Рішення

від 15.02.2024 по справі 910/18196/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2024Справа № 910/18196/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерант" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек-Євровєктранс" про стягнення 402 534,49 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерант" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек-Євровєктранс" (далі - Підприємство) заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів від 30 березня 2023 року № 300323-01е, а саме: 351 000,00 грн - основної заборгованості, 3 433,07 грн - трьох процентів річних, 48 101,42 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за вказаним правочином у частині повної та своєчасної оплати наданих Товариством послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 грудня 2023 року позовну заяву Товариства залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

8 грудня 2023 року до суду надійшли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2023 року відкрито провадження в справі № 910/18196/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позов та клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 13 грудня 2023 року була направлена та доставлена до електронного кабінету Підприємства 13 грудня 2023 (19 година 46 хвилин), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Проте Підприємство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

11 січня 2024 року на адресу суду від Товариства надійшла заява від 10 січня 2024 року, у якій позивач зазначив, що ціна даного позову не змінилася, оплати спірної заборгованості відповідачем здійснено не було.

Жодних інших заяв чи клопотань від сторін справи не надходило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За частиною 2 статті 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статі 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон № 851) електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закон № 675) електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями частини 1 статті 12 Закону № 675 передбачено, що моментом підписання правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону № 851, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у яких мають місце зразки відповідних аналогів власноручного підпису.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України чи ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19.

Судом встановлено, що 30 березня 2023 року між Підприємством та Товариством був укладений електронний договір про надання послуг з організації перевезень вантажів № 300323-01е, за умовами якого останнє від свого імені та за рахунок відповідача зобов`язалося надати послуги з організації перевезень вантажів шляхом надання вагонів, з обов`язковою передачею вагонів в оперування Підприємства, а останнє - оплатити вказані послуги.

Цей правочин підписаний кваліфікованими електронними підписами (далі - КЕП) уповноважених представників сторін.

За умовами пунктів 1.2. та 1.3. договору кількість вагонів для здійснення послуги, їх номери, дата та станція початку здійснення перевезення, дата та станція повернення вагону після здійснення перевезення, відображаються в актах подачі/повернення (прийому-передачі) вагонів. Послуги надаються тільки для перевезення вантажів, дозволених до перевезення у вагонах згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень вантажів) та угод про залізничні міжнародні сполучення.

Відповідно до пунктів 3.1.3. та 3.2.23. вказаного правочину Товариство складає акти наданих послуг з нарахуванням сум платежів згідно з умовами пункту 4.7. договору та надає їх для оформлення Товариству не пізніше 8-го числа місяця, наступного за звітним. У свою чергу Підприємство підписує акт наданих послуг протягом 5-ти робочих днів від дати його отримання від позивача, а в разі виникнення зауважень по такому акту - у цей же термін направляє письмові зауваження Товариству.

У розділі 4 договору сторони погодили порядок розрахунків за ним. Зокрема, розмір ставки за кожен вагон за кожну добу періоду надання послуг визначається протоколом узгодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1). Розрахунки здійснюються в безготівковій формі у національній валюті України - гривні. Підприємство проводить 100 % попередню оплату вартості послуг Товариства за кожний наступний місяць користування до 25-го числа поточного місяця, виходячи з кількості вагонів, які будуть знаходитись у користуванні в наступному місяці. Оплата за надані Товариством послуги здійснюється по пред`явленому рахунку згідно з актами подачі/повернення вагонів та актів наданих послуг.

У додатку № 1 до договору (протокол узгодження договірної ціни) сторони погодили, що ставка за кожен вагон-зерновоз, кубатурою 110-120, за кожну добу періоду надання послуг становить 1 500,00 грн з ПДВ. Місячна вартість надання послуг нараховується на підставі актів подачі повернення вагонів, підписаних сторонами, та не включає витрати позивача, пов`язані зі зберіганням вантажу, штрафами й іншими витратами, що виникли при невірному оформленні залізничних документів, і є дійсною до підписання сторонами наступного протоколу. Підприємство оплачує вартість наданих послуг у звітному місяці протягом 10-ти календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг у такому звітному місяці.

У пункті 4.6. вказаного правочину сторони погодили, що вони щоквартально проводять звірку розрахунків, яка оформлюється актом звірки. У разі, якщо одна із сторін не підписала акт звірки у термін до 10-ти календарних днів без письмового обґрунтування, такий акт вважається узгодженим обома сторонами.

У випадку заперечень зі сторони Підприємства до актів наданих послуг, останнє в строк 5 календарних днів направляє Товариству письмові мотивовані заперечення (пункт 4.11. договору).

Договір набирає чинності з дати підписання обома сторонами та діє строком на 1 рік, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного їх виконання. Якщо жодна із сторін не заявить про припинення дії договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, даний правочин вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах (пункт 11.1. вказаної угоди).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів здачі-приймання робіт та доданих до них актів подачі/повернення вагонів, позивач надав, а відповідач - прийняв без заперечень та зауважень, транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 351 000,00 грн, зокрема: за актом здачі-приймання робіт від 30 квітня 2023 року № 170 на суму 337 500,00 грн (з додатком), за актом здачі-приймання робіт від 3 травня 2023 року № 176 на суму 13 500,00 грн (з додатком). Вказані акти та додатки до них підписані КЕП уповноважених представників сторін.

Здійснення переведень вантажів Підприємства за вищевказаними актами також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних залізничних накладних: від 13 квітня 2023 року №№ 34596288, 34594804, від 18 квітня 2023 року №№ 34635953, № 34637678, від 19 квітня 2023 року № 34648667 та від 20 квітня 2023 року № 34650812.

Про належне виконання Товариством своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність зауважень чи заперечень відповідача відносно наданих позивачем послуг, висловлених у передбаченому пунктом 4.11. договору порядку.

На виконання умов договору Товариство направило Підприємству рахунки на оплату наданих ним послуг, а саме: рахунок від 30 квітня 2023 року № 97 на суму 337 500,000 грн та рахунок від 3 травня 2023 року № 102 на суму 13 500,00 грн.

Однак, відповідач своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг в установлений договором строк не здійснив.

Зі змісту наявної у матеріалах справи копії акту звірки взаємних розрахунків за період: з 1 квітня 2023 року по 13 липня 2023 року, підписаного КЕП уповноважених представників обох сторін, вбачається, що Підприємство визнало наявну в нього станом на 13 липня 2023 року заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 351 000,00 грн.

22 вересня 2023 року Товариство звернулося до відповідача з претензією від цієї ж дати вих. № 2209/01 про сплату вищевказаної заборгованості. Належним чином засвідчена копія претензії з доказами її направлення на адресу Підприємства наявна в матеріалах даної справи. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом також враховано, що відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на дату здійснення організації вищевказаних перевезень) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 6 Закону № 851 для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відтак, первинні документи, складені в електронній формі з накладанням електронного підпису уповноважених осіб, мають силу паперових документів.

Вищевказаними нормами законодавства не встановлена залежність юридичної сили таких документів від наявності домовленості сторін про їх складання в електронному вигляді в договірному порядку, а містять загальні вимоги, які мають містити такі документи.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу Підприємства у розмірі 351 000,00 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до Підприємства про стягнення зазначеної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 48 101,42 грн пені, нарахованої на вищевказану суму основної заборгованості за період з 13 липня 2023 року по 8 листопада 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.3. договору за несвоєчасну оплату платежів, належних Товариству за використання вагонів, Підприємство сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також не перевищує встановленого законом граничного розміру вказаної штрафної санкції, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих послуг, позивач також просив суд стягнути з Підприємства 3 433,07 грн трьох процентів річних, нарахованих на вказану суму основного боргу за період з 13 липня 2023 року по 8 листопада 2023 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми компенсаційної виплати також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек-Євровєктранс" (03022, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 34; ідентифікаційний код 41007180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерант" (01001, місто Київ, вулиця Десятинна, будинок 4/6, поверх 2, кабінет 25; ідентифікаційний код 39296516) 351 000 (триста п`ятдесят одну тисячу) грн 00 коп. основної заборгованості, 48 101 (сорок вісім тисяч сто одну) грн 42 коп. пені, 3 433 (три тисячі чотириста тридцять три) грн 07 коп. трьох процентів річних та 6 038 (шість тисяч тридцять вісім) грн 03 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15 лютого 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко