Постанова

від 06.02.2024 по справі 918/88/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 918/88/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

відповідача - Руденко П. І.,

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Мушкеєв В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Тетрамед"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 (судді: Крейбух О. Г. - головуючий, Саврій В. А., Юрчук М. І.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.05.2023 (суддя Войтюк В. Р.)

у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Тетрамед"

до Комунального підприємства "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" Рівненської обласної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватного підприємства "Аптека"

про визнання незаконним рішення та визнання договору укладеним

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватного підприємства "Аптека"

про визнання переважного права на укладення договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "Тетрамед" (далі - ТОВ-фірма "Тетрамед") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" Рівненської обласної ради (далі - КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка"/Лікарня) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства "Аптека" (далі - ПП "Аптека") про:

- визнання незаконним та скасування рішення про відміну аукціону LLE001-UA-20220105-83250 з передачі в оренду державного та комунального майна - частини нежитлової площі першого поверху будівлі головного корпусу площею 21,4 м2 за адресою: м. Рівне, вул. Київська 78-Г (далі - спірне майно), оформленого протоколом конкурсної комісії з оренди комунального майна КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" від 02.02.2022;

- визнання укладеним з дня набрання законної сили рішенням договору оренди спірного майна у редакції, викладеній позивачем у позовній заяві.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 284, 285 Господарського кодексу України, статтю 13, частину 10 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обґрунтовані тим, що оспорюване рішення КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" від 02.02.2022 про відміну аукціону LLE001-UA-20220105-83250 з передачі в оренду державного та комунального майна є протиправним в силу пункту 64 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок передачі в оренду державного та комунального майна) та порушує права позивача як переможця аукціону щодо укладення договору оренди.

1.3. КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що скасування аукціону було виправленням випадкової помилки, вчиненої під час його організації, у зв`язку із порушенням переважного права попереднього орендаря - ПП "Аптека".

Крім того відповідач зазначав, що переможець аукціону № LLE001-UA- 20210105-83250 з передачі в оренду державного та комунального майна (продовження договору) не визначений, що спростовує твердження позивача, про те що його визнано переможцем аукціону.

При цьому, 04.03.2022 відбувся електронний аукціон № LLP001-UA-20220209-94474 "Аукціон з передачі в оренду державного та комунального майна (продовження договору) 1. Нерухоме майно - частина нежитлової площі першого поверху будівлі головного корпусу КП "РОКЛ ім. Ю. Семенюка" площею 21,4 м., за адресою: м. Рівне, вул. Київська 78-Г", за результатами якого переможцем визначено орендаря - ПП "Аптека", а 17.03.2022 укладено з ПП "Аптека" додаткову угоду до договору оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області від 30.04.2014 № 63, якою продовжено ПП "Аптека" строк дії договору оренди майна до 17.03.2027, який є діючим та ніким не оспорювався.

1.4. У березні 2023 ПП "Аптека" подало до суду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у якій заявник просив визнати переважне право ПП "Аптека" на укладення договору оренди за результатами аукціону LLE001-UA-202200105-83250 з передачі в оренду державного та комунального майна (продовження договору),

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.03.2023 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ПП "Аптека" для спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано їх в одне провадження.

1.5. ТОВ-фірма "Тетрамед" у відзиві на позовну заяву ПП "Аптека" заперечуючи проти її задоволення, вказувало на: відсутність у ПП "Аптека" переважного права на продовження договору у зв`язку із недоотриманням норми закону щодо порядку подання заяви про продовження договору оренди; невідповідність наданих третьою особою копій листа № 102 про продовження договору оригіналу; правомірність дій ТОВ-фірма "Тетрамед"; відсутність у ПП "Аптека" ліцензії на здійснення торгівлі лікарськими засобами, а отже, незаконність передачі йому в оренду спірного майна.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.05.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023, первісний позов ТОВ-фірма "Тетрамед" задоволено частково, а саме визнано незаконним та скасовано рішення від 02.02.2022 про відміну аукціону LLE001-UA-20220105-83250 з передачі в оренду державного та комунального майна - частини нежитлової площі першого поверху будівлі головного корпусу площею 21,4 м2 за адресою: м. Рівне, вул. Київська 78-Г, оформлене протоколом конкурсної комісії з оренди комунального майна КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка". У решті первісного позову відмовлено.

У задоволенні позову третьої особи - ПП "Аптека" відмовлено.

2.2. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ-фірма "Тетрамед" про визнання незаконним та скасування рішення від 02.02.2022 про відміну аукціону, дійшли висновку, що чинним законодавством не передбачено можливості відмінити аукціон після його проведення.

Водночас суди установили, що 04.03.2022 відбувся електронний аукціон з передачі в оренду державного та комунального майна/продовження договору, на який у складі лоту виставлено нерухоме майно - частина нежитлової площі першого поверху будівлі головного корпусу Лікарні площею 21,4 м2, за адресою: м. Рівне, вул. Київська 78-Г, за результатами якого переможцем визначено орендаря - ПП "Аптека".

17.03.2022 з ПП "Аптека" укладено додаткову угоду до договору оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області від 30.04.2014 № 63, якою продовжено строк дії договору оренди майна до 17.03.2027.

Суди, відмовляючи у задоволенні позову ТОВ-фірма "Тетрамед" про визнання укладеним договору та у позові третьої особи, яка заявляє самостійних вимог - ПП "Аптека" про визнання його переважного права на оренду спірного майна, виходили з того, що результати аукціону, проведеного 04.03.2022 та укладена за його результатами додаткова угода від 17.03.2022 не оспорені та не скасовані, є дійсними, а тому вимоги позивача та третьої особи визнані судами безпідставними.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 та рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.05.2023, ТОВ-фірма "Тетрамед" у касаційній скарзі просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні його вимог про визнання укладеним договору та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги посиланням на підстави, передбачені у пунктах 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.1.1. Так, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що оскаржувані рішення не відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Верховного суду України від 03.04.2018 у справі № 910/5798/17 щодо неврахування судами приписів частини 3 статті 181 Господарського кодексу України, статті 638, частини 1 статті 640, частин 1, 2 статті 641, частин 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України, оскільки оприлюднення орендодавцем оголошення про проведення аукціону з передачі в оренду державного та комунального майна, так само як і оприлюднення оголошення процедури закупівель, слід вважати запрошенням невизначеному колу осіб робити пропозиції укласти договір. Відповідно, направлення учасником своєї пропозиції слід вважати пропозицією укласти договір, на умовах зазначених в аукціоні. Тому, визначення переможця аукціону, свідчить про прийняття (акцепт) пропозиції переможця.

Позивач як переможець аукціону в повному обсязі виконав вимоги, передбачені Законом та Порядком, надав відповідачу весь перелік документів. Між сторонами немає спору з приводу змісту умов договору, примірник якого позивач додав до позову. Позивачем було погоджено усі умови договору, а також надано цінову пропозицію, що також свідчить про визначення сторонами усіх істотних умов договору оренди.

Скаржник з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18, вказує на те, що визнання укладеним з дня набрання законної сили рішенням договору оренди комунального майна є належним та єдиний способом захисту порушених прав та законних інтересів позивача в силу статей 20, 179, 187 Господарського кодексу України, статей 5, 238 Господарського процесуального кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

3.1.2. Щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник касаційної скарги зауважує, що відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ТОВ-фірма "Тетрамед" про визнання укладеним договору, суди посилалися на додаткову угоду від 17.03.2022 до договору оренди від 30.04.2014 № 63, укладену між Лікарнею та ПП "Аптека" за результатами аукціону від 04.03.2022, визначаючи її дійсною та обов`язковою до виконання.

Однак скаржник зауважує, що аукціон від 04.03.2022 не був ні предметом, ні підставою позову, а отже, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Позивач не приймав участі у вказаному аукціоні, оскільки, на час його проведення оскаржував рішення від 02.02.2022 про відміну аукціону від 31.01.2022, який є підставою цієї справи.

Скаржник звертає увагу на тому, що 28.01.2020 між Лікарнею та ПП "Аптека" було укладено додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна від 30.04.2014 № 63 щодо строку його дії з 29.02.2020 по 29.01.2022, а 17.03.2022 було укладено додаткову угоду до договору № 63, якою продовжено строк його дії до 17.03.2027.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що на момент підписання додаткової угоди від 17.03.2022 основний договір оренди від 30.04.2014 № 63 припинив свою дію, а за загальними нормами цивільного законодавства зміна договору допускається тільки за існуючим правовідношенням.

З посиланням на постанови Вищого господарського суду України заявник касаційної скарги вказує на те, що внесення змін до договору, зобов`язання за яким вже припинилися, вочевидь не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, адже припинення зобов`язання має остаточний характер, і чинне цивільне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов`язання.

Проте всупереч наведеному додаткова угода від 17.03.2022 була укладена після припинення договору оренди від 30.04.2014 № 63, а тому така додаткова угода не змінює припинені правовідносини та не створює правових наслідків, адже, укладена після закінчення дії основного договору.

Крім того, як зазначає скаржник, орендарем за договором від 30.04.2014 № 63 не дотримано встановленого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди, а саме не подано у встановлені строки відповідної заяви про продовження договору оренди шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі разом із документами, як це передбачено чинним законодавством, а тому договір оренди від 30.04.2014 № 63 припинився на підставі частини першої статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21.

Скаржник вважає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо правомірності продовження строку дії договору оренди комунального майна в разі, якщо договір оренди припинився на підставі частини першої статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, при цьому, було проведено аукціон з визначенням іншого переможця, а чинний орендар не скористався своїм переважним правом.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу, причини пропуску строку подання якого визнано поважними, ПП "Аптека" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги у зв`язку із її безпідставністю, вказуючи, зокрема, на тому, що станом на час звернення позивача з позовом до суду є чинним та не оспорювався договір оренди майна, укладений між Лікарнею та ПП "Аптека".

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 31.01.2022 КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" було проведено аукціон LLE001-UA-20220105-83250 з передачі в оренду державного та комунального майна, а саме частини нежитлової площі першого поверху будівлі головного корпусу площею 21,4 м2 за адресою: м. Рівне, вул. Київська 78-Г, переможцем якого стало ТОВ-фірма "Тетрамед".

02.02.2022 на підставі протоколу конкурсної комісії з оренди комунального майна КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" аукціон LLE001-UA-20220105-83250 скасовано, з посиланням на те, що цей аукціон було оголошено без надання переважного права чинному орендарю на продовження договору оренди. Визначено статус аукціону - відмінено.

ТОВ-фірма "Тетрамед" 07.02.2022 направило скаргу до спеціально уповноваженого органу Комісії з розгляду скарг та пропозиції щодо електронних аукціонів оренди державного та комунального майна при Мінекономіки у зв`язку із порушенням чинного законодавства України при організації та проведенні аукціону.

24.10.2022 ТОВ-фірма "Тетрамед" отримало витяг з протоколу Комісії з розгляду скарг та пропозиції щодо електронних аукціонів оренди державного та комунального майна при Мінекономіки від 20.06.2022, відповідно до якого встановлено порушення КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" пункту 64 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, а саме встановлено незаконність скасування аукціону, згідно з результатами якого ТОВ - фірма "Тетрамед" визнане переможцем.

04.11.2022 ТОВ-фірма "Тетрамед" звернулося до КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" з листом про надання примірника договору оренди частини нежитлової площі першого поверху будівлі головного корпусу площею 21,4 м2 за адресою: м. Рівне, вул. Київська 78-Г та акт приймання-передачі майна для подальшого підписання сторонами, який залишено відповідачем без задоволення.

4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ-фірма "Тетрамед" про визнання незаконним та скасування рішення про відміну аукціону LLE001-UA-20220105-83250 з передачі в оренду державного та комунального майна - частини нежитлової площі першого поверху будівлі головного корпусу площею 21,4 м2 за адресою: м. Рівне, вул. Київська 78-Г, оформленого протоколом конкурсної комісії з оренди комунального майна КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" від 02.02.2022, та визнання укладеним з дня набрання законної сили рішенням договору оренди спірного майна у редакції, викладеній позивачем у позовній заяві.

4.4. Закон України "Про оренду державного та комунального майна" регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна.

Етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до ЕТС; прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об`єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди (частина 1 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

За змістом пункту 2 частини 1 статті 1 цього Закону аукціон - спосіб передачі в оренду державного та комунального майна особі, яка запропонувала найбільшу орендну плату, що проводиться в електронній формі.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією (частина 2 статті 5 вказаного Закону).

Згідно з пунктом 62 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, електронний аукціон є процедурою визначення переможця електронного аукціону, в ході якої учасники мають можливість поетапного збільшення своїх цінових пропозицій протягом трьох раундів, що проводяться за однаковими правилами, визначеними цим Порядком.

У пункті 64 вказаного Порядку передачі в оренду державного та комунального майна наведені випадки коли орендодавець має право відмінити електронний аукціон, а саме: до дня його проведення лише в разі порушення встановленого порядку його підготовки, в тому числі в разі виникнення технічного збою, та/або наявності судового рішення або факторів, які можуть суттєво вплинути на лот (його стартову орендну плату чи на суттєві характеристики об`єкта оренди, в тому числі внаслідок його знищення або значного пошкодження); до дня завершення строку, встановленого для затвердження ним протоколу про результати електронного аукціону у разі виникнення технічного збою, підтвердженого адміністратором електронної торгової системи.

Адміністратор електронної торгової системи повідомляє про технічний збій шляхом публікації відповідного повідомлення на власному офіційному веб-сайті, а оператори електронних майданчиків інформують орендодавців та учасників аукціонів відповідно до опублікованого адміністратором повідомлення. Якщо технічний збій тягне за собою необхідність відміни електронного аукціону, адміністратор надає орендодавцю підтвердження того, що відбувся технічний збій, протягом одного робочого дня з дати його виникнення.

Орендодавець відміняє електронний аукціон до дня його проведення у разі: скасування рішення про включення об`єкта оренди до Переліку першого типу; прийняття рішення про виключення майна з Переліку першого типу; зміни рішення про включення об`єкта оренди до Переліку відповідного типу, що тягне за собою необхідність відміни аукціону.

Рішення орендодавця про відміну електронного аукціону, рішення про скасування або зміну рішення про включення об`єкта оренди до Переліку першого типу, що тягне за собою необхідність відміни аукціону, рішення про виключення майна з Переліку першого типу оприлюднюється в електронній торговій системі не пізніше робочого дня, що настає за днем прийняття відповідного рішення, та обов`язково повинен містити підстави та обґрунтування прийняття такого рішення згідно з вимогами цього пункту.

У разі відміни електронного аукціону його статус в електронній торговій системі змінюється на статус "аукціон відмінено" із збереженням всієї інформації, раніше введеної потенційним орендарем, учасником або орендодавцем.

4.5. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ-фірма "Тетрамед" про визнання незаконним та скасування рішення про відміну аукціону LLE001-UA-20220105-83250, оформленого протоколом конкурсної комісії з оренди комунального майна КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" від 02.02.2022, установили, що рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна про відміну аукціону суперечить пункту 64 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Судові рішення в частині задоволення позовних вимог ТОВ-фірма "Тетрамед" в цій частині не оскаржені.

4.6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ-фірма "Тетрамед" про визнання укладеним з дня набрання законної сили рішенням договору оренди спірного майна у редакції, викладеній позивачем у позовній заяві, суди виходили з такого.

Суди попередніх установили, що 01.05.2008 між Рівненською обласною клінічною лікарнею (орендодавець) та ПП "Аптека" (орендар) укладено договір оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області, відповідно до якого орендодавець передав орендарю в користування нежитлове приміщення в головному корпусі площею 21,4 м2 за адресою: м. Рівне, вул. Київська 78-Г.

30.04.2014 між Комунальним закладом "Рівненська обласна клінічна лікарня" та ПП "Аптека" укладено договір оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області, № 63, відповідно до якого орендодавець передав орендарю в користування нежитлове приміщення площею 21,4 м2, розміщене на першому поверсі в будівлі за адресою: м. Рівне, вул. Київська 78-Г, до якого укладено додаткову угоду від 31.03.2017 № 1 про продовження терміну договору з 01.04.2017 по 25.02.2020 та додаткову угоду від 28.01.2020 про продовження терміну договору з 29.02.2020 по 29.01.2022.

26.10.2021 ПП "Аптека" звернулося до КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" з листом про продовження оренди приміщення терміном на 5 років шляхом проведення аукціону.

Згідно з листом Рівненської обласної ради від 24.11.2021 № 14-2970/01 погоджено ПП "Аптека" продовження договору оренди на аукціоні приміщення площею 21,4 м2 за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 78-Г.

28.12.2021 в реєстрі майна в ЕТС "Прозорро. Продажі" опублікована інформація про аукціон з передачі в оренду державного та комунального майна (продовження договору) LLE001-UA-20220105-83250. Об`єкт оренди "частина нежитлової площі першого поверху будівлі головного корпусу КП "Рівненськаобласна клінічна лікарня ім.. Ю. Семенюка", площею 21,4 м2, за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 78-Г"; чинний орендар - ПП "Аптека".

Пропозиції для участі в цьому аукціоні подали ТОВ-фірма "Тетрамед", фізична особа-підприємець Офілат М. В. та ПП "Аптека".

02.02.2022 аукціон-UA-20210105-83250 відмінено організатором через виявлення технічної помилки щодо незаначення про переважне право ПП "Аптека" на продовження договору оренди.

04.03.2022 відбувся електронний аукціон LLP001-UA-20220209-94474 "Аукціон з передачі в оренду державного та комунального майна /продовження договору", на який у складі лоту виставлено "Нерухоме майно - частина нежитлової площі першого поверху будівлі головного корпусу КП "РОКЛ ім. Ю. Семенюка" площею 21,4 м2, за адресою: м. Рівне, вул. Київська 78-Г", за результатами якого переможцем визначено орендаря - ПП "Аптека".

17.03.2022 між КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" та ПП "Аптека" укладено додаткову угоду до договору оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області від 30.04.2014 № 63, якою продовжено ПП "Аптека" строк дії договору оренди частини нежитлової площі першого поверху будівлі головного корпусу КП "РОКЛ ім. Ю. Семенюка" площею 21,4 м2, за адресою: м. Рівне, вул. Київська 78-Г" до 17.03.2027 з щомісячною орендною платою 7 800,00 грн.

4.7. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ-фірма "Тетрамед" про визнання укладеним з дня набрання законної сили рішенням договору оренди спірного майна, установили, що аукціон LLP001-UA-20220209-94474 від 04.03.2022 з передачі в оренду державного та комунального майна/продовження договору нерухомого майна - частини нежитлової площі першого поверху будівлі головного корпусу КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" є дійсним, його результати неоспорені та нескасовані, укладена на підставі вказаного аукціону додаткова угода від 17.03.2022 до договору оренди від 30.04.2014 № 63 є дійсною та обов`язковою до виконання.

4.8. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

4.9. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 зазначено таке:

"28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

29. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

30. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

31. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)) ".

У пункті 40 постанови Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 918/792/21 зазначено таке:

"40. Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту (див. пункт 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20)".

Як вже зазначалося, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

4.10. Ураховуючи наведене та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що у цьому випадку задоволення позовних вимог ТОВ-фірма "Тетрамед" про визнання укладеним з дня набрання законної сили рішенням договору оренди спірного майна за встановлених обставин справи про укладення за результатами аукціону від 04.03.2022 між КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" та ПП "Аптека" додаткової угоди від 17.03.2022 до договору оренди від 30.04.2014 № 63, яка є дійсною, без одночасного заявлення позовної вимоги про визнання вказаної додаткової угоди від 17.03.2022 недійсною, не призведе до ефективного захисту прав ТОВ-фірма "Тетрамед".

4.11. Звертаючись з касаційною скаргою з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ-фірма "Тетрамед" вказувало на невідповідності висновків судів правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/5798/17 щодо неврахування судами приписів частини 3 статті 181 Господарського кодексу України, статті 638, частини 1 статті 640, частин 1, 2 статті 641, частин 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України та від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 щодо застосування статей 20, 179, 187 Господарського кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

4.12. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

4.13. Так, у справі № 910/5798/17 (постанова Верховного Суду від 03.04.2018) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання незаконним та скасування рішення та визнання договору укладеним, Верховний Суд зазначив, що з моменту визначення переможця торгів та встановлення відповідності пропозиції такого учасника процедури закупівлі вимогам тендерної документації та вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" неможливо відмінити процедуру закупівлі, у порядку, передбаченому в пункті 3 частини 2 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі". З урахуванням приписів частини 3 статті 181 Господарського кодексу України, статті 638, частини 1 статті 640, частин 1, 2 статті 641, частин 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України, пунктів 15, 28, 30, 35 частини 1 статті 1, частин 1, 2 статті 32 Закон України "Про публічні закупівлі", оприлюднення замовником оголошення про проведення процедури закупівлі слід вважати запрошенням невизначеному колу осіб робити пропозиції укласти договір. Відповідно, направлення учасником процедури закупівлі своєї тендерної пропозиції слід вважати пропозицією укласти договір, на умовах зазначених таким учасником у своїй тендерній пропозиції. Тому, визначення замовником переможця процедури закупівлі та направлення такій особі повідомлення про намір укласти договір, свідчить про прийняття (акцепт) пропозиції переможця процедури закупівлі, викладеній ним в тендерній пропозиції.

У справі № 916/1423/18 (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020), на неврахування якої посилається скаржник, за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про зобов`язання Одеської митниці ДФС укласти договір про відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання) у редакції, викладеній у позовній заяві, Верховний Суд, скасовуючи судові рішення про відмову у задоволенні позову та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що апеляційний суд не виконав вказівок касаційного суду викладених у постанові від 19.06.2019 у цій справі, прийнятої за наслідком скасування попередньо прийнятих судами рішень з направленням справи на новий розгляд до місцевого суду, зокрема, щодо необхідності більш повного встановлення обставин справи на предмет дослідження спірних умов запропонованого проєкту договору (пунктів 2.4.19 та 7.4), встановлення початку і закінчення перебігу позовної давності за договором оренди, що має значення для правильного розгляду клопотання відповідача про застосування позовної давності, яка не співпадає зі строком виконання зобов`язань за договором оренди. Зазначені вказівки касаційного суду не виконані в повному обсязі також місцевим судом на предмет встановлення моменту початку та закінчення перебігу позовної давності у спорі про укладення договору оренди з висновками про те, що при попередньому розгляді справи місцевим судом всупереч чинному законодавству ототожнено строк виконання зобов`язання із позовною давністю. Унаслідок цього постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду про відмову у позові не відповідають вимогам статті 316 Господарського процесуального кодексу України та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого суду.

Натомість у справі, яка розглядається, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ-фірма "Тетрамед" було встановлення судами обставин щодо укладення між відповідачами додаткової угоди від 17.03.2022 до договору оренди від 30.04.2014 № 63, яка є дійсною та ніким не оскаржена.

З огляду на обставини справи, яка розглядається, встановлені судами попередніх інстанцій, та обставини, встановлені судами у справах, на неврахування висновків в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, правовідносини у цих справах не є подібними, а застосування судами норм матеріального права було здійснено виходячи із встановлених обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог, а тому колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ-фірма "Тетрамед" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.05.2023 у справі № 918/88/23.

4.14. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України ТОВ-фірма "Тетрамед" вказує на те, що додаткова угода від 17.03.2022 була укладена між КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" та ПП "Аптека" після припинення договору оренди від 30.04.2014 № 63, а тому така додаткова угода не змінює припинені правовідносини та не створює правових наслідків, адже, укладена після закінчення дії основного договору.

Скаржник вважає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо правомірності продовження строку дії договору оренди комунального майна в разі, якщо договір оренди припинився на підставі частини першої статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, при цьому, було проведено аукціон з визначенням іншого переможця, а чинний орендар не скористався своїм переважним правом.

4.15. За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

З огляду на зміст вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Як вже зазначалося, предметом позову у справі, яка розглядається, були вимоги ТОВ-фірма "Тетрамед" про визнання незаконним та скасування рішення про відміну аукціону з передачі в оренду державного та комунального майна, оформленого протоколом конкурсної комісії з оренди комунального майна КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" від 02.02.2022 та визнання укладеним з дня набрання законної сили рішенням договору оренди спірного майна у редакції, викладеній позивачем у позовній заяві.

При цьому вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 17.03.2022 до договору оренди від 30.04.2014 № 63, укладеної між КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" та ПП "Аптека", ТОВ-фірма "Тетрамед" не заявлялися.

Отже, заявник касаційної скарги не навів обґрунтувань щодо необхідності формування єдиної правозастосовчої практики стосовно застосування статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у цьому випадку, а зміст касаційної скарги зводиться до незгоди із судовими рішеннями та здійснення переоцінки доказів у справі.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ- фірма "Тетрамед" не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.05.2023 у справі № 918/88/23 слід залишити без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Тетрамед" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.05.2023 у справі № 918/88/23, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Тетрамед" залишити без задоволення.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.05.2023 у справі № 918/88/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак