Постанова

від 08.02.2024 по справі 161/2220/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/2220/21 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/94/24 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Трикош Н. І.,

з участю:

приватного виконавця Шульженка І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка Ігора Сергійовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

03.10.2023 року приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Шульженко І. С. звернувся в суд із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у нього знаходиться виконавче провадження № 72882844 з примусового виконання виконавчого листа № 161/2220/21, виданого 25.08.2023 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області на виконання рішення суду від 12 травня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу «ЖБК Еталон» суму заборгованості як оплату за гараж та судові витрати по справі у розмірі 253750 грн.

Боржником у виконавчому провадженні № 72882844 є ОСОБА_1 .

З метою примусового виконання виконавчого листа 26.09.2023 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено запити до ДПС України та ПФУ про наявні рахунки та джерела отримання доходів, крім того, направлено запит до МВС про наявність зареєстрованих транспортних засобів. Боржник отримує дохід в розмірі заробітної плати, наявні рахунки в установах банку та транспортні засоби у боржника відсутні.

Згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 01.10.2021 року боржнику належить на праві особистої приватної власності частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 2119927107101. Однак з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо права власності за боржником станом на 02.10.2023 року не зареєстровано.

На підставі викладеного просить суд звернути стягнення на частку житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 2119927107101, право власності на яке за боржником ОСОБА_1 не зареєстровано в установленому законом порядку.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2023 року подання приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка Ігора Сергійовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, задоволено.

Звернуто стягнення на частку квартири за адресою АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 2119927107101, право власності на яке за боржником ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) не зареєстроване в установленому законом порядку.

Не погоджуючись з ухвалою суду, боржник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу незаконною через неправильність встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів, а також через порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, просить ухвалу скасувати, в задоволенні подання відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

В судовому засіданні приватний виконавець Шульженко С. І. заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання в черговий раз не з`явився, в попереднє судове засідання не з`явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його відрядженням, яке було задоволене судом, повідомлення про дане судове засідання ОСОБА_1 не отримав, відмітка на конверті «не вручено у зв`язку з відсутністю адресата». Враховуючи те, що боржнику було відомо про перебування на розгляді справи за його апеляційною скаргою, а про зміну свого місця проживання чи перебування він суд не повідомляв, колегія суддів вважає його повідомленим про час та місце розгляду справи відповідно до ст. 131 ЦПК України.

Від стягувача ОК «ЖБК Еталон» надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

Заслухавши пояснення приватного виконавця, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області знаходиться виконавче провадження № 72882844 з примусового виконання виконавчого листа № 161/2220/21, виданого 25.08.2023 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу «ЖБК Еталон» суми заборгованості як оплату за гараж та судові витрати по справі у розмірі 253750 грн.

Боржником у виконавчому провадженні № 72882844 є ОСОБА_1 .

Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Шульженко І С. звернувся в суд із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

З відповіді Державної фіскальної служби України на запит № 175870310 від 26.09.2023 року вбачається, що рахунки у боржника відсутні.

З відповіді Пенсійного фонду України на запит № 175870299 від 26.09.2023 року вбачається, що боржник отримує пенсію в розмірі 4942,38 грн.

Згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 01.10.2021 року, боржнику належить на праві особистої приватної власності частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 2119927107101.

Однак, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо права власності за боржником станом на 02.10.2023 року не зареєстровано.

На час розгляду заяви боржником рішення суду не виконано, виконавче провадження не зупинено, даних про зміну інформації про об`єкт нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не подано.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності на об`єкти нерухомості.

З матеріалів справи вбачається, що всі вимоги по зверненню стягнення приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Шульженко І.С. були виконані.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.1 ст. 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно ч.3,4 ст. 50 Закону у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Таким чином, встановивши, що боржник у добровільному порядку рішення суду не виконав, борг в повному обсязі не повернув, а також зважаючи на значну суму заборгованості, здійснювані приватним виконавцем заходи щодо пошуку майна боржника, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача, у ході яких виявлено належність боржнику на праві особистої приватної власності 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 2119927107101, не зареєстрована у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

За таких обставин, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що подання приватного виконавця є передчасним у зв`язку з тим, що ним подана касаційна скарга на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у справі за його позовом про визнання договору недійсним, не заслуговує на увагу, оскільки рішення Луцького міськрайонного суду від 12 травня 2021 року, на виконання якого відкрито виконавче провадження № 72882844 з примусового виконання виконавчого листа № 161/2220/21, набрало законної сили, виконання його не зупинено і не залежить від вирішення іншої справи в касаційному порядку.

Щодо звернення з поданням без дотримання балансу між інтересами боржника та правом стягувача, то такі доводи є безпідставними з огляду на суму боргу та тривалістю виконання рішення суду.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2023 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2024 року.

Головуючий

Судді