Ухвала

від 05.02.2024 по справі 916/91/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"05" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/91/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Ігнатишеної А.О.,

за участю представників сторін:

позивача: Конова Л.М. - ордер ВН №1183308 від 20.10.2022,

відповідача: Панчина О.В - згідно Витягу з ЄДРЮО та ФОП,

слухач: ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1 від 22.08.1997,

дослідивши матеріали справи №916/91/23 за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Об`єднання садоводів масиву "ХРИСТИНІВСЬКИЙ" (67471, Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Хоминка) про відновлення в членстві об`єднання садоводів,

ВСТАНОВИВ:

05.01.2023 за вх.№87/23 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Об`єднання садоводів масиву "ХРИСТИНІВСЬКИЙ" про відновлення в членстві об`єднання садоводів.

Ухвалою суду від 03.01.2023 постановлено відкрити провадження у справі №916/91/23, розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання суду на 15.02.2023 о 14год.50хв.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2023 задоволено заяву ОСОБА_2 від 11.08.2023 за вх.№27452/23 про зупинення провадження у справі №916/91/23; зупинено провадження у справі №916/91/23 до набрання законної сили остаточного судового рішення у справі №916/2989/23.

04.01.2023 за вх.№436/24 до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про поновлення розгляду справи №916/91/23, у зв`язку із затвердженням ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 у справі №916/2989/23 мирової угоди, укладеної 20.11.2023 між сторонами та закриття провадження у справі №916/2989/23.

Ухвалою суду від 15.01.2024 поновлено провадження по справі №916/91/23; призначено підготовче засідання суду на "05" лютого 2024 р. о 12:00.

05.02.2024 представник ОСОБА_2 подав до суду заяву за вх.№ 4712/24 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання садоводів масиву "ХРИСТИНІВСЬКИЙ" про відновлення в членстві об`єднання садоводів, у зв`язку із відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

У судовому засіданні 05.02.2024 представник відповідача не заперечував щодо задоволення заяв позивача від 11.01.2024 за вх.№ 1255/24, від 05.02.2024 за вх.№ 4712/24 , від 05.02.2024 за вх. №4757/24 та не заперечував щодо повного закриття провадження у справі №916/91/23.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що у справі №916/2989/23 ухвалою суду від 25.12.2023 затверджено мирову угоду від 20.11.2023 щодо визнання незаконними та скасування рішень правління та загальних зборів ОСМ «Христинівський», а отже позивач вбачає підстави відсутності предмету спору у даній справі, суд вважає за можливе закрити провадження у справі №916/91/23 за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання садоводів масиву "ХРИСТИНІВСЬКИЙ" про відновлення в членстві об`єднання садоводів.

За клопотанням за вх. №4757/24 від 05.02.2024 позивач також просив повернути йому сплачений судовий збір у розмірі 2481,00грн за подання позовної заяви від 05.01.2023 за вх.№87/23.

Положення ч.4 ст.231 ГПК України визначають, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За приписами ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

При цьому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та між сторонами було врегульовано спір після звернення позивача до суду із заявленим позовом, у зв`язку з чим предмет спору припинив існування, провадження у справі підлягає закриттю, тому, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у сумі 2481,00грн, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

11.01.2024 за вх.№ 1255/24 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат. Так, в обґрунтування підставності заяви від 11.01.2024 за вх.№ 1255/24 позивач посилається на те, що у позовній заяві від 05.01.2023 за вх.№87/23 останнім було заявлено вимогу про очікування понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00грн, які просить стягнути з відповідача. Позивачем було подано до матеріалів справи договір №36 від 20.10.2022 про надання правової допомоги, згідно якого правова допомога ОСОБА_2 надається адвокатом Коновою Л.М., розрахунки суми гонорару у твердій фіксованій формі, акт виконаних робіт від 03.01.2024, квитанція №16 від 20.10.2022 про сплату 6000,00грн.

З цього приводу суд зазначає, що розмір витрат на послуги адвоката має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, на підтвердження викладеного розміру наданих адвокатських послуг позивач подав до справи: договір №36 від 20.10.2022 про надання правової допомоги, згідно якого правова допомога ОСОБА_2 надається адвокатом Коновою Л.М., розрахунки суми гонорару у твердій фіксованій формі, акт виконаних робіт від 03.01.2024, квитанція №16 від 20.10.2022 про сплату 6000,00грн.

Відповідно до п.п. 1.1., 4.2. договору від 10.07.2023 про надання правової допомоги адвокат клієнт (Ригованов А.М.) доручає, а адвокат (Конова Л.М.) бере на себе зобов?язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

03.01.2022 адвокат Конова Л.М. та Ригованов А.М. склали акт прийому-передачі наданих послуг правової допомоги до договору, згідно якого виконавцем (адвокат Конова Л.М.) для замовника ( ОСОБА_2 ) виконані наступні ?послуги: зібрано докази на обґрунтування позовних вимог, складено позовну заяву разом із додатками; ??подано позовну заяву до господарського суду Одеської області; ??подано відповідь на відзив, заперечення та пояснення, клопотання та інші процесуальні документи; прийнято участь в судових засіданнях господарського суду Одеської області та отримання оригіналу рішення господарського суду Одеської області по справі №916/91/23. Загальна сума винагороди (гонорару) адвокату Коновій Л.М. за договором №36 від 20.10.2022 по справі №916/91/23 становить 6000,00грн.

Розрахунком суми гонорару у твердій фіксованій сумі за правову допомогу, яка була надана ОСОБА_2 у справі №916/91/23 адвокатом Коновою Л.М. згідно договору №36 від 20.10.2022 визначено наступне: надання правової інформації, консультації і роз`яснення склало 500,00грн; складання позовної заяви, заяв, клопотань, відповіді на відзив, заперечень, пояснень, інших процесуальних документів, пов`язаних з рухом справи незалежно від їх кількості та витраченого адвокатом часу склало 2000,00грн; участь в судових засіданнях господарського суду склала 3500,00грн.

З урахуванням викладеного, суд оцінює підготовку та складання процесуальних документів, участі адвоката у судових засіданнях у розмірі 6000,00грн. Отже, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, ціни позову, тривалості розгляду справи, підлягають задоволенню у розмірі 6000 (шість тисяч) грн, які можуть вважатись розумними і співмірними по даній справі.

Керуючись ст.ст., 129, 130, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст. 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити клопотання ОСОБА_2 від 05.02.2024 за вх.№ 4712/24 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання садоводів масиву "ХРИСТИНІВСЬКИЙ" про відновлення в членстві об`єднання садоводів та клопотання від 05.02.2024 за вх. №4757/24 про повернення сплаченого судового збору, клопотання від 11.01.2024 за вх.№ 1255/24 про розподіл судових витрат.

2. Закрити провадження у справі №916/91/23 за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Об`єднання садоводів масиву "ХРИСТИНІВСЬКИЙ" (67471, Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Хоминка) про відновлення в членстві об`єднання садоводів.

3. Стягнути з Об`єднання садоводів масиву "ХРИСТИНІВСЬКИЙ" (67471, Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Хоминка, код ЄДРПОУ 20995918) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП ) 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн судового збору, 6000 (шість тисяч) витрат на правничу допомогу.

4. Роз`яснити сторонам по справі, що відповідно до ч.3 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

5. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 05.02.2024 та згідно ч.5 ст.231, п.13 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.

6. Повну ухвалу складено 09.02.2024.

Суддя І.А. Малярчук