Постанова

від 13.02.2024 по справі 509/4000/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/822/24

Справа № 509/4000/19

Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання Пухи А.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа- Овідіопольський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса),

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2022 року, ухвалене у складі судді Кириченко П.Л., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Овідіопольський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та внесення змін в актовий запис цивільного стану,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви та обставини справи

30 липня 2019 року позивачка звернулась до суду з вищеназваною позовною заявою до відповідача, який проживає на території Одеського (Овідіопольського) району Одеської області.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 будучи в цивільному шлюбі з відповідачем, у неї народилась дитина ОСОБА_3 , біологічним батьком є відповідач ОСОБА_2 . Спільної заяви від батька та матері не має, так як відповідач відмовляється подати спільну заяву. В акті цивільного стану про народження дитини ОСОБА_3 зазначено в графі батько зі слів матері, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, позивачка просить суд, визнати відповідача батьком доньки та внести зміну в актовий запис про народження дитини в графі батько.

Короткий зміст оскаржуваного рішення

Рішенням Овідіопольськогорайонного судуОдеської областівід 16травня 2022року Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Овідіопольський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та внесення змін в актовий запис цивільного стану задоволено. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина України, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В зв`язку з встановленням батьківства дитини внести зміни в актовий запис № 104 від 14 липня 2011 року про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме в: графі батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України.

В обґрунтуванняоскаржуваного рішеннясуд першоїінстанції зазначав,що відповідач ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач не бажає спільно з позивачкою звернутись до органів РАЦС з заявою про реєстрацію дитини, відповідно до ст. 126 СК України. З урахуванням того, що суд прийшов до висновку, що відповідач є біологічним батьком та у зв`язку з тим, що відповідач не звертається до компетентних установ, суд вважаі з метою захисту прав та інтересів дитини внести зміни в графі батько в актовий запис про народження дитини № 104 від 14.07.2011 року щодо анкетних даних батька.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, відповідно до якої просив скасувати оскаржуванерішення таухвалити нове,яким відмовитиповністю взадоволенні позовнихвимог .

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначав, що суд 1 інстанції при прийнятті рішення від 16.05.2022 року порушив не тільки ч.1 ст.8 та ч.3 ст.211 ЦПК України, але й ст.ст.196, 197 ЦПК України щодо проведення підготовчого засідання, ст.ст.6,12 ЦПК України щодо рівності та змагальності сторін, ст.268 ч.4 щодо проголошення судового рішення, ч.5 ст.272 ЦПК України щодо вручення судового рішення . Також зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази, відповідно до яких суд зробив такий висновок, так як справа по суті в присутності мене, як відповідача, судом не розглядалася, крім того, відповідачем не надавалось письмових пояснень, з яких суд мав би зробити такі висновки. Однак використання слова «фактично» свідчить про те, що суд 1 інстанції лише припускає можливість невизнання відповідачем, позову, заперечення ним батьківства, а не базується на конкретних доказах, що є порушенням статей 81 та 89 ЦПК України. Зазначав, що не надавав пояснень суду 1 інстанції, а суд не заслуховував його пояснень, так само як і пояснень позивачки ОСОБА_1 , так як вирішив справу 16.05.2022 року за відсутності сторін, про що свідчать клопотання представника позивача ОСОБА_6 про розгляд справи за відсутності позивача та його представника та його клопотання від 13.05.2022 року про відкладення розгляду справи. суд 1 інстанції в порушення ч.6 ст.81 ЦПК України саме на припущеннях (бо доказів не надано жодною стороною) зробив наступні висновки: - що відповідач не бажає спільно з позивачкою звернутися до органів РАЦС з заявою про реєстрацію дитини відповідно до ст. 126 СК України, - що на час народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сторони проживали спільно - що відповідач фактично заперечує, що він є біологічним батьком дитини. Висновок суду про небажання відповідача на подання заяви не відповідає дійсності. Відповідач заперечував факт досудового врегулювання спору за ініціативою позивачки, так як позивачка не пропонувала йому подати спільну заяву до РАЦС щодо внесення змін у свідоцтво про народження ОСОБА_4 і не пропонувала мирного вирішення справи. В позовній заяві позивач зазначила, що почала мешкати з відповідачем з серпня 2011 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася дитина - донька ОСОБА_3 . В акті обстеження житлово-побутових умов від 26.06.2012 року зазначено, що позивачка ОСОБА_1 переїхала до ОСОБА_7 разом з сином ОСОБА_8 2008 року народження та з 01.09.2010 року проживає разом з відповідачем. Суд 1 інстанції в рішенні, посилаючись на акт від 26.06.2012 року, робить висновок, що на час народження дитини ОСОБА_4 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , сторони проживали спільно. Між відомостями, зазначеними позивачкою у позовній заяві та актом від 26.06.2012 року існують протиріччя, а саме час, з якого позивачка почала проживати разом з відповідачем, однак суд не звернув уваги на це та зробив висновок про те, що сторони проживали разом на момент народження дитини. В позовній заяві позивач не зазначає, що відповідач ОСОБА_2 відмовлявся від внесення відомостей про себе як батька в свідоцтво про народження дитини ОСОБА_4 , не зазначено також що він не визнає себе біологічним батьком цієї дитини та не бажає спільно з позивачкою звернутися до органів РАЦС з заявою про реєстрацію дитини відповідно до ст. 126 СК України. Отже, суд 1 інстанції в порушення статей 77-81,89, 264 ЦПК України, не отримавши належних та допустимих доказів, на підставі лише своїх припущень зробив хибні висновки та зазначив у рішенні, що відповідач фактично не визнає позов, що він фактично заперечує, що є біологічним батьком дитини, що він не бажає спільно з позивачкою звернутись до органів РАЦС з заявою про реєстрацію дитини. Суд І інстанції і не намагався заслухати пояснення відповідача щодо позову, про що свідчить прийняття в один день 16.05.2022 року ухвали про закриття підготовчого провадження та прийняття рішення по справі лише на підставі заяви представника позивача від 16.05.2022 року та листа від 13.05.2022 року N? 987/2416-20 Овідіопольського районного відділу ДРАЦС в Одеському районі Одеської області ПМУ МЮ (м.Одеса). А відтак, суд 1 інстанції порушив вищезазначені норми ЦПК України, що потягло за собою прийняття незаконного та необґрунтованого рішення по справі. В основу оспорюваного рішення суд 1 інстанції поклав 2 докази, а саме: - акт обстеження житлово-побутових умов від 26.06.2012 року, - висновок судово-медичної експертизи N? 7 від 14.01.2022 року. Щодо акту обстеження житлово-побутових умов від 26.06.2012 року, зазначаю наступне. Цей акт був складений депутатом Овідіопольської селищної ради Чебан Л.В. зі слів позивачки ОСОБА_1 за відсутності мене, ОСОБА_2 , при складенні цього акту. Підписали цей акт ніби-то сусід ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Однак зазначаю, що по-перше, вказані особи не є його сусідами, а є знайомими позивачки, тобто упередженими особами, які для ОСОБА_1 підтвердять любу інформацію, навіть недостовірну, по-друге, судом не з?ясовано, чи уповноважений депутат Овідіопольської селищної ради складати акти обстеження житлово-побутових умов громадян та яким документом ради це підтверджується, бо таких повноважень у депутата у відповідності до законів «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про статус депутатів місцевих рад» немає, по-трете, в акти обстеження житлово-побутових умов не входять відомості щодо ведення спільного господарства громадян особами, що не перебувають у шлюбі та народження дітей в період спільного проживання, так як факти спільного проживання та ведення спільного господарства особами, що не перебувають у шлюбі, встановлюються виключно в судовому порядку, а не актами депутатів. Враховуючи вищенаведене, зазначаю, що акт обстеження житлово-побутових умов від 26.06.2012 року не є належним, допустимим та достовірним доказом обставини спільного проживання сторін на час народження дитини, тим більше, що в цьому акті та в позовній заяві не співпадають відомості відносно часу початку спільного проживання сторін по справі. Щодо висновку судово-медичної експертизи N? 7 від 14.01.2022 року, зазначаю, що відповідно до ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Суд 1 інстанції без моєї згоди закрив підготовче провадження по справі, чим позбавив мене права заявити клопотання щодо призначення повторної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи. Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що суд незаконно і необгрунтовано дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача, чим порушив ст.ст.77-80, 89, п.1,2,4 ч.4 ст.265 ЦПК України. Також зазначав, що судом 1 інстанції порушено фундаментальні принципи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме права Апелянта на справедливий суд та принцип рівності сторін перед законом і судом. .Суд 1 інстанції, позбавивши відповідача права надати свої доводи та міркування щодо цієї справи, порушив один з рушійних принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - право на справедливий суд.

Явка в судове засідання

Сторони та їх представники повідомлені належним чином, про час місце та дату судового засідання, в судове засідання з`явились представники сторін та позивачки, відповідач був повідомлений про судовий розгяд однак в судове засідання не зявився, що не заважає розгляду апляційної скарги у відповідності до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, позивачку, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовою колегією встановлено наступне.

Відповідно до ст.126 ч.1 СКПоходження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст.128ч.1 СК України завідсутності заяви, право на подання якої встановленостаттею 126цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

10 червня 2011 року позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (код НОМЕР_1 ), була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

18 листопада 2010 року відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (код НОМЕР_2 ), був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина ОСОБА_4 .

14 липня 2011 року Відділом ДРАЦС Овідіопольського РУЮ Одеської області був складений актовий запис № 104 про народження дитини, в графі батько зазначений ОСОБА_11 , який був записаний зі слів матері, відповідно до ст. 135 СК України.

Відповідач фактично заперечує, що він є біологічним батьком дитини.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 26.06.2012 року видно, що на час народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 сторони проживали спільно.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 7 від 14.01.2022 року в рамках судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи - громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої громадянкою ОСОБА_1 з ймовірністю 99.999%

Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач не бажає спільно з позивачкою звернутись до органів РАЦС з заявою про реєстрацію дитини, відповідно до ст. 126 СК України.

З урахуванням того, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач є біологічним батьком та у зв`язку з тим, що відповідач не звертається до компетентних установ, судпершої інстанції вважав з метою захисту прав та інтересів дитини внести зміни в графі батько в актовий запис про народження дитини № 104 від 14.07.2011 року щодо анкетних даних батька.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та відмовляє у проведенні повторної судово - медичної молекулярної генетичної експертизи так як представник відповідача не заявляв відповідного клопотання в суді першої інстанції , хоча висновок експерта №7 знаходився в матеріалах справи з 01.02.2022 року(а.с.120).

Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази, відповідно до яких суд зробив такий висновок, так як справа по суті в присутності мене, як відповідача, судом не розглядалася, крім того, відповідачем не надавалось письмових пояснень, з яких суд мав би зробити такі висновки. Однак використання слова «фактично» свідчить про те, що суд 1 інстанції лише припускає можливість невизнання відповідачем, позову, заперечення ним батьківства. На думку судової колегії такі доводи не є слушними так як сторона відповідача своєю процесуальною поведінкою та заявами по справі неодноразово визначала свою позицію по справі.

Посилання апелянта що він не надавав пояснень суду 1 інстанції, а суд не заслуховував його пояснень, так само як і пояснень позивачки ОСОБА_1 , так як вирішив справу 16.05.2022 року за відсутності сторін, не свідчать про обмеження доступності правосуддя, а свідчать на думку колегії суддів, про числені затягування стороною відповідача судового розгляду.

Посилання апелянта на акт обстеження житлово-побутових умов від 26.06.2012 року, є непогодженням з його змістом і фактично не є критикою судового рішення, а тому не приймаються до розгляду.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В.Назарова

Ю.П. Лозко