Постанова

від 13.02.2024 по справі 2-295/2009

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 13.02.2024 Справа № 2-295/2009

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 2-295/2009

Провадження №22-ц/807/290/24

Головуючий в 1-й інстанції Мануйлова Н.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,секретарСмокотіна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кузьмінова Дмитра Валерійовича на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2023 року, ухвалене у м. Вільнянськ, повний текст рішення складено 06 жовтня 2023 року (з урахуванням ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2023 року про виправлення описки у рішенні) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У січня 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ZPONGA00000091 від 04.04.2007 у розмірі 121397,50 доларів США. 25.01.2019 року позивачем було подано уточнений позов в якому сума позовних вимог була зменшена до 24420,13 доларів США. Позов обґрунтовано ти, що АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 04.04.2007 уклали кредитний договір №ZPONGA00000091, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язався надати відповідачу кредит розмірі 110200,00 доларів США на строк до 04.04.2017, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим відповідач станом на 15.01.2019 має заборгованість 127421,79 доларів США, яка складається з: 103001,66 доларів США заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 19630,79 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2262,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 2527,34 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Позивач у позовній заяві зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, тому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24420,13 доларів США, яка складається з: 19630,79 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2262,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 2527,34 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

РішеннямВільнянського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2023 року з урахуванням ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2023 року про виправлення описки у рішенні), позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (адреса: м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах.№ НОМЕР_2 , МФО №305299):

-заборгованість за кредитним договором № ZPONGA00000091 від 04.04.2007 у розмірі 24420,13 доларів США, яка складається з: 19630,79 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2262,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 2527,34 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

- судові витрати в розмірі1730грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кузьмінова Дмитра Валерійовича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що починаючи з 09.06.2007 року згідно п.2.2.10 Кредитного договору Позичальник був зобов`язаний повністю повернути кредит, оскільки в цей момент сплив строк кредитування, обумовлений відкладальною обставиною кредитного договору. Нарахування відсотків та інших платежів, після 09.06.2007 року є незаконними, а погашення заборгованості після цієї дати повинні були бути спрямовані на погашення тіла кредиту у зв`язку із чим заборгованість за кредитом відсутня. Вимоги нарахування комісії за кредитним договором є безпідставними, оскільки положення договору в цій частині є нікчемним.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 04.04.2007 уклали кредитний договір №ZPONGA00000091, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язався надати відповідачу кредит розмірі 110200,00 доларів США на строк до 04.04.2017, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору № ZPONGA00000091 від 04.04.2007 банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на строк з 04.04.2007 по 04.04.2017 включно у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 110200,00 доларів США на такі цілі: будівництво житла, у розмірі 99000,00доларів США, а також у розмірі 11200,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 03 по 08 число кожного місяця.

Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється такому порядку: щомісяця період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати відповідно до кредитного договору.

Позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 15.01.2019 має заборгованість 127421,79 доларів США, яка складається з: 103001,66 доларів США заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 19630,79 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2262,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 2527,34 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позивач у позовній заяві зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, тому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24420,13 доларів США, яка складається з: 19630,79 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2262,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 2527,34 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені наданими доказами та підлягають задоволенню.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційного суду, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, обґрунтовано виходив із доведеності позову АТ КБ «ПриватБанк» та наявності передбачених статтями 526, 1050, 1054 ЦК України підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки ОСОБА_1 не виконував належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, що призвело до утворення заборгованості, що не спростовано відповідачем.

Проте визнаючи розмір заборгованості за кредитним договором, з урахуванням вимог позову, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про доведеність усіх складових такої заборгованості, виходячи з наступного.

Відповідно до умов кредитного договору від 04 квітня 2007 року передбачено сплату комісії, яка включає винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди на надання фінансового інструмента у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісячно у період сплати відсотків за дострокове погашення кредиту згідно пункту 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 6.2 даного договору.

Вказані вище платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, такі умови договору порушують публічний порядок.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зробив висновок, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок, тому є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зробила висновок, що визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не приведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Нікчемність умов кредитного договору підлягає врахуванню судом під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто спорів, в яких встановлюється законність та обґрунтованість нарахування боргу за окремими платежами та в цілому.

Таким чином, позовні вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією за користування кредитними коштами у розмірі 2262,00 доларів США є необґрунтованими із вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають, а висновок суду першої інстанції, про задоволення цих вимог ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу не врахування висновків постанови Великої палати Верховного суду від 28.03.2018 року у справі 444/9512/12, щодо відсутності права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, то слід зазначити що сам по собі факт наявності у позичальника обов`язку повного повернення кредиту, пов`язаний із простроченням щомісячного платежу, передбачений умовами договору не вказує на сплив строку кредитування. А обставини щодо пред`явлення вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, судом не встановлені. Таким чином подібні доводи є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої суми заборгованості за кредитним договором на суму заявленої до стягнення комісії.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кузьмінова Дмитра Валерійовича задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2023 року у цій справі змінити, зменшивши розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) за кредитним договором № ZPONGA00000091 від 04.04.2007 з 24420,13 доларів США до 22158,13 доларів США, і який складається з: 19630,79 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2527,34 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 15 лютого 2024 року.

Судді: С. В. Кухар

О.В. Крилова

О.З. Поляков