апеляційну скаргу вважала доведеною та просила її задовольнити. Підтримала доводи своєї апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Також пояснила, що вина працівника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» відсутня, про що свідчить постанова про закриття кримінального провадження. Саме загиблий порушив пункти 2.1-2.3, 2.6 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України». Також вказала, що на пішохідному переході, на якому їхав ОСОБА_4 , не передбачено будь - які огорожі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» - задовольнити; рішення суду - скасувати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням глибини та тривалості моральних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок смерті сина, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 250 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 листопада 2018 року відбулося зіткнення між локомотивом ЧМЕ-3 №7317 під керуванням машиніста ОСОБА_3 та мопедом «Верховина» без реєстраційного номера під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок якого ОСОБА_4 загинув на місці (а. с. 12, 161 том 1).

З лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/229-КР/18 від 05 листопада 2018 року вбачається, що причиною смерті ОСОБА_4 стала несумісна з життям травма з розтрощенням голови (а. с. 14 том 1).

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 11 том 1).

ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 19 листопада 2022 року (а. с. 10 том 1).

З акту службового розслідування аварії від 12 листопада 2018 року вбачається, що випадок травмування ОСОБА_4 стався через грубе порушення ним пунктів 2.1-2.3, 2.6 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України». Тепловоз ЧМЕ-3 №7317 знаходиться в задовільному технічному стані. Станція розташована в прямій дільниці колії, на площадці. Вини працівників залізничного транспорту у випадку травмування ОСОБА_4 не вбачається (а.с.77-83 том 1).

За фактом дорожньо-транспортної пригоди було відкрито кримінальне провадження № 12018220000001295 від 03 листопада 2018 року, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 276 КК України.

Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29 грудня 2018 року кримінальне провадження № 12018220000001295 від 03 листопада 2018 року закрито у зв`язку з відсутністю ознак складу злочину, передбаченого статтею 276 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 був травмований внаслідок своїх необережних, необачних дій при знаходженні на залізничних коліях. Дії потерпілого ОСОБА_4 не відповідали вимогам пунктів 2.2., 2.3, 2.4, 2.6 Правил безпеки громадян. Запобігти даній залізнично-транспортній пригоді міг ОСОБА_4 , виконавши вимогу 2.3 Правил безпеки громадян (а.с.18-19 том 1).

З висновку судово-медичної експертизи № 12-17/229-КРт/18 від 05 листопада 2018 року вбачається, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок несумісної з життям травми з розтрощенням голови, про що свідчать дані обставини події - був травмований потягом, коли їхав на мопеді. При судово-медичній експертизі трупа виявлені прижиттєві тілесні ушкодження, що могли утворитися від ударної дії з великою силою тупих твердих предметів, якими могли бути частини потягу одночасно або у близький проміжок часу друг за другом, в момент коли ОСОБА_4 знаходився в якості водія мопеду, первинний удар був у праву бокову поверхню тіла, від чого утворились ушкодження голови, правої половини тіла, внутрішніх органів, після чого виникло падіння на розпростерту площу з утворенням саден обличчя, тулуба, нижніх кінцівок. Між отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та настанням смерті мається причинний зв`язок. При судово-токсикологічній експертизі крові трупа ОСОБА_4 метиловий, етиловий, ізопропіловий, н-пропіловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені (а. с. 15-17, 197-202 том 1).

Зазначені обставини підтверджуються витребуваними судом матеріалами кримінального провадження № 12018220000001295 від 03 листопада 2018 року (а. с. 159-226 том 1).

Станом на 22 серпня 2023 року в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ, як вбачається з відповіді Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ на адвокатський запит від 23 серпня 2023 року №31/1399АЗ-18448-2023, відсутня інформація про видачу посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а. с. 24 том 2).

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи не звільняє відповідача від обов`язку доказування своєї невинуватості. Таким чином, закон зобов`язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1167 ЦК України).

Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли, на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Отже, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1167 ЦК України, тому за загальним правилом перевага у вирішенні вказаного спору мала б надаватися спеціальним нормам.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13.

Як було зазначено вище частиною другою статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди, протиправна дія заподіювача шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається.

Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає і за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Так, аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що обов`язковою підставою для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є також встановлення судом факту протиправності дії заподіювача шкоди.

Матеріали справи свідчать про те, що дії відповідача, як учасника дорожньо-транспортної пригоди, не були протиправними.

Таким чином, за відсутності встановленого факту протиправності дій відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача на підставі статей 1167, 1168 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода може бути завдана як власникам (володільцям), наприклад, транспортних засобів, так і третім особам.

Припис частини другої статті 1188 ЦК України застосовний за таких умов: 1) відбулася взаємодія джерел підвищеної небезпеки; 2) потерпілим від неї є інша особа, ніж власники (володільці), наприклад, транспортних засобів; 3) ці власники (володільці) завдали шкоди потерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них була неправомірною (зокрема, у разі порушення кожним певних Правил дорожнього руху, що призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання внаслідок цього шкоди третій особі).

У справі, що переглядається встановлено, що 03 листопада 2018 року близько 08:00 по вулиці 1-го Травня біля будинку 47 у смт Кегичівка Харківської області відбулося зіткнення між локомотивом ЧМЕ 3 №7317 під керуванням машиніста ОСОБА_3 та мопедом «Верховина» без реєстраційного номеру під керуванням сина позивача, який внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди загинув на місці. Поведінка машиніста локомотива ЧМЕ 3 №7317, як встановлено матеріалами справи, не була протиправною. Навпаки, дії ОСОБА_4 були необережні, необачні, не відповідали вимогам пунктів 2.2., 2.3, 2.4, 2.6 Правил безпеки громадян. Запобігти даній залізнично-транспортній пригоді міг ОСОБА_4 , виконавши вимогу 2.3 Правил безпеки громадян. Таким чином вважати, що у цій події є вина відповідача, як вбачається з наданих матеріалів справи, підстав немає. В постанові чітко зазначено, що ОСОБА_4 міг запобігти цій пригоді. Про це зазначено і в поясненнях машиніста та помічника машиніста, які надані ними під час проведення досудового розслідування.

Пунктом 2 частини 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.

Враховуючи зміст статті 1188 ЦК України, яка передбачає відшкодування/ не відшкодування шкоди і третім особам, судова колегія вважає, що оскільки моральна шкода не відшкодовується особі, яка винна в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, загинула, моральна шкода не відшкодовується і її родичам.

Твердження ОСОБА_1 щодо того, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд не врахував глибини його страждань, фінансовий стан та мільярдні прибутки відповідача, ступінь вини власника джерела підвищеної небезпеки щодо нездійснення дій з убезпечення залізниці, незабезпечення належного рівня безпеки на залізничному транспорті, міру порушень, їх розповсюдженість та сталу халатність відповідача щодо правил безпеки, а також чинну практику Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи вина встановлена лише ОСОБА_4 . За наявності двох джерел підвищеної небезпеки, вина одного з яких доведена, моральна шкода не відшкодовується.

Неправильно застосувавши норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення (стаття 376 ЦПК України), суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відшкодування моральної шкоди родичу загиблого, який винен в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі № 740/3561/21 (провадження № 61-10987св22) є помилковими, оскільки стосуються інших обставин справи. Зокрема, мова йде про дорожньо-транспортну пригоду, в якій її учасники є транспортний засіб та пішохід, який опинився зі своєї волі на залізничній колії перед потягом, знехтував Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, перебуваючи в зоні підвищеної небезпеки, свідомо пішов на їх порушення, ігноруючи наближення потягу на значній швидкості, попереджувальні світлові та звукові сигнали машиніста потягу. Судом першої інстанції застосовані інші правові позиції Верховного Суду щодо зменшення розміру відшкодування шкоди та суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, які, виходячи з доводів апеляційних скарг, не аналізуються.

За таких обставин судове рішення підлягає скасуванню, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» - задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - залишенню без задоволення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо оподаткування суми моральної шкоди при скасуванні судового рішення в повному обсязі не мають правового значення, оскільки не були підставою для його скасування.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, то судовий збір в розмірі 3 750, 00 грн за подання апеляційної скарги необхідно компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.376, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» - задовольнити.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Компенсувати на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 3 750, 00 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 15 лютого 2024 року.