Постанова

від 10.09.2024 по справі 161/2220/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/2220/21 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/730/24 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Черняк О. В.,

з участю:

приватного виконавця Шульженка І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка Ігоря Сергійовича про примусове проникнення до житла боржника, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець звернувся до суду із вказаним поданням.

В обґрунтування вимог вказує, що на його виконанні перебуває виконавче провадження №72882844 з примусового виконання виконавчого листа №161/2220/21, виданого 25 серпня 2023 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу «ЖБК Еталон» суми заборгованості як оплату за гараж та судових витрати по справі у розмірі 253750 грн.

Постанова про відкриття вказаного ВП винесена 26 вересня 2023 року.

Згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 01 жовтня 2021 року боржнику належить на праві особистої приватної власності частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером 2119927107101.

Ухвалою суду від 09 листопада 2023 року приватному виконавцю було надано дозвіл щодо звернення стягнення на вказане нерухоме майно.

З метою проведення виконавчих дій виконавцем було надіслано рекомендоване повідомлення від 09 квітня 2024 року на адресу боржника з повідомленням про проведення виконавчих дій за вказаною адресою (згідно акту виконавця від 17 квітня 2024 року двері ніхто не відчинив).

Повторне повідомлення було надіслано 18 квітня 2024 року, однак згідно акту виконавця від 24 квітня 2024 року двері квартири ніхто не відчинив.

В телефонному режимі боржник відмовив у доступі до квартири та проведенні виконавчих дій.

На підставі наведеного виконавець просить суд вирішити питання про примусове проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_1 для вчинення виконавчих дій щодо звернення стягнення на нерухоме майно.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2024 року подання приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка Ігоря Сергійовича про примусове проникнення до житла боржника задоволено.

Надано дозвіл на примусове проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , з метою проведення виконавчих дій щодо звернення стягнення на нерухоме майно.

Не погоджуючись з ухвалою суду, боржник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом не було належним чином досліджено матеріали подання, не враховано відсутність доказів надсилання та отримання боржником повідомлень про вчинення виконавчих дій, та не встановлено, чи мав боржник реальну можливість виконати в добровільному порядку рішення суду, чи ухилявся від вчинення виконавчих дій та чи є належні підстави для такого припущення та не надано доказів в підтвердження реєстрації особи, повідомлення та згоди інших співвласників квартири. Наведене свідчить про те, що поза увагою суду залишилося питання застосування норм процесуального права та матеріального права, з якими пов`язане законне вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин справи. Просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І. С. про примусове проникнення до житла.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

В судовому засіданні приватний виконавець Шульженко І. С. заперечив апеляційну скаргу.

Боржник ОСОБА_1 та представник стягувача ОК «ЖБК Еталон» в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення приватного виконавця, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка Ігоря Сергійовича перебуває виконавче провадження №72882844 з примусового виконання виконавчого листа №161/2220/21, виданого 25 серпня 2023 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу «ЖБК Еталон» суми заборгованості як оплату за гараж та судових витрати по справі у розмірі 253750 грн.

Постанова про відкриття вказаного ВП винесена 26 вересня 2023 року.

Згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 01 жовтня 2021 року, боржнику належить на праві особистої приватної власності частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером 2119927107101.

Ухвалою суду від 09 листопада 2023 року приватному виконавцю було надано дозвіл щодо звернення стягнення на вказане нерухоме майно.

З метою проведення виконавчих дій на адресу боржника виконавцем було надіслано рекомендоване повідомлення від 09 квітня 2024 року з повідомленням про проведення виконавчих дій за вказаною адресою з метою погашення заборгованості (згідно акту приватного виконавця від 17 квітня 2024 року двері ніхто не відчинив).

Повторне повідомлення було надіслано 18 квітня 2024 року, однак згідно акту виконавця від 24 квітня 2024 року двері квартири ніхто не відчинив.

З матеріалів справи та встановлених обставин, вбачається, що боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір виконавця вчинити виконавчі дії, однак відмовився добровільно надати доступ до квартири, у відведений для вчинення виконавчих дій час.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ч. 1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і за її межами.

У пункті 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (заява №18357/91) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. … Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

У свою чергу статтею 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пунктом 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року,стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Згідно з частиною 1 статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

За правилами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, виконавець має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_1 знав про наявність виконавчого провадження.

У свою чергу ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що не був обізнаний щодо проведення виконавчих дій виконавцем.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Еталон» суми боргу у розмірі 250 000,00 грн. (двісті п`ятдесят тисяч гривень), як оплату за гараж площею 21 кв.м. у будинку АДРЕСА_2 та судовий збір у розмірі 3 750,00 грн. (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень), яке набрало законної сили 13 червня 2023 року, на момент звернення приватного виконавця з поданням до суду не виконано.

Судам не надано доказів, що за період примусового виконання рішення суду боржник вчиняв будь - які дії для виконання зазначеного рішення.

У свою чергу, відповідно до актів приватного виконавця від 17.04.2024 року та 24.04.2024 року з метою опису та арешту майна боржника здійснено виходи за адресою: АДРЕСА_1 , проте доступу до житла не надано, потрапити до приміщення не вдалося.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання рішення суду та відсутність у приватного виконавця можливості вчиняти виконавчі дії, при цьому всі стягнення здійснюються саме в примусовому порядку в наслідок дій приватного виконавця, а не волевиявлення боржника, зазначене призводить до тривалого невиконання виконавчого листа, у зв`язку із чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив подання і надав дозвіл на примусове проникнення до житла ОСОБА_1 ..

Надані боржником копії розписок про отримання представником стягувача коштів на загальну суму 50 000 грн не впливають на висновок суду про задоволення подання, враховуючи, що дані дії були вчинені боржником уже після надходження подання в суд першої інстанції. При цьому про надходження коштів стягувачу не було повідомлено приватного виконавця, який вчиняє дії з примусового виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростували, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2024 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді :