Постанова

від 13.02.2024 по справі 463/7979/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/7979/19 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С. І.

Провадження № 22-ц/811/3034/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді: Ванівського О.М.,

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.,

секретаря: Гай О.О.,

з участю: представників апелянта ОСОБА_1 , адвоката Микуш Д.М., відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Труш І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуза апеляційною скаргоюОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 23» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2023 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 23» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шафран Роман Іванович, Обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_4 про скасування реєстрації права власності на нежитлові приміщення,-

в с т а н о в и в:

В вересні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 23» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шафран Роман Іванович, Обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_4 про скасування реєстрації права власності на нежитлові приміщення, який в подальшому уточнила, та просила ухвалити рішення, яким:

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , внесену державним реєстратором Тузяком Павлом Тарасовичем, Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 08.12.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1432288246101, номер запису про право власності 23829598, індексний номер: 38612115;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення площею 37,7 кв.м. на АДРЕСА_2 , внесену державним реєстратором Тузяком Павлом Тарасовичем, Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 27.02.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1496120746101, номер запису про право власності 25039446, індексний номер: 39896650;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення площею 37,7 кв.м. на АДРЕСА_2 внесену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем 20.11.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1496120746101, номер запису про право власності 29011545, індексний номер: 44146548.

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що ОСББ «Франка 23», будучи створене співвласниками і діючи в їх інтересах здійснює управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 . Власником квартири АДРЕСА_3 в цьому будинку була ОСОБА_2 . Загальна площа цієї квартири становила 108,4 кв.м. і до неї на момент купівлі належала комора площею 25 кв.м. Без будь-яких правових підстав, ОСОБА_2 приєднала до належної їй комори сусіднє приміщення загального користування площею 12,7 кв.м., яке має статус допоміжного і у якому проходять інженерні комунікації. В подальшому, державний реєстратор Тузяк П.Т. без будь-яких документів зареєстрував право власності на квартиру, до якої належала комора площею 37,7 кв.м., після чого він же провів державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на приміщення комори площею 37,7 кв.м. як на нежитлове приміщення і остання на підставі договору купівлі-продажу від 20.11.2018 відчужила ці приміщення на користь ОСОБА_3 , яка зареєструвала своє право власності на це нежитлове приміщення. Реєстрація права власності проведена з порушенням чинного законодавства та за відсутності відповідних правовстановлюючих документів, внаслідок чого з володіння ОСББ «Франка, 23» протиправно вибуло приміщення загального користування. Тому, просила в судовому порядку скасувати таку державну реєстрацію.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2023 року позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 23» (м. Львів, вул. І. Франка, 23, код ЄДРПОУ 40540526) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шафран Роман Іванович (м. Львів, вул. Замарстинівська, 1), Обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (м. Львів, вул. Липинського, 54), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) про скасування реєстрації права власності на нежитлові приміщення - задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 в частині, що стосується реєстрації права власності на комору в підвалі площею 37,7 кв.м. на АДРЕСА_2 , внесену державним реєстратором Тузяком Павлом Тарасовичем, Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 08.12.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1432288246101, номер запису про право власності 23829598, індексний номер: 38612115;

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення площею 37,7 кв.м. на АДРЕСА_2 , внесену державним реєстратором Тузяком Павлом Тарасовичем, Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівськоїобласті 27.02.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1496120746101, номер запису про право власності 25039446, індексний номер: 39896650.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 23»судовий збір в розмірі3 842 грн.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову в апеляційномупорядку оскаржило Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 23».

Вважають, що при ухваленні рішення не були з`ясовані усі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому воно є незаконним та необґрунтованим.

Покликаються на те, що відмовляючи в задоволенні даної позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , суд вважав, що належним способом захисту в цій частині є вирішення питання про дійсність договору купівлі-продажу від 20.11.2018 року нежитлового приміщення загальною площею 37,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафран Р.І., та який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а не про скасування проведеної на підставі даного договору державної реєстрації права власності. Зазначають, що ОСББ «Франка 23» не було стороною договору купівлі-продажу нежитлового приміщення який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зважаючи на те, що ОСББ «Франка 23» не було стороною даного договору, а відтак і фактично не ставило вимогу про його скасування.

Задоволення вимоги про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 призведе до відновлення порушеного права позивача і не потребує для застосування додаткових засобів захисту.

Просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та постановити нове рішення, яким позов - задовольнити.

28грудня 2023р.від ОСОБА_2 до Львівського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає таким, що постановлене з дотриманням норм чинного законодавства (т.2 а.с.121).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта ОСОБА_1 , адвоката Микуш Д.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Труш І.М. на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення площею 37,7 кв.м. на АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_3 на спірне нежитлове приміщення проведена на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20.11.2018 року, така державна реєстрація є похідною від юридичного факту, яким є договір купівлі-продажу від 20.11.2018 року, а відтак, належним способом захисту в цій частині є вирішення питання про дійсність зазначеного правочину, а не про скасування проведеної на підставі нього державної реєстрації права власності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 16.04.2016 року установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 затверджено Статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 23» (т.1. а.с.19-24).

На підставі цього відповідні відомості про юридичну особу ОСББ «Франка 23» внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що стверджується відповідним витягом (т.1 а.с.30-32).

Відповідно до Акту приймання-передачі від 23.05.2018р., копія якого долучена до матеріалів справи (т.1 а.с.28-29), житловий комплекс за адресою АДРЕСА_2 передано з балансу ЛКП «Управитель» на баланс ОСББ «Франка 23». Згідно Акту, будинок багатоквартирний та складається з 65 квартир. Загальна площа будинку становить 8919,15 кв.м.

Вказаний акт затверджено наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 139 від 29.03.2019 року (т.1 а.с.27).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 17.10.2005 р. (т.1 а.с.168), відповідач ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 цього договору передбачено, що квартира складається з трьох кімнат житловою площею 64,5 кв.м. та кухні. Загальна площа квартири становить 108,4 кв.м. До квартири належить комора в підвалі площею 25 кв.м.

Незважаючи на зазначені факти, 08.12.2017р. державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_5 прийняв рішення № 36812115 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_2 (т.1 а.с.224) і згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.225), до зазначеної квартири належить комора в підвалі площею 37,7 кв.м., хоча підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу від 17.10.2005р., за умовами якого до квартири належала лише комора в підвалі площею 25 кв.м.

При цьому, згідно матеріалів реєстраційної справи (т.1 а.с.221-225), відповідач ОСОБА_2 взагалі не подавала жодних документів відносно комори в підвалі площею 37,7 кв.м.

В подальшому державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_5 прийнято рішення № 39896650 від 27.02.2018 (т.1 а.с.195) про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 , про що також видано відповідний витяг (т.1 а.с.196). Згідно матеріалів реєстраційної справи (т.1 а.с.191-197), для реєстрації права власності на нежитлове приміщення площею 37,7 кв.м. відповідач ОСОБА_2 подала виключно висновок ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» № 1/1762 від 19.02.2018 (т.1 а.с.194) про технічну можливість відокремлення комори в підвалі площею 37,7 кв.м. від квартири АДРЕСА_1 та технічний паспорт на нежитлові приміщення від 26.02.2018 (т.1 а.с.193). Згідно з цим технічним паспортом, приміщення позначене літ. ХІІ-4 має площу 12,7 кв.м., а інші сусідні приміщення, позначені літ. Х-1, ХІІ-1, ХІІ-2, ХІІ-3, ХІІ-5, ХІІ-6 мають загальну площу 25 кв.м.

Як стверджує позивач, саме приміщення ХІІ-4 площею 12,7 кв.м. відповідач ОСОБА_2 протиправно приєднано до інших приміщень.

Допитана в судовому засіданні, як свідок в суді першої інстанції, голова ОСББ «Франка 23» ОСОБА_1 показала, що ОСОБА_2 після купівлі квартири самовільно захопила приміщення загального користування площею 12,7 кв.м., яке має статус допоміжного і у якому проходять інженерні комунікації, розвела там антисанітарію. Після чого без згоди ОСББ оформила на нього право власності і таке приміщення незаконно було переведено у нежитлове.

Допитана як свідок, в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 дала показання про те, що при придбанні квартири була переконана, що приміщення площею 12,7 кв.м. входить до складу усього майна, тому ним правомірно користувалася. Наявність антисанітарії заперечує. Коли виникла необхідність відчужити майно незнайомі люди запропонували оформити належні документи, на що вона погодилася. Вона особисто цією процедурою не займалася. Також свідок підтвердила, що в заяві на приєднання спірного приміщення до її квартири відсутні підписи всіх власників квартир будинку.

Після того, як нежитлове приміщення площею 37,7 кв.м. було відокремлено від квартири, тим же державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_5 прийнято рішення № 39896111 від 27.02.2018 року (т.1 а.с.142) про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , про що також видано відповідний витяг (т.1 а.с.143), згідно якого загальна площа квартири становить 108,4 кв.м. без будь-якої згадки про приналежність до квартири комори в підвалі.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 стала власником квартири АДРЕСА_1 площею 108,4 кв.м. та окремо також стала власником нежитлового приміщення площею 37,7 кв.м. в будинку цьому будинку.

На підставі договору купівлі-продажу від 20.11.2018р. (т.1 а.с.101-102) відповідач ОСОБА_2 відчужила нежитлове приміщення площею 37,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 , а згідно договору купівлі-продажу від 04.01.2021 відчужила на користь ОСОБА_4 належну їй квартиру АДРЕСА_1 площею 108,4 кв.м.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 186/1743/15-ц, також зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем в частині відмови в позовній вимозі щодо скасування державноїреєстрації прававласності за ОСОБА_3 на нежитловеприміщення площею37,7кв.м.на АДРЕСА_2 . В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено, тому апеляційним судом не переглядається.

Що ж стосується позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення площею 37,7 кв.м. на АДРЕСА_2 , колегія суддів виходить з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, якою є лише офіційне визнання державою фактів набуття речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних договорів, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Сам же договір на підставі якого набувається право власності, з огляду на презумпцію правомірності правочину, яка закріплена в статті 204 ЦК України, вважається чинним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Державна реєстрація права власності за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення площею 37,7 кв.м. на АДРЕСА_2 проведена на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20.11.2018р., така державна реєстрація є похідною від юридичного факту, яким є договір купівлі-продажу від 20.11.2018.

Відповідно, належним способом захисту в цій частині є вирішення питання про дійсність зазначеного правочину, а не про скасування проведеної на підставі нього державної реєстрації права власності.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що кожна особа має право на захист, у тому числі, судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Оспорювати правочин може не лише його сторона, а й особа, яка має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишаються без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка її подала.

Керуючись ст.ст.367,368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.ст.375,381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 23» залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15.02.2024р.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Крайник Н.П.

Левик Я.А.