Ухвала

від 14.02.2024 по справі 160/3814/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 лютого 2024 року Справа № 160/3814/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріа Інтерпрайз» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріа Інтерпрайз», в якій позивач просить суд:

- стягнути податковий борг з ТОВ «Ріа Інтерпрайз» (ЄДРПОУ 36294469) до бюджету у розмірі 41 378,68 грн, шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/3814/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд зазначає про таке.

За приписами частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.

Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України.

Приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

У постанові від 23.12.2022 у справі №140/12235/21 Верховний Суд зазначив, що у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 1340/5767/18 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте, норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

Крім цього, у постанові від 23.12.2022 у справі №140/12235/21 Верховний Суд зазначив, що Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18 березня 2020 року, до ПК України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктами 52-1 - 52-5. Згідно з нововведеним пунктом 52-2 законодавець установив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

Цим же пунктом встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу (станом на час розгляду справи - абзац десятий пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Законом № 591-IX до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року. Згідно з внесеними змінами слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)», а в абзаці восьмому - також замінено слова та цифри «до 30 березня 2020 року» - словами та цифрами «протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, ПК України встановлював зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Поряд з цим, постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З матеріалів позовної заяви видно, що право на вчинення позивачем дій щодо стягнення з платника податків податкового боргу виникло у 2020 та 2021 роках за податковим повідомленням-рішенням № 0021475130 від 11.03.2020 на суму 28 124,47 грн, термін сплати, податковим повідомленням-рішенням № 0038985130 від 05.05.2020 на суму 170,00 грн, податковим повідомленням-рішенням № 0086610508 від 22.07.2020 на суму 1 961,15 грн, податковим повідомленням-рішенням № 0091985130 від 28.07.2020 на суму 1 020,00 грн, податковим повідомленням-рішенням № 0023600411 від 05.10.2020 на суму 1 020,00 грн, податковим повідомленням-рішенням № 0015140411 від 30.09.2020 на суму 1 020,00 грн податковим повідомленням-рішенням № 0034950411 від 12.10.2020 на суму 1 020,00 грн, податковим повідомленням-рішенням № 0022090411 від 16.11.2020 на суму 1 020,00 грн, податковим повідомленням-рішенням № 001021808 від 20.01.2021 на суму 1 020,00 грн.

До того ж, суд зазначає, що про наявність податкових повідомлень-рішень податковий орган був обізнаний, з моменту їх подання та складання, вів облік податкового боргу, отже мав можливість дізнатися про порушення права та не сплату відповідачем податкового боргу.

Водночас, з цією позовною заявою Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду лише 09.02.2024, тобто з порушенням строку, визначеного пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України.

Також суд зазначає, що Законом України № 3219-IX від 30.06.2023 було виключено пункт 102.9 статті 102 Податкового кодексу України, яким було передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З огляду на викладене, суд відхиляє відповідні доводи позивача про те, що на період дії воєнного стану зупиняється перебіг строків, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Крім цього, з 01.08.2023 закінчила свою дію норма п.п.69.9 п.69 підрозділу ХХ Перехідна Положення ПК України, якою було встановлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В силу положень частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Водночас, заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовом в наведеній вище частині позовних вимог та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.

Крім того, позивач не вказав, яким чином наявність факту запровадження дії карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби та воєнного стану завадило контролюючому органу звернутись до суду з цим позовом, оскільки борг існував ще у 2020-2021 роках, при цьому, суд акцентує, що позивач не надав доказів безперервності існування вказаного податкового боргу.

За таких обставин, позивач має надати до суду докази звернення до суду в межах строків, установлених ПК України, в частині стягнення боргу згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0021475130 від 11.03.2020; податковим повідомленням-рішенням № 0038985130 від 05.05.2020, податковим повідомленням-рішенням № 0086610508 від 22.07.2020, податковим повідомленням-рішенням № 0091985130 від 28.07.2020, податковим повідомленням-рішенням № 0023600411 від 05.10.2020, податковим повідомленням-рішенням № 0015140411 від 30.09.2020, податковим повідомленням-рішенням № 0034950411 від 12.10.2020, податковим повідомленням-рішенням № 0022090411 від 16.11.2020, податковим повідомленням-рішенням № 001021808 від 20.01.2021, або подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №2а-2487/08/0970.

У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18 міститься аналогічний правовий висновок, який стосується застосування норм ПК України. Зазначена позиція підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема, й у постановах від 12.10.2021 у справі №819/1399/17 та від 18.05.2022 у справі №640/26239/20, від 01.03.2023 у справі №440/2624/19.

З огляду на викладене, суд відхиляє відповідні доводи позивача про те, що він звернувся з цим позовом в межах строків, установлених законодавством.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до п.8 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з п.п. 4, 5 ч.5. ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Частиною 4 статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

Так, позивач у позовній заяві зазначає про заборгованість, яка виникла у відповідача у зв`язку з несплатою останнім у встановлені строки грошових зобов`язань, зокрема, за ППР № 001021808 від 20.01.2021.

Проте, до матеріалів позовної заяви позивачем не надано зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, позивач має надати належним чином засвідчену копію податкового повідомлення-рішення № 001021808 від 20.01.2021, а також надати копії актів перевірок згідно з вказаним податковим повідомленням-рішенням та відповідні докази їх надіслання.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим статтями 160, 161 КАС України, тому згідно з частиною 1 ст.169 цього Кодексу, вона підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення зазначених недоліків.

Згідно з ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без руху позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріа Інтерпрайз» про стягнення податкового боргу.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в описовій частині ухвали, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити позивачу.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Кучугурна