Рішення

від 14.02.2024 по справі 916/3543/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3543/23Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС"

до відповідача-1 - Фермерського господарства "КОЛОС-2021"

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ"

про визнання недійсними договорів та зобов`язання звільнити та повернути приміщення

за участю представників

від позивача - Коломійчук А., Каназірський Ю.

від відповідача-1- Горюхін Р.,

від відповідача-2 не прибув

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" до відповідача-1 - Фермерського господарства "КОЛОС-2021", відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ", яким просить:

- визнати недійсним договір оренди від 31.12.2021, укладений між ТОВ "КОЛОС" та ФГ "КОЛОС-2021",

- визнати недійсним договір суборенди від 01.06.2022, укладений між ФГ "КОЛОС-2021", та ТОВ "ФЛОРА-ЮЖНИЙ",

- зобов`язати ФГ "КОЛОС-2021" звільнити та повернути ТОВ "КОЛОС" нежитлові будівлі за адресою: м. Теплодар Одеської області Промзона 91

Ухвалою від 17.08.2023 позов залишено без руху. Позивач отримав ухвалу 18.08.2023 відповідно до довідки про доставку електронного документу.

25.08.2023 у встановлений строк, позивач надав суду докази усунення недоліків.

Ухвалою від 28.08.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 04.10.2023.

Відповідач-1 отримав ухвалу відповідно до поштового повідомлення 12.09.2023.

02.10.2023 від відповідача-1 надійшов відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні позову. Відзив був надісланий поштою 28.09.2023. Суд прийняв до розгляду зазначений відзив в засіданні 25.10.2023.

Ухвалою від 04.10.2023 розгляд справи відкладено на 25.10.2023.

16.10.2023 позивач надав відповідь на відзив відповідача-1.

Ухвала про відкриття провадження, надіслана на зареєстровану адресу відповідача повернулась до суду без вручення. Представник відповідача-2 - Боднар М. просив в засіданні 25.10.2023 направляти всю кореспонденцію до його електронного кабінету.

В засіданні 25.10.2023 судом протокольно оголошено перерву до 15.11.2023 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

25.10.2023 від відповідача-1 надійшли заперечення

Представник відповідача-2 адвокат Боднар М. подав 12.11.2023 через підсистему Електронний суд відзив на позов, яким просить визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву, посилаючись на те, що він тільки 09.11.2023 ознайомився з матеріалами справи (що підтверджується відміткою на його заяві) та відмовити в задоволенні позову

В засіданні 15.11.2023 судом оголошено перерву до 22.11.2023.

21.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2 та письмові пояснення.

Засідання 22.11.2023 не відбулось через повідомлення про замінування будівлі суду, через що суд ухвалою від 22.11.2023 призначив підготовче засідання на 29.11.2023.

24.11.2023 через підсистему Електронний суд надійшли до суду:

- клопотання відповідача-1 про витребування у позивача належним чином засвідчених копій всіх господарських договорів, укладених товариством з 01.01.2016 по 02.02.2022 та поновити строк для подання такого клопотання,

- від відповідача-1 надійшли письмові пояснення, у яких просить відмовити в задоволенні позову,

- від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів та поновити строк для заявлення такого клопотання, оскільки такі докази були отримані ним лише 23.11.2023 від відповідача-1.

В засіданні 29.11.2023 суд прийняв до розгляду відзив відповідача-2.

Крім того, суд в засіданні 29.11.2023 задовольнив клопотання відповідача-2 про долучення доказів та поновлення строку для заявлення такого клопотання.

Суд відмовив 29.11.2023 в задоволенні клопотання відповідача-2 про витребування доказів, оскільки відповідач-2 не надав доказів того, що він самостійно намагався відповідно до вимог ст. 81 ГПК України отримати дані докази.

29.11.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 10.01.2024

10.01.2024 суд задовольнив клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи та відклав розгляд справи по суті на 31.01.2024.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 31.01.2024 судом оголошено перерву до 14.02.2024, після чого розгляд справи було продовжено.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що директор ТОВ «Колос» ОСОБА_1 був одночасно керівником ТОВ «Колос» та ФГ «Колос-2021». ОСОБА_1 як керівник ТОВ «Колос» 31.12.2021 уклав договір оренди нежитлових будівель площею більше 4000 кв.м. з ТОВ «Флора -Южний»; 01.06.2022 ТОВ «Флора-Южний» передало вищевказані нежитлові приміщення в суборенду ТОВ «Колос-2021», в якому єдиними власниками є ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 . Позивач звертає увагу суду, що фактично нерухоме майно весь час використовувалось ОСОБА_1 як керівником фермерського господарства «Колос-2021», представники ТОВ «Флора-Южний» на об`єктах оренди були відсутні. Вищевикладені обставини, на думку позивача, підтверджують те, що ОСОБА_1 як директор ТОВ «Колос» діяв недобросовісно , укладення договорів оренди і подальшої суборенди відбулося з конфліктом інтересів з боку директора ТОВ «Колос» ОСОБА_1 , відповідні угоди були укладені ОСОБА_1 у власних інтересах, з порушенням приписів ст.232, 238 Цивільного кодексу України, ст.39, 40, 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», дії колишнього керівника ТОВ «Колос» ОСОБА_1 є недобросовісними та такими, що вчинені шляхом зловживання повноваженнями, з порушенням норм чинного законодавства та Статуту, що є підставою для визнання вищевказаних угод недійсними та повернення орендованого майна позивачу.

Відповідач-1 проти позову заперечує, у відзиві зазначає, що ОСОБА_1 було звільнено не 07.02.2022 як зазначив позивач, а 01.02.2022 згідно Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Колос», жодних претензій щодо його діяльності на посаді директора під час припинення виконання ним цих обов`язків, відсутності яких-небудь документів та інших можливих недоліків від жодної особи не надходило. Договір оренди від 31.12.2021 року був вигідним для ТОВ «Колос», оскільки впродовж дуже тривалого проміжку часу, що становить близько 7 років вказаний об`єкт оренди взагалі не використовувався позивачем для здійснення господарської діяльності, відповідні потужності пустували та для підприємства утримання вказаних приміщень було з від`ємним господарським ефектом. Звертає увагу суду, що п.6.3. Статуту не встановлює обов`язку директора на отримання згоди учасників ТОВ «Колос» на укладення кожного окремого договору. Загальні збори учасників ТОВ «Колос» не наділені повноваженнями на укладання договорів оренди майна та на погодження вказаних договорів та угод. Стверджує про відсутність умислу ОСОБА_1 на нанесення шкоди товариству при укладенні договору оренди від 31.12.2021 та про відсутність зловмисної згоди ОСОБА_1 з іншими особами.

Відповідач-2 проти позову заперечує, у відзиві зазначив, що у зв`язку з початком повномасштабної агресії рф 24.02.2022 року та веденням активних бойових дій на півночі, сході та півдні країни, плани ТОВ «ФлораЮжний» на початок виробництва, яке планувалось розпочати, були повністю зруйновані. За таких обставин об`єкти оренди згідно з договором № 31/12/2021-1 від 31.12.2021 року з 24.02.2022 року пустували, ТОВ «Флора-Южний» на них жодної діяльності не провадило. Наприкінці травня 2022 року до ТОВ «Флора-Южний» звернувся голова ФГ «Колос-2021» Разумов В.В. щодо можливості здачі вказаного вище об`єкту в суборенду. Обговоривши питання можливих взаємовідносин, сторони дійшли згоди про укладення договору суборенди на 1 рік з його автоматичною пролонгацією на такий самий період на таких самих умовах за відсутності заперечень проти цього з боку будь-якої зі сторін. Плату за договором суборенди вирішили встановити в розмірі 55 000,00 грн., для того щоб покрити витрати за договором оренди цього об`єкту та ТОВ «Флора-Южний» отримало прибуток по цим операціям, що в умовах ведення активних бойових дій було дуже доречним. На теперішній час ФГ «Колос-2021» за перший рік суборенди плату не внесло, тобто за договором рахується заборгованість в сумі 50 000,00 грн., яку ФГ «Колос-2021» зобов`язалось погасити в найближчий час при відновленні повноцінної реалізації сільськогосподарської продукції. ТОВ «Флора-Южний» звертає увагу господарського суду Одеської області на те, що при укладенні договору оренди № 31/12/2021-1 від 31.12.2021 року, товариство планувало використовувати об`єкт оренди для організації власного промислового виробництва картону та картонної тари, проте через початок війни вказані плани не втілились. Передача вказаного майна в суборенду ФГ «Колос-2021» відбулось в червні 2022 року через неможливість ТОВ «Флора-Южний» самостійно використовувати об`єкт оренди в господарській діяльності через початок війни. Жодних попередніх домовленостей з ОСОБА_1 щодо отримання об`єкту в оренду та подальшу передачу йому вказаного об`єкту в суборенду вже на іншому підприємстві, як стверджує позивач, не було. З цього аспекту хочемо звернути увагу суду на той факт, що початок війни зумовив настання форс-мажорних обставин, через які ТОВ «Флора-Южний» не змогло самостійно використовувати об`єкт оренди самостійно. На сайті Торгово-промислової палати України 28.02.2022 року розміщено загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідач-2 звертає увагу суду на той факт, що орендна плата ТОВ «ФлораЮжний» за договором оренди № 31/12/2021-1 від 31.12.2021 року ТОВ «Колос» не перераховувалась, оскільки у відповідності до р. 3.3 цього договору, орендна плата перераховується Орендодавцю не пізніше 20 календарних днів, що настають за закінченням календарного року на підставі рахунків Орендодавця і відповідних Актів наданих послуг та Податкових накладних, що надаються Орендарю до 15 числа цього ж місяця. В разі затримки передачі означених документів строки оплати коригуються на ту кількість банківських днів, протягом яких відбулася затримка. На теперішній час жодних рахунків та актів наданих послуг ТОВ «Флора-Южний» від ТОВ «Колос» не отримувало, підстава для сплати орендної плати на теперішній час відсутня.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників, які прибули в судове засіданні, суд

в с т а н о в и в:

31.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос» (орендодавець) в особі директора Разумова В.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Флора Южний» (орендар) було укладено Договір оренди №31/12/2021-1 (далі договір оренди), за умовами якого орендодавець передав в оренду наступне майно:

- нежитлову будівлю виробничого корпусу №2 загальною площею 956,8 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, м.Теплодар, Промзона 91, що належить орендодавцю на підставі договору купівлі-пролажу від 03.12.2008 ВКМ №892973, реєстраційний номер об`єкта 16772911;

- нежитлову будівлю виробничого корпусу №1 загальною площею 1031,5 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, м.Теплодар, Промзона 91, що належить орендодавцю на підставі договору купівлі-пролажу від 03.12.2008 ВКМ №892970, реєстраційний номер об`єкта 16772706;

- нежитлову будівлю службово-побутового корпусу загальною площею 502,5 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, м.Теплодар, Промзона 91, що належить орендодавцю на підставі договору купівлі-пролажу від 03.12.2008 ВКМ №892977, реєстраційний номер об`єкта 16772578;

- нежитлову будівлю складу навісного загальною площею 1510,8 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, м.Теплодар, Промзона 91, що належить орендодавцю на підставі договору купівлі-пролажу від 03.12.2008 ВКМ №892975, реєстраційний номер об`єкта 16772813.

Орендна плата відповідно до п.3.1. становить 50000,00 грн. з ПДВ за один рік оренди всього майна.

Строк дії договору до 30.11.2024 включно.

Матеріалами справи підтверджується, що орендодавець передав, а орендар прийняв орендоване майно 31.12.2021 за Актом приймання-передачі (а.с.16).

01.06.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Флора Южний» (орендар, відповідач-2) та Фермерським господарством «Колос-2021» в особі голови Разумова В.В. (суборендар, відповідач-1) було укладено Договір суборенди №01/06/2022 (далі договір суборенди), за умовами якого в суборенду було передано майно:

- нежитлову будівлю виробничого корпусу №2 загальною площею 956,8 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, м.Теплодар, Промзона 91, що належить орендодавцю на підставі договору купівлі-пролажу від 03.12.2008 ВКМ №892973, реєстраційний номер об`єкта 16772911;

- нежитлову будівлю виробничого корпусу №1 загальною площею 1031,5 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, м.Теплодар, Промзона 91, що належить орендодавцю на підставі договору купівлі-пролажу від 03.12.2008 ВКМ №892970, реєстраційний номер об`єкта 16772706;

- нежитлову будівлю службово-побутового корпусу загальною площею 502,5 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, м.Теплодар, Промзона 91, що належить орендодавцю на підставі договору купівлі-пролажу від 03.12.2008 ВКМ №892977, реєстраційний номер об`єкта 16772578;

- нежитлову будівлю складу навісного загальною площею 1510,8 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, м.Теплодар, Промзона 91, що належить орендодавцю на підставі договору купівлі-пролажу від 03.12.2008 ВКМ №892975, реєстраційний номер об`єкта 16772813.

Відповідно до п.3.1. договору суборенди плата за договором складає 55000,00 грн. з ПДВ за весь строк суборенди всього майна. Договір суборенди набуває чинності з 01.06.2022 р. та діє до 01.06.2023 включно. У випадку, якщо на момент закінчення цього договору сторони не заявили про його розірвання, він автоматично продовжується на той же термін на тих же умовах.

За твердженнями позивача, Договір оренди є недійсним, оскільки Договір оренди вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною; в Договорі оренди відсутні такі істотні умови як індексація орендної плати, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна. Фактично нерухоме майно весь час використовувалось Разумовим В.В. як керівником фермерського господарства «Колос-2021». Позивач наголошує, що укладання договорів оренди і подальшої суборенди відбулось з конфліктом інтересів з боку директора ТОВ «Колос» Разумова В.В., оскільки відповідні угоди були укладені ОСОБА_1 у власних інтересах, з порушенням приписів цивільного законодавства та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», дії колишнього керівника ТОВ Колос» - ОСОБА_1 є недобросовісними та такими, що вчинені шляхом зловживання повноваженнями, передбаченими статутом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, які прибули в судове засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи із наступного.

Ч.1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, в силу ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов`язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Частина третя статті 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі ст.232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №357/6663/16-ц про визнання договору купівлі-продажу недійсним зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;

3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

У постанові від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в частині застосування ст.232 ЦК України зазначила, що зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Подібні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/14138/18.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №522/15095/15-ц про визнання правочину недійсним, зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності міститься висновок, що тлумачення статті 232 ЦК України свідчить, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання.

Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

Також у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 911/3448/20, у якій міститься посилання на висновок Верховного Суд, наведений у постанові від 07.08.2019 у справі №753/7290/17 визначено, що за змістом ст. 232 ЦК України необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Отже, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.

Критерій "зловмисності" не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Одним із доводів позивача у позові є те, що оскаржуваний правочин укладений всупереч положенням п.6.3., 8.11.7, 8.12.2 Статуту ТОВ "Колос" та за наявності конфлікту інтересів. За відсутносаті відповідного рішення загальних зборів учасників ТОВ «Колос» ОСОБА_1 уклав на вкрай невигідних умовах договір оренди з ТОВ «Флора-Южний» з метою подальшого отримання у володіння вказаного майна на підставі договору суборенди.

Згідно з частинами першою та другою статті 89 ГК України (у редакції станом на момент укладення оспорюваних договорів) управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За приписами статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

Отже, за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.

Відповідно до п.6.3. Статуту Товариство для здійснення основних статутних завдань купує, відчужує, продає, дарує юридичним і фізичним особам, а також бере і здає в оренду, дає безкоштовно в тимчасове користування, списує з балансу рухоме і нерухоме майно товариства за згодою учасників.

За приписами п.8.1. Статуту ТОВ «Колос» управління товариством здійснюється на основі права учасників на господарське використання свого майна. Органами управління є загальні збори учасників та директор.

Пунктом 8.5. Статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників належать: визначення основних напрямів діяльності товариства; внесення змін до Статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; зміна розміру статутного капіталу товариства; затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; перерозподіл часток між учасниками товариства; обрання директора товариства, встановлення винагороди директору товариства; визначення форм контролю на нагляду за діяльністю директора товариства; створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; прийняття рішення про придбання товариством частки учасника; затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів; прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства; прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників. Відповідно до п.8.11.1 Статуту ТОВ "Колос" директор товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції директора товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (п.8.11.2). Директор розпоряджається майном товариства, крім випадків, віднесених до компетенції загальних зборів учасників, укладає договори, в тому числі і трудові, видає доручення, відкриває в банках поточні та інші рахунки, користується правом розпорядження коштами, видає накази і дає вказівки, обов`язкові для всіх робітників товариства (п.8.11.6). Директор товариства повинен діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства (п.8.11.7). Конфліктом інтересів є конфлікт між обов`язком посадової особи діяти добросовсно і розумно в інтересах товариства в цілому та приватними інтересами посадової особи або її афілійованих осіб (п.8.12.2).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що в діях ОСОБА_1 як директора ТОВ «Колос» під час укладення договору оренди від 31.12.2021р. відсутнє порушення Статуту ТОВ "Колос".

В позові Позивач зазначає, що 07.02.2022 ОСОБА_1 за власним бажанням був звільнений з посади директора ТОВ «Колос». У відзиві Відповідач-1 зазначає, що ОСОБА_1 було звільнено з 01.02.2022 р. Суд звертає увагу, що відповідних доказів на підтвердження вищевикладеного сторони до матеріалів справи не надали. Також Позивачем не підтверджено відповідними доказами твердження, що ОСОБА_1 одночасно був керівником ТОВ «Колос» та ФГ «Колос-2021».

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з ч. 3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що поведінка учасників правовідносин має відповідати іншим засадам цивільного законодавства таким, як справедливість, добросовісність, розумність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц ).

Згідно з ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши надані учасниками справи докази, з огляду на принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства, за змістом матеріальної норми ст.232 ЦК України та на підставі встановлених обставин (фактів), суд вважає недоведеними обставини вчинення правочину ОСОБА_1 внаслідок зловживання повноваженнями, порушенням чинного законодавства та Статуту. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 уклав на вкрай невигідних умовах договір оренди з ТОВ «Флора-Южний».

Суд звертає увагу, що відповідно до наведених вище норм процесуального законодавства обов`язок доведення відповідних обставин, які є підставами позовних вимог, покладений саме на позивача.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин наявності умислу ОСОБА_1 , який би усвідомлював факт вчинення правочину всупереч інтересам ТОВ «Колос», передбачав настання невигідних для останнього наслідків та бажав чи свідомо допускав їх настання, як і не підтверджено наявності самої домовленості з представником відповідача-2. Обставини того, що директор ТОВ "Колос" Разумов В.В. діяв не в інтересах позивача, недобросовісно і нерозумно та з перевищенням своїх повноважень доказово не підтверджені. Відсутні докази, що орендна плата була визначена меншою від ринкової вартості оренди за 1 кв.м., що мало б наслідки у вигляді значного недоотримання прибутку. Тобто, позивачем не доведено, що договір оренди, вчинений від імені позивача його представником - директором ТОВ «Колос» Разумовим В.В., суперечить інтересам довірителя, оскільки є економічно невигідним для позивача.

Оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди, враховуючи, що вимоги про визнання недійсним Договору суборенди від 01.06.2022 , укладеного між ТОВ «Флора-Южний» та Фермерським господарством «Колос-2021», а також вимога про зобов`язання Відповідача-2 повернути майно із суборенди, - є похідними від визнання недійсним договору оренди, - суд відмовляє в їх задоволенні.

Господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не впливають на висновки суду щодо розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 лютого 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова