Вирок від 14.02.2024 по справі 761/11855/22

Справа № 761/11855/22

Провадження №1-кп/761/1557/2024

В И Р О К

іменем України

14 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі: ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022000000000070, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2022 року по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, являється особою з обмеженими можливостями (інвалідність 3 групи), помічника-консультанта (на громадських засадах) народного депутата України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2014 року розпочалася збройна агресія Російської Федерації (надалі - РФ) проти України та з того часу триває збройний конфлікт міжнародного характеру. Наслідком такої збройної агресії стала, зокрема нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - невід`ємної складової державної території України, воєнна окупація значної частини державної території України у Донецькій та Луганській областях.

Разом з тим представниками іноземної організації - Федеральної служби безпеки РФ посилено ведення розвідувально-підривної діяльності проти України, що полягає в ослабленні державної влади України та держави в цілому; її самостійності усередині країни та незалежності у міжнародних відносинах; захищеності території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань; підготовленості держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту; дестабілізації суспільно політичної обстановки всередині країни; створенні умов для діяльності іноземної розвідки (вербування агентури серед жителів України, зокрема з представників органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів тощо); збиранні інформації, що представляє інтерес для іноземної розвідки та її подальшого використання РФ задля отримання переваг над Україною в області збройних сил, військових дій, зовнішньої політики, втручання у внутрішню політику суверенної держави, для маніпулювання суспільними настроями населення України, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, організації інформаційної експансії з боку РФ тощо.

Так, ОСОБА_8 у лютому 2014 року, перебуваючи у м. Москва (РФ), отримав від представника іноземної організації - співробітника 9 управління 5 служби Департаменту оперативної інформації Федеральної служби безпеки РФ, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, пропозицію допомогти в проведенні підривної діяльності проти України шляхом збирання, аналізу та передачі інформації, яка представляє інтерес для іноземної розвідки та може зашкодити суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України.

В той самий час та місці ОСОБА_8 надав добровільну згоду на співпрацю із Федеральною службою безпеки РФ та допомогу її представникам в проведенні підривної діяльності проти України.

В подальшому ОСОБА_8 з лютого 2014 року, перебуваючи у м. Київ, діючи умисно, використовуючи свої зв`язки в органах державної влади, власні знання та досвід військової служби, збирав інформацію у сферах обороноздатності та державної безпеки України, аналізував її та, склавши інформаційні матеріали встановленої форми, передавав представникам Федеральної служби безпеки РФ визначеним засобом зв`язку, за що отримував грошову винагороду.

З метою продовження злочинної діяльності у період з 14 по 18 червня 2017 року між представником іноземної організації - співробітником 9 управління 5 служби Департаменту оперативної інформації Федеральної служби безпеки РФ, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, та ОСОБА_8 відбулась зустріч у м. Ларнака, Республіка Кіпр.

Під час вказаної зустрічі ОСОБА_8 добровільно надав представнику Федеральної служби безпеки РФ письмову згоду про співробітництво із вказаною іноземною організацією, після чого йому було присвоєно позивний « ОСОБА_9 », надано засоби конспіративного спілкування та обміну інформацією - мобільний телефон марки «Samsung» із встановленим програмним забезпеченням для шифрування та передачі інформаційного змісту.

12 вересня 2019 року ОСОБА_8 зайняв посаду помічника-консультанта на громадських засадах народного депутата України ОСОБА_10 - члена Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки (далі - Комітет), до предметів відання якого входять , зокрема національна безпека України; організація та діяльність органів служби безпеки, розвідки і контррозвідки, захист державної таємниці; правовий режим державного кордону, воєнного та надзвичайного стану; оборонно-промисловий комплекс, військове та військово-технічне співробітництво України з іншими державами, а також участь України в міжнародних миротворчих операціях; державна політика у сфері оборони; боротьба з тероризмом; військова служба, Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, та їх реформування тощо.

Надалі, у період з 12 вересня 2019 року по лютий 2022 року, ОСОБА_8 перебуваючи у м. Київ, користуючись можливостями, обумовленими його посадою помічника-консультанта на громадських засадах народного депутата України ОСОБА_10 , діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, надавав представникам іноземної організації - Федеральної служби безпеки РФ допомогу в проведенні підривної діяльності проти України шляхом виконання поставлених такими представниками завдань зі збору інформації, в тому числі з обмеженим доступом, яка входить до предметів відання Комітету, а також надходить від державних органів та центральних органів виконавчої влади у відповідь на звернення Комітету або народних депутатів України, які не були обізнані про його злочинний умисел.

Як джерела інформації, що представляє розвідувальний інтерес, ОСОБА_8 використовував, зокрема документи Міністерства оборони України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Державної митної служби України, Державної прикордонної служби України, Голови Верховної Ради України, голів фракцій Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України, Ради національної безпеки і оборони України, військових частин тощо, в тому числі ті, які стосуються питань суверенітету, територіальної цілісності, обороноздатності, національної та державної безпеки України, прикордонної політики та прикордонної безпеки, міждержавних відносин, стану захищеності життєво важливих інтересів держави від внутрішніх і зовнішніх загроз тощо.

Разом з цим ОСОБА_8 , користуючись своєю посадою, активно збирав інформацію про важливі події внутрішньої та зовнішньої політики України, яку іноземна розвідка та її представники можуть використати на шкоду Україні; особливості взаємодії між народними депутатами України, Офісом Президента України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами; законодавчі ініціативи та результати їх обговорення народними депутатами України та членами Комітету; діяльність Верховної Ради України та центральних органів виконавчої влади щодо пошуку шляхів деокупації тимчасово окупованих територій України; обсяги, види та результати міжнародної допомоги Україні у сфері безпеки та оборони; позиції вищого політичного керівництва на запланованих дипломатичних перемовинах, в тому числі щодо т.зв. Мінських угод; взаємовідносини України з іншими країнами та міжнародними організаціями, зокрема Організацією Північноатлантичного договору (NATO) тощо.

Надалі, ОСОБА_8 з 12 вересня 2019 року по лютий 2022 року, перебуваючи у м. Київ, надаючи представникам іноземної організації - Федеральної служби безпеки РФ допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, збирав зазначену вище інформацію, аналізував її, після чого складав аналітичні та інформаційні матеріали, зокрема із вкладенням фотокопій опрацьованих документів, в тому числі із грифом обмеження доступу «для службового користування», які передавав представникам іноземної організації - Федеральної служби безпеки РФ визначеним засобом конспіративного зв`язку, за що отримував грошову винагороду.

Так, за період з лютого 2014 року по лютий 2022 року ОСОБА_8 отримав від співробітників Федеральної служби безпеки РФ не менше 71 тисячі доларів США.

ОСОБА_8 усвідомлював, що в умовах збройного конфлікту між РФ та Україною, незаконної анексії території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, воєнної окупації значної частини державної території України у Донецькій та Луганській областях, розвідувальні органи та спеціальні служби РФ ведуть проти України підривну діяльність, а його допомога таким органам та службам може завдати шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України.

Відповідно до висновків Ради національної безпеки і оборони України передача ОСОБА_8 зазначених вище аналітичних та інформаційних матеріалів представникам Федеральної служби безпеки РФ, може зашкодити суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України. Зокрема, використання представниками РФ зазначених матеріалів, насамперед з урахуванням підготовки на той час збройної агресії проти України, могло сприяти реалізації загроз національній безпеці України у сфері безпеки і оборони (захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз), а також національним інтересам України (життєво важливим інтересам людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечним умовам життєдіяльності і добробут її громадян).

Таким чином, громадянин України ОСОБА_8 у період з лютого 2014 року по лютий 2022 року, перебуваючи у м. Київ, діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, надавав представникам іноземної організації - Федеральної служби безпеки РФ, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

Вищевказаними діями, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014), а саме державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, інформаційній безпеці України, що виразилось в наданні іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Обвинувачений ОСОБА_8 в ході судового розгляду заперечував свою провину. Разом з тим, змінив свою позицію, винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014), визнав повністю та розповів про обставини скоєного злочину зазначеного в обвинувальному акті. Так, ОСОБА_8 , провідомив, що тривалий час, а саме з 2014 року займався аналітичною діяльністю та збирав інформацію у сферах обороноздатності та державної безпеки України. В 2017 році на вимогу співробітнико служби Департаменту оперативної інформації Федеральної служби безпеки РФ, складав інформаційні матеріали встановленої форми, та передавав представникам Федеральної служби безпеки РФ різними месенджерами зв`язку. З 2018 року займався політичною діяльністю з підготовки виборів Президента України 2019, аналізував рейтинги кандидатів та безпосередньо приймав участь у розробці стратегії одного з кандидатів на пост Президента, а надалі вказану аналітичну роботу відправляв представнику Федеральної служби безпеки РФ. Після цього, в вересні 2019 року займав посаду помічника-консультанта (на громадських засадах) народного депутата України та в коло завдань його входила аналітична робота розвідки та характеристкити роботи та співпраця з народними депутатами України з різних фракцій та груп з метою отримання інформації політичної діяльності та передача вказаної інформації представникам рф. Окрім того, займався підготовкою матеріалів щодо Європейської політичної інтеграції України з перспектив та розвитку отримання міжнародної технічної допомоги, щодо перспектив договірно правового оформлення українсько російської ділянки державного кордону. Всі зібрані матеріали знову ж таки направляв працівникам Федеральної служби безпеки РФ. На прикінці 2020 року зв`язок з вказаним представником РФ завершився та 02 березня 2022 року він був затриманий. Грошову винагороду за надання інформації від представників рф отримував в розмірі приблизно 1000 долларів раз на місяць, інколи вказані суму отримував через платіжну систему «Вестер Юніон» або особисто наручно при зустрічі. ОСОБА_8 , також зазначив що з 2017 року усвідомлював, що вказану інформацію надавав працівникам Федеральної служби безпеки РФ.

Також, обвинувачений, не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014), винним визнав себе повністю, заявив, що щиро розкаявся, а також просив суд суворо його не карати.

Крім того, ОСОБА_8 пояснив, що зміна ним позиції в частині визнання вини та фактичних обставин у кримінальному провадженні є його добровільним волевиявленням і відображає його внутрішнє ставлення до вчиненого.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, у зв`язку із надходженням відповідного клопотання про зміну порядку та обсягу дослідження доказів у кримінальному провадженні, яке беззастережно було підтримано усіма учасниками кримінального провадження, керуючись імперативною вимогою щодо дотримання принципів змагальності та диспозитивності, суд приходить до висновку, що дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, виду і розміру шкоди, форми вини, які ніким не оспорюються, слід визнати недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014).

У відповідності до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше не судимий, являється особою з обмеженими можливостями (інвалідністю 3-ої групи), відповідно до довідки КНП "Вишневська міська лікарня» від 06.06.2022, під наглядом лікарів нарколога, психіатра не перебуває. За місцем проживання характеризується посередньо.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_11 міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, те, що обвинувачений вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, ставлення ОСОБА_11 до вчиненого, який на початку судового провадження не визнавав своєї провини, однак змінив ставлення до вчиненного та протягом судового розгляду і наразі наполягав на визнанні вини, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_11 судом не встановлено.

Зокрема, у своїй постанові №199/6365/19 Верховний Суд звертав увагу на послідовну практику Верховного Суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд зробив висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Так, в ході судового розгляду ОСОБА_11 , тривалий час не визнавав усіх обставин кримінального правопорушення, зокрема прямо вказував, що він злочин не вчиняв, заперечував фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, тобто не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, лише в останньому судовому засіданні вказавши на визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.

Разом з тим, відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Так, з врахуванням всіх обставин справи, суд дійшов висновку про неможливість перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_11 , без ізоляції від суспільства, та вважає необхідним призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014), без конфіскації майна,оскільки саме таке покарання буде відповідати принципам та цілям його призначення та буде найбільш необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Між тим, суд не знаходить підстав для застосування положень ст.69, 75 КК України при призначенні покарання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 , до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженню не заявлявся.

Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Крім того, суд вважає за необхідне скасувати арешт на майно, накладений постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 від 08.03.2022 року з наступних підстав.

Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Враховуючи, що судовий розгляд даного кримінального провадження завершений, а тому потреби у подальшому обмеженні прав власника майна немає необхідності.

Таким чином, суд, вважає за можливе скасувати арешт накладений постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 від 08.03.2022 року на майно, яке було вилучено під час затримання ОСОБА_11 .

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 369-374, 394 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону України від 07.10.2014) і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років, без конфіскації майна .

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 слід обчислювати з моменту фактичного затримання, а саме 04 березня 2022 року після набрання даним вироком законної сили, зарахувавши у строк відбування покарання ОСОБА_8 , на підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення із розрахунку день за день.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню за проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи - 47 570 (сорок сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 04 копійок та за проведення судової почеркознавчої експертизи- 14157 (чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят сім) 75 копійок, що в загальні сумі складає 61 727 (шістдесят одну тисячу сімсот двадцять сім) гривень 79 копійок.

Скасувати арешт накладений постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 від 08.03.2022 року, а саме на: мобільний телефон марки iPhone ІМЕН: НОМЕР_1 / ІМЕІ2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки iPhone ІМЕІ: НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки iPhone ІМЕІ: НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки SAMSUNG ІМЕН: НОМЕР_5 /ІМЕІ2: НОМЕР_6 ; планшет марки iPad серійний номер НОМЕР_7 ; ноутбук марки HP серійний номер CND11722V6; ноутбук ASUS серійний номер A30AAS476715; НМД Seagate 160 GB s/n 5RF109ZF; НМД Toshiba 2 TB s/n 95T1X8VAS TZ5; ноутбук Lenovo s/n WB10021612; ноутбук HP s/n CND6387142; 2 флеш носії інформації марки Transcent 2Gb в металевому корпусі сріблястого кольору; 2 флеш носії інформації марки Transcent 32Gb в полімерному корпусі чорного кольору; флеш носій інформації марки Арасег 16 Gb в полімерному корпусі чорного кольору; флеш носій інформації марки Verbatim 8Gb в полімерному корпусі синього кольору; блокнот з рукописними записами синього кольору; візитівка 1-го заступника начальника інституту Московського Пограничного Інституту ФСБ РФ ОСОБА_13 .

Речові докази :

- блокнот з рукописними записами синього кольору, візитівку 1-го заступника начальника інституту Московського Пограничного Інституту ФСБ РФ ОСОБА_13 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-мобільний телефон марки iPhone ІМЕН: НОМЕР_1 / ІМЕІ2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки iPhone ІМЕІ: НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки iPhone ІМЕІ: НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки SAMSUNG ІМЕН: НОМЕР_5 /ІМЕІ2: НОМЕР_6 ; планшет марки iPad серійний номер НОМЕР_7 ; ноутбук марки HP серійний номер CND11722V6; ноутбук ASUS серійний номер A30AAS476715; НМД Seagate 160 GB s/n 5RF109ZF; НМД Toshiba 2 TB s/n 95T1X8VAS TZ5; ноутбук Lenovo s/n WB10021612; ноутбук HP s/n CND6387142; 2 флеш носії інформації марки Transcent 2Gb в металевому корпусі сріблястого кольору; 2 флеш носії інформації марки Transcent 32Gb в полімерному корпусі чорного кольору; флеш носій інформації марки Арасег 16 Gb в полімерному корпусі чорного кольору; флеш носій інформації марки Verbatim 8Gb в полімерному корпусі синього кольору - повернути власнику або представнику власника майна.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням положень ч.2 ст. 394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3