Постанова

від 07.02.2024 по справі 704/748/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/15/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №704/748/22 Категорія: 311000000 Дьяченко Д. О. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Матюха В.І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача адвокат Стратілатов Костянтин Геннадійович; ОСОБА_2 ;

відповідач Вишнопільська загальноосвітня школа I-III ступенів Тальнівської міської ради Черкаської області;

особа, яка подала апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Стратілатов Костянтин Геннадійович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката СтратілатоваКостянтина Геннадійовича на рішення Тальнівського районногосуду Черкаськоїобласті від 10травня 2023року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доВишнопільської загальноосвітньоїшколи І-ІІІступенів Тальнівськоїміської радиЧеркаської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

07.09.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона працювала на посаді учителя історії і правознавства Вишнопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тальнівської міської ради Черкаської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.06.2020 року згідно наказу відповідача № 17-к/тр «Про укладення строкового трудового договору» з учителем історії ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір на один рік з 01.07.2020 року до 30.06.2021 року.

28.05.2021 року згідно наказу відповідача № 5-к/тр «Про продовження строку дії трудового договору з ОСОБА_1 « строк дії трудового договору з ОСОБА_1 , вчителем історії було продовжено на один рік з 01.07.2021 року до 30.06.2022 року. Вважає, що за таких обставин трудовий договір, укладений між сторонами набув статусу безстрокового, оскільки був переукладений.

Наказом відповідача № 20-к/тр від 29.06.2022 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору (п.2 ст. 36 КЗпП України).

Вказує, що на момент звільнення вона була чинним членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації Вишнопільської загальноосвітньої школи. При цьому, до первинної профспілкової організації не надходило клопотання директора школи ОСОБА_3 про припинення строкового трудового договору з ОСОБА_1 , а тому засідання профкому з питань надання чи ненадання згоди на звільнення члена профкому не розглядалося. До вищого виборного органу цієї професійної спілки (профспілки працівників освіти і науки України) відповідне клопотання також не надходило та не розглядалося. Таким чином на думку позивача спірний наказ не відповідає вимогам ст. 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки звільнення відбулося без попередньої згоди виборного органу, членом якого є позивач, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки.

Позивач вважає, що даний наказ не відповідає вимогам закону та має бути скасований, а тому звернулася до суду з даним позовом в якому просила суд з урахуванням збільшених позовних вимог: визнати незаконним та скасувати наказ директора Вишнопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тальнівської міської ради Черкаської області від 29.06.2022 року № 20-к/тр від 29.06.2022 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді учителя історії та правознавства Вишнопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тальнівської міської ради Черкаської області; стягнути з Вишнопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тальнівської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 27852,12 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 30000 грн. моральної шкоди, а всього 43886,36 грн.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 травня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що звільнення позивача відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з закінченням строку дії строкового трудового договору є таким, що відповідає вимогам закону. Разом з тим, суд першої інстанції виходив з того, що чинним трудовим законодавством не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового договору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Стратілатова К.Г. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 10.05.2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі адвокат Стратілатов К.Г. вказує, що рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 10.05.2023 року винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає дійсним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що саме положення ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» суд мав застосувати до спірних правовідносин, однак помилково застосував інші правові норми (ч. 4 ст. 252 КЗпП України, ч. 4 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»), які на думку скаржника до спірних правовідносин не мають відношення.

Крім того, в апеляційній скарзі адвокат Стратілатов К.Г. посилається на норму ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України, зазначаючи, що трудовий договір, укладений між сторонами набув статусу безстрокового, оскільки був переукладений.

12 липня 2023 року В.о. директора Вишнопільської ЗОШ I-III ступенів Тальнівської міської ради Черкаської області О.В. Гончаров подав відзив на апеляційну скаргу на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 10.05.2023 року, у якому вказуючи на законність і обґрунтованість вказаного судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка працювала у відповідача на посаді учителя історії і правознавства. Згідно з наказом Вишнопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів Тальнівської міської ради Черкаської області від 04.06.2020 року №17-к/тр «Про укладення строкового трудового договору» було укладено строковий трудовий договір на 1 рік з 01.07.2020 року до 30.06.2021 року з ОСОБА_1 .

Згідно з наказом Вишнопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів Тальнівської міської ради Черкаської області від 28.05.2021 року №5-к/тр «Про продовження строку дії трудового договору з ОСОБА_1 » строк дії трудового договору з ОСОБА_1 продовжено на 1 рік з 01.07.2021 року до 30.06.2022 року (а.с.5).

Згідно з наказом Вишнопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів Тальнівської міської ради Черкаської області від 29.06.2022 року №20-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно з п.2 ст. 36 КЗпП України (а.с.27).

Згідно з повідомленням Вишнопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів Тальнівської міської ради Черкаської області від 30.06.2022 року №32 «Про необхідність отримати трудову книжку» у зв`язку із закінченням строку трудового договору, ОСОБА_1 повідомлено про необхідність отримання трудової книжки (а.с.6).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

За частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Згідно із статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк, а саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.

Припинення трудового договору після закінчення його строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли подав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час працівник виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, що і було зазначено судом першої інстанції.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду06 квітня 2023 року у справі № 686/27679/21 (провадження № 61-10960св22).

Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Отже, строк строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17 і є незмінною.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до висновку, щодо безпідставності посилання позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі Закон № 1045-XIV) звільнення членів виборчого профспілкового органу підприємства, установи, організації ( у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, якого вони є, а також виборного органу, членами якого вони є, а також вищого органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Аналізуючи вищезазначені правові норми, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вони не є абсолютними, а передбачають виняток, а саме: «крім випадків додержання загального порядку».

Як зазначалося вище, за змістом ч. 1 ст. 36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є закінчення його строку.

Вказані вище норми КЗпП України та Закону України № 1045-XIV встановлюють необхідність отримання попередньої згоди не лише виборного органу, а і вищого виборного органу професійної спілки для членів виборного профспілкового органу і застосовується у взаємозв`язку зі ст. 43 КЗпП України, якою передбачені випадки отримання попередньої згоди виборного профспілкового органу при звільненні з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі № 686/27915/18 (провадження № 61-8617св19).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року в справі № 686/27915/18 вказано,що «посилання у касаційній скарзі на пункт 7.2.4 колективного договору, яким передбачено обов`язок роботодавця щодо недопущення звільнення чи дострокового розірвання контрактузініціативи роботодавця з працівником, який обраний до складу профспілкового комітету без погодження з вищим за рівнем профорганом, колегія суддів вважає необґрунтоване, оскільки звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП за закінченням строку дії трудового договору не вважається звільненням з ініціативи роботодавця, підстави якого передбачені статтями 40, 41 КЗпП України».

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 квітня 2020 року в справі № 592/14598/18 (провадження № 61-2530св20).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що звільнення позивача з підстави закінчення строку трудового договору не є звільненням з ініціативи власника в розумінні КЗпП України та не вимагало попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на таке звільнення.

Статтею 252 КЗпП Українита ч. 3ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Частиною 9 ст. 43 КЗпП України визначено, що якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Отже, ст. 43 КЗпП України є важливою гарантією при індивідуальному припиненні трудових правовідносин.

В постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року по справі № 336/5828/16, провадження № 61-30894сво18, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду прийшла до висновку, що як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року (справа № 21-319а13), від 25 березня 2014 року (справа № 21-44а14).

В ході розгляду справи апеляційним судом було направлено звернення до первинної профспілкової організації Вишнопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів (Вишнопільської початкової школи Тальнівської міської ради Черкаської області) (адреса: Черкаська область, Звенигородський район, с. Вишнопіль, вул. Шкільна,12) та до вищого виборного органу цієї професійної спілки Тальнівської міської організації профспілки працівників освіти і науки України (адреса: Черкаська область, м. Тальне, вул. Вільних козаків, 1), які зобов`язала розглянути на засіданні комітету з додержанням вимог ст. 43 КЗпП України питання про дачу згоди (відмови у дачі згоди) на звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя історії Вишнопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів Тальнівської міської ради Черкаської області на підставі пункту п.2 ст. 36 КЗпП України (Ухвала Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року).

11 жовтня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від Профспілки працівників освіти і науки України Тальнівської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України надійшов витяг із постанови від 09 жовтня 2023 року згідно якого президія ради Тальнівської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України вважає доцільним та необхідним дати згоду на звільнення працівниці ( ОСОБА_1 ).

Ненадання первинною профспілковою організацією Вишнопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів (Вишнопільської початкової школи Тальнівської міської ради Черкаської області) інформації на виконання ухвали Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, з урахуванням того, що поштова кореспонденція була отримана останньою (а.с.67) свідчить про недобросовісність поведінки даного органу. Колегія суддів вважає, що вказана обставина, при наявності згоди на звільнення позивачки наданої Профспілкою працівників освіти і науки України Тальнівської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України, не може бути підставою для визнання звільнення ОСОБА_1 таким, що проведено з порушення норм КЗпП України.

Твердження представника позивачки про врахування позиції Верховного Суду, щодо застосування при ухваленні рішення у даній справі рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року не можуть бути прийняті виходячи із наступного.

Акти цивільного законодавства охоплюють закони, законодавчі та підзаконні акти. Під актами цивільного законодавства розуміються нормативно-правові акти відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, що формулюють норми цивільного права. Стаття 4 ЦК України визначає ієрархію актів цивільного законодавства України.

Відповідно до змісту вищевказаної норми рішення Конституційного Суду України не є актом цивільного законодавства, а тому щодо нього не можливе застосування положень ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України про дію таких актів у часі.

Статтями 151-1 152 Конституції України визначено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано. Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

За ст. 97 Закону України «Про Конституційний Суд України», суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №15-рп/200 від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) визначив, що його рішення мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Закони, інші правові акти, їх окремі положення, визнані Конституції України (неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення. У разі необхідності Конституційний Суд України у своєму рішенні, висновку може визначити додаткові заходи, пов`язані з порядком їх виконання, звернувши увагу на терміновість чи обов`язки щодо його забезпечення. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку, зокрема, порядок його виконання, відповідні державні органи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Проте, додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші нормативно правові акти або їх окремі положення, визнані за цим рішенням неконституційним, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх ухвалення.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 462-ІХ, визнано неконституційним.

Згідно із правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передусім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.

Оскаржуваний наказ директора Вишнопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів Тальнівської міської ради Черкаської області № 20 к/тр про звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строкового трудового договору винесений 29.06.2022 року, натомість на момент ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07 лютого 2023 року, яке позивач просить застосувати, трудові правовідносини між сторонами по справі вже припинились, відтак дія рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020 не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.

Така позиція відповідає висновку Верхового Суду, викладеному у постанові від 16 червня 2023 року в справі № 466/6062/21.

Не є коректними й доречними посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі № 761/11887/15, оскільки правові висновки якої обумовлені іншими обставинами.

Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин із метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановленіфактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Так,виходячи зкритеріїв подібностіправовідносин,вищевказана справамає іншийзміст спірнихправовідносин,оскільки усправі № 761/11887/15 трудовий договір, за яким працював позивач не був строковим, і звільнення працівника відбулося на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України ( у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці).

Що стосується твердження скаржника відносно того, що згідно з ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк не підлягають до задоволення, оскільки строковий трудовий договір між сторонами не може бути продовжений на невизначений термін як це передбачено ст. 39-1 КЗпП України.

Також не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів твердження апелянта щодо безстроковості трудового договору укладеного з позивачкою, оскільки як вбачається з матеріалів справи накази № 17-к/тр від 04.06.2020 року та № 5-к/тр від 28.05. 2021 року відповідно «Про укладення строкового трудового договору» та «Про продовження строку дії трудового договору з ОСОБА_1 » позивачкою в судовому порядку не оскаржувались.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, ухвалюючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, зробив правильний висновок,щозвільнення позивача з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, відбулось з дотриманням роботодавцем вимог трудового законодавства, оскільки між сторонами було укладено строковий трудовий договір, строк якого закінчився.У зв`язку із цим відсутні як підстави для поновлення позивача на роботі, так і підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань», стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надана відповідна правова оцінка, з якою погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката СтратілатоваК.Г. слід залишити без задоволення, а рішення Тальнівського районногосуду Черкаськоїобласті від 10 травня 2023 року без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката СтратілатоваКостянтина Геннадійовича залишити без задоволення.

Рішення Тальнівського районногосуду Черкаськоїобласті від 10травня 2023рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 15 лютого 2024 року.

Судді