Постанова

від 06.02.2024 по справі 910/14086/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14086/22

06 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 910/14086/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Золоторьової Ю. А. (у порядку самопредставництва),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Автомобільна Корпорація"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 (судді: Тарасенко К. В. - головуючий, Іоннікова І. А., Шаптала Є. Ю.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська Автомобільна Корпорація"

до Київської міської ради

про визнання додаткової угоди укладеною.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Українська Автомобільна Корпорація" (далі - ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Автомобільна Корпорація", далі - ТОВ "Українська Автомобільна Корпорація") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада) про визнання додаткової угоди укладеною.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київради від 13.09.2022 № 5449/5490 "Про внесення змін до рішення Київради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" установлено ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності у розмірі 0 відсотків у період з 01.03.2022 по 31.05.2022, однак відповідач відмовляється внести відповідні зміни до укладеного із позивачем договору оренди земельної ділянки від 09.12.2020 щодо розміру орендної плати у зазначений період.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 (суддя - Головіна К. І.) позов задоволено: визнано укладеною між ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація" та Київрадою додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 09.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1451, щодо земельної ділянки загальною площею 0,2449 га, розташованої у Шевченківському районі міста Києва на вулиці Павлівська, 28, кадастровий номер: 8000000000:88:144:0001, у редакції, викладеній в пункті 2 резолютивної частини рішення.

4. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Київради від 13.09.2022 № 5449/5490 відбулась зміна ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, при цьому позивач дотримався порядку, визначеного чинним законодавством України щодо внесення змін до договору, а тому суд вважає, що наявні підстави для внесення змін до умов договору в частині розміру ставки орендної плати, передбаченої пунктом 4.2 договору від 09.12.2020 у період з 01.03.2022 по 31.05.2022.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 скасовано; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація" відмовлено в повному обсязі.

6. Постанову мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами не довів наявність порушеного права, оскільки не довів наявність у відповідача обов`язку на укладення додаткової угоди в запропонованій редакції станом на момент подання позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі ТОВ "Українська Автомобільна Корпорація" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 повністю та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києві від 27.04.2023.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на не врахування судом апеляційної інстанції правових висновків щодо застосування статті 30 Закону України "Про оренду землі" в сукупності із статтями 632, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при вирішені спорів про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині орендної плати, наведених в постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 904/3262/19, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. Київрада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.01.2024 замінено позивача у справі № 910/14086/22 - ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація" на його правонаступника - ТОВ "Українська Автомобільна Корпорація".

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Українська Автомобільна Корпорація" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 910/14086/22 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.02.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12. 09.12.2020 між ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація" (орендар) та Київрадою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), за умовами якого:

- орендодавець на підставі рішення Київради від 30.07.2020 № 318/9397 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0,2449 га, кадастровий номер: 8000000000:88:144:0001, розташовану у Шевченківському районі міста Києва на вулиці Павлівська, 28, для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з адміністративно-офісною частиною та паркінгом. Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва (п. 1.1, 2.1);

- договір оренди укладено на 5 років (пункт 3.1);

- річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 % від її нормативної грошової оцінки. На період будівництва річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки. У випадку, коли будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб`єктам, орендна плата встановлюється у розмірі 6 відсотків від її нормативної грошової оцінки пропорційно орендованій площі будівель і споруд або їх частин. Після введення об`єктів будівництва в експлуатацію річна орендна плата за земельну ділянку пропорційно площі об`єктів житлового фонду встановлюється у розмірі 0,1 % від її нормативної грошової оцінки (пункт 4.2).

13. Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 09.12.2020 на підставі договору оренди від 09.12.2020 за ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація" було зареєстроване право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:88:144:0001.

14. 13.09.2022 Київрадою було прийнято рішення № 5449/5490 "Про внесення змін до рішення Київради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік", яким пункт 19.13 доповнено таким абзацом: "Установити, що з 01.03.2022 по 31.05.2022 застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка" (пункт 1.3).

15. У зв`язку з цим, 20.10.2022 позивач звернувся до Київради з листом № 149/14, яким направив позивачу три примірника підписаної з боку ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація" додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 09.12.2020, якою пропонував пункт 4.2 доповнити абзацом про застосування з 01.03.2022 по 31.05.2022 орендної плати у розмірі 0 % ставки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У цьому ж листі просив протягом 20-ти денного строку повідомити позивача про результати розгляду зазначеної пропозиції.

16. У відповідь на зазначений лист Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради надіслав повідомлення від 12.11.2022 про відмову у підписанні зазначеної додаткової угоди, з посиланням на те, що рішення Київради від 13.09.2022 № 5449/5490 не містить обов`язку внесення відповідних змін до раніше укладених договорів оренди земельних ділянок, а також було наголошено на необхідності нотаріального посвідчення зазначеної додаткової угоди.

17. Ці обставини стали підставою для звернення ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація" до суду з позовом до Київради про визнання укладеною додаткову угоду до договору про поновлення договору оренди земельних ділянок у редакції, наведеній у позові.

Позиція Верховного Суду

18. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ТОВ "Українська Автомобільна Корпорація" необхідно задовольнити з таких підстав.

20. Предметом спору у цій справі є наявність/відсутність підстав для визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки через зміну ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 на підставі рішення Київради від 13.09.2022 № 5449/5490.

21. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

22. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме застосування статті 30 Закону України "Про оренду землі" в сукупності із статтями 632, 651 ЦК України при вирішені спорів про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині орендної плати, наведених в постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 904/3262/19, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

23. Частиною 2 статті 651 ЦК передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 632 ЦК зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

24. Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень статей 632, 651 ЦК України та статті 30 Закону України "Про оренду землі", за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону (схожий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

При цьому, правові висновки щодо застосування статті 30 Закону України "Про оренду землі" в сукупності із статтями 632, 651 ЦК України при вирішення судами спорів про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині орендної плати наведені в постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 904/3262/19, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, на які також посилається скаржник у касаційній скарзі.

25. Разом з тим Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов`язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (такий висновок викладено в пункті 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (такий висновок викладено в пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

26. Колегія суддів ураховує, що Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності з 17.03.2022, пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України доповнено підпунктом 69.14 такого змісту: "Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України".

27. В свою чергу, абзацами 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України), у редакції, чинній з 06.05.2023, тобто чинній на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови, передбачено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

28. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364, яка набрала чинності з 25.12.2022 (далі - постанова КМУ № 1364), установлено, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

29. На виконання постанови КМУ № 1364 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 22.12.2022 № 309 (набрав чинності з 27.12.2022) затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік № 309), з первісної редакції підпункту 2.10 пункту 2 (Території активних бойових дій) розділу І (Території, на яких ведуться (велися) бойові дії) якого вбачається, що в період з 24.02.2022 по 10.08.2022 вся територія міста Києва визначалася як територія активних бойових дій.

Таким чином, станом на час прийняття Київрадою рішення від 13.09.2022 № 5449/5490, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, в спірний період (з 01.03.2022 по 31.05.2022) вся територія міста Києва визначалася як територія активних бойових дій.

30. Враховуючи положення абзаців 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 1 постанови КМУ № 1364 та підпункту 2.10 пункту 2 розділу І Переліку № 309 в їх сукупності, якими орендарі земельних ділянок комунальної власності, що належить територіальній громаді міста Києва, звільнялися від сплати орендної плати за землю в період з 01.03.2022 по 31.05.2022, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте Київрадою рішення від 13.09.2022 № 5449/5490, яким передбачено застосовувати з 01.03.2022 по 31.05.2022 нульову ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) та яким (рішенням Київради від 13.09.2022 № 5449/5490) позивач власне й обґрунтовує підстави заявленого позову, цілком узгоджується з наведеними нормами чинного законодавства, якими охоплено визначений Київрадою період пільгової сплати орендної плати за землю - з 01.03.2022 по 31.05.2022.

31. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

32. Оскільки предметом позову в цій справі є внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09.12.2020 шляхом тимчасового (в період з 01.03.2022 по 31.05.2022) визначення нульової ставки орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, яка належить територіальній громаді міста Києва, то Верховний Суд вважає, що до спірних правовідносин оренди земельної ділянки комунальної власності, яка розташована в межах міста Києва, тобто на території, яка в спірний період (з 01.03.2022 по 31.05.2022) була зоною бойових дій, підлягали застосуванню також запроваджені під час дії правового режиму воєнного стану спеціальні норми абзаців 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 1 постанови КМУ № 1364 та підпункту 2.10 пункту 2 розділу І Переліку № 309, якими врегульовано тимчасове звільнення орендарів відповідних земельних ділянок (в тому числі позивача) від сплати орендної плати за землю, а не лише загальні норми статей 15, 16, 509 627, 628, 632 ЦК, статті 188 Господарського кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі", виключно якими помилково керувався суд апеляційної інстанції на обґрунтування підстав відмови в задоволенні позову.

33. З урахуванням змісту положень абзаців 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 1 постанови КМУ № 1364 та підпункту 2.10 пункту 2 розділу І Переліку № 309 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09.12.2020 в частині розміру орендної плати в спірний період з мотивів, викладених у цій постанові, оскільки: 1) підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування; 2) рішення органів місцевого самоврядування можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, тобто зазначені рішення (щодо перегляду розміру орендної плати) не мають обов`язкового характеру за відсутності в договорах оренди землі погодженої сторонами підстави для такого перегляду (схожі за змістом правові висновки викладено в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 911/3627/17, від 27.11.2018 у справі № 910/21685/17, від 19.02.2019 у справі № 910/21590/17, від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2019 у справі № 916/2769/18, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 04.02.2020 у справі № 922/378/19, від 14.12.2021 у справі № 910/1344/21, від 27.09.2022 у справі № 916/1738/21.

34. До того ж касаційна інстанція вважає за необхідне врахувати при вирішенні цього спору принципу добросовісності як стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення, а також пов`язаної з цим принципом доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), оскільки: 1) добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок сформульовано в пункті 10.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20); 2) поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (такий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20).

35. Отже, орендар, здійснюючи правомірну поведінку, має "законні очікування" на відповідну добросовісну поведінку контрагента, зокрема Київради як уповноваженого органу, та застосування до орендаря тих процедур, що є передбачуваними і очікуваними для нього, в зв`язку з чим не може вважатися добросовісною поведінка орендодавця, яка проявляється у тому, що він спочатку приймає рішення, яким встановлює більш вигідну для орендарів ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в спірний період, але в подальшому, ухиляючись від укладення відповідної додаткової угоди, саме з огляду на яку орендар і матиме можливість сплачувати нову ставку орендної плати, не вчиняє дій, які надають орендарю право на застосування такої ставки, тобто демонструє суперечливу поведінку, чим фактично нівелюється виконання чинного рішення Київради від 13.09.2022 № 5449/5490.

Тим більше, що Міськрада в поданій апеляційній скарзі звертає увагу на те, що з метою приведення у відповідність істотних умов договорів оренди земельних ділянок Київрада прийняла рішення від 20.04.2023 № 6311/6352 "Про уточнення механізму реалізації пільг зі сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва" (далі - рішення від 20.04.2023 № 6311/6352), яке хоч і не має зворотної дії до спірних правовідносин з огляду на звернення ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація" з цим позовом 14.12.2022, проте пунктами 1 і 4 зазначеного рішення запропоновано орендарям земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва забезпечити укладення відповідних додаткових угод до договорів оренди відповідних земельних ділянок, а також уповноважено директора Департаменту земельних ресурсів КМДА на підписання від імені територіальної громади міста Києва в особі Київради додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, передбачених цим рішенням, та щоквартально надавати Міськраді інформацію про підписання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок.

36. При цьому Верховний Суд відхиляє недоречні доводи відповідача про те, що в зв`язку з рішенням від 20.04.2023 № 6311/6352 позивач нібито передчасно звернувся до суду з позовом про визнання додаткової угоди до договору оренди в частині ставки орендної плати укладеною, оскільки вказане рішення не має зворотної дії в часі до спірних правовідносин, що виникли раніше та законодавчо врегульовані нормами абзаців 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 1 постанови КМУ № 1364 та підпункту 2.10 пункту 2 розділу І Переліку № 309, які набрали чинності ще до прийняття Київрадою рішення від 20.04.2023 № 6311/6352.

37. Хоча рішення суду першої інстанції прийняте до набрання чинності Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", відповідно не містить посилань на нього в контексті конкретизації відповідних законодавчо визначених підстав для визнання додаткової угоди укладеною, разом з тим із мотивів, наведених у пунктах 23- 30 цієї постанови, це не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, тому постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 910/14086/22 слід скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 910/14086/22 залишити в силі з мотивів, викладених у цій постанові.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, які викладені у касаційній скарзі, про те, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 904/3262/19, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

40. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання додаткової угоди укладеною.

41. Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову не можна вважати таким, що відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги ТОВ "Українська Автомобільна Корпорація" шляхом скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову з мотивів викладених у цій постанові.

Розподіл судових витрат

42. Судовий збір за подання касаційної скарги ТОВ "Українська Автомобільна Корпорація" в порядку статті 129 ГПК України покладається на відповідача (Київраду).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Автомобільна Корпорація" задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 910/14086/22 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 910/14086/22 залишити в силі.

Стягнути з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Автомобільна Корпорація" 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік