Постанова

від 13.02.2024 по справі 916/2740/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 916/2740/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Лаврін О.В.

боржника - ліквідатор - арбітражний керуючий Коваленко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Акціонерного Товариства "МР Банк"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 13.12.2023

та на постанову Господарського суду Одеської області

від 12.10.2023

у справі № 916/2740/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт"

до Публічного акціонерного товариства "Ринок Малиновський"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Ринок Малиновський", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 припинено процедуру розпорядження майном ПАТ "Ринок Малиновський" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Ратушного А.І., визнано боржника банкрутом, відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражну керуючу Коваленко Ірину Анатоліївну.

3. Не погодившись із вказаною постановою, Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

5. 05.01.2024 Акціонерне Товариство "МР Банк" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою Вих. № 29 від 05.01.2024 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та на постанову Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 у справі № 916/2740/21.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного Товариства "МР Банк" у справі № 916/2740/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Васьковського О.В., судді - Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 09.01.2024.

7. Ухвалою Верховного Суд від 29.01.2024 у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М., серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 916/2740/21 за касаційною скаргою Акціонерного Товариства "МР Банк" Вих. № 29 від 05.01.2024 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та на постанову Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 та призначено розгляд касаційної скарги на 13.02.2024 о 10:15 год.

8. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 07.02.2024 № 32.2-01/243 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Огородніка К.М. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/2740/21.

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2024, справу № 916/2740/21 за касаційною скаргою Акціонерного Товариства "МР Банк" Вих. № 29 від 05.01.2024 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та на постанову Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Васьковського О.В..

10. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2024 прийнято касаційну скаргу Акціонерного Товариства "МР Банк" Вих. № 29 від 05.01.2024 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та на постанову Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 у справі № 916/2740/21, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я. до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

11. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

12.1 Судами попередніх інстанцій не тільки не встановлено факт винесення на збори кредиторів (комітету кредиторів) питань фінансового стану та платоспроможності боржника, переходу до наступної процедури, але й не вивчили фінансового стану боржника, ознаки його неплатоспроможності, питання достатності майна для задоволення вимог кредиторів, фінансову звітність боржника, не дослідили докази які стосуються вказаних питань та не надали їм правової оцінки. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/15831/16, від 19.09.2019 у справі № 910/9136/18, від 02.11.2022 у справі № 904/5749/19, від 14.04.2021 у справі № 904/1693/19, від 11.05.2023 у справі № 911/529/22, від 11.07.2023 у справі № 904/4790/21.

12.2 В матеріалах справи відсутня та судами не досліджувалася інформація щодо фінансового стану боржника за 2 та 3 квартали 2023 року.

12.3 Суди попередніх інстанцій, всупереч положенням Кодексу України з процедур банкрутства, не здійснили перевірку ознак банкрутства, не надали остаточної правової оцінки активу і пасиву боржника, не провели аналізу фінансового стану боржника на день розгляду питання визнання його банкрутом.

13. Представник скаржника в судовому засіданні 01.08.2023 підтримали касаційні скарги з підстав викладених у них.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Ліквідатором Публічного акціонерного товариства "Ринок Малиновський" подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані рішення судів першої і апеляційної інстанцій.

15. Ліквідатор боржника в судовому засіданні 13.02.2024 заперечила проти касаційні скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

19. Аргументи скаржника (пункти 12.1, 12.2, 12.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

20. Згідно статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

21. Відповідно до частин першої - третьої, дев`ятої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів. Розпорядник майна зобов`язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

22. Згідно пункту 4 частини п`ятої статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство належить до компетенції зборів кредиторів.

23. Відповідно до частин першої - третьої, шостої статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом. У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство. З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.

25. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.01.2021 було проведено перші загальні збори кредиторів боржника під час яких, серед іншого затверджено склад комітету кредиторів ПАТ „Ринок Малиновський до якого увійшли: АТ МР Банк та Головне управління ДПС в Одеській області. Головною комітету кредиторів обрано АТ МР Банк, а також наступні збори кредиторів призначено на 02.02.2022 (т. 10, а.с. 66-68). У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю арбітражного керуючого Ратушного А.І., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (т. 10, а.с. 1-5, т.12, а.с. 189) призначені на 02.02.2022 збори кредиторів не відбулись.

26. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 по цій справі, серед іншого, зобов`язано розпорядника майна боржника надати у наступне судове засідання протокол засідання комітету кредиторів з пропозицією щодо подальшого розгляду справи.

27. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05.07.2023 арбітражним керуючим Ратушним А.І. за адреси кредиторів було направлено повідомлення про проведення 21.07.2023 за адресою боржника зборів кредиторів до порядку денного яких включено у тому числі питання щодо визначення подальшої процедури у справі про банкрутство ПАТ „Ринок Малиновський (схвалення плану санації боржника або звернення до суду першої інстанції з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство). Листом від 13.07.2023 АТ МР Банк повідомило арбітражного керуючого Ратушного А.І. про те, що його представник не зможе бути присутнім на зборах кредиторів та просив відкласти їх проведення. З огляду на те, що 21.07.2023 кредитори не з`явились на призначені заздалегідь збори такі збори визнано такими, що не відбулись.

28. У відповідності до пункту 16 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування: збори (комітет) кредиторів можуть проводитися шляхом опитування. Ініціатор опитування надсилає всім учасникам зборів (комітету) кредиторів запит з проектом рішення щодо запропонованого питання (питань). У такому запиті зазначаються адреса, на яку учасники опитування мають надіслати свою відповідь, та строк надання відповіді. Запит надсилається на адреси електронної пошти учасників зборів (комітету) кредиторів, зазначені в заявах з грошовими вимогами до боржника, або на офіційно повідомлену адресу. У разі відсутності в учасника опитування адреси електронної пошти запит надсилається поштовим відправленням. У такому разі строк проведення опитування має враховувати строки надходження поштової кореспонденції. У разі згоди із запропонованим рішенням учасник опитування підписує проект рішення та надсилає його ініціатору протягом 15 днів з дня отримання запиту. Згода учасника опитування з прийнятим рішенням має бути безумовною. Рішення учасника опитування, надіслане разом з документами, що підтверджують його повноваження, на електронну пошту ініціатора опитування, підписується з використанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи. Рішення учасника опитування, надіслане засобами поштового зв`язку, підписується особисто учасником опитування або його представником з наданням документів, що підтверджують повноваження представника. Відповіді, отримані після закінчення встановленого строку або такі, зміст яких не дає змоги встановити волевиявлення учасника опитування щодо порушеного питання, не враховуються під час підрахунку результатів голосування з такого питання. Ініціатор опитування зобов`язаний викласти прийняте рішення у письмовій формі, додати до нього копії відповідей усіх учасників опитування та надіслати всім учасникам зборів (комітету) кредиторів у порядку, встановленому для надсилання запитів, протягом 10 днів з дати завершення строку для прийняття ним відповідей від учасників зборів (комітету) кредиторів. Датою прийняття рішення вважається останній день строку, протягом якого учасники опитування мали надіслати свої відповіді ініціатору опитування.

29. Судом апеляційної інстанції встановлено, що арбітражним керуючим Ратушним А.І. в порядку пункту 16 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства 07.09.2023 направлено на адреси кредиторів, зокрема й АТ "МР Банк" запит на проведення зборів кредиторів шляхом опитування до порядку денного якого включено зокрема й питання щодо визначення з подальшою процедурою у справі про банкрутство ПАТ "Ринок Малиновський" (т. 13, а.с. 129-130). На підтвердження направлення такого запиту на адресу АТ МР Банк розпорядником майна боржника надано опис вкладення до відправлення та накладну кур`єрської служби доставки (т.13, а.с. 133-134). Однак, кредиторами, у тому числі й АТ "МР Банк" такий запит було проігноровано та у законодавчо визначений 15-денний строк з дня отримання запиту не надано ані своїх заперечень проти запропонованого розпорядником майна боржника проекту рішення, ані повернуто підписаного проекту рішення.

30. Тому, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що комітет кредиторів не прийняв жодного рішення щодо подальшої процедури банкрутства ПАТ "Ринок Малиновський".

31. Разом з тим, зважаючи на положення статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства, наявність рішення зборів кредиторів (комітету кредиторів в разі делегування таких повноважень) про перехід до наступної судової процедури та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника.

32. Частиною четвертою статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника чи комітету кредиторів, але за наявності обставин, а саме за наявності ознак банкрутства господарський суд протягом п`яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.

33. Аналіз положень статей 48, 49 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені частиною першою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства із застосуванням судового розсуду.

34. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Законом про банкрутство, Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

35. Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

36. Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

37. Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

38. Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

39. Суд звертає увагу, що відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених Кодексом України з процедур банкрутства для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

40. Тому суд повинен займати активну процесуальну позицію в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

41. Статтею 58 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.

42. Виходячи з вищенаведених норм Кодексу України з процедур банкрутства, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено його неспроможність відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

43. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

44. Ухваленню такої постанови передує судова процедура розпорядження майном боржника, порядок проведення якої врегульований у розділі IІ Кодексу України з процедур банкрутства.

45. Під розпорядженням майном згідно частини першої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

46. Задля досягнення наведеної мети розпорядник майна зобов`язаний, зокрема: проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість (частина третя статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства).

47. Зокрема, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

48. Завданням підсумкового засідання суду на стадії розпорядження майном полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи, зокрема, з клопотання комітету кредиторів. Проте остаточна оцінка зазначених обставин надається господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство, виходячи з того, чи є можливим відновлення платоспроможності боржника без введення його ліквідаційної процедури, чи не приймалось рішення про введення ліквідаційної процедури комітетом кредиторів на шкоду більшості кредиторів членів комітету кредиторів та чи є реальна можливість відновити платоспроможність боржника через застосування до нього процедури санації за наявності інвестора, чи наявні ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо.

49. При цьому при ухваленні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає стаття 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень частини четвертої якої суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

50. Тобто, враховуючи положення частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та при відкритті ліквідаційної процедури суд в обов`язковому порядку повинен з`ясувати як актив, так і пасив боржника та порівняти їх дані.

51. Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 908/2755/19.

52. Верховний Суд неодноразово наголошував, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у частині третій статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства.

53. При цьому суд має з`ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури.

54. Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявними матеріалами справи підтверджується, що з метою виявлення та збереження майна боржника розпорядником майна були направлені запити до реєстраційних органів та отримано відповіді на них, а саме. Направлено до ГУ ДПС в Одеський області - запит вих. №02-01/153 від 30.09.2021 про надання відомостей про наявні банківські рахунки боржника. Згідно з відповіддю ГУ ДПС в Одеський області вих.№27193/6/15-32-12-10-05 від 12.10.2021, за боржником рахується 3 рахунки. Направлено до Морської адміністрації - запит вих. № 02-01/155 від 30.09.2021 про надання відомостей про наявність зареєстрованих за боржником суден, плавзасобів. Згідно з відповіддю Морської адміністрації наявною інформацією відсутні записи щодо суден, власником або судновласником яких є боржник. Направлено до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеський та Миколаївській областях - запит вих. №02-01/156 від 30.09.2021 про надання відомостей чи виступав боржник суб`єктом приватизації і відносно якого майна. Згідно з відповіддю Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеський та Миколаївській областях вих № 10-10-04595 від 08.10.2021, боржник не суб`єктом приватизації державного майна, органом приватизації якого є Регіонально відділення. Направлено до Одеської митниці Державної митної служби - запит вих. №02-01/15 від 30.09.2021 про надання відомостей чи було боржника акредитовано в митних органах, та чи здійснювалося боржником митне оформлення товарів. Згідно з відповіддю Одеської митниці Державної митної служби вих №7.10-1/27/8.19/8083 від 07.10.2021 боржник не перебуває на обліку в митних органах як особа яка здійснює операції з товарами, та не здійснював митного оформлення товарів в зоні діяльності митниці. Направлено до ГУ Держпродспоживслужби в Одеський області - запит вих. № 02-01/159 від 30.09.2021 про надання відомостей про трактори, самохідні шасі, самохідні дорожньо-будівельні і меліоративні машини, тракторні причепи, власником яких є товариство. Згідно з відповіддю від ГУ Держпродспоживслужби в Одеський області вих. №68509/08/22 від 18.10.2021, трактори, самохідні шасі, самохідні дорожньо-будівельні і меліоративні машини, тракторні причепи за боржником не зареєстровані. Направлено до ГУ Держпрці в Одеський області - запит вих. № 02-01/160 від30.09.2021 про надання відомостей про наявність зареєстрованої за боржником спецтехніки. Згідно із відповіддю ГУ Держпрці в Одеський області вих №15/01-40-10470 від 02.12.2021 в Головному управлінні інформація щодо зареєстрованих за боржником об`єктів підвищеної небезпеки відсутня. Згідно з довідкою про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств від 01.11.2021 з офіційного веб-сайту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, боржник серед власників пакетів голосуючих акцій (відсотків і більше) акціонерних товариств, відсутній. Відповідно до інформаційної довідки від 01.11.2021 № 282152967 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта відомості про зареєстровані на праві власності опекти нерухомого майна боржника - відсутні. Також отримано відомості від 07.10.2021 з офіційного сайту МВС України про відсутність за боржником зареєстрованих транспортних засобів.

55. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі Наказу №1 від 30.03.2023 розпорядником майна боржника проведено інвентаризацію активів та зобов`язань ПАТ "Ринок Малиновський" за даними якої встановлено 1) необоротні активи загальною кількістю 2 одиниці на суму 6 833 600 грн: будівля, у тому числі ТП 30.12.2005 побудови залишковою вартістю 6 763 200,39 грн та асфальтне покриття 27.09.2004 побудови залишковою вартістю 70 400,05 грн; 2) запаси відсутні; 3) готівка у національній та іноземній валютах відсутні; 4) грошові документи відсутні; 5) бланки документів суворої звітності відсутні; 6) Балансова вартість фінансових інвестицій складає 1 080 000,00 грн; 7) Дебіторської заборгованості 6 039 567,00 грн; 8) Кредиторська заборгованість 71 274 355 грн (т. 12, а.с. 191-219).

56. Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до положень статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядником майна проведено аналізи фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності, та становища на ринках боржника за результатами проведення яких встановлено наступне (т. 10, а.с. 49-65, т. 12, а.с. 220-241). Так, станом на 01.11.2021 вартість активів, визначена за даними інвентаризаційних описів, що має бути врахованою з метою визначення рівня платоспроможності підприємства, складає загалом 11 575 070,76 грн, у т.ч.: вартість основних засобів 10 384 162,42 грн, довгострокових фінансових інвестицій 1 080 000,00 грн, є підстави врахувати у якості активу дебіторську заборгованість на загальну суму 64 091,18 грн, рахувались грошові кошти, що не є знецінені в сумі 46 817,16 грн. Станом на 31.03.2023 вартість активів, визначена за даними інвентаризаційних описів, що має бути врахованою з метою визначення рівня платоспроможності підприємства, складає загалом 7 994 206,21 грн, у т.ч.: вартість основних засобів 6 833 600,39 грн, довгострокових фінансових інвестицій 1 080 000,00 грн, є підстави врахувати у якості активу дебіторську заборгованість на загальну суму 80 605,82 грн. За даними інвентаризаційних описів розрахунків станом на 01.11.2021 загальний обсяг кредиторської заборгованості складає 70 912 132,08 грн, без врахування обсягу, щодо якого заявлено про застосування строку позовної давності 69 832 132,08 грн, увесь обсяг належить до поточних зобов`язань. При цьому, до суду заявлено вимог на суму 1 571 054 648,15 грн, з яких 96,43% або 1 515 040 461,82 грн. відноситься до АТ "МР Банк" (раніше - АТ "СБЕРБАНК"). За даними розрахунків станом на 31.03.2023 загальний обсяг кредиторської заборгованості, що належить до поточних зобов`язань, складає 71 274 355,61 грн, за вирахуванням обсягу, щодо якого заявлено про застосування строку позовної давності та який, відповідно, не визнаний судом - 70 194 355,61 грн. При цьому, судом визнано вимог на суму 1 571 054 648,15 грн, з яких 96,43% або 1 515 040 461,82 грн відноситься до АТ "МР Банк" (раніше - АТ "СБЕРБАНК").

57. Судом досліджено та встановлено, що за співставленням обсягу наявних активів та зобов`язань станом на 01.11.2021 наявні ознаки неплатоспроможності підприємства: за даними бухгалтерського обліку співвідношення обсягу загальної кредиторської заборгованості до активів складає 6,03; обсягу поточної кредиторської заборгованості до активів складає також 6,03; співвідношення обсягу конкурсної кредиторської заборгованості до активів складає 135,73. Фактичний коефіцієнт покриття, що розраховується як співвідношення оборотних активів до поточної заборгованості складає 0,00159. ПАТ "Ринок Малиновський" за показниками коефіцієнтного аналізу, а також враховуючи збитковість діяльності (розмір непокритого збитку станом на 30.09.2021 становить 53 832 196,04 грн) перебуває у стані надкритичної неплатоспроможності.

58. За співставленням обсягу наявних активів та зобов`язань станом на 31.03.2023 наявні ознаки неплатоспроможності підприємства. Більш того, за період з дати проведення попереднього аналізу, ступінь неплатоспроможності лише посилилась. Співвідношення обсягу загальної кредиторської заборгованості за даними бухгалтерського обліку до активів складає 8,78 (6,03 - на 01.11.2021 ); співвідношення обсягу кредиторської заборгованості за даними заяв кредиторів про визнання їх вимог до активів складає 196,52 (135,73 - на 01.11.2021); фактичний коефіцієнт покриття, що розраховується як співвідношення оборотних активів до поточної заборгованості, фактично є близьким до 0, відповідно складає: 80 605,82/70 194 355,61 = 0,00115 (0,00159 - на 01.11.2021).

59. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що боржник за показниками коефіцієнтного аналізу, а також враховуючи збитковість діяльності (розмір непокритого збитку станом на 31.03.2023 становить 58 082,8 тис. грн) продовжує перебувати y стані надкритичної неплатоспроможності. Протягом періоду, що минув з 30.09.2021, спостерігається збільшення податкової заборгованості внаслідок донарахування земельного податку (на суму 193 987,84 грн) та податку на нерухомість (на суму 120 153,00 грн).

60. З огляду на все вищевикладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури, оскільки боржник неспроможний відновити свою платоспроможність або погасити існуючу заборгованість шляхом запровадження інших судових процедур.

61. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

62. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

63. Згідно частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

64. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

65. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

66. При цьому, аргументи скаржника (пункти 12.1, 12.2, 12.3 постанови) фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

67. Крім того, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/15831/16, від 19.09.2019 у справі № 910/9136/18, від 02.11.2022 у справі № 904/5749/19, від 14.04.2021 у справі № 904/1693/19, від 11.05.2023 у справі № 911/529/22, від 11.07.2023 у справі № 904/4790/21 скаржники послалися, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 916/2740/21 доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема, щодо того, що боржник перебуває y стані надкритичної неплатоспроможності та неспроможний відновити свою платоспроможність або погасити існуючу заборгованість шляхом запровадження інших судових процедур.

68. Щодо тверджень скаржника про передчасність прийняття судом першої інстанції рішення про перехід до ліквідаційної процедури, з огляду на наявність нерозглянутої заяви АТ "МР Банк" про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, то правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що такий спір може бути вирішено й під час ліквідаційної процедури запровадженої щодо боржника та за результатами вирішення такого спору ліквідатором боржника можуть бути внесення відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

69. Також, процедури банкрутства за положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, мають строковий характер. Закріплений Кодексом принцип строковості судових процедур у справі про банкрутство полягає в тому, що кожна судова процедура у справі може здійснюватися, а дії учасників справи - мають реалізовуватися в межах строку, визначеного цим Кодексом для такої процедури.

70. Згідно частини другої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.

71. Вказані норми Кодексу України з процедур банкрутства фактично є "запобіжниками" щодо зволікань під час провадження у справі про банкрутство та переслідують мету стимулювання всіх учасників судового процесу до неухильного та своєчасного виконання покладених на них законом обов`язків.

72. Процедура розпорядження майном у цій справі введена 23.09.2021 з постановленням судом ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство та станом на дату постановлення судом першої інстанції постанови про визнання боржника банкрутом (12.10.2023) тривала більше ніж два роки, тобто понад визначені Кодексом України з процедур банкрутства строки для такої процедури.

73. Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

74. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

75. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

76. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

77. Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

78. З огляду на тривалість розгляду цієї справи та перебування боржника в процедурі розпорядження майном більше ніж два роки, завершення строків процедури розпорядження майном, не прийняття зборами кредиторів рішення про застосування до боржника інших судових процедур банкрутства, встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо неплатоспроможності боржника (недостатності майна для задоволення вимог кредиторів), наявності непогашених грошових вимог перед кредиторами, які визнані судом, перевищення зобов`язань боржника над його наявним майном (перевищення пасивів над активами) та відсутність заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про необхідність застосування щодо боржника ліквідаційної процедури.

79. Щодо аргументів скаржника які стосуються неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час призначення ліквідатором Публічного акціонерного товариства "Ринок Малиновський" арбітражного керуючого Коваленко І.А., то у колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відсутні правові підстави для надання оцінки вказаним аргументам скаржника з огляду на те, що ухвалою Верховного Суд від 29.01.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 916/2740/21 за касаційною скаргою Акціонерного Товариства "МР Банк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та на постанову Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 у справі № 916/2740/21 в частині призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Коваленко І.А.

80. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

81. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

82. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

83. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

84. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

85. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

86. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

87. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного Товариства "МР Банк" Вих. № 29 від 05.01.2024 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та на постанову Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 у справі № 916/2740/21 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та постанову Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 у справі № 916/2740/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк