Рішення

від 12.06.2024 по справі 916/3543/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3543/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні заяву Фермерського господарства "КОЛОС-2021" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС"

до відповідача-1 - Фермерського господарства "КОЛОС-2021"

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ"

про визнання недійсними договорів та зобов`язання звільнити та повернути приміщення

представники сторін не прибули

встановив:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" до відповідача-1 - Фермерського господарства "КОЛОС-2021", відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ", яким просить:

- визнати недійсним договір оренди від 31.12.2021, укладений між ТОВ "КОЛОС" та ФГ "КОЛОС-2021",

- визнати недійсним договір суборенди від 01.06.2022, укладений між ФГ "КОЛОС-2021", та ТОВ "ФЛОРА-ЮЖНИЙ",

- зобов`язати ФГ "КОЛОС-2021" звільнити та повернути ТОВ "КОЛОС" нежитлові будівлі за адресою: м. Теплодар Одеської області Промзона 91

У відзиві відповідач-1 зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 30000грн.

Рішенням від 14.02.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено. В засіданні 14.02.2024 представник відповідача-1 - Фермерське господарство "КОЛОС-2021" сказав, що докази на правничу допомогу будуть подані у встановлений строк, що підтверджується протоколом засідання.

19.02.2024, у встановлений строк, відповідач-1 - Фермерське господарство "КОЛОС-2021" подало до суду заяву про стягнення з позивача 30000грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 20.02.2024 суд призначив розгляд заяви в засіданні 13.03.2024.

11.03.2024 заявник подав заяву про розгляд справи без його участі.

11.03.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 про витребування матеріалів справи у зв`язку надходженням апеляційної скарги на рішення у справі.

Ухвалою від 11.03.2024 суд зупинив розгляд заяви до повернення матеріалів справи з апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 прийнято відмову від апеляційної скарги та закрито апеляційне провадження, справу повернуто до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою від 03.06.2024 поновлено провадження, призначено розгляд заяви на 12.06.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" (позивач) подало 05.06.2024 клопотання, яким просить покласти витрати на правничу допомогу на ФГ Колос-2021, а якщо суд не вбачатиме для цього підстав, то просить зменшити розмір витрат до 1000грн. Він посилається на те, що детальний опис робіт (надання послуг) не відповідає умовам договору про надання правничої допомоги, оскільки в п. 4.1 передбачено, що за участь в розгляді справи відповідач-1 має сплатити адвокату (Рупець Н.О.) премію 10000грн. Однак позивач зазначає, що адвокат Рупець Н.О. участі в розгляді справи не брала, а в засіданнях був штатний працівник, спеціаліст в сфері права Горюхін Р.В.

До того ж, позивач вважає, що відповідачем-1 не обгрунтовано необхідності залучення іншого спеціаліста у галузі права, оскільки представництво здійснювалось штатним працівником, спеціалістом в сфері права Горюхіним Р.В.

Крім того, позивач вважає 10000грн витрат на правничу допомогу гонораром успіху і тому посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові № 906/462/22 від 17.01.2024, вважає, що суд повинен встановити, а чи потрібен був гонорар успіху у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Також позивач посилається на те, що дана справа не є складною, і до того ж 15.04.2024 ТОВ Колос та ТОВ ФЛОРА-ЮЖНИЙ уклали угоду про дострокове розірвання договору оренди № 31/12/2021-1 від 31.12.2021, після чого ТОВ Колос відмовилось від апеляційної скарги.

Фермерське господарство "КОЛОС-2021" подало 12.06.2024 до суду клопотання, яким просить розглянути його заяву без участі його представників. Крім того, він просить залучити до матеріалів справи докази сплати ним адвокату Рупець Н.О. 30000грн видатковий касовий ордер від 29.02.2024, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 29.02.2024 та звіт про використання коштів/електронних грошей, а також просить поновити строк для їх подання, оскільки сплата коштів відбулась вже після подання заяви про відшкодування судових витрат.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд поновлює Фермерському господарству "КОЛОС-2021" строк для подання доказів і залучає їх до матеріалів справи.

Представники сторін, які належним чином повідомлені про розгляд заяви, в засідання не прибули, що не перешкоджає розгляду заяви відповідно до ст. 244 ГПК України.

Згідно з ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву відповідача-1 про витрати на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У відзиві відповідач-1 зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу становить 30000грн.

Відповідачем-1 надано суду докази сплати адвокату Рупець Н.О. 30000грн готівкою 29.02.2024 за договором від 13.09.2023 № 13/09/2023.

Також відповідачем-1 подано, разом з заявою про витрати, копію договору № 13/09/2023 про надання правової допомоги від 13.09.2023, укладеного між адвокатом Рупець Н.О. (сторона 1) та ФГ Колос-2021 (сторона-2), за умовами якого адвокат приймає на себе повноваження та зобов`язання надавати клієнту професійну правову (правничу допомогу в обсязі та на умовах, встановлених цим договором. Здійснення стороною-1 повноважень та виконання обов`язків за договором реалізується адвокатом (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.2 договору, з метою реалізації п. 2.1 договору адвокат представляє інтереси клієнта у правовідносинах з третіми особами, складає необхідні документи правового характеру та подає їх відповідним особам, надає необхідні консультації.

Згідно з п. 2.3 конкретний обсяг виконання доручення (обсяг робіт і послуг) визначається адвокатом на основі звернень клієнта, під якими сторони також розуміють факт направлення клієнтом на адресу адвоката відповідних запитів, прохань, повідомлень та документів. В окремих випадках обсяг виконання доручення може визначатись адвокатом самостійно, виходячи з необхідності захисту прав та законних інтересів клієнта та для досягнення мети договору. Адвокат надає правову допомогу виконує роботи та надає послуги в межах 10 годин на тиждень. У разі збільшення обсягу робіт та послуг, сторонами вносяться відповідні зміни до договору та узгоджується новий розмір гонорару.

У п. 4.1 договору сторони передбачили, що розмір оплати за надання правової (правничої) допомоги складає 20000грн за участь в розгляді справи в суді першої інстанції. У випадку позитивного вирішення справи в суді першої інстанції клієнт сплачує адвокату премію в розмірі 10000грн.

Згідно з п. 4.2, 4.3 договору, суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правової допомоги та підлягають сплаті у строки, передбачені договором. Акти складаються та надаються клієнту протягом 3 робочих днів з дати ухвалення судом рішення.

До матеріалів справи відповідачем-1 надано копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю Рупець Н.О.

16.02.2024 між адвокатом Рупець Н.О. та ФГ Колос-2021 підписано акт приймання-передачі, в якому зазначено, що адвокат з 13.09.2023 по 14.02.2024 надав клієнту юридичні послуги відповідно до договору від 13.09.2023 № 13/09/2023, зокрема були надані такі послуги у справі № 916/3543/23 на суму 30000грн:

- аналіз позовної заяви та доданих до неї документів, отримання від клієнта інформації та копій документів - 3 години - 3000грн,

- підготовка відзиву - 5 годин - 5000грн,

- оцінка заперечень ТОВ Колос від 13.10.2023 - 2 години -2000грн,

- підготовка заперечень від 23.10.2023 - 3 години - 3000грн,

- оцінка письмових пояснень ТОВ Колос від 20.11.2023 - 1000грн - 1 година,

- підготовка письмових пояснень від 24.11.2023 - 3000грн- 3 години,

-консультування працівників ФГ Колос-2021 перед судовими засіданнями 25.10.2023, 15.11.2023, 29.11.2023, 10.01.2024, 31.01.2024, 14.02.2024 (відповідно до протоколів цих засідань в них брали участь представники відповідача-1) - 500грн за консультацію, всього 3000грн,

-премія за позитивне вирішення справи - 10000грн.

Суд зауважує, що така послуга адвоката як аналіз позовної заяви та доданих до неї документів, отримання від клієнта інформації та копій документів охоплюється одночасно з послугою підготовка відзиву, вартість якої становить 5000грн.

Так само, суд зазначає, що оцінка заперечень ТОВ Колос від 13.10.2023 та оцінка письмових пояснень від 20.11.2023 не належить до видів правової допомоги, передбаченої Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а охоплюється одночасно з послугою "підготовка заперечень" - 3000грн.

Щодо послуги "підготовка письмових пояснень від 24.11.2023" то це не є обов`язковим для відповідача-1, тобто такі витрати не мають характеру необхідних, оскільки відповідно до ГПК України передбачено подання відповідачем відзиву на позов та заперечень (ст. 165, 167).

Щодо вимоги відповідача-1 про стягнення з позивача 10000 грн премії за позитивне вирішення справи, що по суті є гонораром успіху, то суд в враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно якої з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді касаційної інстанції та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Отже, суд зазначає, що розмір заявленої до стягнення суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами відповідного результату.

Суд вважає, що заява позивача щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 10000 грн. не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою в суді, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем-1 доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11000грн (5000грн підготовка відзиву, 3000 грн підготовка заперечень, 3000грн надання консультацій працівникам відповідача-1 (оскільки такий вид правової допомоги, як консультації, передбачені Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

У постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

В постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ГПК України не вимагається фактичної сплати стороною послуг адвоката (п. 1) ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Щодо клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.

Позивач посилається на те, що він відмовився від апеляційної скарги, через те, що сторони розірвали договір оренди, то суд не приймає їх до уваги, оскільки це не стосується витрат, які були понесені відповідачем-1 під час розгляду справи в першій інстанції.

Щодо посилань позивача на те, що акт приймання-передачі послуг не відповідає умовам п 4.1 договору, оскільки адвокат мала би отримати оплату за участь в розгляді справи, але вона не брала участі в засіданнях, то суд зауважує, що адвокат може брати участь в розгляді справи не лише шляхом присутності в засіданнях суду, але і шляхом складання клопотань, заяв, надання консультацій. Щодо того, що необгрунтовано необхідності залучення додаткового спеціаліста- адвоката відповідачем-1, оскільки в засіданнях були присутні його керівник та штатний працівник Горюхін, то це є правом сторони визначати що в засіданнях брали участь його працівники, а іншу правову допомогу надавала адвокат. До того ж, відповідач-1 не просить стягнути витрати за участь в засіданнях.

Крім того, щодо клопотання позивача про зменшення розміру витрат до 1000грн, то суд відхиляє оскільки праця адвоката повинна бути оплачуваною і зменшення розміру витрат адвоката не може мати характеру практично повного звільнення від сплати таких витрат.

З огляду на викладене, суд відхиляє клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Також, суд відхиляє клопотання позивача про покладення судових витрат повністю на відповідача-1 - ФГ «Колос-2021» незалежно від результатів розгляду справи (в задоволенні позову відмовлено), враховуючи пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін,

З огляду на викладене, оскільки в задоволенні позову відмовлено, то за загальним правилом доведені витрати відповідача-1 на правничу допомогу в сумі 11000грн покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Заяву Фермерського господарства "КОЛОС-2021" про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 30000грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" (код 24775415, с. Градениці Одеського району Одеської області вул. Центральна 87) на користь Фермерського господарства "КОЛОС-2021" (код 43734072, с. Градениці Одеського району Одеської області вул. Центральна 87) 11000грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи №916/3543/23 в Господарському суді Одеської області.

3.В решті заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 12.06.2024.

Суддя В.В. Литвинова