Постанова

від 12.02.2024 по справі 935/2969/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/2969/22 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №935/2969/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Василенко Р.О.

встановив:

У листопаді 2022 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1500,00 грн. з кожного щомісячно.

На обґрунтування вимог зазначила, що вона хворіє на цукровий діабет, є особою з інвалідністю III групи, пенсіонер, отримує пенсію в розмірі 2100,00 грн., інших джерел доходів не має. Має повнолітнього сина - ОСОБА_2 та доньку - ОСОБА_4 . Вказувала, що її матеріальне становище є вкрай скрутним, пенсії не вистачає на ліки та проживання, двічі на рік має отримувати стаціонарне лікування, а її діти не надають жодної допомоги, хоча працевлаштовані та мають змогу надавати її непрацездатній матері. Вказує, що статтею 51 Конституції України встановлено, що «повнолітні діти зобов`язані піклуватись про своїх непрацездатних батьків» та статті 202 Сімейного кодексу України, згідно якої повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що звернулася із позовом до своїх повнолітніх дітей у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем. Зазначає, що хворіє на цукровий діабет, є особою з інвалідністю III групи, отримує пенсію в розмірі 2100,00 грн., постійно проходить лікування в Коростишівській ЦРЛ, іншого джерела доходів не має. При цьому розмір пенсії є недостатнім для забезпечення нормального способу життя, що включає витрати на лікування, продукти харчування та придбання медикаментів для підтримки нормального стану здоров`я. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що вона отримує соціальну пенсію в розмірі 2100,00 грн. та є інвалідом III групи, має діагноз цукровий діабет, а доходу не вистачає на купівлю ліків та продуктів харчування, через свій похилий вік, стан здоров`я та інвалідність, остання потребує постійного лікування та відповідних витрат.

Вказує, що суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку, що вона не потребує матеріальної допомоги. Її син в судовому засіданні підтвердив, що вже рік не спілкується з нею, не цікавиться її станом здоров`я, не надає жодної матеріальної допомоги. Її донька ОСОБА_3 також заначала, що не спілкується з матір`ю, але, у зв`язку з усною домовленістю із рідними братами, відмовилася від своєї спадщини (будинку, в якому проживають позивач та відповідач ОСОБА_2 ) після смерті їх батька в рахунок того, що брати будуть доглядати за нею до смерті. Вказує, що із 06.11.2023 року по 14.11.2023 року перебувала на лікуванні у інфекційному відділенні КНП «ЦРЛ ім. Д.І. Потєхіна «Коростишівської міської ради» та нею понесені витрати на лікування на загальну суму 3593,07 грн.

Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали, просили рішення Коростишівського районного суду Житомирської області скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та їх представник проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 , яке видане повторно, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а. с.7).

У зв`язку із реєстрацією шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 25.10.2022 року №00037287517 (а.с.8).

Як вбачається із довідки до акта огляду МСЕК від 19.10.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має III групу інвалідності, безтерміново, протипоказана важка фізична праця (а.с.5).

З копії довідки, виданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Коростишівської міської ради від 19.10.2021 року №1689 слідує, що ОСОБА_7 має діагноз цукровий діабет II типу (а.с.9).

Згідно довідки про доходи з Пенсійного фонду від 29.11.2022 року №6338-8432-8466-2311 вбачається, що сума пенсії ОСОБА_1 за період 6 місяців з 01.06.2022 року до 30.11.2022 року складає 12600,00 грн., тобто 2100,00 грн. на місяць (а.с.15).

В оригіналі довідки КПН «Коростишівська лікарня ім. Потєхіна» Коростишівської міської ради від 14.09.2023 року №2039 зазначено, що ОСОБА_1 має діагноз цукровий діабет II тип. Призначено лікування інсулін «Фармасулін Н30/70 сіофор» (а.с.201).

З копії довідки від 01.06.2023 року №1311 вбачається, що лікування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 препаратом «Фармасулін» є безкоштовним, тобто позивач забезпечена лікуванням цукрового діабету за рахунок держави (а.с.55).

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 (відповідач у справі) та її чоловік ОСОБА_8 мають пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, оскільки на утриманні мають трьох дітей: дочку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.72-77).

Відповідно довідки від 31.05.2023 року №1, виданої ФОП ОСОБА_11 , ОСОБА_3 працює кухарем, а розмір її доходу становить в середньому 6783,00 грн. на місяць (а.с.82).

Згідно довідки №05/1-18/864 від 06.07.2023 року, виданої деканом Тернопільського національного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського вбачається, що ОСОБА_9 є студенткою 3 курсу медичного факультету, на державній формі навчання. Термін навчання до червня 2027 року (а.с.165).

15 серпня 2013 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_12 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_13 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, яке видане відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Коростишівського районного управління юстиції у Житомирській області від 15.08.2013 року, серія НОМЕР_4 (а.с.140).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , актовий запис 10 та копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , актовий запис 150 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.52,53).

Згідно довідки КНП «Коростишівська центральна районної лікарня ім. Потехіна» №2878 від 19.12.2023 року, дружина відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_16 перебуває на обліку в жіночій консультації поліклініки з терміном вагітності 27-28 тижнів.

Відповідно довідки від 16.08.2023 року №1, виданої ФОП ОСОБА_17 слідує, що ОСОБА_2 працює підсобним працівником, а розмір його доходу становить в середньому 6027,00 грн. на місяць (а.с.147).

Згідно відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.10.2023 року, земельна ділянка з кадастровим номером 1820680800:01:000:0233 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , розмір частки складає 1/4 (а.с.202).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження існування в неї об`єктивної потреби в матеріальній допомозі, яка б зумовлювала надання їй постійних щомісячних виплат зі сторони відповідачів у виді аліментів.

Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім`ї (ч. 8 ст. 7 СК України).

Згідно з ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального стану батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.

Статтею 205 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст.202 СК України ), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК України).

При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет нa 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 01 січня 2024 року - 2361,00 грн.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 потреби у матеріальній допомозі з боку сина ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3 .

Як зазначила в судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1 має самостійний дохід у вигляді пенсії в розмірі 2400,00 грн., що забезпечує її прожитковий мінімум, встановлений законом на 2024 рік для осіб, які втратили працездатність (2361,00 грн).

Крім того, позивач має у власності земельну ділянку, яка призначена для товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1820680800:01:000:0233, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , розмір частки складає 1/4, яку за твердженням останньої її рідна сестра здає в оренду та отримує за це орендну плату. Вказане не свідчить про те, що позивач позбавлена можливості отримувати дохід у виді орендної плати від належного їй нерухомого майна (а.с.202).

В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 надано чеки про оплату ним комунальних послуг за електроенергію та газопостачання за період 2022-2024 років, наданих за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживає позивач та ще один її син, який не є учасником справи. Дану обставину позивач визнає та вказала, що інший син - ОСОБА_1 , оплачує іншу частину комунальних платежів та купує їй продукти харчування.

Із викладеного вбачається, що матеріальне становище ОСОБА_1 є цілком достатнім для забезпечення основних потреб, і матеріальної допомоги від повнолітніх дочки та сина вона не потребує.

Суд також не погоджується із доводами позивача про те, що вона має потребу в матеріальній допомозі на придбання ліків, оскільки має діагноз цукровий діабет, вартість якого становить 10 000 грн., оскільки будь-яких доказів таких витрат та їх вартості остання не надає, а лікування цукрового діабету здійснюється лікарським препаратом «Фармасулін», який є безкоштовним (а.с.55).

Доказів понесення витрат на лікування, які перевищують дохід позивача, що ставило б її у скрутне матеріальне становище суду не надано, а сам факт встановлення групи інвалідності, проходження періодичного медичного обстеження чи лікування не свідчить про витрати на лікування.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що участь повнолітніх дітей у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, є окремим обов`язком повнолітніх дітей, встановленим ст. 203 СК України, і не пов`язана з обов`язком повнолітніх дітей утримувати батьків, встановленим ст. 202 СК України. Для стягнення додаткових витрат на батьків з повнолітніх дочки, сина необхідно довести і підтвердити доказами наявність вже проведених витрат, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, що мають істотне значення для справи, апеляційний суд дійшов висновку, що за недоведення потреби позивача у матеріальній допомозі, у її повнолітніх дочки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_2 не виникає зобов`язання із утримання матері ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам позовної заяви, які суд першої інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував із наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2024 року.

Головуючий Судді