Рішення

від 29.01.2024 по справі 915/1681/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року Справа № 915/1681/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жиган А.О.,

представника позивача: Міляєва Ю.Б.,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) (м.Одеса, вул.Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, буд.22; ідент.код 43879780),

до відповідача: Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (Миколаївська обл., Вознесенський р-н, м.Южноукраїнськ, вул.Європейська, буд.48; ідент.код 33850880),

про: стягнення 101250,0 грн,-

в с т а н о в и в:

Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Южноукраїнської міської ради Миколаївської області суму шкоди, заподіяну навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі Україна у розмірі 101250,0 грн на користь держави Україна на розрахунковий рахунок номер UA098999980333129331000014476 фонду охорони навколишнього природного середовища Южноукраїнської міської ТГ, отримувач: Миколаїв.ГУК/тгмЮжноукраїнськ/24062100; код ЄДРПОУ 37992030 казначейство України (ел.адм.подат.): код класифікації доходів бюджету 24062100, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Южноукраїнської міською радою Миколаївської області не відшкодовано збитки завдані розміщенням безхазяйних будівельних та побутових відходів.

Ухвалою суду від 03.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.12.2023.

Ухвалою суду від 04.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.01.2024.

У зв`язку із перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці, судове засідання призначене на 08.01.2024, - не відбулося.

Ухвалою суду від 12.01.2024 судове засідання було призначено на 29.01.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 29.01.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому стаття 161,165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 29.01.2024 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 29.01.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) в період з 29.07.2021 по 11.08.2021 було здійснено позаплановий захід держаного нагляду (контролю) у частині виконання її вимоги №3294/2.4 від 04.06.2021, наданої Южноукраїнській міській раді Миколаївської області стосовно ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища відходів.

Позаплановою перевіркою під час огляду земельної ділянки біля міста Южноукраїнськ з правої сторони об`їзної автодороги в напрямку руху до міста Вознесенськ за орієнтовними координатами 47.789658,31.206931 (кадастровий номер земельної ділянки 4820355700:06:000:1775) зафіксовано розміщення безхазяйних будівельних та побутових відходів.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 10.08.2021 (а.с.44) площа земельної ділянки за кадастровим номером 4820355700:06:000:1775 складає 6,6824 га; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення: 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність, або користування громадянам чи юридичним особам).

За фактом невиконання припису №3294/2.4 від 04.06.2021 позивачем було складено протокол про адміністративне правопорушення №000764 від 29.07.2021 за ст.185-5 КУпАП на виконуючого обов`язки начальника управління екології Южноукраїнської міської ради та правопорушника було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,0 грн, який був останнім сплачений повністю в добровільному порядку (а.с.37-41).

За результатами виявлених фактів забруднення (засмічення) земель позивачем проведено розрахунок шкоди згідно Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04.04.2007, та визначено, що розмір шкоди, заподіяної державі Южноукраїнською міською радою Миколаївської області внаслідок засмічення земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства становить 101250,0 грн (а.с. 49-52).

Позивачем направлялась відповідачу претензія №126 від 08.09.2021 з вимогою про відшкодування збитків у сумі 101250,0 грн у добровільному порядку (а.с.46-48), яка, за твердженням позивача, залишена без відповіді та без задоволення, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 за №230, Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

Згідно з розділом II вказаного Положення, Держекоінспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (пункт 9); вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (пункт 10).

Суд враховує, що Державна екологічна інспекція Південно-західного округу є єдиним органом у межах територіальної юрисдикції Миколаївської та Одеської областей стосовно реалізації повноважень щодо відшкодування завданих довкіллю збитків.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Так, Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області), посилаючись на те, що Южноукраїнською міською радою не відшкодовано збитки завданні навколишньому середовищу розміщенням безхазяйних будівельних та побутових відходів, що перебуває під охороною Держави, а тому має нести матеріальну відповідальність у повному обсязі, звернулась до суду з позовом про стягнення з останньої збитків в розмірі 101250,0 грн.

За приписами ч.1 ст.13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (ст.16 Конституції України).

Відповідно до ст.ст.66, 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, які залучені в господарській обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ) ландшафти та інші природні комплекси, (ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

У відповідності до ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до вимог п.«и» ст.21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують вжиття заходів для ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» визначено, що відходи - це будь які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно із вимогами ст.12 Закону України «Про відходи» відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. Відповідно до вимог п. «и» вимог ст.21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують вжиття заходів для ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

Положеннями ч.1 ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що делеговані повноваження - це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать наступні делеговані повноваження: визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства; здійснення контролю за діяльністю суб`єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами; здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Пунктами «и», «м» статті 21 Закону України «Про відходи» визначено, що органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами здійснюють ліквідацію несанкціонованим і неконтрольованих звалищ відходів, контроль за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розглядають справи про адміністративні правопорушення або передають ці матеріали на розгляді інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Южноукраїнська міська рада є виконавчим органом місцевого самоврядування, до компетенції якого належить вирішення питань у сфері поводження з відходами відповідно до законодавства, зокрема ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно з ч.1, 2 ст.167 ЗК України, якій кореспондується ч.1 ст.45 Закону України "Про охорону земель", господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. У разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів до обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, притягнення винних до відповідальності згідно із законом і проведення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання (ч.2 ст.45 Закону).

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (ст.41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Згідно з пунктом "в" ч.1 ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у спорі про відшкодування заподіяної шкоди, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Судом встановлено, що згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 10.08.2021 (а.с.44) земельна ділянка за кадастровим номером 4820355700:06:000:1775 площею 6,6824 га відноситься до категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення: 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність, або користування громадянам чи юридичним особам).

Відповідачем доказів у підтвердження спростування виявлених порушень не надано. Крім того, дії службових осіб Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) щодо проведення позапланової перевірки в період з 29.07.2021 по 11.08.2021 відповідачем оскаржені не були.

Засмічення земельної ділянки біля міста Южноукраїнськ з правої сторони об`їзної автодороги в напрямку руху до міста Вознесенськ за орієнтовними координатами 47.789658,31.206931 (кадастровий номер земельної ділянки 4820355700:06:000:1775) розміщенням безхазяйних будівельних та побутових відходів призвело до її забруднення та псування, створює потенційну небезпеку для життя та здоров`я людей і довкілля.

Судом враховано, що порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності і поширюється на всі землі України незалежно від їх категорії та форм власності визначений Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, що затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04.04.2007 (далі - Методика).

У відповідності до п.1.3 Методики, методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

За приписами п.3.1 Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

Згідно з п.3.2 Методики, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Пунктом 3.3 Методики передбачено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) проведено розрахунок шкоди згідно вказаної Методики та визначено, що розмір шкоди, заподіяної державі Южноукраїнською міською радою становить 101250,0 грн.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Так, ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст.1166 Цивільного кодексу України, є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинно довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Аналогічна позиція щодо застосування вимог законодавства щодо стягнення шкоди завданої порушенням вимог природоохоронного законодавства наведена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 925/856/18.

Судом встановлено, що відповідачем доказів у підтвердження спростування виявлених порушень не надано. Крім того, дії службових осіб державної екологічної інспекції щодо проведення перевірки, складання за його результатами акта перевірки, за результатами якої складено відповідні протоколи, відповідачем оскаржені не були.

Судом також враховується, що зі змісту акту перевірки від 29.07.2021 вбачається, що останній підписаний зі сторони відповідача без будь-яких зауважень або заперечень.

При цьому, судом враховано, що розмір нарахованих позивачем збитків відповідачем не спростовано та не заперечено.

Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про відшкодування ним шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених Державі Україна у розмірі 101250,0 грн.

За результатами дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про доведеність законність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог, а отже задоволенню їх в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (Миколаївська обл., Вознесенський р-н, м.Южноукраїнськ, вул.Європейська, буд.48; ідент.код 33850880) на користь держави Україна (р/р UA098999980333129331000014476 фонду охорони навколишнього природного середовища Южноукраїнської міської ТГ, отримувач: Миколаїв.ГУК/тгмЮжноукраїнськ/24062100; код ЄДРПОУ 37992030 казначейство України (ел.адм.подат.): код класифікації доходів бюджету 24062100, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності) шкоду заподіяну навколишньому природному середовищу у вигляді збитків у розмірі 101250,0 грн.

3. Стягнути з Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (Миколаївська обл., Вознесенський р-н, м.Южноукраїнськ, вул.Європейська, буд.48; ідент.код 33850880) на користь Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) (м.Одеса, вул.Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, буд.22; ідент.код 43879780, р/р UA 438201720343110001000115709, банк ДСУ м.Київ) 2684,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено та підписано 08.02.2024.

Суддя М.В.Мавродієва