Постанова

від 05.06.2024 по справі 160/3814/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/3814/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 р. (суддя Кучугурна Н.В.) в адміністративній справі №160/3814/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріа Інтерпрайз»</a>, про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 09 лютого 2024 р. звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило стягнути податковий борг з ТОВ «Ріа Інтерпрайз» (ЄДРПОУ 36294469) до бюджету у розмірі 41 378,68 грн., шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 р. позовну заяву повернуто позивачу в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «Ріа Інтерпрайз» податкового боргу згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0021475130 від 11.03.2020; податковим повідомленням-рішенням № 0038985130 від 05.05.2020, податковим повідомленням-рішенням № 0086610508 від 22.07.2020, податковим повідомленням-рішенням № 0091985130 від 28.07.2020, податковим повідомленням-рішенням № 0023600411 від 05.10.2020, податковим повідомленням-рішенням № 0015140411 від 30.09.2020, податковим повідомленням-рішенням № 0034950411 від 12.10.2020, податковим повідомленням-рішенням № 0022090411 від 16.11.2020, податковим повідомленням-рішенням № 001021808 від 20.01.2021.

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить суд скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відкрити адміністративне провадження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що позов контролюючим органом подано з урахуванням обставини зупинення строку позовної давності на період дії карантину, а також під час дії воєнного стану в Україні.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції керувався пунктами 1 та 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

Пунктом першим визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Пунктом 9 передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Згідно п.102.4 ст. 102 Податкового кодексу (ПК) України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

В матеріалах справи наявна податкова вимога № 27212-53 від 25.05.2020, яка не була вручена ТОВ «Ріа Інтерпрайз» та повернута за закінченням терміну зберігання до контролюючого органу 18.07.2020. Таким чином, 18.08.2020 у контролюючого органу виникло право на стягнення податкового боргу.

Відповідно до Закону України від 13 травня 2020 р. № № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 29.05.2020, п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідних положень» ПК України викладено в новій редакції, згідно з яким у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України.

Тобто, з 18 березня 2020 р. перебіг 1095-денного строку зупинявся.

Як зазначив суд першої інстанції, постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Також, законодавцем до Податково кодексу України вносились численні зміни щодо відновлення перебігу строків здійснення заходів щодо погашення податкового боргу та їх зупинення, на чому наголошує скаржник в апеляційній скарзі.

Колегія суддів погоджується із доводами скаржника, які ґрунтуються на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 р. у справі № 904/3405/19, про те, що зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає.

Суд першої інстанції вказав на те, що право на вчинення позивачем дій щодо стягнення з платника податків податкового боргу виникло у 2020 та 2021 роках за податковими повідомленнями-рішеннями № 0021475130 від 11.03.2020, № 0038985130 від 05.05.2020, № 0086610508 від 22.07.2020, № 0091985130 від 28.07.2020, № 0023600411 від 05.10.2020, № 0015140411 від 30.09.2020, № 0034950411 від 12.10.2020, № 0022090411 від 16.11.2020, № 001021808 від 20.01.2021 .

Проте, такий висновок зроблено судом "з матеріалів позовної заяви", без врахування обставини зупинення перебігу строків, встановлених статтею 102 ПК України, без визначення точної дати, з якої відновлено право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, без перевірки дотримання позивачем строку звернення до суду після його відновлення.

Крім того, суд застосував одночасно дві процесуальні підстави для повернення позовної заяви (п. 1 та п. 9 ч. 4 ст. 122), що не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Також, колегія суддів звертає увагу, що за приписами частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала про повернення позовної заяви в частині позовних вимог не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, тому підлягає скасуванню, як це передбачено статтею 320 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до цієї процесуальної норми справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції не наділений процесуальними повноваженнями відкривати провадження у справі, як на тому наполягає скаржник, тому його апеляційна скарга задовольняється колегією суддів частково.

Керуючись статтями 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 р. в адміністративній справі №160/3814/24 - скасувати.

Адміністративну справу №160/3814/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріа Інтерпрайз»</a> про стягнення податкового боргу - направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 05 червня 2024 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяО.О. Круговий

суддяЛ.А. Божко