Рішення

від 15.02.2024 по справі 200/532/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 року Справа№200/532/24

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, 84121)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Бута Вадима Анатолійовича, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №104650014636 від 12.01.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 з 04.01.2024 року;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу по Списку №1 з 01.12.2005 року по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 28.03.2014, з 01.12.2014 року по 31.12.2023, починаючи з 12.01.2024 року.

02 лютого 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13 лютого 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, та матеріали пенсійної справи позивача на виконання ухвали суду про відкриття провадження в адміністративній справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначив, що 04 січня 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №1 та надала всі необхідні документи, проте 12.01.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області заяву розглянуто за принципом екстериторіальності та відмовлено в призначенні пільгової пенсії у зв`язку з тим, що згідно наданих документів відсутній пільговий стаж та пенсійний вік, відповідно наданих документів страховий стаж позивача складає 26 років 09 місяців 12 днів, з них пільговий стаж за Списком №1 становить 01 рік 00 місяців, позивач не досягла віку 50 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Оскаржуваним рішенням до страхового стажу не зараховано період з 01.08.2002 року по 31.12.2002 в Міській лікарні №27, оскільки відсутні відомості про роботу в даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; до пільгового стажу не зараховано періоди: з 01.01.2011 по 31.01.2012 та з 01.02.2012 по 30.09.2013 в КУ «Лікувально-профіклактичний заклад міська поліклініка №27», ТОВ «Боріс Донбас», відповідно наданої трудової книжки від 01.08.2001 серія НОМЕР_3 та даних відомостей про спеціальний стаж в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки дані періоди не підтверджено атестацією робочих місць; з 18.12.2014 по 30.09.2023 в ТОВ Хелсі Енд Хепі, згідно наданої довідки від 27.12.2023 №169, оскільки відсутні відомості по спеціальному стажу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не надано документів підтверджуючих належність вищезазначеного підприємства до лікарняних закладів МОЗ (статут підприємства, тощо), до атестації робочих місць від 05.05.2010 №34, та від 25.10.2016 №46/1 не долучено перелік робочих місць, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

Сторона позивача вважає такі дії відповідача протиправними у зв`язку з тим, що пільговий стаж позивача на посаді лікаря-рентгенолога з 01.12.2005 31.12.2005, 01.01.2007 28.03.2014, 01.12.2014 31.12.2023 становить 16 років 04 місяці 28 днів, що є достатнім для призначення пенсії по Списку №1, водночас позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідні періоди трудового стажу із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію на пільгових умовах за Списком №1, позивач надала пільгові довідки, які підтверджують спеціальний стаж роботи, особову карту та накази про атестацію робочого місця.

Поряд з цим, сторона позивача зазначає, що особа не може відповідати за неправильність і неналежний порядок ведення (заповнення) трудової книжки та іншої документації, якщо це сталось не з його вини, а тому це не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії за віком. Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача з момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Сторона позивача також зазначила, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено на керівників підприємств, а тому, у випадку її не проведення або неякісного проведення, призводить до позбавлення громадян їх конституційного права на соціальний захист і, зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є неправомірним.

Водночас, сторона позивача вказує на те, що 23 січня 2020 року Велика палата Конституційного Суду України ухвалила рішення у справі № 1-5/2018(746/15) № 1-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII. Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже сторона позивача вважає, що за таким сприятливим підходом до нього можуть бути застосовані норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме пункту «а» ч. 1 ст. 13 цього Закону, у редакції, яку належить застосовувати згідно Рішення Конституційного суду № 1- р/2020 в частині зниження пенсійного віку.

Вважаючи рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним позивач звернулась до суду з позовом у цій справі.

Також позивач просить суд встановити судовий контроль у формі надання звіту щодо виконання рішення суду та звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма орган державної влади.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, та вказує на те, що згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача на дату звернення становить 26 років 09 місяців 12 днів.

До страхового стажу не зараховано: період роботи згідно трудової книжки від 01.08.2001 серії НОМЕР_3 з 01.08.2002 по 31.12.2002 в Міській лікарні № 27, оскільки відсутні відомості про роботу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пільговий стаж за Списком № 1 становить 01 рік 00 місяців 00 днів.

До пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано: з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2009, з 01.01.2011 по 31.12.2011 в КУ «Лікувально-профілактичний заклад ЦМКЛ № 27 м. Донецька» на посаді лікаря-рентгенолога, оскільки відсутні відомості спецстажу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; з 01.01.2012 по 31.01.2012 та з 01.02.2012 по 30.09.2013 в КУ «Лікувально-профілактичний заклад міська поліклініка № 27 м. Донецька», ТОВ «Боріс Донбас», відповідно наданої трудової книжки від 01.08.2001 серія НОМЕР_3 та даних відомостей про спецстаж в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки дані періоди не підтверджено атестацією робочих місць; з 18.02.2014 по 30.09.2023 в ТОВ «Хелсі Енд Хепі», згідно наданої довідки пільгового характеру від 27.12.2023 № 169, оскільки підстава видачі неповна (не зазначені розрахункові відомості по заробітній платі, штатний розклад), також відсутні відомості спецстажу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, також не надано документів, підтверджуючих належність вищезазначеного підприємства до лікарняних закладів МОЗ (статут підприємства, тощо), до атестації робочих місць від 05.05.2010 № 34, та від 25.10.2016 № 46/1 не долучено перелік робочих місць, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову № 104650014636 від 12.01.2024 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та з недосягненням необхідного пенсійного віку.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію позивачу відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області. Орган ПФУ, який первинно розглядав заяву, в подальшому не має доступу до електронної пенсійної справи, i у випадку зобов`язання його судом вчинити певні дії як то зарахувати певні періоди до стажу, повторно розглянути заяву або призначити пенсію, цей орган позбавлений можливості вчинити такі дії внаслідок відсутності доступу до електронної пенсійної справи.

Таким чином, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 із врахуванням пільгового до стажу за Списком № 1 періодів роботи з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 28.03.2014, з 01.12.2014 по 31.12.2023, починаючи з 12.01.2024, відсутні.

Дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи докази, суд установив наступне.

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.01.2024 №104650014636 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягнення віку 50 років; відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей, страховий стаж складає 26 років 09 місяців 12 днів, в т.ч. пільговий стаж за Списком № 1 - 01 рік 00 місяців, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи:

- з 01.01.2011 по 31.01.2012 та з 01.02.2012 по 30.09.2013 в КУ «Лікувально-профіклактичний заклад міська поліклініка №27», ТОВ «Боріс Донбас», відповідно наданої трудової книжки від 01.08.2001 серія НОМЕР_3 та даних відомостей про спеціальний стаж в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки дані періоди не підтверджено атестацією робочих місць;

- з 18.02.2014 по 30.09.2023 в ТОВ Хелсі Енд Хепі, згідно наданої довідки від 27.12.2023 №169, оскільки відсутні відомості по спеціальному стажу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не надано документів підтверджуючих належність вищезазначеного підприємства до лікарняних закладів МОЗ (статут підприємства, тощо), до атестації робочих місць від 05.05.2010 №34, та від 25.10.2016 №46/1 не долучено перелік робочих місць, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно довідки Форма РС-право від 07.02.2024 року, до пільгового стажу позивача в контексті заявлених позовних вимог не зараховано періоди з 01.12.2005 року по 31.12.2005 (1 місяць), з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року (3 роки), з 01.01.2011 року по 28.03.2014 (3 роки 2 місяці 27 днів), з 01.12.2014 року по 31.12.2023 року (9 років 1 місяць); до пільгового стажу зараховано період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року (1 рік).

Трудовий стаж позивача набутий у спірні періоди роботи підтверджується відомостями трудовими книжками НОМЕР_3 від 01.08.2001 року, ЛО № 153450 від 01.11.2013 року та АИ № 561503 від 18.12.2014 року.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 01.08.2001 року:

-№№ 4-5, позивач працювала на посаді лікаря-рентгенолога на 1,0 ставки в період з 01.12.2005 року по 02.01.2012 року в Комунальному лікувально-профілактичному закладі державна лікарня №27 м. Донецька;

-№№ 6-7, позивач працювала на посаді лікаря-рентгенолога з 03.01.2012 року по 30.09.2013 року в Центрі первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Донецька на посаді лікаря-рентгенолога;

-№ 8, позивач працювала на посаді лікаря-рентгенолога з 01.11.2013 року в ТОВ «Боріс Донбас».

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 від 01.11.2013 року №№ 1-2, позивач працювала на посаді лікаря-рентгенолога поліклінічного відділення з 01.11.2013 року по 17.12.2014 року в ТОВ «Боріс Донбас».

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_5 від 18.12.2014 року № 1, позивач працює з 18.12.2014 року на посаді лікаря-рентгенолога на 1,0 ставки в ТОВ «Хелсі Енд Хепі» по теперішній час.

Дослідивши Індивідуальні відомості про застраховану особу відносно ОСОБА_2 , суд встановив згідно відомостей по спеціальному стажу період роботи позивача з 2007 року по 2009 рік обліковується за кодом обліку спецстажу ЗПЗ055Е2, період роботи з 2010 року по 2 січеня 2012 року включно обліковуються за кодом обліку спецстажу ЗПЗ013А1, з 3 січня 2012 року по вересень 2013 року - ЗПЗ013Б1.

Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі Порядок №454):

-під кодом ЗПЗ013А1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цьогоЗакону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам;

-під кодом ЗПЗ055Е2 обліковується спеціальний стаж працівників охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку;

-під кодом ЗПЗ013Б1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі Енд Хепі» від 27.12.2023 року № 169, позивач працювала повний робочий день в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ», за період з 18 грудня 2014 р. по теперішній час виконує роботу в рентген-кабінеті в сфері дії іонізуючого випромінювання (характер і умови праці не змінювались) за професією лікаря-рентгенолога діагностичного відділення Лікувально-діагностичного центру «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ», що передбачена Списком № 1 розділ XIX, код КП 2229.2, код ЗКППТР 20426, Постанова КМ України № 461 від 24.06.2016р., за період з 18 грудня 2014р. по теперішній час - 9 років 0 місяців 9 днів.

Позивачем надано до суду накази Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі Енд Хепі» про атестацію робочих місць за умовами праці від 25.05.2010 № 36, від 09.11.2016 № 54, від 19.12.2018 року № 101.

Згідно додатку до наказу про атестацію робочих місць за умовами праці від 19.12.2018 року № 101, посада лікар-рентгенолог атестована за Списком № 1.

Згідно наказів Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі Енд Хепі» від 29.05.2020 № 50/1, від 04.01.2021 № 9/1, від 04.01.2022 № 23/1, від 02.01.2023 року № 13 про віднесення осіб, що працюють до персоналу категорії А, згідно «Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України» ДСП 6.177-2005-09-02, «Норм радіаційної безпеки України» НРБУ-97, після проходження медогляду, віднесено лікаря-рентгенолога ОСОБА_2 .

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Спірним питанням у цій справі є наявність/відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 спірних періодів, достатність пільгового стажу позивача за Списком № 1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а також досягнення позивачем віку для призначення цього виду пенсії.

Отже, факт відмови в призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах через недосягнення віку призначення пенсії, недостатності пільгового стажу, а також незарахування спірних періодів підтверджуються відповідачем та відповідними доказами, тому встановлені обставини справи не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно достатті 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно доКонституції УкраїнитаОснов законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій […].

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується наКонституції України, складається зОснов законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України"Про недержавне пенсійне забезпечення","Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи","Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною ст. 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються виплати: […] у тому числі, пенсія за віком; […].

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогоабзацом першимчастини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи […].

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно достатті 27та з урахуванням нормстатті 28цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Пунктом 3 Наказу №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно п. 10. Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на час внесення до трудової книжки позивача відомостей про роботу в спірні періоди, надалі - КЗППУ), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 (в редакції чинній на момент внесення до трудової книжки позивача крайнього запису) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до приписів п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до ст. 48 Кодексу Законів про працю України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05 лютого 2021 року № 1217-IX (набрав чинності 10.06.2021 року), облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеномуЗаконом України"Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Поряд з цим, згідно п. 1 Порядку № 637 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 р. № 1058 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637» чинної на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Ураховуючи викладене, для вирішення питання про зарахування/незарахування до пільгового стажу особи перводів роботи до 10.06.2021 року записи трудової книжки щодо умов праці мають перевагу перед даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо спецстажу.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 1, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.

Виходячи з комплексного аналізу зазначених вище положень ст. 48 КЗППУ, ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, ч. 1, 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, Наказу №383 та Порядку №637, а також означених позицій Верховного суду, суд дійшов висновку, що записи трудової книжки для зарахування періодів роботи до пільгового стажу мають містити відомості, які надають органу, що здійснює призначення пенсії, можливість ідентифікувати період роботи як такий, що підлягає зарахуванню до пільгового стажу без надання уточнюючої довідки та інших документів, визначених законодавством.

До таких відомостей слід віднести:

-найменування професії, яке відповідає відповідному Списку виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

-інформація щодо роботи у відповідних умовах, зокрема, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що записами трудових книжок позивача підтверджується робота позивача з 01.12.2005 року по 02.01.2012 року, з 03.01.2012 року по 30.09.2013 року, з 01.11.2013 року по 17.12.2014 року, з 18.12.2014 року по 31.12.2023 року за професією лікар-рентгенолог.

До розділу ХІХ «Охорона здоров`я» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, віднесено лікарів-рентгенологів, а також лікарів, зайнятих у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок) (пункт 19).

До розділу ХІХ «Охорона здоров`я» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461, віднесено лікарів-рентгенологів, а також лікарів, зайнятих у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

Водночас, позивачем надано до суду уточнюючу довідку, що видана підприємством, яка має посилання на первинні документи та накази про атестацію робочих місць.

Окрім викладеного, згідно пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (442-92-п) (далі -Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць (442-92-п), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками (36-2003-п), тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Велика Палата Верховного суду в постанові від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є застосовним і до робітників зайнятих на шкідливих роботах віднесених до Списку №1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Ураховуючи викладене, навіть не проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Щодо посилань відповідача на ненадання документів підтверджуючих належність ТОВ Хелсі Енд Хепі до лікарняних закладів МОЗ, суд зазначає, що у відкритому доступі на сайті МОЗ України розміщено ліцензійний реєстр: https://moz.gov.ua/licenzijnij-reestr, у якому суд встановив наявність Ліцензії МОЗ України Серія АЕ №282859 від 24.10.2013 року, виданої ТОВ Хелсі Енд Хепі (ЄДРПОУ 35725498) для здійснення медичної практики, у тому числі за напрямком «Рентгенологія».

Означена ліцензія також розміщена на сайті ТОВ Хелсі Енд Хепі в мережі Інтернет за посиланням https://hh.com.ua/.

Також суд звертає увагу відповідача, що у випадку наявності сумнівів у достовірності наданих відомостей, або необхідності надання додаткових документів відповідач мав скористатись своїм правом на витребування таких документів у роботодавця позивача відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, чи запропонувати позивачу надати такі документи відповідно до п. 4.2. розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1, чого відповідачем зроблено не було.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року №227/516/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Позивач просить суд зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового сажу за Списком № 1 період роботи з 01.12.2014 року по 31.12.2023 року.

Однак із записів трудової книжки суд установив, що позивач у ТОВ «Хелсі Енд Хепі» почала працювати з 18.12.2014 року, водночас згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) позивач у грудні 2014 року працювала 14 днів у ТОВ «Хелсі Енд Хепі», яке сплатило за неї страхові внески.

Поряд з цим, з Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що ТОВ «Боріс-Донбас», яке згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано за адресою: 83003, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Калузька, будинок 16-А, з вересня 2014 року по грудень 2014 року страхові внески за позивача не сплачувало, причини означеного сторонами не повідомлялись, на розсуд суду не виносились.

Ураховуючи викладене, без дослідження питання причин несплати страхових внесків за позивача ТОВ «Боріс-Донбас» у суду відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи у ТОВ «Боріс-Донбас» за період з 01.12.2014 року по 17.12.2014 року, оскільки відсутність сплати страхових внесків може бути обумовлена як фактичною несплатою страхових внесків, так і припиненням роботи підприємства, що виключає виконання позивачем роботи за посадою лікаря-рентгенолога.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач в межах заявлених позовних вимог безпідставно не зарахував до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоди роботи на посаді лікаря-рентгенолога з 01.12.2005 року по 31.12.2005 року, з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2011 року по 28.03.2014 року, з 18.12.2014 року по 31.12.2023 року (період роботи з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 1).

Відносно позовних вимог позивача стосовно зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням віку за Списком № 1, відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ) встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 (36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

09 липня 2003 року було прийнято Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-І, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту: «1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи».

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

У пункті 3.1 рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). Відповідно до змістустатті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

В пункті 4.4. мотивувальної частиниРішення від 23 січня 2020 року№ 1-р/2020 Конституційний Суд Українидійшов висновку, що стаття13, частина друга статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону № 1788зі змінами, внесенимиЗаконом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першійстатті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення КСУ № 1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дняухвалення цього Рішення, тобто з 23 січня 2020 року.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Зіставивши положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та приписи п. 1 ч. 2 ст. 114 Закон № 1058-IV, суд встановив, що п. 1 ч. 2 ст. 114 Закон № 1058-IV встановлює збільшені показники пенсійного віку для жінок (50 років) в порівнянні з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (45 років).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Вирішуючи спір відносно визначення правових норм, які підлягають застосуванню при визначенні наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах, суд керуючись приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №360/3611/20 від 21.04.2021 року, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду 03 листопада 2021 року.

В зазначеному рішенні колегія суддів дійшла висновку, що до категорії осіб, на яких поширюється діяРішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннямиЗакону № 1788-ХІІпісля 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначенийстаттею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Відтак, судом підчас розгляду справи установлено, що відповідачем безпідставно не зараховано до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 періоди роботи з 01.12.2005 року по 31.12.2005 року (1 місяць), з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року (3 роки), з 01.01.2011 року по 28.03.2014 року (3 роки 2 місяці 27 днів), з 18.12.2014 року по 31.12.2023 року (9 років 13 днів) загальною тривалістю понад 15 років, з урахуванням зарахованого періоду з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, загальна тривалість пільгового стаду позивача за Списком № 1 на момент звернення із заявою про призначення пенсії становила понад 16 років.

Водночас, за обчисленням відповідача, згідно оскаржуваного рішення, страховий стаж позивача становить 26 років 09 місяців 12 днів.

Позивачу на момент звернення за призначенням пенсії виповнилось 45 років.

Враховуючи викладене, відповідачем безпідставно не застосовано при вирішенні питання щодо досягнення позивачем необхідного віку висновки Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та положення п. «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Щодо доводів відповідача відносно перебування позивача на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та неможливості у зв`язку з цим зарахувати певні періоди до стажу, повторно розглянути заяву або призначити пенсію внаслідок відсутності доступу до електронної пенсійної справи суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що визначений за принципом екстериторіальності структурний підрозділ органу ПФУ є тим органом, що призначає пенсію незалежно від місця реєстрації пенсіонера або перебування його на обліку в іншому органі Пенсійного фонду України за місцем реєстрації.

Ураховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача у цій частині.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно дослідивши доводи відповідача та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких слушних обґрунтувань його позиції щодо правомірності оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи аналіз правомірності рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в контексті приписів ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання принципу пропорційності та дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення, отже спірне рішення відповідача не є таким, що прийнято з врахуванням принципів добросовісності та розсудливості.

З огляду на означене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії №104650014636 від 12.01.2024 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту свого порушеного шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію та зарахувати спірні періоди, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС Українидає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

Водночас у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював висновок, згідно якого у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йомузакономправо на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначенихзакономумов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, а також те, що підчас розгляду адміністративного спору судом встановлено дотримання позивачем необхідних умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах щодо віку, пільгового стажу, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №104650014636 від 12.01.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 з 04.01.2024 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 01.12.2005 року по 31.12.2005 року, з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, 01.11.2011 року по 28.03.2014, з 18.12.2014 року по 31.12.2023, починаючи з дати звернення 04.01.2024 року.

Що стосується клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Щодо клопотання позивач про звернення до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Виходячи зі змісту позовних вимог, предметом судового розгляду була правомірність/протиправність відмови позивача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, питання обчислення конкретної суми пенсійної виплати, її складових або наявності заборгованості з пенсії на час ухвалення рішення у цій справі є передчасним, з огляду на що клопотання сторони позивача про звернення до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць не підлягає задоволенню.

Розподіляючи судові витрати зі сплати судового збору суд виходить з такого.

Згідно квитанції № 5410-6055-7919-9904 від 28.01.2024 року позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір в повному обсязі на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України, Законом № 1788-ХІІ, Законом № 1058-IV та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №104650014636 від 12.01.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 з 04.01.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 01.12.2005 року по 31.12.2005 року, з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, 01.11.2011 року по 28.03.2014, з 18.12.2014 року по 31.12.2023, починаючи з дати звернення 04.01.2024 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 (Дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 15 лютого 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Кониченко