Рішення

від 15.02.2024 по справі 200/3138/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 року Справа№200/3138/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: громадська організація ЦЕНТР ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі Відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі Відповідач 2) з вимогами:

- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення військовослужбовця, додаткової винагороди військовослужбовця в розмірі 100000 грн. і одноразової грошової допомоги у розмірі 173670 грн.;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення військовослужбовця за період, починаючи з 19 червня 2022 року по 20 червня 2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 належну йому додаткову винагороду військовослужбовця в розмірі 100 000 грн. за період, починаючи з 19 червня 2022 року по 19 грудня 2022 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 належну йому одноразову грошову допомогу у розмірі 173670 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом, під час виконання бойового завдання у районі бойових дій в червні 2022 року отримав поранення. Позивач вказав, що після поранення, військовослужбовець має право на отримання виплат: грошового забезпечення військовослужбовця; додаткової винагороди в сумі 100000 грн. відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168; одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їхніх сімей» та постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975. Проте такі виплати не були здійснені у повному обсязі, одноразова грошова допомога не виплачена, що порушує права позивача на отримання встановлених державою сум грошового забезпечення, як військовослужбовця, додаткової винагороди військовослужбовця, на яку позивач має право на період лікування та реабілітації, а також одноразову виплату при пораненні.

Відповідач - 1 позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов у якому вказав про безпідставність та необґрунтованість вимог, оскільки ОСОБА_1 не проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та відповідач не здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу. Витребувані судом докази не надав з огляду на їх відсутність.

Відповідач-2 позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов, за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати грошового забезпечення з 19 червня 2022 року по 20 червня 2023 року вказав, що наказом командира військової частини позивача було увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини з 22 червня 2022 року, загальна кількість днів перебування позивача в розпорядженні (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) складає понад два місяці, тому, відповідно до вимог пункту 5 розділу XXXVIII Порядку №260 грошове забезпечення виплачувалась в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. за період з 19 червня 2022 року по 16 грудня 2023 року з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні вказав, що додаткова винагорода ненарахована та невиплачена позивачеві лише за період з 6 вересня 2022 року по 3 жовтня 2023 року та з 24 листопада 2022 року по 16 грудня 2022 року. Відповідач вказав про відсутність підстав для виплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні з 6 вересня 2022 року по 3 жовтня 2023 року оскільки він перебував на стаціонарному лікуванні не у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини (МВТ, закриту черепно мозкову травму, акубаротравму, сліпе осколкове поранення правого коліна), а у зв`язку з іншим діагнозом (Посткомоційний синдром, Метаболічна кардіоміопатія. Правобічна сенсоневральна приглухуватість 1.ст.) не пов`язаним із захистом Батьківщини. Відповідач зазначив, що у період 24 листопада 2022 року по 16 грудня 2022 року додаткова винагорода не була нарахована та виплачена позивачу, оскільки в цей час ОСОБА_1 не перебував на стаціонарному лікуванні, а проходив військово-лікарську комісію у військовій частині НОМЕР_2 та постановою №168 та Порядком №260 не передбачено виплату додаткової винагороди за час проходження військово-лікарської комісії.

Стосовно нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 173670 грн. вказав, що відповідно до частини 2 статті 16 та частини 3 статті 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцям, зокрема, у разі встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства. Проте документи на підтвердження факту встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності позивачу до військової частини не надходили, а також не додані до адміністративного позову, що свідчить про безпідставність позовних вимог в цій частині. Також відповідач вказав на безпідставність позовних вимог в частині виплат після 11 травня 2023 року, оскільки 11 травня 2023 року ОСОБА_2 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби у військову частину НОМЕР_3 .

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 28 липня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази у справі.

Ухвалою суду від 22 вересня 2023 року витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою суду від 20 листопада 2023 року витребувано у позивача докази у справі та запропоновано визначитися з відповідачем у справі.

Ухвалою суду від 8 грудня 2023 року вирішено залучити до участі у справі другим відповідачем Військову частину НОМЕР_2 , витребувати у відповідача докази у справі.

Ухвалою суду від 30 січня 2024 року витребувано у сторін додаткові докази у справі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 9 липня 2021 року.

З 24 листопада 2020 року позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 , що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24 листопада 2020 року №331, та не є спірним між сторонами.

Відповідно до рапорту заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 19 червня 2022 року о 14:00 в місті Сєвєродонецьк Луганської області, командир 1 аеромобільно десантного відділення 3 аеромобільно десантного взводу 1 аеромобільно - десантної роти військової частини НОМЕР_2 , молодший сержант ОСОБА_1 отримав поранення: мінно вибухова травма, закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму, сліпе осколкове поранення правого коліна. По закінчення бойового зіткнення молодшого сержанта ОСОБА_1 було винесено в зону укриття та надано долікарську допомогу, після чого потрапив на етап евакуації. За даним фактом заступник командира просив призначити проведення службового розслідування.

Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 896/4450 від 16 серпня 2022 року позивач 19 червня 2022 року отримав: МВТ, закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму, сліпе осколкове поранення правого коліна.

Так, згідно з вказаною вище довідкою, 19.06.2022 особовий склад 1 аеромобільно - десантної роти військової частини НОМЕР_2 , знаходячись поблизу вулиці Молодіжної, розташованої в місті Сєверодонецьк, Луганської області, виконував бойове завдання за призначенням у районі бойових дій, з метою розгортання на вогневих позиціях із завданням нанести максимального ураження підрозділам противника.

Під час перебування підрозділу поблизу АДРЕСА_1 , особовий склад потрапив під мінометний обстріл з боку підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, внаслідок чого молодший сержант ОСОБА_1 отримав МВТ, закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму, сліпе осколкове поранення правого коліна. Вищезазначений військовослужбовець евакуйований з району ведення бойових дій та доставлений до медичного закладу міста Лисичанськ, де йому було надано медичну допомогу.

Вищевказана подія зафіксована в журналі бойових дій військової частини НОМЕР_2 , що додається до матеріалів розслідування, а також усно підтверджується зі слів молодшого сержанта ОСОБА_1 .

Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що 19 червня 2022 року молодший сержант ОСОБА_1 , командир 1 аеромобільно-десантного відділення З аеромобільно-десантного взводу 1 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_6 , під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, знаходячись в районі бойових дій в межах міста Сєверодонецьк, Луганської області, отримав поранення.

Ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння під час проведення первинного медичного огляду у вищезазначеного військовослужбовця не виявлено.

Вищезазначений військовослужбовець 1 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_2 під час виконання обов`язків військової служби та безпосередньої участі в бойових діях 19 червня 2022 року перебував у засобах індивідуального захисту.

Згідно з виписного епікризу №1229 ОСОБА_1 був направлений у стаціонар ВЧ НОМЕР_2 за формою 100, та проходив стаціонарне лікування з 20 червня 2022 року по 26 червня 2022 року, діагноз: акубатравма.

При цьому, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22 червня 2022 року №174 на підставі пункту 116 підпункту 15 Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України молодшого сержанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 22 червня 2022 року.

Згідно з випискою №1595 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданого Комунальним підприємством Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради позивач перебував у стаціонарі з 25 серпня 2022 року по 6 вересня 2022 року з діагнозом: МВТ, ЗЧМТ, СГМ, Акубаротравма, ВОСП ділянки правого колінного суглобу, який отриманий 19 червня 2022 року під час бойових дій.

Відповідно до вказаної вище виписки, пацієнт виписується та переводиться за направленням психіатра для подальшого лікування у психіатричну лікарню КП Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги.

З 6 вересня 2022 року по 3 жовтня 2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги, повний діагноз посткомоційний синдром. F07.2, супутний: метаболічна кардіоміопатія. СНО. Правобічна сенсоневральна приглухуватість 1 ст., що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №7508/2022.

З 18 жовтня 2022 року по 1 листопада 2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради з діагнозом: минно-вибухова травма (19 червня 2022 року під час бойових дій) відновний період закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, акубаротравми. Виписаний на амбулаторне лікування, направляється в розташування частини, потребує ВЛК, що підтверджується випискою №2154 від 1 листопада 2022 року.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_7 від 14 грудня 2022 року №7447 молодшому сержанту ОСОБА_1 встановлено діагноз та постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання: наслідки МВТ (19.06.2022р.) акубаротравматичне ураження вух у вигляді хронічної правобічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 2 .метри правим та 6 метрів лівим вухом; вогнепального осколкового дотичного поранення м 'яких тканин ділянки правого колінного суглоба у вигляді зміцнілого післяопераційного (19.06.2022р. - ПХО рани) рубця без порушення функції. Посткомоційний синдром з виходом в легку астенію. Згідно наказу МОЗ України від 4 липня 2022 року № 370 травма легкого ступеню. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Хронічна енцефалопатія складного генезу (дисциркуляторна, посттравматична) І ст., стійкий цефалгічний синдром. Захворювання, ТАК, пов язане з проходженням військової служби. На підставі статті 75в, 41в, 14в графи II Розкладу хвороб графи 1 ТДВ «Б» непридатний до військової служби у ДШВ, придатний до військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 11 травня 2023 року №134 молодший сержант військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначений Головнокомандувачем Збройних Сил України (по особовому складу) від 7 квітня 2023 року №406-РС для подальшого зарахування на посаду сержанта резерву 42 запасної роти військової частини НОМЕР_3 , вважається таким, що 11 травня 2023 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби у військову частину НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою про доходи позивача від 11 грудня 2023 року №1168ф (що надійшла до суду 12 грудня 2023 року) нараховано грошове забезпечення становить:

у червні 2022 року у розмірі 17867,39 грн., інші нарахування (постанова КМУ№168) 30000 грн.,

у липні 2022 року грошове забезпечення 16850,18 грн., інші нарахування (постанова КМУ№168) 100000 грн.,

у серпні 2022 року грошове забезпечення 17218,97 грн., інші нарахування (постанова КМУ№168) 100000 грн.,

у вересні 2022 року грошове забезпечення 18131,98 грн., інші нарахування (постанова КМУ№168) 30000 грн.,

у жовтні 2022 року грошове забезпечення 18274,98 грн., інші нарахування (постанова КМУ№168) 30000 грн.,

у листопаді 2022 року грошове забезпечення 18131,98 грн., інші нарахування (постанова КМУ№168) 100000 грн.,

у грудні 2022 року грошове забезпечення 18321,01 грн., інші нарахування (постанова КМУ№168) 30000 грн.,

у січні 2023 року грошове забезпечення 16850,18 грн., інші нарахування (постанова КМУ№168) 30000 грн.,

у лютому 2023 року грошове забезпечення 871 грн., інші нарахування (постанова КМУ№168) 0 грн.,

у березні 2023 року грошове забезпечення 871 грн., інші нарахування (постанова КМУ№168) 0 грн.,

у квітні 2023 року грошове забезпечення 871 грн., інші нарахування (постанова КМУ№168) 0 грн.,

у травні 2023 року грошове забезпечення 309,06 грн., інші нарахування (постанова КМУ№168) 0 грн.

Разом з цим, 22 січня 2024 року відповідач надав іншу довідку про доходи позивача від 21 січня 2021 року №1536ф, згідно з якою, за червень 2022 року інші нарахування (постанова КМУ№168) складають 100000 грн. При цьому, донарахування за період з 1 червня 2022 по 31 червня 2022 року у розмірі 70000 грн. підтверджується копією наказу командира військової частини від 3 серпня 2022 року №757 з додатком, що надано відповідачем.

Позивач, вважаючи, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив йому належне грошове забезпечення військовослужбовця, додаткову винагороду військовослужбовця в розмірі 100000 грн. і одноразову грошову допомогу у розмірі 173670 грн., звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 4 п.1 Постанови №168 (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до абзацу 4 п.1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Як встановлено судом, позивач перебував на стаціонарному лікуванні після перенесеного поранення з 20.06.2022 по 26.06.2022, з 25.08.2022 по 06.09.2022, з 06.09.2022 по 03.10.2022, з 18.10.2022 по 01.11.2022.

Суд зазначає, що обидві вищевказані умови дотримані та підтверджуються вищевказаними довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а також наявними в матеріалах справи копіями первинної медичної документації, виписками з медичної карти стаціонарного хворого.

Відтак, позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

При цьому, як встановлено судом, позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100000 грн. у червні 2022 року, у липні 2022 року, у серпні 2022 року, у листопаді 2022 року, але у вересні 2022 року виплачено 30000 грн., у жовтні 2022 року 30000 грн., у грудні 2022 року 30000 грн., у січня 2023 року 30000 грн., доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності підстав для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за період стаціонарного лікування з 6 вересня 2022 року по 3 жовтня 2022 року оскільки повний діагноз: посткомоційний синдром, тобто не пов`язано з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, суд зазначає, що у вказаний період позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги, повний діагноз посткомоційний синдром. F07.2.

При цьому, до вказаної установи він був саме переведений з Комунального підприємства Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради за направленням психіатра, після стаціонарного лікування з 25 серпня 2022 року по 6 вересня 2022 року з діагнозом: МВТ, ЗЧМТ, СГМ, Акубаротравма, ВОСП ділянки правого колінного суглобу, який отриманий 19 червня 2022 року під час бойових дій.

Окрім цього, з КП Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги позивач знов був переведений до Комунального підприємства Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради для продовження лікування.

Більш того, відповідно до міжнародної статистичної класифікації хвороб та проблем, пов`язаних зі здоров`ям, діагноз позивача, посткомоційний синдром. F07.2. (постконтузионний синдром) це симптомокомплекс, що виникає через кілька тижнів або місяців після закритої черепно-мозкової травми.

Отже, ураховуючи, що позивач 19 червня 2022 року під час бойових дій отримав закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму, та в період лікування у КП Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради був переведений до КП Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги (діагноз: посткомоційний синдром), період стаціонарного лікування у КП Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги є пов`язаним з пораненням (контузією), а отже позивач має право на нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. за період з 6 вересня 2022 року по 3 жовтня 2022 року.

При цьому, суд погоджується з твердженнями відповідача щодо відсутності підстав для виплати збільшеної винагороди за період з 24 листопада 2022 року по 16 грудня 2022 року, оскільки матеріалами справи не підтверджується перебування позивача у зазначений час на стаціонарному лікуванні.

Стосовно позовних вимог щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 173670 грн.

Відповідно достатті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановленихЗаконом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною першоюстатті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 7 частини другоїстатті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"врегульовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Відповідно до частини 2 статті16-2Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"одноразова грошова допомога у випадках, зазначених упідпунктах 5-9пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених упідпункті 5пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини 3 статті 16-3Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Згідно з положеннями частини 9 статті16-3Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25 грудня 2013 року № 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975), який врегульовує питання, пов`язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги.

Пунктом 7 Порядку № 975 передбачено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від:

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Аналіз наведених вище норм, дає підстави для висновку про те, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі не меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії) залежно від встановленої військовослужбовцю, зокрема ступеня втрати ним працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, та сторонами не надано докази встановлення позивачу ступеня втрати працездатності медико-соціальною експертною комісією (який визначається у відсотках).

Отже, за наявними в матеріалах справи доказами, у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі не меншим за 70-кратний прожитковий мінімум за поранення отримане 19 червня 2022 року.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Стосовно позовних вимог щодо нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19 червня 2022 року по 20 червня 2023 року.

Розділом XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких іншим особам, затвердженогонаказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260(даліПорядок № 260) визначено порядок виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад:

Грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.

Отже, саме Розділом XXVIII Порядку № 260, унормовано питання виплати грошового забезпечення позивачу у період перебування його у розпорядженні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 6 липня 2023 року справа № 640/2358/20.

Так, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22 червня 2022 року №174 на підставі пункту 116 підпункту 15 Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України молодшого сержанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 22 червня 2022 року.

Отже з 23 червня 2022 року позивачу протягом двох місяців мало сплачуватись грошове забезпечення, яке він до цього отримував. Разом з цим, період перебування його на лікуванні у цей двомісячний строк не має зараховуватись.

Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 20 червня 2022 року по 26 червня 2022 року, з 25 серпня 2022 року по 6 вересня 2022 року, з 6 вересня 2022 року по 3 жовтня 2022 року, з 18 жовтня 2022 року по 1 листопада 2022 року, отже вказані вище періоди виключаються з розрахунку двомісячного строку перебування у розпорядженні.

Як вбачається з довідки про доходи позивача від 21 січня 2024 року №1536ф ОСОБА_2 почав отримувати грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з лютого 2023 року, тобто після перебування у розпорядженні понад два місяці.

Стосовно тверджень позивача щодо наявності підстав для отримання ним повного розміру грошового забезпечення у період з 19 червня 2022 року по 20 червня 2023 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 розділу XXVIII Порядку № 260 визначено, якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується йому в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.

Відповідно до пункту 6 розділу XXVIII Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.

З матеріалів справи не встановлено та сторонами не зазначено, що Міністром оборони України приймалось відносно позивача рішення стосовно виплати грошового забезпечення після перебування у відрядженні понад вищевказаний строк у два місяці. Отже, за відсутності такого рішення, у відповідача відсутні законні підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за останньою займаною посадою.

Крім того, суд зазначає, що 11 травня 2023 року позивач вибув до нового місця служби у військову частину НОМЕР_3 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 11 травня 2023 року №134.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в цій частині безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного вище, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди військовослужбовця в розмірі 100000 грн. за період з 6 вересня 2022 року по 3 жовтня 2022 року та зобов`язує Відповідача-2 нарахувати і виплатити позивачеві додаткову винагороду військовослужбовця в розмірі 100 000 грн. за період з 6 вересня 2022 року по 3 жовтня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.

Оскільки позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 позовні вимоги викладені до вказаної військової частини задоволенню не підлягають.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди військовослужбовця в розмірі 100000 грн. за період з 6 вересня 2022 року по 3 жовтня 2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) додаткову винагороду військовослужбовця відповідно до Постанови №168 в розмірі 100 000 грн. за період з 6 вересня 2022 року по 3 жовтня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв