Постанова

від 06.06.2024 по справі 200/532/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року справа №200/532/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року (повне судове рішення складено 15 лютого 2024 року) у справі № 200/532/24 (суддя в І інстанції Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 2), в якому просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №104650014636 від 12.01.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 з 04.01.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу по Списку №1 з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 28.03.2014, з 01.12.2014 по 31.12.2023, починаючи з 12.01.2024.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 04 січня 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №1 та надала всі необхідні документи, проте 12.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області заяву розглянуто за принципом екстериторіальності та відмовлено в призначенні пільгової пенсії у зв`язку з тим, що згідно наданих документів відсутній пільговий стаж та пенсійний вік, відповідно наданих документів страховий стаж позивача складає 26 років 09 місяців 12 днів, з них пільговий стаж за Списком №1 становить 01 рік 00 місяців, позивач не досягла віку 50 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Оскаржуваним рішенням до страхового стажу не зараховано період з 01.08.2002 року по 31.12.2002 в Міській лікарні №27, оскільки відсутні відомості про роботу в даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; до пільгового стажу не зараховано періоди: з 01.01.2011 по 31.01.2012 та з 01.02.2012 по 30.09.2013 в КУ «Лікувально-профіклактичний заклад міська поліклініка №27», ТОВ «Боріс Донбас», відповідно наданої трудової книжки від 01.08.2001 серія НОМЕР_1 та даних відомостей про спеціальний стаж в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки дані періоди не підтверджено атестацією робочих місць; з 18.12.2014 по 30.09.2023 в ТОВ «Хелсі Енд Хепі», згідно наданої довідки від 27.12.2023 №169, оскільки відсутні відомості по спеціальному стажу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не надано документів підтверджуючих належність вищезазначеного підприємства до лікарняних закладів МОЗ (статут підприємства, тощо), до атестації робочих місць від 05.05.2010 №34, та від 25.10.2016 №46/1 не долучено перелік робочих місць, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

Сторона позивача вважала такі дії відповідача протиправними у зв`язку з тим, що пільговий стаж позивача на посаді лікаря-рентгенолога з 01.12.2005 31.12.2005, 01.01.2007 28.03.2014, 01.12.2014 31.12.2023 становить 16 років 04 місяці 28 днів, що є достатнім для призначення пенсії по Списку №1, водночас позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідні періоди трудового стажу із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію на пільгових умовах за Списком №1, позивач надала пільгові довідки, які підтверджують спеціальний стаж роботи, особову карту та накази про атестацію робочого місця.

Поряд з цим, сторона позивача зазначала, що особа не може відповідати за неправильність і неналежний порядок ведення (заповнення) трудової книжки та іншої документації, якщо це сталось не з його вини, а тому це не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії за віком. Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача з момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Сторона позивача також зазначила, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено на керівників підприємств, а тому, у випадку її не проведення або неякісного проведення, призводить до позбавлення громадян їх конституційного права на соціальний захист і, зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є неправомірним.

Водночас, сторона позивача вказувала на те, що 23 січня 2020 року Велика палата Конституційного Суду України ухвалила рішення у справі № 1-5/2018(746/15) № 1-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б„г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213VIII. Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б„г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже сторона позивача вважала, що за таким сприятливим підходом до нього можуть бути застосовані норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме пункту «а» ч. 1 ст. 13 цього Закону, у редакції, яку належить застосовувати згідно Рішення Конституційного суду № 1- р/2020 в частині зниження пенсійного віку.

Вважаючи рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним позивач через свого представника звернулась до суду з позовом у цій справі.

Також просила встановити судовий контроль у формі надання звіту щодо виконання рішення суду та звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №104650014636 від 12.01.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 з 04.01.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2009, 01.11.2011 по 28.03.2014, з 18.12.2014 по 31.12.2023, починаючи з дати звернення 04.01.2024.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги наголошує на правомірності рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та з недосягненням необхідного пенсійного віку.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію позивачу апелянт зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області. Орган ПФУ, який первинно розглядав заяву, в подальшому не має доступу до електронної пенсійної справи, i у випадку зобов`язання його судом вчинити певні дії як то зарахувати певні періоди до стажу, повторно розглянути заяву або призначити пенсію, цей орган позбавлений можливості вчинити такі дії внаслідок відсутності доступу до електронної пенсійної справи.

Таким чином, відповідач 1 вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 із врахуванням пільгового до стажу за Списком № 1 періодів роботи з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 28.03.2014, з 01.12.2014 по 31.12.2023, починаючи з 12.01.2024, відсутні.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.01.2024 №104650014636 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягнення віку 50 років; відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей, страховий стаж складає 26 років 09 місяців 12 днів, в т.ч. пільговий стаж за Списком № 1 - 01 рік 00 місяців, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи:

- з 01.01.2011 по 31.01.2012 та з 01.02.2012 по 30.09.2013 в КУ «Лікувально-профіклактичний заклад міська поліклініка № 27», ТОВ «Боріс Донбас», відповідно наданої трудової книжки від 01.08.2001 серія НОМЕР_1 та даних відомостей про спеціальний стаж в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки дані періоди не підтверджено атестацією робочих місць;

- з 18.02.2014 по 30.09.2023 в ТОВ «Хелсі Енд Хепі», згідно наданої довідки від 27.12.2023 №169, оскільки відсутні відомості по спеціальному стажу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не надано документів підтверджуючих належність вищезазначеного підприємства до лікарняних закладів МОЗ (статут підприємства, тощо), до атестації робочих місць від 05.05.2010 №34, та від 25.10.2016 №46/1 не долучено перелік робочих місць, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно довідки Форма РС-право від 07.02.2024, до пільгового стажу позивача в контексті заявлених позовних вимог не зараховано періоди з 01.12.2005 по 31.12.2005 (1 місяць), з 01.01.2007 по 31.12.2009 (3 роки), з 01.01.2011 по 28.03.2014 (3 роки 2 місяці 27 днів), з 01.12.2014 по 31.12.2023 (9 років 1 місяць); до пільгового стажу зараховано період з 01.01.2010 по 31.12.2010 (1 рік).

Трудовий стаж позивача набутий у спірні періоди роботи підтверджується відомостями трудовими книжками НОМЕР_1 від 01.08.2001, НОМЕР_2 від 01.11.2013 та НОМЕР_3 від 18.12.2014.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.2001:

-№№ 4-5, позивач працювала на посаді лікаря-рентгенолога на 1,0 ставки в період з 01.12.2005 року по 02.01.2012 в Комунальному лікувально-профілактичному закладі державна лікарня №27 м. Донецька;

-№№ 6-7, позивач працювала на посаді лікаря-рентгенолога з 03.01.2012 по 30.09.2013 в Центрі первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Донецька на посаді лікаря-рентгенолога;

-№ 8, позивач працювала на посаді лікаря-рентгенолога з 01.11.2013 в ТОВ «Боріс - Донбас».

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 01.11.2013 №№ 1-2, позивач працювала на посаді лікаря-рентгенолога поліклінічного відділення з 01.11.2013 по 17.12.2014 в ТОВ «Боріс Донбас».

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 18.12.2014 № 1, позивач працює з 18.12.2014 на посаді лікаря-рентгенолога на 1,0 ставки в ТОВ «Хелсі Енд Хепі» по теперішній час.

Дослідивши Індивідуальні відомості про застраховану особу відносно ОСОБА_1 , судами встановлено згідно відомостей по спеціальному стажу період роботи позивача з 2007 року по 2009 рік обліковується за кодом обліку спецстажу ЗПЗ055Е2, період роботи з 2010 року по 2 січня 2012 року включно обліковуються за кодом обліку спецстажу ЗПЗ013А1, з 3 січня 2012 року по вересень 2013 року - ЗПЗ013Б1.

Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі Порядок №454):

-під кодом ЗПЗ013А1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам;

-під кодом ЗПЗ055Е2 обліковується спеціальний стаж працівників охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку;

-під кодом ЗПЗ013Б1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі Енд Хепі» від 27.12.2023 № 169, позивач працювала повний робочий день в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ», за період з 18 грудня 2014 р. по теперішній час виконує роботу в рентген-кабінеті в сфері дії іонізуючого випромінювання (характер і умови праці не змінювались) за професією лікаря-рентгенолога діагностичного відділення Лікувально-діагностичного центру «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ», що передбачена Списком № 1 розділ XIX, код КП 2229.2, код ЗКППТР 20426, Постанова КМ України № 461 від 24.06.2016, за період з 18 грудня 2014 року по теперішній час - 9 років 0 місяців 9 днів.

Позивачем надано до суду накази Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі Енд Хепі» про атестацію робочих місць за умовами праці від 25.05.2010 № 36, від 09.11.2016 № 54, від 19.12.2018 № 101.

Згідно додатку до наказу про атестацію робочих місць за умовами праці від 19.12.2018 № 101, посада лікар-рентгенолог атестована за Списком № 1.

Згідно наказів Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі Енд Хепі» від 29.05.2020 № 50/1, від 04.01.2021 № 9/1, від 04.01.2022 № 23/1, від 02.01.2023 № 13 про віднесення осіб, що працюють до персоналу категорії А, згідно «Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України» ДСП 6.177-2005-09-02, «Норм радіаційної безпеки України» НРБУ-97, після проходження медогляду, віднесено лікаря-рентгенолога ОСОБА_1 .

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Спірним питанням у цій справі є наявність/відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 спірних періодів, достатність пільгового стажу позивача за Списком № 1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а також досягнення позивачем віку для призначення цього виду пенсії.

Отже, факт відмови в призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах через недосягнення віку призначення пенсії, недостатності пільгового стажу, а також незарахування спірних періодів підтверджуються відповідачем та відповідними доказами, тому встановлені обставини справи не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, є підставою для звільнення від доказування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.

Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем 1. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно достатті 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно доКонституції УкраїнитаОснов законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій […].

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується наКонституції України, складається зОснов законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України«Про недержавне пенсійне забезпечення»,«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною ст. 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються виплати: […] у тому числі, пенсія за віком; […].

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогоабзацом першимчастини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи […].

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно достатті 27та з урахуванням нормстатті 28цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі Наказ № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Пунктом 3 Наказу № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно п. 10. Наказу № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на час внесення до трудової книжки позивача відомостей про роботу в спірні періоди, надалі - КЗППУ), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 (в редакції чинній на момент внесення до трудової книжки позивача крайнього запису) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до приписів п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до ст. 48 Кодексу Законів про працю України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05 лютого 2021 року № 1217-IX (набрав чинності 10.06.2021), облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеномуЗаконом України«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Поряд з цим, згідно п. 1 Порядку № 637 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року № 1058 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637» чинної на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Ураховуючи викладене, для вирішення питання про зарахування/незарахування до пільгового стажу особи переодів роботи до 10.06.2021 записи трудової книжки щодо умов праці мають перевагу перед даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо спецстажу.

Виходячи з наведених норм Порядку № 637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 1, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 по справі № 311/2865/13-а.

Виходячи з комплексного аналізу зазначених вище положень ст. 48 КЗППУ, ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, ч. 1, 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, Наказу № 383 та Порядку № 637, а також означених позицій Верховного Суду, суд дійшов висновку, що записи трудової книжки для зарахування періодів роботи до пільгового стажу мають містити відомості, які надають органу, що здійснює призначення пенсії, можливість ідентифікувати період роботи як такий, що підлягає зарахуванню до пільгового стажу без надання уточнюючої довідки та інших документів, визначених законодавством.

До таких відомостей слід віднести:

-найменування професії, яке відповідає відповідному Списку виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

-інформація щодо роботи у відповідних умовах, зокрема, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що записами трудових книжок позивача підтверджується робота позивача з 01.12.2005 по 02.01.2012, з 03.01.2012 по 30.09.2013, з 01.11.2013 по 17.12.2014, з 18.12.2014 по 31.12.2023 за професією лікар-рентгенолог.

До розділу ХІХ «Охорона здоров`я» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, віднесено лікарів-рентгенологів, а також лікарів, зайнятих у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок) (пункт 19).

До розділу ХІХ «Охорона здоров`я» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461, віднесено лікарів-рентгенологів, а також лікарів, зайнятих у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

Водночас, позивачем надано до суду уточнюючу довідку, що видана підприємством, яка має посилання на первинні документи та накази про атестацію робочих місць.

Окрім викладеного, згідно пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (442-92-п) (далі -Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць (442-92-п), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками (36-2003-п), тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Велика Палата Верховного суду в постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є застосовним і до робітників зайнятих на шкідливих роботах віднесених до Списку №1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Ураховуючи викладене, навіть не проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Щодо посилань відповідача на ненадання документів підтверджуючих належність ТОВ «Хелсі Енд Хепі» до лікарняних закладів МОЗ, слід зазначити, що у відкритому доступі на сайті МОЗ України розміщено ліцензійний реєстр: https://moz.gov.ua/licenzijnij-reestr, у якому суд встановив наявність Ліцензії МОЗ України Серія АЕ №282859 від 24.10.2013 року, виданої ТОВ «Хелсі Енд Хепі» (ЄДРПОУ 35725498) для здійснення медичної практики, у тому числі за напрямком «Рентгенологія».

Означена ліцензія також розміщена на сайті ТОВ «Хелсі Енд Хепі» в мережі Інтернет за посиланням https://hh.com.ua/.

Також слід звернути увагу відповідача, що у випадку наявності сумнівів у достовірності наданих відомостей, або необхідності надання додаткових документів відповідач мав скористатись своїм правом на витребування таких документів у роботодавця позивача відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, чи запропонувати позивачу надати такі документи відповідно до п. 4.2. розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1, чого відповідачем зроблено не було.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року № 227/516/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Позивач просив суд зобов`язати зарахувати до пільгового сажу за Списком № 1 період роботи з 01.12.2014 по 31.12.2023.

Однак із записів трудової книжки суд установив, що позивач у ТОВ «Хелсі Енд Хепі» почала працювати з 18.12.2014, водночас згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) позивач у грудні 2014 року працювала 14 днів у ТОВ «Хелсі Енд Хепі», яке сплатило за неї страхові внески.

Поряд з цим, з Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що ТОВ «Боріс-Донбас», яке згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано за адресою: 83003, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Калузька, будинок 16-А, з вересня 2014 року по грудень 2014 року страхові внески за позивача не сплачувало, причини означеного сторонами не повідомлялись, на розсуд суду не виносились.

Ураховуючи викладене, без дослідження питання причин несплати страхових внесків за позивача ТОВ «Боріс-Донбас» у суду відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи у ТОВ «Боріс-Донбас» за період з 01.12.2014 по 17.12.2014, оскільки відсутність сплати страхових внесків може бути обумовлена як фактичною несплатою страхових внесків, так і припиненням роботи підприємства, що виключає виконання позивачем роботи за посадою лікаря-рентгенолога.

Ураховуючи викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідач в межах заявлених позовних вимог безпідставно не зарахував до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоди роботи на посаді лікаря-рентгенолога з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2009, з 01.01.2011 по 28.03.2014, з 18.12.2014 по 31.12.2023 (період роботи з 01.01.2010 по 31.12.2010 зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 1).

Відносно позовних вимог позивача стосовно зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням віку за Списком № 1, відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, слід зазначити наступне.

Преамбулою Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ) встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 (36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

09 липня 2003 року було прийнято Закон № 1058-ІV та 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-І, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту: «1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи».

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

У пункті 3.1 рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). Відповідно до змістустатті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

В пункті 4.4. мотивувальної частиниРішення від 23 січня 2020 року№ 1-р/2020 Конституційний Суд Українидійшов висновку, що стаття13, частина друга статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону № 1788зі змінами, внесенимиЗаконом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першійстатті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення КСУ № 1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дняухвалення цього Рішення, тобто з 23 січня 2020 року.

Статтею 5 Закону № 1058-IV встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Зіставивши положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та приписи п. 1 ч. 2 ст. 114 Закон № 1058-IV, суд встановив, що п. 1 ч. 2 ст. 114 Закон № 1058-IV встановлює збільшені показники пенсійного віку для жінок (50 років) в порівнянні з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (45 років).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Вирішуючи спір відносно визначення правових норм, які підлягають застосуванню при визначенні наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах, суд керуючись приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у зразковій справі № 360/3611/20 від 21.04.2021 року, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду 03 листопада 2021 року.

В зазначеному рішенні колегія суддів дійшла висновку, що до категорії осіб, на яких поширюється діяРішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннямиЗакону № 1788-ХІІпісля 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначенийстаттею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Відтак, судами підчас розгляду справи установлено, що відповідачем безпідставно не зараховано до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 періоди роботи з 01.12.2005 по 31.12.2005 (1 місяць), з 01.01.2007 по 31.12.2009 (3 роки), з 01.01.2011 по 28.03.2014 (3 роки 2 місяці 27 днів), з 18.12.2014 по 31.12.2023 (9 років 13 днів) загальною тривалістю понад 15 років, з урахуванням зарахованого періоду з 01.01.2010 по 31.12.2010, загальна тривалість пільгового стаду позивача за Списком № 1 на момент звернення із заявою про призначення пенсії становила понад 16 років.

Водночас, за обчисленням відповідача, згідно оскаржуваного рішення, страховий стаж позивача становить 26 років 09 місяців 12 днів.

Позивачу на момент звернення за призначенням пенсії виповнилось 45 років.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем безпідставно не застосовано при вирішенні питання щодо досягнення позивачем необхідного віку висновки Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та положення п. «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Щодо доводів відповідача відносно перебування позивача на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та неможливості у зв`язку з цим зарахувати певні періоди до стажу, повторно розглянути заяву або призначити пенсію внаслідок відсутності доступу до електронної пенсійної справи.

Так, відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що визначений за принципом екстериторіальності структурний підрозділ органу ПФУ є тим органом, що призначає пенсію незалежно від місця реєстрації пенсіонера або перебування його на обліку в іншому органі Пенсійного фонду України за місцем реєстрації.

Ураховуючи викладене, слід відхилити такі доводи відповідача у цій частині.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно дослідивши доводи відповідача та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких слушних обґрунтувань його позиції щодо правомірності оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи аналіз правомірності рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в контексті приписів ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання принципу пропорційності та дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення, отже спірне рішення відповідача не є таким, що прийнято з врахуванням принципів добросовісності та розсудливості.

З огляду на означене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії №104650014636 від 12.01.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо способу захисту порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС Українидає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах № 822/584/18, № 806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі № 826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі № 524/3878/16-а.

Водночас у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював висновок, згідно якого у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йомузакономправо на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, а також те, що підчас розгляду адміністративного спору судом встановлено дотримання позивачем необхідних умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах щодо віку, пільгового стажу, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №104650014636 від 12.01.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 з 04.01.2024;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2009, 01.11.2011 по 28.03.2014, з 18.12.2014 по 31.12.2023, починаючи з дати звернення 04.01.2024.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 200/532/24 залишити без змін.

Повне судове рішення 06 червня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук