Постанова

від 04.12.2024 по справі 624/458/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 624/458/23

провадження № 61-3292св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Віри Юріївни на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2023 року у складі судді Куст Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 992 400,00 грн без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 08:00 год на вулиці 1-го Травня біля будинку 47 у смт Кегичівка Харківської області відбулося зіткнення локомотива ЧМЕ 3 НОМЕР_3 під керуванням машиніста ОСОБА_2 з мопедом «Верховина» без реєстраційного номеру під керуванням його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який внаслідок цього загинув на місці.

Вказав, що електропотяг ЧМЕ 3 № НОМЕР_4, який належить Акціонерному товариству «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідач не вжив всіх можливих заходів безпеки громадян, зокрема, не забезпечив встановлення огорож, парканів тощо, та недопущення таких тяжких наслідків, як загибель його сина на залізничному перегоні внаслідок збиття рухомим складом залізничного транспорту.

У зв`язку зі смертю сина внаслідок наїзду на нього рухомого складу позивач зазнав сильних душевних та моральних страждань, які полягали у порушенні його нормальної життєдіяльності, оскільки він перебував у близьких стосунках із сином, дуже його любив, а тому відчував та відчуває сильний душевний біль від втрати близької йому людини, у зв`язку з чим порушено нормальний сон, йому часто сняться жахи. Він перебуває у стані постійного стресу. У нього погіршився стан здоров`я, внаслідок чого йому встановлено третю групу інвалідності.

Враховуючи той факт, що втрата близької людини є для нього незворотною втратою, що спричиняла, спричиняє і буде спричиняти йому довготривалі сильні душевні страждання, йому спричинено суттєвої моральної шкоди, яка потребує відшкодування у грошовій формі. Загибель близького родича є подією, що безумовно спричиняє моральні страждання. Він втратив найріднішу людину, тривалий час страждає та зазнав істотних змін у житті. Відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду незалежно від його вини та вини потерпілого.

У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Кегичівський районний суд Харківської області рішенням від 24 листопада 2023 року позов задовольнив частково. Стягнув з АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000,00 грн з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розмір судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки ОСОБА_1 завдано моральної шкоди через втрату близької людини (син, який загинув внаслідок наїзду електротранспорту), що підлягає відшкодуванню відповідачем. Та обставина, що шкода спричинена не з вини відповідача, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без урахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Обставин непереборної сили або умислу потерпілого суд під час судового розгляду не встановив. Водночас з урахуванням обставин справи суд на підставі частини другої статті 1193 ЦК України дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди та вважає розумним і справедливим стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 250 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Харківський апеляційний суд постановою від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» задовольнив. Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що обов`язковою підставою для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є встановлення судом факту протиправності дії заподіювача шкоди.

Матеріали справи свідчать про те, що дії відповідача як учасника пригоди, не були протиправними.

Таким чином, за відсутності встановленого факту протиправності дій відповідача немає підстав для задоволення позовних вимог позивача на підставі статей 1167, 1168 ЦК України.

При цьому суд зазначив, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 1188 ЦК України моральна шкода не відшкодовується особі, яка винна в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно, моральна шкода не відшкодовується і родичам такої загиблої особи.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року в повному обсязі; скасувати рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2023 року в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні на його користь моральної шкоди в розмірі 742 400,00 грн та в частині зазначення того, що ця сума підлягає стягненню з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб і відмови від зазначення, що така сума підлягає стягненню без податків та обов`язкових платежів, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на корись ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 992 400,00 грн без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14 та постановах Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі № 740/3561/21, від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18, від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18, від 05 червня 2019 року у справі № 520/11029/14, від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 161/3557/19, від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21; та зазначила про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 606/1630/21 та застосованого судом апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновків апеляційного суду про відмову в задоволенні позову. При цьому зазначила, що місцевий суд правильно вважав, що у пригоді, яка сталася, та у смерті загиблого, є фактично однакова за ступенем взаємна вина обох сторін - і загиблого, і власника джерела підвищеної небезпеки. Вина загиблого полягає у порушенні Правил дорожнього руху, а вина власника джерела підвищеної небезпеки - у незабезпеченні встановлення елементарних заходів безпеки, недбалому ставленні до цього, незабезпеченні елементарних огорож, сигналізацій, охорони, підземних чи інших безпечних переходів тощо. Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, однак неправильно визначив її розмір. Суд першої інстанції безпідставно не зазначив у резолютивній частині рішення того, що моральна шкода підлягає виплаті без відрахування податків та обов`язкових платежів.

У березні 2024 року АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін, оскільки це судове рішення є законним та обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку.

У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В. Ю. подала відповідь на відзив на касаційну скаргу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

19 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим повторно 05 березня 2015 року, серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується посвідченням від 19 листопада 2022 року серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 відбулося зіткнення локомотивом ЧМЕ-3 НОМЕР_3 під керуванням машиніста ОСОБА_2 з мопедом «Верховина» без реєстраційного номера під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок якого ОСОБА_3 загинув на місці.

За фактом вказаної пригоди було відкрито кримінальне провадження від 03 листопада 2018 року № 12018220000001295, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 276 КК України.

З лікарського свідоцтва про смерть від 05 листопада 2018 року № 12-17/229-КР/18 вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 стала несумісна із життям травма з розтрощенням голови.

З акта службового розслідування аварії від 12 листопада 2018 року відомо, що випадок травмування ОСОБА_3 стався через грубе порушення ним пунктів 2.1-2.3, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54 (далі - Правила безпеки громадян). Тепловоз ЧМЕ-3 НОМЕР_3 знаходився в задовільному технічному стані. Станція розташована в прямій дільниці колії, на площадці. Вини працівників залізничного транспорту у випадку травмування ОСОБА_3 немає.

З висновку судово-медичної експертизи від 05 листопада 2018 року № 12-17/229-КРт/18 відомо, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок несумісної з життям травми з розтрощенням голови, про що свідчать обставини події - був травмований потягом, коли їхав на мопеді. Під час судово-медичної експертизи трупа виявлені прижиттєві тілесні ушкодження, що могли утворитися від ударної дії з великою силою тупих твердих предметів, якими могли бути частини потягу одночасно або у близький проміжок часу один за одним, в момент коли ОСОБА_3 знаходився в якості водія мопеду, первинний удар був у праву бокову поверхню тіла, від чого утворились ушкодження голови, правої половини тіла, внутрішніх органів, після чого виникло падіння на розпростерту площу з утворенням саден обличчя, тулуба, нижніх кінцівок. Між отриманням ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та настанням смерті є причинний зв`язок. Під час судово-токсикологічної експертизи крові трупа ОСОБА_3 метиловий, етиловий, ізопропіловий, н-пропіловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлено.

Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29 грудня 2018 року кримінальне провадження від 03 листопада 2018 року № 12018220000001295 закрито у зв`язку з відсутністю ознак складу злочину, передбаченого статтею 276 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 був травмований внаслідок своїх необережних, необачних дій при знаходженні на залізничних коліях. Дії потерпілого ОСОБА_3 не відповідали вимогам пунктів 2.2., 2.3, 2.4, 2.6 Правил безпеки громадян. Запобігти цій залізнично-транспортній пригоді міг ОСОБА_3 , виконавши вимогу 2.3 Правил безпеки громадян.

Зазначені обставини підтверджуються витребуваними судом матеріалами кримінального провадження від 03 листопада 2018 року № 12018220000001295.

З відповіді Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ на адвокатський запит від 23 серпня 2023 року № 31/1399АЗ-18448-2023 відомо, що станом на 22 серпня 2023 року в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ немає інформації про видачу посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи не звільняє відповідача від обов`язку доказування своєї невинуватості. Таким чином, закон зобов`язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1167 ЦК України).

Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли, на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Отже, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1167 ЦК України, тому за загальним правилом перевага у вирішенні такого спору мала б надаватися спеціальним нормам.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13.

Однак у справі, яка переглядається, норми статті 1188 ЦК України застосуванню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода може бути завдана як власникам (володільцям), наприклад, транспортних засобів, так і третім особам, зокрема пасажирам, пішоходам.

Норма частини другої статті 1188 ЦК України застосовна за таких умов: 1) відбулася взаємодія джерел підвищеної небезпеки; 2) потерпілим від неї є інша особа, ніж власники (володільці), наприклад, транспортних засобів; 3) ці власники (володільці) завдали шкоди потерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них була неправомірною (зокрема, у разі порушення кожним певних ПДР, що призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання внаслідок цього шкоди третій особі).

Тобто встановлення неправомірності діяння кожного з власників (володільців), які спільно завдали шкоди третій особі внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, достатньо для покладення на цих власників (володільців) солідарного обов`язку з відшкодування шкоди. Тоді їхня вина у завданій потерпілому шкоді не має значення, і вони зобов`язані відшкодувати цю шкоду незалежно від такої вини.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункти 36-41, 55.1).

У справі, яка переглядається суди встановили, що згідно з висновком судово-медичної експертизи від 05 листопада 2018 року № 12-17/229-КРт/18 смерть ОСОБА_3 настала внаслідок несумісної з життям травми з розтрощенням голови, про що свідчать обставини події - був травмований потягом, коли їхав на мопеді. Під час судово-медичної експертизи трупа виявлені прижиттєві тілесні ушкодження, що могли утворитися від ударної дії з великою силою тупих твердих предметів, якими могли бути частини потягу одночасно або у близький проміжок часу один за одним, в момент коли ОСОБА_3 знаходився в якості водія мопеду, первинний удар був у праву бокову поверхню тіла, від чого утворились ушкодження голови, правої половини тіла, внутрішніх органів, після чого виникло падіння на розпростерту площу з утворенням саден обличчя, тулуба, нижніх кінцівок. Між отриманням ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та настанням смерті є причинний зв`язок.

Постановою від 29 грудня 2018 року кримінальне провадження від 03 листопада 2018 року № 12018220000001295 закрито у зв`язку з відсутністю ознак складу злочину, передбаченого статтею 276 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 був травмований внаслідок своїх необережних, необачних дій при знаходженні на залізничних коліях. Також встановлено, що ОСОБА_3 був травмований внаслідок своїх необережних, і необачних дій, при знаходженні на залізничних коліях. У діях машиніста ОСОБА_4 не встановлено порушення Правил безпеки громадян або Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, які перебували б у причинному зв`язку з виникненням цієї пригоди.

Оцінивши зазначені докази, апеляційний суд дійшов висновку, що у спірному випадку встановлена вина лише водія мопеда ОСОБА_3 , водночас у діях машиніста ОСОБА_4 не встановлено будь-яких порушень, як і не встановлено його вини у смерті ОСОБА_3 .

З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у позові, адже за наявності взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, вина водія одного з яких доведена, моральна шкода завдана смертю винного у пригоді не відшкодовується особам, визначеним у частині другій статті 1187 ЦК України.

Схожого за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 606/1630/21, і цей висновок правильно був застосований апеляційними судом до спірних правовідносин. Підстав для відступу від цього висновку колегія суддів не встановила.

Проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови з точки зору застосування норм права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд ухвалив рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Висновки суду апеляційної інстанції у цій справі не суперечать правовим висновкам, викладеним у наведених заявником постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене Верховний Суд у цій справі дійшов висновку про необґрунтованість наведеної в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, й підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Віри Юріївни залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов