Рішення

від 02.02.2024 по справі 200/14305/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2024 року Справа№200/14305/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю

секретаря судового засідання Коломієць К.С.

представника позивача Сологуба С.А. в режимі відеоконференції

представника відповідача 1 Ісмаілова С.Н. в режимі відеоконференції

розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Управління освіти Костянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

25 жовтня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Костянтинівської міської ради (далі первісний відповідач), в якому позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Костянтинівського міського голови від 29 вересня 2021 року № 361-ос «Про припинення служби в органі місцевого самоврядування», яким припинена служба ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування шляхом її звільнення з посади начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради з 29 вересня 2021 року за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання роботи, п. 3 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України;

- поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради з 29 вересня 2021 року;

- зобов`язати Костянтинівську міську раду скасувати запис № 19 від 29 вересня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 в трудовій книжці;

- стягнути з Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 вересня 2021 року.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

02 листопада 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи.

Цією ж ухвалою суд задовольнив клопотання позивача, а також, керуючись принципом офіційного з`ясування обставин у справі, витребував докази у первісного відповідача Костянтинівської міської ради.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС).

09 грудня 2021 року суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з дня закінчення шістдесятиденного строку, визначеного ч. 4 ст. 173 КАС; призначив підготовче засідання на 29 грудня 2021 року.

В підготовчому засіданні 29 грудня 2021 року оголошена перерва до 17 січня 2022 року.

27 січня 2022 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про виклик свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6

27 січня 2022 року первісний відповідач Костянтинівська міська рада звернулася до суду з клопотанням про виклик свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

27 січня 2022 року в підготовчому засіданні суд постановив ухвалу, яка занесена в протокол підготовчого засідання, якою задовольнив клопотання сторін про виклик свідків.

27 січня 2022 року в підготовчому засіданні суд постановив ухвалу, яка занесена в протокол підготовчого засідання, про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16 лютого 2022 року.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді судове засідання, призначене на 16 лютого 2022 року, відкладено до 09 березня 2022 року.

З 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану», в Україні введений воєнний стан.

Широкомасштабна військова агресія російської федерації проти України, яка слугувала підставою для введення воєнного стану, триває.

Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Через існування загрози життю та здоров`ю учасників справи та працівників суду проводити судові засіданні в приміщенні суду за адресою: АДРЕСА_1 , було неможливо.

25 жовтня 2023 року суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви позивача про заміну відповідача та допустив процесуальне правонаступництво у справі, замінивши первісного відповідача Костянтинівську міську раду на її правонаступника Костянтинівську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області (далі відповідач 1 або Костянтинівська МВА).

25 жовтня 2023 року, у зв`язку з відновленням проведення судових засідань в приміщенні суду в м. Слов`янськ, суд постановив ухвалу, якою призначив судове засідання на 17 листопада 2023 року.

Суд задовольнив клопотання представників позивача та відповідача 1 про забезпечення їх участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 17 листопада 2023 року оголошена перерва до 08 грудня 2023 року.

20 листопада 2023 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання представника позивача про забезпечення участі свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні іншого суду.

20 листопада 2023 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання представника відповідача 1 про забезпечення участі свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні іншого суду.

На виклику інших свідків сторони не наполягали.

У зв`язку з технічною неможливістю забезпечення участі представників сторін і свідків в режимі відеоконференції в судовому засіданні, призначеному на 08 грудня 2023 року, воно відкладено до 22 грудня 2023 року.

11 грудня 2023 року суд постановив ухвали про забезпечення участі свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні іншого суду.

В судовому засіданні 22 грудня 2023 року допитаний свідок ОСОБА_7 та оголошена перерва до 12 січня 2024 року для повторного виклику свідка ОСОБА_4 , яка не змогла прибути через тимчасову непрацездатність.

22 грудня 2023 року суд постановив ухвалу про забезпечення участі свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 12 січня 2024 року допитана свідок ОСОБА_4 та оголошена перерва до 02 лютого 2024 року.

12 січня 2024 року суд постановив ухвалу, якою залучив до участі у справі як відповідача Управління освіти Костянтинівської міської ради (далі відповідач 2, Управління освіти); встановив відповідачу 2 строку для подання відзиву на позовну заяву.

Про дату час і місце проведення судового засідання сторони повідомлені в порядку, визначеному КАС, про що свідчать довідки про доставку судових повісток в електронні кабінети представника позивача та відповідачів як користувачів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Відповідач 2 надав суду заяву про розгляд справи без участі його представника, одночасно вказавши, що заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

Зважаючи на те, що участь в судовому засіданні є правом учасника справи, передбаченим пп. 2 ч. 3 ст. 44 КАС, та з огляду на відсутність підстав для відкладення судового засідання, визначених ст. 205 цього Кодексу, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та представника відповідача 2.

Справа розглянута по суті 02 лютого 2024 року за участі представників позивача та відповідача 1, які в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні тим, що викладені у поданих ними заявах по суті справи.

На підставі ч. 1 ст. 229 КАС під час судового розгляду справи здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що проходила службу в органі місцевого самоврядування на посаді начальника Управління освіти.

Розпорядженням Костянтинівського міського голови від 29 вересня 2021 року № 361-ос «Про припинення служби в органі місцевого самоврядування» (далі Розпорядження № 361-ос) припинена її служба в органі місцевого самоврядування шляхом звільнення з посади начальника Управління освіти з 29 вересня 2021 року за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання роботи, п. 3 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

На підставі вказаного розпорядження в її трудову книжку внесений запис № 19.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

З приводу фактичних обставин, які передували звільненню, позивач повідомила, що 18 червня 2021 року перебувала на своєму робочому місці. До неї звернулася прибиральниця Управління освіти ОСОБА_3 , яка просила про захист через те, що завгосп Управління освіти Горбань К. та заступник начальника Управління освіти Маслов В.О. примусили її написати заяву про звільнення. Позивач разом з ОСОБА_3 звернулися до інспектора з кадрів Управління освіти Ліхошерстової К.М., просили надати заяву ОСОБА_3 про звільнення та відкликати її, на що отримали відмову.

За твердженням позивача, отримавши відмову, вона зателефонувала в поліцію, щоб повідомити про незаконні дії. В цей час ОСОБА_7 вибіг зі свого кабінету та намагався завадити їй здійснити виклик поліції і відібрати телефон.

Позивач стверджувала, що, розмовляючи по телефону з поліцією, намагалася відійти від ОСОБА_7 , оскільки останній намагався вихопити телефон та кричав в слухавку, наблизившись до її обличчя. Позивач відхилила його руку. При цьому позивач наголосила, що будь-яких протиправних дій не вчиняла, тим більш не скоювала насильницьких дій по відношенню до ОСОБА_7 .

За викликом позивача до Управління освіти прибула поліція. За фактом примушування до звільнення від ОСОБА_3 та ОСОБА_7 відібрані пояснення. Разом з цим з будь-якими заявами щодо нанесення йому побоїв, спричинення фізичного болю чи тілесних ушкоджень ОСОБА_7 до працівників поліції не звертався.

Однак 23 червня 2021 року ОСОБА_7 звернувся в поліцію з заявою про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) відомостей за ст. 125 Кримінального кодексу України (далі КК України) за фактом подій, що відбулися 18 червня 2021 року.

Крім того, 23 червня 2021 року ОСОБА_7 звернувся до міського голови з заявою, на підставі якої 30 червня 2021 року міський голова видав розпорядження № 233-ос «Про проведення службового розслідування» (далі Розпорядження № 233-ос).

Позивач зауважила, що листом від 26 серпня 2021 року Відділ поліції № 2 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області) повідомив, що від ОСОБА_7 надійшла заява про спричинення йому тілесних ушкоджень; за цим фактом проведена перевірка, в ході якої не встановлені фактичні дані, які можуть містити ознаки кримінального або адміністративного правопорушення. Також ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області повідомив, що впродовж 2021 року будь-яких кримінальних проваджень чи справ про адміністративні правопорушення відносно позивача не зареєстровано.

Позивач зазначила, що під час службового розслідування надала комісії пояснення і докази, що їх підтверджують, в тому числі інформацію ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, залучала свідків, чим спростувала твердження про нібито вчинення нею протиправних дій.

Однак, незважаючи на відсутність фактичних даних про скоєння нею протиправних дій, невстановлення цього факту вироком чи постановою суду, за результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що її дії, які мали місце 18 червня 2021 року, дискредитують статус органу місцевого самоврядування, є несумісними з подальшим перебуванням на посаді, містять ознаки порушення етичних, правових та службово-дисциплінарних норм поведінки, що призвело до умисного порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування.

З огляду на викладене комісія внесла міському голові пропозицію розглянути питання про припинення трудових відносин з позивачем на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493) за порушення Присяги шляхом притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

На підставі висновків комісії міський голова видав розпорядження, яке є предметом спору.

Позивач наголосила на невідповідності висновків комісії фактичним обставинам, стверджувала, що комісія вважала доведеними ті обставини, які фактично не мали місце.

Так, в заяві від 23 червня 2021 року, адресованій міському голові, ОСОБА_7 зазначив, що позивач завдала йому тілесні ушкодження вдарила телефоном по голові, тобто повідомив про вчинення кримінального правопорушення проти життя і здоров`я.

В Розпорядженні № 233-ос міський голова вказав, що службове розслідування проводиться за фактом подій, що свідчать про недодержання посадовими особами місцевого самоврядування ст. 8 Закону № 2493, викладених в заяві ОСОБА_7 щодо завдання тілесних ушкоджень.

В акті про результати службового розслідування від 16 вересня 2021 року (далі Акт від 16 вересня 2021 року) комісія зазначила, що: « ОСОБА_1 вдарила ОСОБА_7 по голові, спровокувала конфлікт зі своїм підлеглим ОСОБА_7 , що виявилося у спробі нанести йому тілесні ушкодження, застосувала до ОСОБА_7 фізичну силу».

З огляду на викладене позивач зауважила, що за результатами службового розслідування комісія вважала встановленим факт, який кваліфікується як кримінальне правопорушення.

Позивач покликалася на норми ст. ст. 62, 124 Конституції України, ст. ст. 17, 30 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) і наголосила на презумпції невинуватості, зазначила, що у встановленому законом порядку її вина та подія правопорушення не були встановлені, більш того, згідно з листом поліції, фактичні дані, що можуть містити ознаки складу кримінального чи адміністративного правопорушення, не були встановлені. Як наслідок, на переконання позивача, будь-які висновки комісії про встановлення факту нанесення нею побоїв, тілесних ушкоджень чи фізичного болю ОСОБА_7 є незаконними.

На підставі незаконного висновку комісія констатувала, що позивач здійснила умисне порушення Присяги.

Серед іншого, в Акті від 16 вересня 2021 року вказано, що позивач «спровокувала конфлікт», однак згідно з заявою ОСОБА_7 та матеріалами службового розслідування, саме він втрутився в телефонну розмову позивача, намагався відібрати в неї телефон, тобто саме він спровокував конфлікт.

Позивач зазначила, що їй в провину також було поставлено формування негативного іміджу міської ради внаслідок висвітлення засобами масової інформації та суспільного розголосу подій, що відбулись 18 червня 2021 року.

Однак позивач вважає, що суспільного розголосу ці події набули саме після звернення ОСОБА_7 з необґрунтованими заявами до поліції та міського голови.

Позивач зауважила, що інші висновки комісії зводяться до загальних фраз, не містять фактів та обставин, які вказують на порушення нею Присяги.

Позивач зазначила, що окремо не оскаржувала Акт від 16 вересня 2021 року, оскільки за своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.

Позивач доводила протиправність Розпорядження № 361-ос.

Зауважила, що в обґрунтування Розпорядження № 361-ос міський голова покликався на ст. 42 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР), ст. ст. 36, 43 КЗпП України, ст. ст. 11, 20 Закону № 2493 і зазначив, що таке рішення прийнято на підставі встановлених обставин та висновку комісії за наслідком службового розслідування, які викладені Акті від 16 вересня 2021 року, що свідчить про порушення Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року № 158, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2016 року за № 1203/29333, (далі Загальні правила), ст. 38 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VІІ «Про запобігання корупції» (далі Закон № 1700) та, як наслідок, порушення Присяги, передбаченої ст. 11 Закону № 2493, враховуючи, що позивач, будучи керівником управління освіти та суміщаючи роботу керівника управління освіти з роботою вчителя/педагога і виконуючи виховну функцію (керівник управління освіти, вчитель, педагог, вихователь), порушила моральні норми (вчинила сварку і бійку в приміщенні управління освіти), через що втратила авторитет і дискредитувала не тільки себе, у тому числі, але не виключно, як особа, яка за функціональними обов`язками зобов`язана сприяти розвитку зв`язків з питань освіти та виховання, але й дискредитувала службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб педагогічного колективу, частиною якого вона є як практикуючий педагог, освіти в Костянтинівській міській територіальній громаді в цілому, що є несумісним із продовженням виконання роботи за яку отримує заробітну плату.

За такого обґрунтування міський голова прийняв рішення про припинення служби позивача в органі місцевого самоврядування шляхом її звільнення з посади начальника Управління освіти за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання роботи, п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Позивач зауважила, що в обґрунтування Розпорядження № 361-ос покладені незаконні висновки службового розслідування..

Наголосила, що в мотивувальній частині Розпорядження № 361-ос описане порушення Присяги, яке само по собі є окремою підставою для припинення служби в органі місцевого самоврядування, передбаченою ст. 20 Закону № 2493.

Незважаючи на це, міський голова кваліфікував дії позивача як вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання роботи, та прийняв рішення про її звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Позивач покликалася на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 308/452/19, і зазначила, що звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію. До суб`єктів, які можуть бути звільнені на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України належать учасники навчально-виховного процесу.

З посиланням на норми п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VІІІ «Про освіту» (далі Закон № 2145), постанову Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», Положення про управління освіти Костянтинівської міської ради та посадову інструкцію начальника управління освіти Костянтинівської міської ради, позивач доводила, що посада начальника Управління освіти не віднесена до педагогічних чи науково-педагогічних працівників; Управління освіти є виконавчим органом міської ради, не є закладом освіти чи суб`єктом освітньої діяльності; воно не здійснює освітні, виховні функції чи інші види педагогічної діяльності; до повноважень начальника Управління освіти віднесені адміністративні, контрольні, фінансово-господарські функції, однак він не здійснює виховних чи педагогічних функцій.

З огляду на це позивач стверджувала, що до неї як начальника Управління освіти не могли бути застосовані підстави звільнення, визначені п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Позивач наводила висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 09 червня 2021 року № 138/1966/18, щодо визначення поняття «аморальний проступок» і стверджувала, що будь-яких дій, які б суперечили загальноприйнятим нормам і правилам, порушували моральні устої суспільства та моральні цінності, не вчиняла.

Позивач зауважила, що їй в провину поставлені події, які відбулися 18 червня 2021 року, а саме те, що вона нібито вчинила сварку і бійку, однак висновки службового розслідування є незаконними, а факт вчинення нею аморального проступку взагалі не був предметом службового розслідування. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова у справі про адміністративне правопорушення за вказаним фактом відсутні.

Позивач стверджувала, що висновок про вчинення нею аморального проступку є безпідставним і бездоказовим, а тому Розпорядження № 361-ос підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а її порушене право відновленню шляхом поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Просила задовольнити позов.

Первісний відповідач Костянтинівська міська рада позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Зазначив, що позивач обіймала посаду начальника Управління освіти з 14 травня 2015 року.

В квітні 2021 року на адресу міської ради надійшло депутатське звернення народного депутата України ОСОБА_12 , в якому були викладені факти, що свідчили про можливі численні порушення в діяльності Управління освіти. В депутатському зверненні порушувалося питання про перевірку діяльності Управління освіти та про вирішення питання щодо відповідності займаній посаді начальника цього управління ОСОБА_1

26 квітня 2021 року з метою повного та всебічного розгляду питань, викладених в депутатському зверненні, міський голова видав розпорядження № 151-ос «Про проведення службового розслідування» (далі Розпорядження № 151-ос). Цим розпорядженням з 11 травня 2021 року на час службового розслідування ОСОБА_1 відсторонена від виконання посадових обов`язків.

У згаданому зверненні народний депутат України просив розглянути і перевірити такі питання:

- виявлені Державною службою якості освіти України порушення вимог законодавства в частині забезпечення прав дітей на безпечні і нешкідливі умови навчання, ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку і учнів, організації освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти та розвитку їх матеріально-технічної бази;

- встановлені Державною фінансовою інспекцією України фінансові порушення в управлінні освіти Костянтинівської міської ради на загальну суму 1 362,2 тис. грн в 2016 році та на загальну суму 1 549,45 тис. грн в 2018 році;

- порушення законодавства про працю у вигляді звільнення працівників та накладення дисциплінарних стягнень, що визнані незаконними на підставі судових рішень, а також, як наслідок, зобов`язання Управління освіти виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду та судові витрати, внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень;

- зловживання владою та службовим становищем;

- порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

- неприязного ставлення до підлеглих працівників Управління освіти, здійсненню психологічного тиску тощо.

Під час службового розслідування комісія, створена Розпорядженням № 151-ос, встановила, що Східний офіс Держаудитслужби встановив факт завищення обсягів та вартості виконаних робіт підрядною організацією за період з 2016 по 2017 роки на загальну суму 425,60 тис. грн; рішенням від 18 липня 2018 року № 245 виконавчий комітет міської ради зобов`язав начальника Управління освіти вжити невідкладних заходів щодо відшкодування фінансових порушень за рахунок винних осіб, однак ОСОБА_1 не вжила жодних заходів претензійно-позовного характеру для відшкодування збитків через відсутність фінансування для сплати судового збору; лише 02 березня 2021 року позивач звернулася до в. о. керівника Костянтинівської місцевої прокуратури з проханням про захист інтересів держави в особі Управління освіти.

З огляду на це комісія констатувала, що заподіяні Управлінню освіти збитки на загальну суму 425,60 тис. грн залишаються невідшкодованими, фінансові порушення керівник Управління освіти не усунула, рішення виконавчого комітету міської ради не виконала.

Під час службового розслідування, яке проводилось на виконання Розпорядження № 151-ос, комісія також вивчила матеріали, що були предметом дослідження в ході службового розслідування, яке проводилось на виконання розпорядження міського голови від 03 грудня 2019 року № 337-р «Про проведення службового розслідування», ініційованого безпосередньо позивачем.

Комісія встановила, що наказом начальника Управління освіти Барабаш О.В. від 14 вересня 2018 року № 227 к/тр була звільнена завідувач Костянтинівського дошкільного навчального закладу № 9 «Оленка» ОСОБА_13 . Не погодившись з цим наказом, ОСОБА_13 оскаржила його в судовому порядку.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2019 року у справі № 233/5553/18 позовні вимоги ОСОБА_13 були частково задоволені, а саме визнаний незаконним наказ від 14 вересня 2018 року № 227 к/тр, ОСОБА_13 поновлена на посаді, з Управління освіти стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 111 517,92 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн, судові збори в суму 2 401,25 грн та 3 524,00 грн.

На виконання вказаної постанови наказом начальника Управління освіти Барабаш О.В. 27 вересня 2019 року № 234к/тр ОСОБА_13 поновлена на посаді.

За наслідками службового розслідування комісія дійшла висновку, що неналежне виконання позивачем службових обов`язків через прийняття неефективних управлінських рішень призвело до заподіяння матеріальної шкоди територіальній громаді м. Костянтинівка, у зв`язку з чим міському голові запропоновано прийняти рішення про відшкодування коштів в порядку регресу, про що складений Акт від 31 січня 2020 року.

За рахунок коштів місцевого бюджету в результаті незаконного звільнення ОСОБА_13 виплачено 148 898,17 грн, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

Міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

З огляду на викладене комісія запропонувала міському голові розглянути питання щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Міська рада зазначила, що до міського голови надійшла заява заступника начальника Управління освіти Маслова В.О. від 23 червня 2021 року, в якій останній повідомив про події, які відбулись 18 червня 2021 року в приміщенні Управління освіти, зокрема щодо дій посадових осіб місцевого самоврядування під час конфліктної ситуації, що виникла між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , що могли свідчити про імовірне порушення ст. 8 Закону № 2493.

Розпорядженням міського голови від 30 червня 2021 року № 233-ос (далі Розпорядження № 233-ос) створена комісія з проведення службового розслідування за фактом подій, що свідчать про недодержання посадовими особами місцевого самоврядування ст. 8 Закону № 2493, якій доручено провести службове розслідування.

За результатами службового розслідування комісія встановила, що 18 червня 2021 року в приміщенні Управління освіти між позивачем та ОСОБА_7 виник конфлікт з приводу звільнення прибиральниці приміщення Управління освіти ОСОБА_3

ОСОБА_3 подала до відділу кадрів Управління освіти заяву про звільнення за згодою сторін, яка була погоджена, але позивач, називаючи це примусом, вирішила відкликати цю заяву.

Після цього ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 прийшли до відділу кадрів Управління освіти з вимогою повернути заяву ОСОБА_3 , на що отримали відмову від інспектора з кадрів ОСОБА_9 .

У зв`язку з цим ОСОБА_1 вирішила викликати поліцію, для чого скористалась телефоном ОСОБА_3 та зателефонувала на спецлінію «102», назвавшись прізвищем « ОСОБА_14 ». Це почув ОСОБА_7 , який поцікавився метою телефонного дзвінка, зробив зауваження, після чого ОСОБА_1 вдарила його телефоном по голові.

Після прибуття співробітників поліції ОСОБА_1 продовжувала поводити себе доволі агресивно і навіть в присутності поліції запитала у ОСОБА_7 , чи планує він подавати заяву про факт нанесення нею йому побоїв.

ОСОБА_7 звернувся до ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області з заявою про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).

24 червня 2021 року про ці обставини ОСОБА_7 повідомив міському голові, що стало підставою для призначення службового розслідування.

Міська рада зазначила, що ОСОБА_1 надала комісії пояснення, які зводились до того, що проведення службового розслідування є безпідставним, інформацію про нанесення нею тілесних ушкоджень ОСОБА_7 несуттєвою, оскільки поліція не зареєструвала кримінальне провадження. Також позивач намагалася довести, що 18 червня 2021 року в ході конфлікту, що виник раптово між нею та ОСОБА_7 , останній намагався кричати під час її телефонного дзвінка в поліцію.

З огляду на це міська рада наголосила, що навіть в своїх поясненна позивач підтвердила факт недостойної поведінки як вчителя і начальника Управління освіти.

Міська рада зазначила, що під час службового розслідування комісія допитала численних свідків.

Так, ОСОБА_3 , заява якої і започаткувала конфлікт між позивачем та ОСОБА_7 , надала письмові пояснення, проте безпосередньо в ході засідання комісії підтвердити їх не змогла і повідомила, що зміст письмового пояснення їй диктувала ОСОБА_1 .

ОСОБА_8 головний спеціаліст Управління освіти, повідомила, що 18 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 «розпочався усний конфлікт, в ході якого ОСОБА_15 вдарила ОСОБА_7 ».

ОСОБА_9 , інспектор з кадрів централізованої бухгалтерії Управління освіти, підтвердила наявність подій, вказаних у поясненнях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; зазначила, що ОСОБА_1 поводила себе агресивно.

За додатковою заявою позивача комісія заслухала заявлених нею свідків ОСОБА_16 , секретаря Управління освіти, та ОСОБА_17 , провідного фахівця ГІДГО.

Так, ОСОБА_18 повідомила, що, перебуваючи на своєму робочому місці, побачила, що «до ОСОБА_1 підійшов ОСОБА_7 та протягнув руку, намагаючись вихопити в неї з рук телефон. Вона відштовхнула його руку та зайшла до приймальні разом з ОСОБА_3 ».

ОСОБА_19 повідомив, що він був очевидцем конфлікту, який відбувався в коридорі перед приймальнею, зазначив, що поведінка учасників конфлікту не була агресивною.

Комісія повторно опитала ОСОБА_8 , яка повідомила, що ОСОБА_18 не могла бачити учасників конфлікту, «оскільки це відбувалось не навпроти приймальні в коридорі управління, а в іншому кінці коридору».

Комісія також опитала інших працівників Управління освіти (Харченко В., ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ), які не були очевидцями конфлікту, але спростували пояснення ОСОБА_17 , зазначивши, що під час конфлікту він перебував разом з ними в робочому кабінеті за зачиненими дверима, а тому не міг бути його очевидцем. До того ж ОСОБА_21 пояснила, що до виникнення конфлікту з ОСОБА_7 позивач зайшла до них в кабінет, голосно вимагала пояснень щодо звільнення ОСОБА_3 та поводила себе неетично.

Комісія встановила, що вказаний конфлікт набув публічного розголосу, оскільки був висвітлений в місцевій персі з ініціативи позивача.

При цьому, в місцевому друкованому засобі масової інформації «Знамя індустрії» ОСОБА_1 , повідомляючи деталі конфлікту з ОСОБА_7 , зазначила, що взагалі не чіпала його, водночас в друкованому засобі масової інформації «Газета «Провінція» позивач вказала, що вона його рукою «отодвинула» (мовою оригіналу) під час спроби ОСОБА_7 «нарушить ее личное пространство» (мовою оригіналу).

За наслідками службового розслідування комісія склала Акт від 16 вересня 2021 року, в якому рекомендувала міському голові розглянути питання щодо припинення трудових відносин з начальником Управління освіти ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування з підстави, абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону № 2493 (порушення Присяги) шляхом притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Разом з цим комісія запропонувала міському голові повідомити в. о. начальнику Управління освіти Мінаєвій Л.М. про обставини та факти, встановлені в ході службового розслідування, що стосуються дій заступника начальника Управління освіти ОСОБА_7 в частині порушення ним вимог ст. 8 Закону № 2493, для вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Член комісії ОСОБА_6 подав окрему думку до Акта від 16 вересня 2021 року, пропонував припинити розслідування стосовно позивача через відсутність факту порушення.

Розпорядженням № 361-ос припинена служба ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування шляхом її звільнення з посади начальника Управління освіти.

Під час прийняття Розпорядження № 361-ос міський голова взяв до уваги встановлені обставини та врахував висновок комісії, викладені в Акті від 16 вересня 2021 року та свідчили про порушення позивачем Загальних правил, ст. 38 Закону № 1700 та, як наслідок, порушення Присяги; врахував, що ОСОБА_1 , будучи керівником Управління освіти та суміщаючи роботу керівника Управління освіти з роботою вчителя/педагога і виконуючи виховну функцію (керівник управління освіти, вчитель, педагог, вихователь), порушила моральні норми (вчинила сварку і бійку в приміщенні управління освіти), через що втратила авторитет і дискредитувала не тільки себе, у тому числі, але не виключно, як особа яка за функціональними обов`язками зобов`язана сприяти розвитку зв`язків з питань освіти та виховання, але й дискредитувала службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб педагогічного колективу, частиною якого вона є як практикуючий педагог, освіти в Костянтинівській міській територіальній громаді в цілому, що є несумісним із продовженням виконання роботи за яку отримує заробітну плату.

Міська рада вважала безпідставним твердження позивача про те, що комісія не могла проводити службове розслідування; зауважила, що презумпція невинуватості є кримінально-процесуальним терміном і може бути спростованою.

Міська рада покликалася на п. п. 1, 8 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950, (далі Порядок № 950) і зазначила, що підставою для проведення службового розслідування стало імовірне порушення позивачем ст. 8 Закону № 2493, а не кримінальне правопорушення, а повноваження на встановлення вини особи, щодо якої розпочато службове розслідування, надані комісії Законом № 2493 та Порядком № 950.

З приводу твердження позивача про те, що інцидент спровокував саме ОСОБА_7 , міська рада зазначила, що початком інциденту (порушення ст. 8 Закону № 2493) були події, пов`язані з поведінкою ОСОБА_1 після ознайомлення з заявою ОСОБА_3 , яка була неетичною і агресивною.

Міська рада наводила норми ст. 8 Закону № 2493, ст. 38 Закону № 1700, п. п. 1, 2 розділу II Загальних правил і наголосила, що в контексті спірних правовідносин не є визначальним те, хто саме розпочав інцидент. Вирішальною є саме реакція та поведінка посадових осіб, яка була такою, що не відповідала Загальним правилам та ст. 8 Закону № 2493.

Міська рада зазначила, що події набули суспільного розголосу після публікацій в місцевій пресі і в соціальній мережі Facebook, які були ініційовані позивачем.

Міська рада наголосила, що факт вчинення позивачем аморального проступку підтверджений численними поясненнями свідків щодо неетичної, агресивної поведінки та нанесення тілесних пошкоджень.

ОСОБА_1 як вчитель історії є учасником освітнього процесу, що підтверджено тарифікаційними списками вчителів та інших працівників НВК «Ліцей із ЗШ І-ІІІ ступенів» та наказами цього освітнього закладу.

З огляду на це міська рада вважала доведеною наявність умов, необхідних для звільнення працівника, який виконує виховні функції.

Також міська рада повідомила, що комісія запропонувала міському голові повідомити в. о. начальнику Управління освіти про обставини та факти, встановлені в ході службового розслідування, що стосуються дій заступника начальника Управління освіти ОСОБА_7 в частині порушення ним вимог ст. 8 Закону № 2493, для вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Наказом Управління освіти від 16 вересня 2021 року № 350к/тр ОСОБА_7 звільнений з посади заступника начальника Управління освіти 16 вересня 2021 року за угодою сторін за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Отже, за наслідками подій, які відбулися 18 червня 2021 року, до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення належало притягнути не лише позивача, а й ОСОБА_7 , однак останній звільнився до завершення службового розслідування.

Міська рада зауважила, що лист ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області не має жодного відношення до обставин цієї справи, оскільки визначальним є не факт нанесення тілесних ушкоджень та подальша реєстрація кримінального провадження, а поведінка учасників конфлікту ( ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ), яка суперечила Загальним правилам та ст. 8 Закону № 2493.

Крім того, відповідно до Положення про управління освіти Костянтинівської міської ради начальник Управління освіти є представником управління у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.

Отже, начальник Управління освіти є обличчям громади, офіційним представником закладів освіти та міської ради у відповідних питаннях.

Завдяки діям позивача, інформація про службове розслідування та конфлікт між нею та ОСОБА_7 набули значного розголосу.

На переконання міської ради, така репутація посадових осіб Управління освіти та шкода, яку вони нанесли іміджу міської ради, мали б негативні наслідки як для Управління освіти, так і для громади в цілому.

Просила відмовити у позові.

Позивач надала відповідь на відзив.

З посиланням на ч. 2 ст. 77 КАС позивач зазначила, що обставини та результати службових розслідувань, які проводились на підставі розпоряджень міського № 151-ос і № 337-р, не мають відношення до предмета спору, оскільки вони не були покладені в основу оскаржуваного розпорядження.

На переконання позивача, проведення цих службових розслідувань свідчить про тиск на неї з боку міського голови за допомогою заступника начальника Управління освіти ОСОБА_7 з метою примусу її до звільнення.

Зауважила, що оскаржує рішення та дії міського голови в судовому порядку, зокрема у справах № 200/5964/21 і № 233/4716/21.

Позивач наголосила, що міська рада у відзиві не спростувала безпідставність висновків службового розслідування та їх невідповідність підставам звільнення, вказаним в Розпорядженні № 361-ос.

З посиланням на Розпорядження № 233-ос, Акт і Розпорядження № 361-ос позивач зауважила, що порушення нею етичних норм поведінки комісія вбачала саме у застосуванні фізичної сили, інших фактів комісія не встановила. Однак поліція не встановила в її діях складу кримінального або адміністративного правопорушення.

На переконання позивача, відсутність факту застосування нею фізичної сили до ОСОБА_7 виключає наявність порушення нею правил етичної поведінки.

Позивач зауважила, що у відзиві міська рада не навела обґрунтування звільненню за аморальний проступок саме з посади начальника Управління освіти.

Зазначила, що дійсно на час виникнення спірних правовідносин за суміщенням працювала на посаді вчителя історії, однак в Акті від 16 вересня 2021 року наголошено, що на момент інциденту вона мала статус посадової особи місцевого самоврядування, а оскаржуваним розпорядженням до неї застосовані дисциплінарні заходи саме як до посадової особи, її звільнено з адміністративної посади керівника управління, а не з педагогічної посади вчителя.

Позивач зауважила, що після видання оскаржуваного розпорядження безперешкодно продовжувала працювати на посаді вчителя. Більш того, після звільнення з посади керівника Управління освіти, почала працювати на посаді вчителя не за суміщенням, а на постійній основі. Перебуваючи на посаді начальника Управління освіти, позивач не належала до суб`єктів, щодо яких можуть бути застосовані підстави для звільнені, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Позивач вказувала на те, що в ході службового розслідування не доведений факт вчинення нею дій, які могли б бути розцінені як аморальний проступок.

У відзиві міська рада вказала, що «аморальний проступок» - це оціночне поняття, водночас в оскаржуваному розпорядженні зазначено, що позивач «порушила моральні норми (вчинила сварку і бійку в приміщенні управління освіти)».

Твердження «вчинила сварку і бійку в приміщенні управління освіти» є не оціночним, а являє собою констатацією факту. Натомість, такий факт не мав місця.

Те, що стосовно ОСОБА_7 розглядалось питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог ст. 8 Закону № 361-ос, не спростовує незаконності Розпорядження № 361-ос.

З приводу твердження міської ради про те, що у спірних правовідносинах визначальним є не факт нанесення тілесних ушкоджень, а поведінка посадових осіб, позивач зазначила, що в Акті від 16 вересня 2021 року неодноразово наголошено на тому, що вона застосувала фізичну силу до ОСОБА_7 і намагалась завдати йому тілесних ушкоджень. В Розпорядженні № 361-ос також зазначено, що вона вчинила бійку і саме такі дії були розцінені як порушення моральних норм.

Тому відсутність факту заподіяння ОСОБА_22 побоїв, фізичного болю, тілесних ушкоджень має суттєве значення для визнання Акта від 16 вересня 2021 року неналежним доказом. Саме на підставі цього Акта зроблений помилковий висновок про порушення нею правил етичної поведінки, Присяги, вчинення аморального проступку.

З приводу публічного розголосу позивач зауважила, що службове розслідування, обставини та документи, що вивчались, не містили будь-яких відомостей, які б становили службову чи державну таємницю. Ст. 2 Закону № 280/97-ВР визначає, що місцеве самоврядування здійснюється на принципах гласності і підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, а тому відображення інформації про службове розслідування у засобах масової інформації не лише не порушує закону, а й і відповідає принципам гласності та підзвітності.

Надані відповідачем копії публікації не містять відомостей, які б містили неправдиву інформацію чи могли б мати негативні наслідки для територіальної громади.

До того ж, 01 жовтня 2021 року до ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області надійшов рапорт слідчого СВ ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Дьоміна В.В. про те, що під час проведення розслідування кримінального провадження № 12021052380000420 від 16 липня 2021 року за ч. 2 ст. 191 КК України виявлений факт незаконного звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку з повідомленням нею як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших правопорушень Закону України «Про запобігання корупції», а також інше грубе порушення законодавства про працю.

01 жовтня 2021 року до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 172 КК України.

Позивач вважає, що повідомлення ОСОБА_7 неправдивої інформації стосовно нанесення йому тілесних ушкоджень пов`язане з її заявами до правоохоронних органів про корупційні схеми розкрадання бюджетних коштів в Управлінні освіти заступником начальника управління ОСОБА_7 та його матір`ю заступником міського голови м. Костянтинівка ОСОБА_23 .

Також, листом від 06 жовтня 2021 року Слідче управління ГУНП в Донецькій області повідомило, що заявами позивача проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021052380000420, розпочатому 16 липня 2021 року за ч. 2 ст. 191 КК України, а також, внесені відомості до ЄРДР за № 12021053380000420 від 01 жовтня 2021 року за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017050380000311 за ч. 2 ст. 191 КК України.

З огляду на викладене позивач вважала необґрунтованими заперечення міської ради, наведені у відзиві на позовну заяву.

Первісний відповідач Костянтинівська міська рада надала заперечення.

Посилання позивача на судові справи № 200/5964/21 та № 233/4716/21 міська рада вважала безпідставним, оскільки їх розгляд ще не завершений, а твердження позивача про тиск на неї з боку міського голови безпідставним.

Міська рада зауважила, що Акт від 16 вересня 2021 року не містить звинувачень у вчиненні позивачем саме кримінального чи адміністративного правопорушення.

З приводу твердження позивач про те, що відсутність факту застосування фізичної сили до ОСОБА_7 виключає порушення нею правил етичної поведінки, міська рада зауважила, що за результатами службового розслідування встановлений факт порушення нею вимог п. п. 1, 2 розділу II Загальних правил.

Міська рада наголошувала на правомірності звільнення позивача за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з підстав, аналогічних тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Міська рада вважала встановленим і доведеним факт порушення позивачем моральних норм стосовно спровокованої нею сварки в адміністративній будівлі Управління освіти, що підтверджено поясненнями свідків, які відображені в Акті від 16 вересня 2021 року.

Міська рада вважала помилковим твердження позивача про те, що обставини, що передували прийняттю Розпорядження № 361-ос, не мають значення для цієї справи, оскільки відповідно до п. 8 Порядку № 950 під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні, з-поміж іншого, враховувати попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування.

Посилання позивача на незаконність її звільнення з роботи у зв`язку з повідомленням нею як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення та реєстрація кримінального провадження з цього приводу не є такими, що підлягають розгляду, оскільки відсутній зв`язок між наявністю у позивача статусу викривача та її звільненням, через те, що вчинення аморального проступку не забезпечує застосування трудових гарантій викривача.

Відповідач 1 Костянтинівська МВА окремо заяви по суті справи не подавала, а її представник в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, що викладені в заявах по суті справи, поданих Костянтинівською міською радою.

Відповідач 2 Управління освіти правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України № НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 25 серпня 2021 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання від 25 серпня 2021 року № 1216.

Первісний відповідач Костянтинівська міська рада (ідентифікаційний код 34898855) зареєстрована як юридична особа 16 березня 2007 року; є органом місцевого самоврядування.

На час розгляду справи триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі Закон № 389) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ч. 1 ст. 4 Закону № 389 передбачено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації.

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України […] (ч. 2 ст. 4 Закону № 389).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 389 військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких […], міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або […], міські голови не здійснюють покладені на них Конституції та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України […].

Згідно з ч. 8 ст. 4 Закону № 389 військові адміністрації населених пунктів, […] здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Указом Президента України від 10 квітня 2022 року № 225/2022 «Про утворення військової адміністрації» утворена Костянтинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області.

Цей Указ офіційно оприлюднений в «Урядовому кур`єрі» від 11 квітня 2022 року № 83 і набрав чинності 11 квітня 2022 року.

Предметом спору у справі, що розглядається, є розпорядження Костянтинівського міського голови від 29 вересня 2021 року № 361-ос «Про припинення служби в органі місцевого самоврядування», яким припинена служба ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування шляхом її звільнення з посади начальника управління освіти Костянтинівської міської ради.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами […], міст як безпосередньо, так і через […], міські ради та їх виконавчі органи, […] (ч. 2 ст. 2 Закону № 280/97-ВР).

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР […], міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 280/97-ВР […], міський голова є головною посадовою особою територіальної громади […], міста.

Повноваження […], міського голови визначені ст. 42 Закону № 280/97-ВР.

Серед іншого, […], міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, […] (п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР).

За визначенням, наведеним в ст. 1 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493), служба в органах місцевого самоврядування це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ч. 1 ст. 2 Закону № 2493).

Відповідно до ст. 3 Закону № 2493 посадами в органах місцевого самоврядування є: […]; посади, на які особи призначаються […] міським головою […] на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Таким чином, в силу положень п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР призначення на посаду начальника управління освіти Костянтинівської міської ради, а також звільнення з цієї посади на час виникнення спірних правовідносин належало до повноважень Костянтинівського міського голови.

11 квітня 2022 року повноваження Костянтинівської міської ради, Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради та Костянтинівського міського голови припинені у зв`язку з набранням чинності Указом Президента України від 10 квітня 2022 року № 225/2022 «Про утворення військової адміністрації».

Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону № 389.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 389 […]. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Водночас ч. 2 ст. 15 Закону № 389 не наділяє військові адміністрації повноваженнями щодо призначення на посади та звільнення керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради.

12 травня 2022 року з метою врегулювання особливостей здійснення повноважень органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану, спрощення процедури прийняття кадрових рішень щодо посад в органах місцевого самоврядування в умовах воєнного стану Верховна Рада України прийняла Закон України № 2259-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та органів місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» (далі Закон № 2259), який набрав чинності 20 травня 2022 року.

Ст. 10 Закону № 389 в редакції Закону № 2259 містить правові норми щодо неприпустимості припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану.

Зокрема, ч. 2 ст. 10 Закону № 389 передбачено, що у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:

1) начальник військової адміністрації:

крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови;

може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);

2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абз. 3 п. 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації.

Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 10 Закону № 389 у разі прийняття Верховною Радою України рішення, передбаченого ч. ч. 2 або 3 цієї статті, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація здійснюють повноваження, передбачені відповідно ч. ч. 2 або 3 цієї статті, з дня надбання чинності зазначеним рішенням Верховної Ради України протягом строку, передбаченого цими частинами.

18 липня 2022 року відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 389 Верховна Рада України прийняла постанову № 2397-ІХ «Про здійснення начальниками Дружківської, Костянтинівської та Слов`янської міських військових адміністрацій Краматорського району Донецької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі Постанова ВРУ № 2397), яка набрала чинності 20 липня 2022 року.

Згідно з п. 1 Постанови ВРУ № 2397 у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування:

1) начальники Дружківської, Костянтинівської та Слов`янської міських військових адміністрацій Краматорського району Донецької області:

крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом № 389, здійснюють повноваження відповідних міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних міських голів;

можуть затвердити тимчасову структуру виконавчих органів відповідної міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);

2) апарати Дружківської, Костянтинівської та Слов`янської міських рад та їх виконавчі комітети, інші виконавчі органи (з урахуванням абз. 3 п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону № 389), комунальні підприємства, установи та організації Дружківської, Костянтинівської та Слов`янської міських територіальних громад підпорядковуються відповідно начальнику Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, начальнику Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області та начальнику Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області.

Таким чином, з 20 липня 2022 року суб`єктом, який здійснює повноваження Костянтинівської міської ради, Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради та Костянтинівського міського голови, є начальник Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області.

При цьому за даними ЄДР Костянтинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області (ідентифікаційний код 44887499) зареєстрована як юридична особа; державна реєстрація припинення Костянтинівської міської ради як юридичної особи не проводилась, в стані припинення вона не перебуває.

З наведених вище мотивів суд допустив процесуальне правонаступництво на стороні відповідача 1, замінивши Костянтинівську міську раду, органом, що на час розгляду справи здійснює її повноваження, повноваження Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради та Костянтинівського міського голови, Костянтинівською МВА.

Відповідач 2 Управління освіти Костянтинівської міської ради (ідентифікаційний код 02142879) зареєстроване як юридична особа; є органом місцевого самоврядування.

14 травня 2015 року ОСОБА_1 була призначена на посаду начальника Управління освіти, їй присвоєний 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 категорії посад, що підтверджено записом 13 в трудовій книжці серії НОМЕР_3 та розпорядженням міського голови від 10 квітня 2015 року № 38лс.

14 травня 2015 року ОСОБА_1 прийняла Присягу посадової особи місцевого самоврядування, що підтверджено текстом Присяги, який міститься в особовій справі, та записом 14 в трудовій книжці.

Згідно з наказом навчально-виховного комплексу «Ліцей із загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів» Костянтинівської міської ради від 31 серпня 2018 року № 130тр «Про призначення ОСОБА_1 » з 03 вересня 2018 року позивач була призначена на посаду вчителя історії з неповним педагогічним навантаженням.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебувала на службі в органі місцевого самоврядування та обіймала посаду начальника Управління освіти. Водночас службу в органі місцевого самоврядування позивач суміщала з педагогічною діяльністю на посаді вчителя в освітньому закладі.

З`ясовуючи обсяг та характер функцій і повноважень позивача як начальника Управління освіти, суд встановив такі обставини.

Згідно з Положенням про управління освіти Костянтинівської міської ради, яке затверджено рішенням Костянтинівської міської ради від 25 лютого 2021 року № 7/5-63 «Про Положення про управління освіти Костянтинівської міської ради в новій редакції», (далі Положення), Управління освіти є виконавчим органом Костянтинівської міської ради; утворюється Костянтинівською міською радою, підзвітне та підконтрольне міській раді, підпорядковане виконавчому комітету міської ради, міському голові. Управління освіти є уповноваженою особою з реалізації прав і обов`язків міської ради як засновника щодо управління закладами освіти, що перебувають в комунальній власності Костянтинівської міської територіальної громади. Управління освіти є самостійною юридичною особою (п. п. 1.1, 1,2, 1.4, 1.5, 1.6 Положення).

Управління освіти у межах своїх повноважень вирішує завдання, визначені п. п. 2.1-2.19 Положення, до яких належать: реалізація державної політики в галузі освіти та забезпечення якості освіти на території Костянтинівської міської територіальної громади; забезпечення доступності дошкільної, початкової та повної загальної середньої освіти, позашкільної освіти для всіх громадян, які проживають на території територіальної громади; створення умов для вдосконалення та підвищення професійної кваліфікації педагогічних працівників закладів освіти, що перебувають в комунальній власності територіальної громади, забезпечення їх перепідготовки та атестації; забезпечення рівних умов для розвитку закладів освіти всіх форм власності; здійснення підготовки проектів рішень міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень міського голови щодо вирішення питань у сфері освіти; розробка і виконання місцевих програм і здійснення заходів, спрямованих на розвиток освіти; здійснення аналізу стану освіти в територіальній громаді, прогнозування розвитку загальної середньої, дошкільної, позашкільної освіти, удосконалення мережі відповідних закладів освіти комунальної власності згідно з освітніми потребами громадян; створення у межах своїх повноважень умов для реалізації гарантованих Конституцією України прав громадян на здобуття дошкільної, позашкільної, повної загальної середньої освіти відповідно до освітніх потреб особистості, організації безперешкодного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема для осіб з особливими освітніми потребами; аналіз дотримання законодавства в галузі освіти закладами освіти комунальної власності, розташованими на території територіальної громади; організація фінансового забезпечення закладів освіти, що знаходяться на території територіальної громади та перебувають у комунальній власності; проведення організаційної роботи щодо комплектування закладів освіти керівними кадрами; забезпечення доступності різних форм позашкільної освіти; проведення атестації педагогічних працівників у порядку, встановленому чинним законодавством України; забезпечення в межах своїх повноважень виконання завдань мобілізаційної підготовки, цивільного захисту населення, дотримання вимог законодавства з охорони праці, пожежної безпеки; здійснення разом з органами охорони здоров`я загального контролю за охороною здоров`я дітей, проведенням оздоровчих заходів, створенням безпечних умов для навчання і праці учасників освітнього процесу; забезпечення доступу до публічної інформації, розпорядником якої є управління освіти; забезпечення захисту персональних даних; організація та здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб закладів освіти відповідно до чинного законодавства України; виконання інших повноважень та завдань, покладених на управління освіти як на уповноважений орган засновника у сфері освіти.

Основні функції Управління освіти визначені п. п. 3.1-3.34 Положення, згідно з якими відповідач 2 забезпечує виконання рішень міської ради та її виконавчого комітету, розпоряджень міського голови з питань, віднесених до компетенції управління освіти; здійснює прогнозування освітніх потреб населення у закладах, що забезпечують надання дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної освіти, враховуючи інтереси дітей з особливими освітніми потребами; веде облік дітей дошкільного та шкільного віку у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України; планує та забезпечує розвиток мережі комунальних закладів дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної освіти відповідно до потреб територіальної громади, координує діяльність мережі; порушує перед міською радою питання про створення, реорганізацію або ліквідацію закладів освіти; розриває строкові трудові договори (контракти) укладені між управлінням освіти та керівниками закладів освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладів освіти; готує проекти рішень про закріплення за закладами освіти території обслуговування; організовує на підставі узгоджених заяв фінансове та матеріально-технічне забезпечення закладів освіти, у тому числі, комплектування їх меблями, відповідним обладнанням, навчально-методичними посібниками, підручниками; сприяє формуванню замовлення на придбання підручників, навчально-методичних посібників та іншої навчально-методичної літератури, навчальних програм, бланків документів про освіту, координує забезпечення ними підпорядкованих йому закладів; забезпечує підвезення учнів і педагогічних працівників до закладів освіти і у зворотному напрямку (у разі потреби транспортними засобами, пристосованими для перевезення осіб, які пересуваються на кріслах колісних), забезпечує фінансування визначених у цьому підпункті заходів; організовує закупівлю товарів, робіт , послуг для підпорядкованих йому закладів освіти; організовує харчування дітей у закладах освіти; організовує бухгалтерський облік та забезпечує своєчасне подання фінансової та статистичної звітності; погоджує кошториси та приймає фінансові звіти закладів освіти у випадках та порядку, визначених законодавством; забезпечує затвердження кошторисів закладів освіти у порядку , визначеному законодавством; здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладів освіти; оприлюднює офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із закладів освіти територіальної громади, та інші видатки у сфері освіти; аналізує результати господарської діяльності підпорядкованих йому закладів освіти, готує пропозиції та за необхідності вживає заходів щодо підвищення ефективності їх функціонування; організовує підготовку закладів освіти до нового навчального року та до роботи в осінньо-зимовий період; координує дотримання правил техніки безпеки, протипожежної безпеки, санітарного режиму в закладах освіти та надає практичну допомогу у проведенні відповідної роботи; здійснює складання та подання державної статистичної звітності у обсягах, встановлених для місцевих органів управління освітою, збирає, аналізує та за необхідності подає на розгляд відповідних органів іншу інформацію, необхідну для реалізації повноважень у сфері освіти; вивчає потреби щодо створення додаткових можливостей для повноцінного здорового розвитку та творчої самореалізації дітей, забезпечує створення та належні умови функціонування мережі гуртків, творчих, спортивних та інших секцій, сприяє розширенню вибору вихованцями, учнями і слухачами видів творчої діяльності відповідно до їх інтересів та запитів батьків або осіб, які їх замінюють; сприяє участі дітей та молоді у Всеукраїнських чемпіонатах, кубках, конкурсах, фестивалях, змаганнях, літніх школах і таборах тощо; подає пропозиції щодо виплати стипендій, грошових винагород учням, вихованцям та педагогічним працівникам за досягнення у навчанні, праці, спорті, творчості; організовує проведення засідань, координаційних рад, комітетів та інших заходів з питань, які належать до компетенції управління освіти; веде облік дітей, які потребують посиленої педагогічної та психологічної уваги та дітей з сімей, які опинились в складних життєвих обставинах; забезпечує створення та функціонування психологічної служби в закладах освіти територіальної громади; прогнозує потребу територіальної громади в педагогічних працівниках і спеціалістах; інформує населення про стан та перспективи розвитку освіти в громаді шляхом оприлюднення інформації в засобах масової інформації (не рідше ніж один раз на рік); взаємодіє з інститутами громадянського суспільства (громадські, релігійні, благодійні організації, професійні, творчі спілки і т.д.); розглядає звернення, скарги, заяви громадян відповідно до вимог законодавства України; забезпечує в межах повноважень здійснення заходів в сфері запобігання корупції, очищення влади, доступу до публічної інформації, захисту персональних даних, тощо; забезпечує обов`язкове громадське обговорення проектів нормативно-правових актів, що стосуються системи освіти, та участь представників громадськості у підготовці та прийнятті цих документів; здійснює інші повноваження, що випливають з актів законодавства, рішень міської ради, виконавчого комітету, розпоряджень міського голови та цього Положення.

Відповідно до п. 5.1 Положення керівником Управління освіти є його начальник. Начальник управління є посадовою особою місцевого самоврядування, призначається на посаду звільняється з посади розпорядженням міського голови у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Начальник є представником Управління освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями […].

Згідно з п. 5.2 Положення начальник Управління освіти, представляючи інтереси Управління освіти в галузі освіти у відносинах з юридичними та фізичними особами: здійснює керівництво роботою Управління освіти, забезпечує виконання покладених на Управління освіти завдань та функцій, функціональний розподіл обов`язків між працівниками управління; затверджує положення про структурні підрозділи Управління освіти; призначає та звільняє з посад працівників Управління освіти; затверджує посадові інструкції працівників управління; здійснює планування роботи управління та забезпечує звітування про його роботу; видає у межах своїх повноважень накази, організовує і контролює їх виконання; призначає та звільняє з посади керівників закладів дошкільної та позашкільної освіти відповідно до чинного законодавства України, затверджує їх посадові інструкції; заохочує та притягає до дисциплінарної відповідальності працівників Управління освіти, керівників закладів дошкільної та позашкільної освіти, подає на розгляд засновника обґрунтовані клопотання щодо заохочення (в тому числі державними нагородами) та притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників закладів освіти; виконує від імені управління повноваження, передбачені цим Положенням; здійснює інші повноваження та функції, передбачені посадовою інструкцією начальника управління; несе персональну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов`язків, неякісне або несвоєчасне виконання завдань та функцій (повноважень), покладених на Управління освіти.

Відповідно до п. 6.1 Положення працівники управління несуть відповідальність за неналежне виконання покладених на них обов`язків відповідно до їх посадових інструкцій та цього Положення.

Посадова інструкція ОСОБА_1 як начальника Управління освітити затверджена 14 квітня 2015 року.

Згідно з цією посадовою інструкцією до службових обов`язків начальника Управління освіти входить: організація роботи управління з реалізації державної політики відповідно до плану роботи міської ради, виконавчого комітету; координація та контроль роботи заступників начальника керівників закладів освіти, централізованої бухгалтерії; здійснення поточного контролю за дотриманням термінів виконання що надходять в управління, розпорядницьких документів вищи: органів державного керування; здійснення контролю за виконанням закладами освіти міста наказів, інструкцій вказівок, нормативних документів відповідних організацій дотриманням основ законодавства України про освіти, трудового законодавства; за веденням і збереженням трудових книжок в управлінні; здійснення керівництва та організаційно-ділових контактів відділами міськвиконкому, підприємствами, організаціями відомчими установами; здійснення фінансово-господарської діяльності і контроль роботи керівників установ освіти з цих питань в рамках законодавства; розпорядження коштами в межах затвердженого кошторису та здійснення бізнес-планів; затвердження структури і шатного розпису управління в межах граничної чисельності та фонду оплати праці; забезпечення підпору і розміщення керівних кадрів; організація методичного забезпечення установ освіти, участь у вивченні передового педагогічного досвіду, досягнень педагогічної науки та їх впровадженню в практику роботи шкіл дошкільних і позашкільних установ; організація роботи колегії з освіти, міської атестаційної комісії; затвердження положення про структурні підрозділи функціональні обов`язки працівників управління; видання в межах компетенції управління наказів, організація і контроль їх виконання; розробка проектів планів соціально-економічного розвитку освіти міста; здійснення розгляду вхідної кореспонденції; надання у міськвиконком матеріалів на засідання виконкому заходи, доповідні записки, довідки й інші документи з питані роботи управління; внесення пропозицій до плану роботи міськвиконкому; ведення особистого прийому громадян, розгляд листів, скарг, заяв працівників; наявність доступу до роботи з державною секретною документацією; наявність нерегламентованого робочого дня.

Начальник Управління освіти має право представляти орган виконавчої влади на підприємствах, в установах і організаціях при розгляді питань, що входять в компетенцію управління; брати участь в перевірках на місцях, виконанні розпорядницьких документів, вносити пропозиції за результатами перевірки; контролювати роботу закладів освіти міста: з навчально-виховної роботи; з методичної роботи; роботи з кадрами; з господарської діяльності; з виконання Законів України «Про пожежну безпеку», «Про дорожній рух», «Про охорону праці»; з соціального захисту дітей; з збереженню державного майна; з виконання регіональних програм: «Обдаровані діти», «Дистанційна освіта», «Дитинство» та ін.

Начальник Управління освіти несе відповідальність за виконання завдань і функцій, за своєчасне і кваліфіковане виконання отриманих завдань, дотримання працівниками Управління трудової дисципліни.

Отже, начальник Управління освіти як посадова особа місцевого самоврядування здійснює управлінські та організаційно-розпорядчі функцій, однак безпосередньо до його повноважень не належить виховна та педагогічна діяльність.

З приводу попередньої поведінки позивача суд встановив такі обставини.

Як свідчить Щорічна оцінка виконання посадовою особою місцевого самоврядування посадових обов`язків і завдань, в 2020 року ОСОБА_1 отримала оцінку «Добре» та була оцінена безпосереднім керівником як особа, яка виконує обсяг роботи, що в цілому відповідає завданням і термінам виконання; результатами роботи можна користуватися; вміє організувати свою роботи та роботу колективу управління; підвищує культуру планування; ініціативна, сприймає нові завдання охоче, розуміє їх сутність, готова на інноваційні рішення; володіє необхідними знаннями, здатна розв`язувати завдання професійного характеру, самостійно виконує завдання.

Згідно з довідкою відділу з кадрової роботи міської ради від 12 листопада 2021 року № 4 в особовій справі ОСОБА_1 відсутні дані про її заохочення за період роботи на посаді начальника Управління освіти з 14 квітня 2015 року по 29 вересня 2021 року.

Згідно з довідкою відділу з кадрової роботи міської ради від 12 листопада 2021 року № 5 стосовно ОСОБА_1 наявні три розпорядження міського голови про притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі догани, а саме: від 30 серпня 2016 року № 119-ос «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», від 05 вересня 2016 року № 120-ос «Про притягнення дисциплінарної до дисциплінарної відповідальності» та від 14 березня 2017 року № 35-ос «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

З огляду на те, що на час виникнення спірних правовідносин з часу застування останнього дисциплінарного стягнення пройшло більше року, на момент їх виникнення чинних дисциплінарних стягнень ОСОБА_1 не мала.

Події, що передували виникненню спірних правовідносин.

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала справа № 200/5694/21 за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського міського голови Азарова О.А. про визнання протиправним та скасування розпорядження від 26 квітня 2021 року № 151-ос.

16 липня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/5964/21 про відмову у задоволенні позовних вимог, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у […] адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду справи № 200/5964/21 суд встановив такі фактичні обставини, що знайшли відображення в рішенні від 16 липня 2021 року:

«[…]

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.04.2015 року по час звернення до суду працює на посаді начальника управління освіти Костянтинівської міської ради.

25.01.2021 року заступник начальника управління освіти м. Костянтинівка ОСОБА_7 звернувся до Голови підкомітету з питань діяльності органів прокуратури Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності ОСОБА_24 та депутату міської ради м. Краматорськ VIII скликання від Донецької області ОО ПП «Слуга Народу» ОСОБА_25 із зверненням, відповідно до якої просив скликати комісію в складі фахівців спеціалістів з приводу ґрунтовної перевірки правомірності, професійної діяльності ОСОБА_1 , притягнення начальника управління освіти до дисциплінарної відповідальності за систематичне видання неправомірних наказів, незаконного звільнення спеціалістів освіти, створення тяжкої моральної атмосфери в освіті Костянтинівка, та провести перевірку на відповідність займаній посаді начальника управління освіти м. Костянтинівка О.В. Барабаш.

03.03.2021 року народний депутат України ОСОБА_24 звернувся до Міністра освіти і науки України Шкарлета С.М., голови Державної служби якості освіти України Гурака Р.В., голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації ОСОБА_26 , Костянтинівського міського голови Азарова О.А. з депутатським зверненням № 35/7-380/1, відповідно до якого просив розглянути звернення гр. ОСОБА_7 у межах компетенції та перевірити викладені у ньому факти, надати інформацію щодо проведених перевірок діяльності Управління освіти міської ради м. Костянтинівки, виявлених порушень та вжити заходів, спрямованих на їх усунення, провести перевірку діяльності Управління освіти міської ради м. Костянтинівки та начальника управління освіти ОСОБА_1 на предмет відповідності її займаній посаді, у випадку виявлених порушень чинного законодавства вжити заходів реагування у межах компетенції щодо притягнення керівника Управління освіти міської ради м. Костянтинівка до передбаченої Законом відповідальності, про результати даного звернення та вжиті заходи повідомити у передбачені законодавством строк.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі депутатського звернення від 03.03.2021 року № 35/7-380/1, відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950 (із змінами), керуючись пунктом 20 частини 4 статті 42 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (із змінами) міський голова Костянтинівської міської ради вирішив провести службове розслідування стосовно начальника управління освіти Костянтинівської міської ради Барабаш О.В., про що прийняв розпорядження № 151-ос від 26.04.2021 року «Про проведення службового розслідування».

Відповідно до п. 2, 3, 4 Розпорядження вирішено створити комісію з проведення службового розслідування та затвердити її персональний склад.

Комісії провести службове розслідування в термін з 26.04.2021 року по 26.06.2021 року.

Відсторонити начальника управління освіти міської ради ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків з 11.05.2021 року на час проведення службового розслідування.

[…]».

23 червня 2021 року заступник начальника Управління освіти Маслов В.О. звернувся до міського голови з заявою, якою довів до відома останнього, що 18 червня 2021 року о 15:00, перебуваючи на своєму робочому місці, вів розмову з начальником Управління освіти ОСОБА_1 . Одночасно з цим ОСОБА_1 вела телефонну розмову з працівниками поліції, під час якої представилась іншою особою, на що ОСОБА_7 зробив зауваження. В цей час ОСОБА_1 , тримаючи телефон в руці, завдала йому тілесні ушкодження вдарила телефоном по голові.

Після прибуття наряду поліції ОСОБА_7 надав пояснення, а ОСОБА_1 в присутності працівників поліції запитала у нього: «Чи зняв він побої?».

За твердженням ОСОБА_7 , під час зазначеної події в приміщення перебували головний спеціаліст Управління освіти Бабушкіна В.Б. та двірник ОСОБА_3

ОСОБА_7 зазначив, що ОСОБА_1 по відношенню до нього та інших працівників управління займається моббінгом, і така її поведінка як начальника Управління освіти ставить під загрозу своєчасну підготовку освітніх закладів до нового навчального року та опалювального сезону, внаслідок чого може бути зірваний освітній процес.

До заяви від 23 червня 2021 року ОСОБА_7 долучив свою заяву від 22 червня 2021 року, адресовану Відділу поліції № 2 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області), про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України.

В заяві про кримінальне правопорушення ОСОБА_7 з підстав, аналогічних тим, що викладені в заяві міському голові, просив внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР), розпочати досудове розслідування та визнати його потерпілим.

30 червня 2021 року на підставі листа ОСОБА_7 від 23 червня 2021 року відповідно до Порядку № 950 міський голова видав розпорядження № 233-ос «Про проведення службового розслідування» (далі Розпорядження № 233-ос).

П. 1 Розпорядження № 233-ос передбачав проведення службового розслідування за фактом подій, що свідчать про недодержання посадовими особами місцевого самоврядування ст. 8 Закону № 2493, викладених в листі заступника начальника Управління освіти ОСОБА_7 від 23 червня 2021 року, зокрема щодо завдання тілесних ушкоджень.

П. 2 Розпорядження № 233-ос утворена комісія з проведення службового розслідування (далі комісія) та затверджений її персональний склад: голова комісії секретар міської ради Коржиков Д.В., секретар комісії начальник відділу з кадрової роботи ОСОБА_27 , члени комісії: радник міського голови Баринова Л.Г., начальник відділу з юридичної роботи Боєва А.В., начальник відділу «Секретаріат ради» Годицька О.Л., начальник відділу з питань запобігання та виявлення корупції Коваленко Т.С., керуючий справами виконкому Слижук В.С.

П. 3 Розпорядження № 233-ос комісії доручено провести службове розслідування в термін з 01 липня 2021 року по 01 вересня 2021 року.

П. 4 Розпорядження № 233-ос голові комісії доручено надати міському голові акт про результати службового розслідування за підсумками роботи комісії.

25 липня 2021 року міський голова видав розпорядження № 301-ос «Про продовження службового розслідування» (далі Розпорядження № 301-ос), яким продовжив термін службового розслідування, призначеного Розпорядженням № 233-ос, до 21 вересня 2021 року у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 у відпустках 08 липня 2021 року та з 26 липня 2021 року по 13 серпня 2021 року.

16 серпня 2021 року міський голова видав розпорядження від 16 серпня 2021 року № 293-ос «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 30.06.2021 № 233-ос «Про проведення службового розслідування», яким на підставі депутатського звернення від 12 серпня 2021 року вніс зміни до персонального складу комісії, затвердженого Розпорядженням № 233-ос, виключивши до її складу помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_6 членом комісії.

19 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до міського голови з заявою, в якій з посиланням на те, що із засобів масової інформації їй стало відомо про проведення щодо неї нового службового розслідування, просила ознайомити її з розпорядженням про проведення службового розслідування для реалізації прав, передбачених п. 7 Порядку № 950.

Листом від 16 вересня 2021 року № 1134/30 ОСОБА_1 була запрошена на засідання комісії.

27 серпня 2021 року ОСОБА_1 надала письмові пояснення голові комісії (№ 1517/01-30), в яких зазначила, що 19 серпня 2021 року під час засідання комісії була ознайомлена з Розпорядженням № 223-ос та листом ОСОБА_7 від 23 червня 2021 року.

В письмових поясненнях ОСОБА_1 наголосила, що службове розслідування призначено безпідставно, а інформація з приводу нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , викладена в його заяві від 23 червня 2021 року, є неправдивою, що підтверджено за наслідками перевірки, яку проводила поліція. ОСОБА_1 стверджувала, що ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 не завдавала.

Також позивач вказала, що нею зафіксований факт примусу працівника до звільнення з боку ОСОБА_7 , про що вона повідомила поліцію; під час її розмови з працівниками поліції ОСОБА_7 намагався вирвати у неї телефон та кричав їй на вухо.

Повідомлення ОСОБА_7 неправдивої інформації ОСОБА_1 пов`язувала з тим, що між ними склалися неприязні стосунки внаслідок того, що вона двічі притягнула його до дисциплінарної відповідальності.

В письмових поясненнях ОСОБА_1 просила голову комісії клопотати перед міським головою про призначення службового розслідування щодо ОСОБА_7 за фактом примусу працівника до звільнення.

До письмових пояснень ОСОБА_1 долучила лист ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області від 26 серпня 2021 року № 23аз/203/01-2021 відповідь на адвокатський запит її представника.

В цьому листі йшлося про те, що 23 червня 2021 року до ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області надійшла заява ОСОБА_7 про спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . За цим фактом проведена перевірка, за наслідками якої фактичні дані, що можуть містити ознаки складу кримінального чи адміністративного правопорушення, виявлені не були. Збір матеріалів припинено, розгляд завершено, про що складено довідку, а заявнику надана відповідь.

Також в листі ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області було зазначено, що за 2021 рік щодо ОСОБА_1 не було зареєстровано будь-яке кримінальне провадження чи провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Листом від 27 серпня 2021 року № 1092/30 на засідання комісії запрошена ОСОБА_3

28 серпня 2021 року ОСОБА_3 надала письмові пояснення на ім`я міського голови, яких зазначила, що під тиском ОСОБА_28 та заступника начальника Управління освіти ОСОБА_7 , які погрожували їй звільненням «за статтею» через те, що вона погано прибирає, вимушена була написати заяву про звільнення. Наміру звільнятися вона не мала, а тому 18 червня 2021 року разом з начальником Управління освіти Барабаш О.В. звернулася до інспектора по кадрам ОСОБА_9 з приводу повернення її заяви про звільнення, на що отримала відмову. Після цього ОСОБА_3 вирішила звернутися в поліцію через те, що її примушують до звільнення. ОСОБА_3 зазначила, що вона дуже хвилювалася, а тому попросила ОСОБА_1 подзвонити в поліцію з її телефону та від її імені. ОСОБА_1 почала телефонувати, а ОСОБА_7 в цей час кричав в слухавку, що «телефонує не ОСОБА_14 ». За твердженням ОСОБА_3 , поки ОСОБА_1 розмовляла з поліцією по телефону, вони почали відходити від ОСОБА_7 по коридору в напрямку приймальні. ОСОБА_7 біг за ними та кричав в слухавку. ОСОБА_1 розвернулася та сказала: «Відійди від мене» і пішла до свого кабінету, ОСОБА_3 прослідувала за нею, а ОСОБА_7 пішов в інший бік. ОСОБА_3 наполягала на тому, що ОСОБА_7 примусив її до звільнення, 01 липня 2021 року вона звільнена і залишилась без роботи та засобів до існування.

16 вересня 2021 року за підсумками службового розслідування комісія склала Акт про результати службового розслідування за фактом події, що свідчить про недодержання посадовими особами місцевого самоврядування статті 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Акт від 16 вересня 2021 року).

В Акті від 16 вересня 2021 року зазначено, що відповідно до Розпорядження № 233-ос (зі змінами) комісія провела службове розслідування за фактом подій, що свідчать про недодержання посадовими особами місцевого самоврядування ст. 8 Закону № 2493.

В Акті від 16 вересня 2021 року комісія відобразила такі відомості.

24 червня 2021 року на адресу міського голови надійшов лист заступника начальника Управління освіти Маслова В.О. від 23 червня 2021 року, в якому останній повідомив про події, які відбулися 18 червня 2021 року в приміщенні Управління освіти, зокрема щодо дій посадових осіб місцевого самоврядування під час конфліктної ситуації, що виникла між ним та ОСОБА_1 , що можуть свідчити про ймовірне порушення ст. 8 Закону № 2493.

Під час засідань комісія дослідила такі документи: Розпорядження № 233-ос (зі змінами), лист заступника начальника Управління освіти Маслова В.О. від 23 червня 2021 року, заяву ОСОБА_7 про кримінальне правопорушення до ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, письмові пояснення ОСОБА_3 від 28 серпня 2021 року (з додатком), письмові пояснення ОСОБА_4 , письмові пояснення ОСОБА_29 від 15 вересня 2021 року, розпорядження міського голови від 10 квітня 2015 року № 38лс «Про призначення на посаду ОСОБА_1 », посадову інструкцію начальника Управління освіти, Присягу посадової особи місцевого самоврядування ОСОБА_1 від 14 травня 2015 року, попередження ОСОБА_1 про обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов`язаним з корупцією порушеннями від 06 липня 2015 року, копію примірника місцевого друкованого засобу масової інформації «Газета «Провінція» № 33 (1597) від 18 серпня 2021 року та сторінки в соціальних мережах.

Про те, що комісія під час службового розслідування досліджувала будь-які інші документи, в Акті від 16 вересня 2021 року не зазначено.

Крім того, під час засідань комісія опитала ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_30 та ОСОБА_31 .

В Акті від 16 вересня 2021 року зазначено, що після дослідження документів та заслуховування пояснень комісія вважала встановленими такі обставини:

«[…]

18 вересня 2021 року в період часу з 15:00 в приміщенні управління освіти між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 виник конфлікт з приводу обставин звільнення прибиральниці приміщення управління освіти ОСОБА_3

ОСОБА_3 подала до відділу кадрів управління освіти заяву про звільнення за згодою сторін, яка була погоджена, однак ОСОБА_1 , називаючи це, примусом, вирішила відкликати цю заяву.

18 вересня 2021 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 прийшли до відділу кадрів для того, щоб забрати заяву ОСОБА_3 , на що отримали відмову від інспектора кадрів ОСОБА_9 .

У зв`язку з цим ОСОБА_1 вирішила викликати співробітників поліції, для чого скористалась телефоном ОСОБА_3 та зателефонувала на спецлінію «102», назвавшись прізвищем « ОСОБА_14 ». Це почув заступник начальника управління освіти ОСОБА_7 та вирішив втрутитися у ситуацію. Підійшовши до ОСОБА_1 , він поцікавився метою телефонного дзвінка та зробив їй зауваження, на що ОСОБА_1 , тримаючи телефон у руці, безпідставно та раптово вдарила його телефоном по голові. Після прибуття співробітників поліції ОСОБА_1 продовжувала поводити себе доволі агресивно та в їх присутності запитала у ОСОБА_7 , чи планує він фіксувати факт нанесення нею йому побоїв.

22 червня 2021 року ОСОБА_7 звернувся до ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області з заявою про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України.

24 червня 2021 року ОСОБА_7 листом від 23 червня 2021 року повідомив про вказані вище обставини міському голові, що стало приводом до початку проведення службового розслідування за фактом подій, що свідчать про недодержання посадовими особами місцевого самоврядування ст. 8 Закону № 2493.

27 серпня 2021 року на адресу голови комісії ОСОБА_1 надала письмові пояснення № 1517/01-30, за змістом яких проведення вказаного службового розслідування вона вважає безпідставним, інформацію щодо нанесення нею тілесних ушкоджень ОСОБА_7 неправдивою, що підтверджується перевіркою, проведеною поліцією; 18 вересня 2021 року ОСОБА_7 в ході конфлікту, що раптово виник між ним та нею, намагався вирвати у неї з рук телефону та кричав під час телефонного дзвінка в поліцію.

Як вбачається з листа ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області від 27 серпня 2021 року № 23аз/203/01-2021, за фактами, викладеними в заяві ОСОБА_7 від 23 червня 2021 року, проведена перевірка, за результатами якої не встановлені фактичні дані, що можуть містити ознаки складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Комісією з приводу вказаних фактів була опитана ОСОБА_3 , пояснення якої мають суперечливий характер. Зокрема в письмових поясненнях від 28 серпня 2021 року, наданих міському голові, нею вказано, що вона особисто попросила ОСОБА_1 зателефонувати до поліції з приводу факту неможливості відкликання нею заяви про звільнення, для чого надала ОСОБА_1 свій телефон; ОСОБА_1 почала телефонувати, одночасно до кабінету інспектора з кадрів увійшов ОСОБА_7 , який почав наближатись до ОСОБА_1 та кричати, що телефонує до поліції «не Єрмашкевич» (цитата), на що ОСОБА_1 попросила його не наближатись до неї та пішла до свого кабінету. В ході засідання комісії ОСОБА_3 вказані обставини безпосередньо в присутності членів комісії підтвердити не змогла та повідомила, що зміст письмового пояснення їй диктувала ОСОБА_1 .

На засіданні комісії також заслухана ОСОБА_8 , яка працює головним спеціалістом в управлінні освіти. Остання повідомила, що 18 червня 2021 року ОСОБА_1 увійшла до кабінету інспектора з кадрів разом з ОСОБА_3 та почала вимагати повернення заяви ОСОБА_3 про звільнення, на що їй було відмовлено. ОСОБА_8 чула, як ОСОБА_1 почала викликати поліцію та представилась ОСОБА_3 . В цей час між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розпочався усний конфлікт, в ході якого ОСОБА_15 вдарила ОСОБА_7 .

Комісія опитала ОСОБА_9 , яка працює інспектором з кадрів централізованої бухгалтерії управління освіти. 18 червня 2021 року вона перебувала на своєму робочому місці, приблизно о 15:00 до кабінету увійшла ОСОБА_1 та почала вимагати повернути заяву про звільнення ОСОБА_3 , на що ОСОБА_9 відмовила у наданні документів ОСОБА_3 та наголосила, що викличе поліцію та представників служби праці. В цей час до кабінету увійшов ОСОБА_7 , після чого відбулись події, вказані у поясненнях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_1 поводила себе агресивно.

За додатковою заявою ОСОБА_1 комісія заслухала заявлених нею свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Секретар управління освіти Ружицької Є.О. пояснила, що 18 червня 2021 року до приймальні управління освіти прийшла ОСОБА_3 та спитала ОСОБА_1 , після чого зайшла до її робочого кабінету. Через деякий час ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вишли з кабінету та пішли до кабінету інспектора з кадрів ОСОБА_9 . При цьому ОСОБА_4 , перебуваючи в кабінеті інспектора з кадрів, чула, як ОСОБА_1 просила інспектора з кадрів показати їй заяву ОСОБА_3 про звільнення. В подальшому ОСОБА_4 вийшла з кабінету інспектора з кадрів. Через деякий час ОСОБА_4 , перебуваючи на своєму робочому місці в приймальні управління освіти, почула голос ОСОБА_1 , та побачила, що остання разом з ОСОБА_3 , вийшовши з кабінету, знаходяться в коридорі та підходять до приймальні. В цей момент до ОСОБА_1 підійшов ОСОБА_7 та протягнув руку, намагаючись вихопити в неї з рук телефон. Вона відштовхнула його руку та зайшла до приймальні разом з ОСОБА_3

15 вересня 2021 року Комісія повторно опитала ОСОБА_8 , яка повідомила, що ОСОБА_4 не могла бачити учасників конфлікту, оскільки це було не навпроти приймальної в коридорі управління освіти, а в іншому кінці коридору.

Згідно з поясненнями ОСОБА_5 , який працює в управлінні освіти провідним фахівцем ГЦГО, він був очевидцем інциденту, який мав місце між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 18 червня 2021 року. ОСОБА_5 бачив, як ОСОБА_7 біг за ОСОБА_1 та щось кричав їй на вухо, а вона при цьому відсторонила його від себе, розмовляючи в цей час по телефону. Конфлікт відбувався в коридорі перед приймальнею. Після цього ОСОБА_1 зайшла до свого робочого кабінету. ОСОБА_22 розвернувся і пішов по коридору. Поведінка учасників конфлікту не була агресивною. ОСОБА_5 додав, що за період попередньої роботи ОСОБА_7 неодноразово допускав некоректні висловлювання на адресу ОСОБА_1 .

Комісія також опитала інших працівників управління ( ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_32 ), які не були очевидцями конфлікту, однак пояснили, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 впродовж тривалого часу склались та існують неприязні стосунку. Ці особи також спростували пояснення ОСОБА_5 , зазначивши, що ОСОБА_5 під час конфлікту перебував разом з ними в робочому кабінеті за зачиненими дверима, з кабінету до кінця робочого часу не виходив.

До того ж ОСОБА_21 пояснила, що до виникнення конфлікту з ОСОБА_7 ОСОБА_1 зайшла до них в кабінет, голосно вимагала пояснень щодо звільнення ОСОБА_3 , поводила себе неетично.

Комісія також встановила, що вказаний конфлікт набув публічного розголосу, оскільки був висвітлений на сторінках місцевих друкованих засобів масової інформації з ініціативи ОСОБА_1 . При цьому, у місцевому друкованому засобі масової інформації «Знамя Індустрії» ОСОБА_1 , повідомляючи деталі конфлікту з ОСОБА_7 , зазначила, що взагалі не чіпала його, водночас в друкованому засобі масової інформації «Газета «Провінція» нею зазначено, що вона його рукою «отодвинула» (мовою оригіналу) під час спроби ОСОБА_7 «нарушить ее личное пространство» (мовою оригіналу).

[…]».

Як свідчить зміст Акта від 16 вересня 2021 року, вивчивши наявні документи та заслухавши пояснення, комісія дійшла наступних висновків:

«[…]

Розпорядженням міського голови від 10 квітня 2015 року № 38лс ОСОБА_1 призначена на посаду начальника Управління освіти з присвоєнням 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 категорії посад.

14 квітня 2015 року ОСОБА_1 ознайомлена з текстом Присяги посадової особи місцевого самоврядування, що засвідчила власним підписом.

06 липня 2015 року ОСОБА_1 ознайомлена з Попередженням про обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушенням, що засвідчила власним підписом.

Відповідно до ст. 8 Закону № 2493 основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав і свобод людини і громадянина; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Ст. 38 Закону № 1700 визначено, що особи, зазначені у п. 1, пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу II Загальних правил, посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов`язків зобов`язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування, з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об`єднань громадян, інших юридичних осіб. Посадові особи місцевого самоврядування своєю поведінкою мають зміцнювати авторитет служби в органах місцевого самоврядування, а також позитивну репутацію органів місцевого самоврядування. Посадові особи місцевого самоврядування повинні запобігати виникненню конфліктів з громадянами, колегами та підлеглими.

За висновком комісії, зазначене свідчить, що ОСОБА_1 набула статус посадової особи місцевого самоврядування, була належним чином повідомлена про основні вимоги етичного характеру, які висуваються чинним законодавством до зазначеної категорії осіб, станом на 18 червня 2021 року в розумінні Закону № 1700 була особою, на яку поширюються вимоги вказаного Закону.

В порушення зазначених вище законодавчих вимог 18 червня 2021 року ОСОБА_1 , усвідомлюючи свій публічний статус як посадової особи місцевого самоврядування, розуміючи, що приміщення Управління освіти є публічно доступним та відкритим місцем, в робочий час (15:00), в присутності інших працівників управління ( ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) своїми умисними діями спровокувала конфлікт зі своїм підлеглим заступником начальника управління ОСОБА_7 , що, зокрема, виявилося у спробі нанести йому тілесні ушкодження в життєво важливий орган (голову) з використанням пристрою мобільного телефону.

Комісія відзначила, що хоча станом на 18 червня 2021 року ОСОБА_1 була відсторонена від виконання посадових обов`язків на час проведення іншого службового розслідування, однак за нею зберігався публічний статус посадової особи місцевого самоврядування та вимоги до поведінки, які цим статусом обумовлені.

Комісія окремо наголосила на тому, що ОСОБА_1 є керівником виконавчого органу місцевого самоврядування, що зумовлює існування підвищених вимог до рівня дотримання правил етичної поведінки, внутрішнього трудового розпорядку, культури поведінки, спілкування та професійної діяльності такою особою, ніж до звичайного спеціаліста такого органу.

При цьому комісія зауважила, що конфлікт, який відбувся 18 червня 2021 року в приміщенні Управління освіти, в подальшому набув суспільного розголосу та резонансу, оскільки його деталі були висвітлені місцевими засобами масової інформації, а також в соціальній мережі Facebook, що негативно позначилося на формуванні позитивного іміджу міської ради як органу місцевого самоврядування та її працівників.

Умисні дії ОСОБА_1 щодо публічного провокування конфлікту з підлеглими з подальшою спробою застосувати фізичну силу щодо одного з них, на думку комісії, дискредитують орган місцевого самоврядування, створюють умови для виникнення сумнівів у жителів територіальної громади в об`єктивності, чесності працівників виконавчих органів міської ради, їх відданості інтересам громади та народу України. Такі дії є грубим порушенням правил етичної поведінки, які висуваються до посадових осіб місцевого самоврядування, та свідчать про несумлінне ставлення ОСОБА_1 до виконання своїх посадових обов`язків в частині шанобливого ставлення до колег, що зумовлює порушення вимог чинного законодавства України, яке їх регламентує.

Відповідно до п. 3 розділу І Загальних правил у разі виявлення чи отримання повідомлення про порушення цих Загальних правил в межах своєї компетенції відповідно до законодавства зобов`язані вжити заходів щодо припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до відповідальності.

П. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставою припинення трудового договору є підстави, визначені іншими законами.

Ст. 20 Закону № 2394 визначено, що крім загальних підстав, передбачених КЗпП служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі та в порядку, визначених Законом № 280/97-ВР, цим та іншими законами України, а також у разі порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої ст. 11 цього Закону.

Таким чином, комісія дійшла висновку, що дії начальника Управління освіти Барабаш О.В., які мали місце 18 червня 2021 року, щодо провокування конфлікту з підлеглими особами та застосування нею в ході конфлікту фізичної сили однозначно дискредитують статус органу місцевого самоврядування, нівелюють довіру до нього як до носія управлінських публічно владних функцій, є несумісним з подальшим перебуванням даної посадової особи на займаній посаді, містять в особі ознаки порушення етичних, правових та службово-дисциплінарних норм поведінки, що в сукупності призвело до вчиненого порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування. Вказані порушення є безумовною підставою для припинення служби в органі місцевого самоврядування.

При цьому, на думку комісії, винятковість вчиненого ОСОБА_1 порушення та його надмірний суспільний резонанс підривають авторитет органу влади, працівником якого вона наразі є.

[…]».

Як свідчить зміст Акта від 16 вересня 2021 року, комісія запропонувала міському голові розглянути питання щодо припинення трудових правовідносин з начальником Управління освіти ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування з підстави, передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону № 2493 (порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої ст. 11 цього Закону) шляхом притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Одночасно комісія запропонувала міському голові повідомити в. о. начальника Управління освіти про обставини та факти, встановлені в ході службового розслідування, що стосуються дій заступника начальника Управління освіти ОСОБА_7 в частині порушення ним вимог ст. 8 Закону № 2493 для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Акт від 16 вересня 2021 року підписаний головою комісії ОСОБА_33 та її членами ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 .

Акт від 16 вересня 2021 року не підписали секретар комісії ОСОБА_38 через тимчасову непрацездатність та член комісії ОСОБА_11 через відсутність за заявою.

Член комісії ОСОБА_6 підписав Акт від 16 вересня 2021 року з окремою думкою.

В окремій думці, яка складена 17 вересня 2021 року, член комісії ОСОБА_6 вказав таке.

Всупереч приписам п. 8 Порядку № 950 комісія не встановила факт порушення, а, відповідно, і причини та умови, що призвели до нього.

В Розпорядженні № 233-ос підставою для призначення службового розслідування визначений лист ОСОБА_7 з повідомленням про те, що ОСОБА_1 нанесла йому тілесні ушкодження.

Факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ОСОБА_7 не лише не доведений, а, навпаки, спростований довідкою поліції про відсутність факту адміністративного та кримінального правопорушення. ОСОБА_7 в судовому порядку висновки поліції не оскаржував; інших доказів, крім власних тверджень, не навів. До того ж, троє свідків підтвердили, що ОСОБА_1 не наносила тілесних ушкоджень ОСОБА_7 і не била його.

ОСОБА_6 зауважив, що взагалі, нанесення тілесних ушкоджень є підставою для реєстрації кримінального провадження, і тільки після доведення цього факту поліцією або судом можливе проведення службового розслідування та притягнення посадової особи до відповідальності.

ОСОБА_6 покликався на ст. 62 Конституції України та висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 05 червня 2019 року у справі № 727/8388/17, згідно з яким сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою, він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для інших органів держави; а також на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 27 квітня 2020 року у справі № 826/10854/17, про те, що звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять; державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Під час службового розслідування визначальним є питання доведеності вини особи у вчиненні дисциплінарного проступку, проте Акт ґрунтується не на доказах, а на суб`єктивних оціночних судженнях.

Комісія, всупереч Порядку № 950, взагалі не з`ясувала причини і умови, що призвели до конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

За поясненнями учасників конфлікту та свідків, причиною конфлікту стало намагання ОСОБА_1 захистити право працівника на працю, яка звернулася до ОСОБА_1 за захистом, в той час коли її примушували до звільнення. Всі свідки показали, що ОСОБА_1 намагалася з`ясувати підстави звільнення ОСОБА_3 та, навіть, звернулася до поліції з метою захисту її прав. Саме через перешкоджання ОСОБА_7 ОСОБА_1 повідомити поліцію про злочин і відбувся інцидент. Тому, на переконання ОСОБА_6 , ОСОБА_1 не тільки не порушила Присягу, а навпаки, намагалася її виконати. ОСОБА_39 присягалася «охороняти права, свободи і інтереси громадян» і саме це вона і робила.

ОСОБА_6 вказував на те, що примушування працівника до звільнення має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, а тому дії ОСОБА_1 варто кваліфікувати як такі, що спрямовані на зупинення відверто неправомірних дій з боку ОСОБА_7 .

Під час роботи комісії ОСОБА_3 та ОСОБА_39 зробили заяви про факт примушування працівника до звільнення. У ОСОБА_3 були відібрані пояснення за цим фактом, проте в Акті від 16 вересня 2021 року це не висвітлено належним чином. Примушування працівника до звільнення є злочином, а тому комісія мала звернутися до поліції з метою внесення відповідних відомостей до ЄДРД, проте цей факт комісією проігнорований.

ОСОБА_6 зауважив, що дії ОСОБА_7 , крім наявних ознак кримінального правопорушення, також мають ознаки порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування, однак в Акті від 16 вересня 2021 року це не знайшло належного відображення.

Одразу кілька свідків повідомили про конфліктні відносини між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . З повідомлень у медіа відомо, що ОСОБА_7 систематично звертався зі скаргами на ОСОБА_1 до органів влади, народних депутатів України. Згідно з поясненнями свідків відносини ОСОБА_7 та ОСОБА_1 були неприязними і це необхідно було враховувати, аналізуючи контекст інциденту.

Крім того, свідок ОСОБА_8 повідомила, що у неї склались конфліктні відносини з ОСОБА_39 , також її пояснення мають суперечливий характер, а тому їх варто було оцінювати критично.

Комісія дійшла хибного висновку про те, що конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 набув суспільного розголосу внаслідок дій ОСОБА_1 . На переконання ОСОБА_6 , саме дії міської ради, які полягали в ініціюванні безпідставного службового розслідування, стали причиною інтересу медіа та громадськості та висвітлення його в соціальних мережах і засобах масової інформації. Безпідставність розслідування, дійсно, підриває авторитет міської ради. І висновки, викладені в Акті, точно не додають авторитету міській раді та її керівництву.

Комісія, всупереч п.8 Порядку № 950, не встановила обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність особи, стосовно якої проводилося службове розслідування, що свідчить про її упередженість та необ`єктивність.

Робота комісії відбувалася з численними порушеннями законодавства.

Так, голова комісії перешкоджав роботі журналістів та навіть доручив представнику охорони виконкому застосувати силу до журналіста ОСОБА_40 , що мало суспільний резонанс після публікацій в медіа та призвело до ще більшого підриву авторитету міської ради. Крім того, за фактом перешкоджання журналістській діяльності журналіст звернувся до Державного бюро розслідувань. На думку ОСОБА_6 , цей факт містить ознаки порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування секретарем міської ради ОСОБА_41 .

Член комісії ОСОБА_11 здійснювала тиск на свідків, перешкоджала роботі інших членів комісії, допускала неетичні висловлювання, провокувала конфлікти.

В Акті від 16 вересня 2021 року спотворені свідчення ОСОБА_1 і не викладено її позицію.

Рекомендації міському голові за наслідками службового розслідування щодо звільнення ОСОБА_1 не відповідають вимогам п. 8 Порядку № 950, згідно з якими під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування.

Таким чином, на переконання ОСОБА_6 , комісія порушила Конституцію і закони України, КЗпП України, Порядок № 950, а тому він категорично не погоджувався з висновками службового розслідування в частині вини ОСОБА_1 та з рекомендаціями комісії щодо її звільнення з посади.

17 вересня 2021 року позивач ознайомлена з Актом від 16 вересня 2021 року, що засвідчила власним підписом.

З висновками комісії, викладеними в Акті від 16 вересня 2021 року, ОСОБА_1 не погодилась, підписала його з письмовими зауваженнями.

Зміст зауважень полягав в тому, що ОСОБА_1 категорично не погодилась з висновком службового розслідування, вважала його упередженим, необ`єктивним і таким, що не ґрунтується на доказах; в Акті мітиться неправдива і неперевірена інформація щодо інциденту, який стався між нею та ОСОБА_7 18 червня 2021 року; відсутні підстави для притягнення її до відповідальності; службове розслідування проведено з порушенням вимог Порядку № 950.

Міська рада в числі матеріалів службового розслідування надала суду публікації в місцевих друкованих та електронних засобах масової інформації.

В наданій суду копії обласної газети «Інформаційно-аналітичний тижневик «Знамя Індустрії» від 18 серпня 2021 року № 33(15201) відсутні будь-які публікації щодо спірних правовідносин. Роздруківка з новинного порталу ОСОБА_42 за 12 серпня 2021 року містить статтю «Начальника управління освіти Костянтинівки звинувачують в нанесенні тілесних ушкоджень»; газета «Провінція» від 18 серпня 2021 року № 33(1597) статтю «Вона ще й б`ється» - нове службове розслідування щодо ОСОБА_43 ».

Зміст цих публікацій відтворює позиції ОСОБА_1 та ОСОБА_7 щодо подій, які відбулися 18 червня 2021 року, а також мітить відомості про те, що конфлікт між начальником Управління освіти та її заступником мав тривалий характер. Зміст цих публікацій явно не додавав авторитету органам і посадовим особам міської ради, в публікаціях акцентована увага на тому, що поки посадові особи місцевого самоврядування з`ясовують взаємовідносини, сфера освіти в громаді продовжує «занурюватися в хаос» (щодо вчасного не оголошення закупівель харчування в дитячих садках, результатів перевірок шкіл та дитячих садочків органами Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій та Депржпродсподживслужби, щодо підготовки до нового навчального року, ремонтів покрівлі, харчоблоків та протипожежних систем в закладах освіти тощо).

Ухвалою від 02 листопада 2021 року, серед іншого, суд витребував у Костянтинівської міської ради матеріали службового розслідування.

Незважаючи на це, в повному обсязі матеріали службового розслідування суду не надані, (йдеться про додаток до письмових пояснень ОСОБА_3 , письмові пояснення ОСОБА_4 , письмові пояснення ОСОБА_5 , на які міститься пряме посилання в Акті від 16 вересня 2021 року), про причини, що унеможливили подання цих документів, Костянтинівська міська рада суд не повідомила, а тому справа розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_4 , які надали пояснення, аналогічні тим, що надавали під час службового розслідування.

Суд встановив, що 16 вересня 2021 року міський голова видав розпорядження № 350к/тр «Про звільнення ОСОБА_7 », згідно з яким ОСОБА_7 , заступник начальника управління освіти, був звільнений 16 вересня 2021 року за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

29 вересня 2021 року міський голова видав розпорядження № 361-ос «Про припинення служби в органі місцевого самоврядування» (далі Розпорядження № 361-ос).

В якості підстави для видання Розпорядження № 361-ос міський голова покликався на Акт від 16 вересня 2021 року та висновок профспілкового комітету.

Правову підставу для видання Розпорядження № 361-ос міський голова вбачав в нормах ст. 42 Закону № 280/97-ВР, ст. ст. 36, 43 КЗпП України, ст. ст. 11, 20 Закону № 2493.

Міський голова вказав на те, що взяв до уваги встановлені обставини та врахував висновок комісії за наслідками службового розслідування, викладений в Акті від 16 вересня 2021 року, що свідчить про порушення Загальних правил, ст. 38 Закону № 1700 та, як наслідок, порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування, передбаченої ст. 11 Закону № 2493, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи керівником управління освіти та суміщаючи роботу керівника управління освіти з роботою вчителя/педагога і виконуючи виховну функцію (керівник управління освіти, вчитель, педагог, вихователь), порушила моральні норми (вчинила сварку і бійку в приміщенні управління освіти), через що втратила авторитет і дискредитувала не тільки себе, у тому числі, але не виключно, як особа, яка за функціональними обов`язками зобов`язана сприяти розвитку зв`язків з питань освіти та виховання, але й дискредитувала службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб педагогічного колективу, частиною якого вона є як практикуючий педагог, освіти в Костянтинівській міській територіальній громаді в цілому, що є несумісним з продовженням виконання роботи, за яку отримує заробітну плату.

З огляду на викладене вище обґрунтування п. 1 Розпорядження № 361-ос припинена служба ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування шляхом її звільнення з посади начальника Управління освіти з 29 вересня 2021 року за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання роботи, п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Позивач ознайомлена з Розпорядженням № 361-ос під особистий підпис та вказала, що не погоджується з ним.

29 вересня 2021 року на підставі Розпорядження № 361-ос відділ з кадрової роботи міської ради вніс до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 запис 19 про припинення служби в органі місцевого самоврядування шляхом звільнення з посади начальника Управління освіти за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання роботи, п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України

Також суд встановив, що згідно з п. 6.1 Положення Управління освіти є головним розпорядником бюджетних коштів.

П. 2 Розпорядження № 361-ос головному бухгалтеру Управління освіти доручено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, тобто обов`язок щодо проведення остаточного розрахунку при звільненні був покладений на Управління освіти.

Згідно з довідкою Управління освіти від 12 листопада 2021 року № 114, ОСОБА_1 за посадою начальника Управління освіти нарахована заробітна плата в липні 2021 року 12030,00 грн, в серпні 2021 року 25546,97 грн.

Згідно з довідкою Управління освіти від 12 листопада 2021 року № 115 ОСОБА_1 за посадою начальника Управління освіти нарахована заробітна плата в липні 2021 року 9558,06 грн, в серпні 2021 року 23553,47 грн.

В пояснювальній записці від 28 січня 2022 року № 122/01-30 причини розбіжностей у відомостях про заробітну плату позивача за липень-серпень 2021 року, які наведені в довідках від 12 листопада 2021 року №№ 114 і 115, Управління освіти пояснило тим, що в довідці від 12 листопада 2021 року № 114 зазначений дохід позивача за липень-серпень 2021 року як начальника Управління освіти та вчителя в сумі 37576,97 грн; в довідці від 12 листопада 2021 року № 115 зазначений дохід позивача за липень-серпень 2021 року як начальника Управління освіти в сумі 33111,53 грн.

Водночас згідно з довідкою Управління освіти від 28 січня 2022 року № 04/01-33 про заробітну плату ОСОБА_1 як начальника Управління освіти за два місяці, що передували звільненню:

в липні 2021 року позивач відпрацювала 16 робочих днів, їй нарахована заробітна плата в сумі 6951,31 грн, в тому числі посадовий оклад 5600,00 грн, надбавка за ранг 327,27 грн, надбавка за вислугу років 889,09 грн, індексація заробітної плати 134,95 грн;

в серпні 2021 року позивач відпрацювала 11 робочих днів, їй нарахована заробітна плата в сумі 5006,60 грн, в тому числі посадовий оклад 4033,33 грн, надбавка за ранг 235,71 грн, надбавка за вислугу років 640,36 грн, індексація заробітної плати 97,20 грн.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за цей період складає 442,89 грн.

З огляду на наявність суперечностей в довідках від 12 листопада 2021 року №№ 114, 115 при визначенні середньоденної заробітної плати позивача за два місяці, що передували звільненню, суд враховує відомості, наведені в довідці від 28 січня 2022 року № 04/01-33.

Крім того, на підставі витягу з ЄРДР суд встановив, що 01 жовтня 2021 року зареєстровано кримінальне провадження № 12021053380000420 за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлені факти вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 172 КК України.

Згідно з витягом з ЄРДР 01 жовтня 2021 року до ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області надійшов рапорт слідчого СВ ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Дьоміна В.В., про те, що під час проведення розслідування кримінального провадження № 12021052380000420 від 16 липня 2021 року за ч. 2 ст. 191 КК України виявлений факт незаконного звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку з повідомленням нею як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Крім того, у відповідь на звернення позивача, яке надійшло від народного депутата України ОСОБА_44 , щодо ігнорування, на думку заявниці, правоохоронними органами заяв про факти корупції зі сторони посадових осіб місцевої влади Донецької області та з інших питань, листом від 06 жовтня 2021 року № 53нд/20/02-2021 Слідче управління ГУНП в Донецькій області повідомило, що 01 жовтня 2021 року сектор дізнання ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за викладеними в її заяві фактами, вніс відомості про вчинення кримінального правопорушення за фактом її незаконного звільнення до ЄРДР за № 12021053380000420 за ч. 1 ст. 172 КК України.

Також Слідче управління ГУНП в Донецькій області повідомило, що СВ ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021052380000420, розпочатому 16 липня 2021 року за фактом привласнення бюджетних коштів посадовими особами міського самоврядування за ч. 2 ст. 191 КК України.

24 вересня 2021 року Донецькою обласною прокуратурою відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017050380000311, відомості про яке внесені до ЄРДР 21 березня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженню триває.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Довідку Управління освіти від 12 листопада 2021 року № 116 про заробітну плату ОСОБА_1 , яку вона отримувала за посадою вчителя, тарифікаційні списки вчителів та інших працівників НВК «Ліцей із ЗШ» на 01 вересня 2021 рік та на 01 вересня 2020 року, накази НВК «Ліцей із ЗШ І-ІІІ ступенів» від 07 вересня 2021 року № 184-у/к/тр «Про заміну уроків», від 09 жовтня 2020 року № 156-к/тр «Про заміну уроків», від 23 жовтня 2020 року № 163-к/тр «Про заміну уроків», від 03 грудня 2020 року № 192-к/тр «Про заміну уроків» суд не бере до розгляду на підставі ч. 4 ст. 73 КАС як такі, що не стосується предмета доказування, оскільки спірні правовідносини не стосуються звільнення позивача з посади вчителя.

Накази НВК «Ліцей із ЗШ І-ІІІ ступенів» від 30 вересня 2021 року № 179-к/трн «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » та від 22 жовтня 2021 року № 194-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » суд не бере до розгляду як такі, що не стосуються предмета доказування, оскільки вони містять інформацію про факти, що мали місце вже після прийняття розпорядження, яке є предметом спору у справі, що розглядається.

Також суд не бере до розгляду як такі, що не стосуються предмета доказування, розпорядження міського голови від 28 січня 2021 року № 32-р «Про встановлення набавки начальнику управління освіти міської ради м. Костянтинівка», від 28 січня 2021 року № 42-р «Про виплату премії начальнику управління освіти міської ради м. Костянтинівка», від 26 лютого 2021 року № 84-р «Про виплату премії начальнику управління освіти міської ради м. Костянтинівка», від 23 березня 2021 року № 123-р «Про виплату премії начальнику управління освіти міської ради м. Костянтинівка», від 29 квітня 2021 року № 192-р «про виплату премії начальнику управління освіти Костянтинівської міської ради».

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України […] органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулює Закон України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493).

Цей Закон визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

За визначенням, наведеним в ст. 1 Закону № 2493, служба в органах місцевого самоврядування це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2493 посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Види посад в органах місцевого самоврядування визначені ст. 3 Закону № 2493, серед іншого, до них належать посади, на які особи призначаються […] міським головою […] на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Ч. 1 ст. 7 Закону № 2493 визначено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.

За правилами ч. 3 ст. 7 Закону № 2493 на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 10 Закону № 2493 прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади […] керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно […] міським головою […] на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради […].

Згідно з п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин повноваження щодо звільнення начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради належали Костянтинівському міському голові і могли бути реалізовані шляхом видання відповідного розпорядження.

Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування визначені ст. 20 Закону № 2493.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 2493, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі:

порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої ст. 11 цього Закону;

порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (ст. 5 цього Закону);

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (ст. 12 цього Закону);

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (ст. 18 цього Закону).

Крім того, ч. 2 ст. 20 Закону № 2493 визначено, що посадові особи місцевого самоврядування, крім посадових осіб, зазначених у ч. 2 цієї статті, яких притягнуто до відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією або стосовно яких набрало законної сили рішення суду щодо визнання їх активів або активів, набутих за їх дорученням іншими особами або в інших передбачених ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, підлягають звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Аналіз положень ст. 20 Закону № 2493 зумовлює висновок, що цим Законом передбачені спеціальні, самостійні підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, в тому числі у разі порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, відмінні від тих, що визначені КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону № 2493 рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.

Спірні правовідносини виникли внаслідок того, що Розпорядженням № 361-ос припинена служба ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування шляхом її звільнення з посади начальника управління освіти Костянтинівської міської ради з 29 вересня 2021 року за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання роботи, п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Для вирішенні публічно-правового спору, що виник між сторонами, Розпорядження № 361-ос належить перевірити на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.

Вирішуючи питання правомірності припинення служби ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування шляхом її звільнення з посади начальника Управління освіти, суд виходить саме з тієї аргументації, мотивів і підстав, які міський голова навів в Розпорядженні № 361-ос.

Так, в резолютивній частині Розпорядження № 361-ос міський голова вказав, що служба ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування припинена шляхом її звільнення з посади начальника Управління освіти з 29 вересня 2021 року за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання роботи, п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Отже, правову підставу для припинення служби позивачки в органі місцевого самоврядування шляхом її звільнення з посади начальника Управління освіти міський голова вбачав в положеннях п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Вирішуючи питання про те, чи могла бути припинена служба позивача в органі місцевого самоврядування та чи могла вона бути звільнена з посади начальника управління освіти міської ради з наведеної міським головою підстави, суд виходить викладених нижче міркувань.

Ст. 41 КЗпП України визначає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Верховний Суд України та Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду сформулювали правові висновки щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

В постанові від 22 березня 2017 року у справі 757/4906/15-ц Верховний Суд України навів такі висновки:

«[…]

Ст. 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб`єктів господарювання.

Так, відповідно до п. 3 ст. 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у ст. 50 Закону України «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

За змістом ст. 56 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за п. 3 ст. 41 КЗпП України.

З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п. 3 ст. 41 КЗпП), можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

[…]».

Подібні висновки наведені Верховним Судом України в постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-248цс14.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 357/4897/20 навів такі висновки:

«[…]

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за згаданою підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені у ст. 52 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

[…]

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Трудове законодавство не визначає поняття аморального проступку. Таке визначення є оціночною категорією, а тому суду як правозастосовному органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні засади суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.

Згідно із ч. 1 ст. 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

За змістом ст. 56 Закону України «Про освіту» педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати у дітей повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь, - зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, їх батьками, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за п. 3 ст. 41 КЗпП України.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 30 січня 2018 року у справі № 713/265/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 1519/2-667/11, від 07 травня 2018 року у справі № 243/8522/17.

Засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є, зокрема, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками (ст. 6 Закону України «Про освіту»).

Морально-духовне становлення дітей, учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої особистісного сенсу життєдіяльності є найважливішими складовими розвитку суспільства та держави.

Особи, трудовим обов`язком яких є виховання, повинні бути не тільки висококваліфікованими спеціалістами, а й людьми високої духовності та моральних переконань. Особистий приклад викладача, його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні впливу на молодь, становлять ту виховну силу, яку не можна замінити підручниками.

Працівник, який виконує виховні функції, повинен постійно дивитися за собою, відчувати, що його поведінка перебуває під контролем тих, кого він виховує, а також суспільства в цілому (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 495/47/18).

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень, зокрема, організовує діяльність закладу освіти; сприяє здоровому способу життя здобувачів освіти та працівників закладу освіти.

Підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

Отже, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими учасниками навчально-виховного процесу, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як педагог, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, він підлягає звільненню з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Підставою для звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи.

Законодавець не визначив критеріїв межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, отже, суд зобов`язаний із метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити, чи є аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 560/893/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 351/2141/16, від 31 липня 2019 року у справі № 243/5802/16-ц, від 05 вересня 2019 року у справі № 697/2520/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 495/47/18.

У постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року в справі № 6-3135цс16 зазначено, що звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

[…]».

Суд наголошує, що оскаржуваним розпорядженням на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання роботи, ОСОБА_1 звільнена не з посади вчителя, а з посади начальника Управління освіти.

Отже, для вирішення питання про те, чи було правомірним припинення служби позивача в органі місцевого самоврядування шляхом її звільнення із займаної посади, передусім, належить з`ясувати чи виконує начальник Управління освіти виховні функції та чи належить ця посада до суб`єктів, які можуть бути звільнені відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

При вирішенні цього питання суд виходить з такого.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VІІІ «Про освіту» (далі Закон № 2145) педагогічна діяльність інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону № 2145 до учасників освітнього процесу належать педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники, фізичні особи, які провадять освітню діяльність, інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 2145 педагогічну діяльність у закладах освіти здійснюють особи, які працюють на посадах педагогічних працівників.

Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, яка на час виникнення спірних правовідносин діяла в редакції від 28 липня 2021 року, (далі Перелік № 963).

Згідно з Переліком № 963 до посад педагогічних працівників належать:

директор, завідувач, завідувач філією, заступник завідувача філією з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, начальник вищого навчального закладу I та II рівня акредитації, професійно-технічного навчального закладу, загальноосвітнього навчального закладу, навчального закладу для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, дошкільного навчального закладу, позашкільного навчального закладу (на якого поширюються умови оплати праці працівників установ і закладів освіти), навчально-методичної, методичної, науково-методичної установи, навчального закладу післядипломної освіти, приймальника-розподільника для дітей органу Національної поліції, притулку для дітей, центру соціально-психологічної реабілітації дітей, інклюзивно-ресурсного центру, ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти, директор, консультант, психолог центру професійного розвитку педагогічних працівників, навчально-виробничого (міжшкільного) комбінату (центру), школи-дитячого садка, інших навчально-виховних комплексів (об`єднань); їх заступники з навчальної, виховної, навчально-виховної, методичної, виробничої, навчально-методичної, навчально-виробничої роботи; заступники директора з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи центрів професійної, медичної, фізичної та соціальної реабілітації осіб з інвалідністю; ранньої реабілітації дітей з інвалідністю;

завідувач: логопедичного пункту, інтернату при школі, заочного відділення школи, фільмотеки, навчально-консультаційного пункту, відділення навчального закладу, навчально-методичного кабінету (лабораторії); завідувач, керівник виробничої (навчальної) практики, фізичного виховання, навчально-виробничої (навчальної) майстерні, відділу (лабораторії, кабінету, частини) з основного напряму діяльності, його заступник; завідувач навчальної (педагогічної) частини закладів охорони здоров`я та соціального забезпечення; завідувач територіальних курсів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, його заступник;

вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя дошкільного навчального закладу, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров`я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.

До посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації належать:

керівник (ректор, президент тощо), заступник керівника (перший проректор, проректор, перший віце-президент, віце-президент), діяльність якого безпосередньо пов`язана з навчально-виховним або науковим процесом, керівник філіалу, заступники керівника філіалу (діяльність яких безпосередньо пов`язана з навчально-виховним або науковим процесом), керівник закладу післядипломної освіти для осіб з вищою освітою (у тому числі з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста), обов`язковість підвищення кваліфікації яких передбачена законом, його заступники (діяльність яких безпосередньо пов`язана з навчально-виховним або науковим процесом), завідувач кафедрою - професор, професор, доцент, старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист, провідний концертмейстер, концертмейстер, декан, заступник декана, керівник навчально-наукового інституту у складі вищого навчального закладу IV рівня акредитації, його заступники (діяльність яких безпосередньо пов`язана з навчально-виховним або науковим процесом), вчений секретар, завідувач: докторантурою, аспірантурою, ординатурою, інтернатурою, підготовчим відділенням.

Зміст наведених вище положень Закону № 2145 і Порядку № 963 зумовлює висновок про те, що посада начальника управління освіти міської ради не віднесена до переліку педагогічних чи науково-педагогічних працівників.

Проаналізувавши завдання, функції і повноваження Управління освіти, повноваження начальника Управління освіти, які визначені Положенням про управління освіти Костянтинівської міської ради і посадовою інструкцією начальника управління освіти Костянтинівської міської ради, суд дійшов висновку, що начальник управління освіти Костянтинівської міської ради здійснює організаційно-розпорядчі функції.

Разом з цим начальник управління освіти Костянтинівської міської ради не здійснює педагогічну діяльність та безпосередньо не виконує виховну функцію.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону № 2145 управління освіти міської ради як орган місцевого самоврядування належить до органів у сфері управління освітою та здійснює власні (самоврядні) та делеговані повноваження у цій сфері, визначені ст. 32 Закону № 280/97-ВР

Суд зауважує, що відповідачі 1 і 2 не довели належними та допустимими доказами те, що посада начальника управління освіти Костянтинівської міської ради належить до посад педагогічних (науково-педагогічних) працівників або, що до повноважень начальника управління освіти Костянтинівської міської ради входить здійснення виховної функції.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що начальник управління освіти Костянтинівської міської ради не є тим суб`єктом, до можуть бути застосовані норми п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Як наслідок, припинення служби ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування шляхом її звільнення з посади начальника управління освіти Костянтинівської міської ради за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання роботи, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є протиправним.

Суд відхиляє аргументи відповідача 1, які ґрунтуються на тому, що перебування на посаді начальника управління освіти Костянтинівської міської ради ОСОБА_1 суміщала з роботою на посаді вчителя, оскільки Розпорядженням № 361-ос на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України вона була звільнена з посади начальника управління освіти міської ради, а не з посади вчителя.

Незважаючи на те, що згідно з резолютивною частиною Розпорядження № 361-ос служба ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування шляхом звільнення з посади начальника Управління освіти припинена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, в мотивувальній частині цього розпорядження міський голова також вказав, що ним врахований висновок комісії, викладений в Акті від 16 вересня 2021 року, про порушення позивачем Присяги посадової особи місцевого самоврядування.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Аналіз положень ст. 20 Закону № 2493 зумовлює висновок, що порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої ст. 11 цього Закону, є окремою самостійною підставою припинення служби в органах місцевого самоврядування. В такому випадку служба в органі місцевого самоврядування припиняється відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону № 2493.

Верховний Суд сформулював низку висновків щодо припинення державної служби та служби в органі місцевого самоврядування за порушення Присяги, зокрема:

в постанові від 29 січня 2020 року у справі № 452/1661/19:

«[…]

Порушення Присяги посадовою особою органу місцевого самоврядування є самостійною правовою підставою для її звільнення із займаної посади.

При цьому, порушенням Присяги посадовою особою органу місцевого самоврядування є скоєння такою особою проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органу місцевого самоврядування та унеможливлює подальше виконання такою особою своїх обов`язків.

Звільнення особи за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності, яка підлягає застосуванню за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять, та не може бути обґрунтовано лише загальними фразами.

Разом з тим, передумовою звільнення посадової особи органу місцевого самоврядування за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

[…]»;

в постанові від 02 червня 2020 року у справі № 766/6695/16-а:

«[…]

Звільнення посадової особи органу місцевого самоврядування за порушення присяги є спеціальною підставою та крайнім заходом для припинення служби в органах місцевого самоврядування, що відбувається у формі звільнення.

Саме тому неможливість застосування до посадової особи передбачених законодавством дисциплінарних стягнень, що передують звільненню, має бути вмотивовано та застосування вказаного крайнього заходу відповідальності потребує проведення всебічного з`ясування всіх обставин з дотриманням законодавчо визначеної процедури його здійснення

[…]»;

в постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 802/3323/14-а:

«[…]

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Отже, i порушення Присяги, i дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так i етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 01 жовтня 2013 року по справі № 21-259а13.

Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Тобто, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

[…]»;

в постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 826/6725/15:

«[…]

51. Тобто порушення присяги може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм.

[…]».

З огляду на певну подібність правового статусу посадової особи місцевого самоврядування та державного службовця підхід, застосований Верховним Судом у справах про звільнення за порушення Присяги державних службовців, може бути застосований і у справах, що стосуються звільнення за порушення Присяги посадових осіб місцевого самоврядування.

Ч. 1 ст. 11 Закону № 2493 установлено, що громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абз. 2 ч. 1 ст. 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту:

«Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки».

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 11 Закону № 2493 Присяга вважається складеною, якщо після її зачитування громадянин України скріплює Присягу своїм підписом. […].

Основні обов`язки посадових осіб місцевого самоврядування визначені ст. 8 Закону № 2493, з-поміж іншого, до них належать: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VІІ «Про запобігання корупції» (далі Закон № 1700) особи, зазначені у п. 1, пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, (тобто включаючи посадових осіб місцевого самоврядування), під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року № 158, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2016 року за № 1203/29333, (далі Загальні правила).

Відповідно до п. 1 розділу І Загальних правил ці Загальні правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки […] посадових осіб місцевого самоврядування, діяльність яких спрямована на служіння народу України і територіальній громаді шляхом забезпечення охорони та сприяння у реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.

[…]

Метою цих Загальних правил є зміцнення авторитету […] служби в органах місцевого самоврядування, формування позитивної репутації […] посадових осіб місцевого самоврядування, а також забезпечення інформування громадян про норми етичної поведінки […] посадових осіб місцевого самоврядування стосовно них.

При прийнятті […] на службу в органи місцевого самоврядування особа ознайомлюється з цими Загальними правилами. Відмітка про таке ознайомлення додається до особової справи […] посадової особи місцевого самоврядування.

Згідно з п. 3 розділу І Загальних правил керівники […], органів місцевого самоврядування чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання повідомлення про порушення цих Загальних правил в межах своєї компетенції відповідно до законодавства зобов`язані вжити заходів щодо припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у випадках виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також поінформувати спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Загальні обов`язки посадової особи місцевого самоврядування визначені розділом ІІ Загальних правил.

Так, відповідно до п. 1 розділу ІІ Загальних правил […] посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов`язків зобов`язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування, з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об`єднань громадян, інших юридичних осіб.

Згідно з п. 2 розділу ІІ Загальних правил […] посадові особи місцевого самоврядування своєю поведінкою мають зміцнювати авторитет […] служби в органах місцевого самоврядування, а також позитивну репутацію […] органів місцевого самоврядування.

[…] посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов`язків повинні проявляти стриманість у разі критики чи образ з боку громадян, зауважувати щодо неприйнятності такої поведінки і необхідності дотримання норм ввічливого спілкування.

[…] посадові особи місцевого самоврядування, у тому числі в поза робочий час, повинні утримуватися від поширення інформації, зокрема розміщення коментарів на веб-сайтах і у соціальних мережах, що можуть завдати шкоди репутації […] органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Загальних правил […] посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані у своїй поведінці не допускати:

використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації;

[…].

[…] посадові особи місцевого самоврядування повинні запобігати виникненню конфліктів з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.

Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950, яка на час виникнення спірних правовідносин діяла в редакції від 26 вересня 2017 року, (далі Порядок № 950).

Згідно з п. 1 Порядку № 950 відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій […] місцевого самоврядування, […], може бути проведено службове розслідування:

[…]

у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

[…].

П. 2 Порядку № 950 визначено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій […] місцевого самоврядування, […], стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).

Відповідно до п. 3 Порядку № 950 рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

[…]

Період проведення службового розслідування не включає час тимчасової втрати працездатності особою, стосовно якої проводиться службове розслідування, час її перебування у відпустці або службовому відрядженні чи відсутності з інших причин, час отримання інформації, що стосується предмета службового розслідування, від установ, підприємств, організацій іноземних держав, а також час ознайомлення такої особи з актом службового розслідування.

[…].

Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку № 950 службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.

П. 5 Порядку № 950 передбачено, що керівник органу, за рішенням якого затверджено склад комісії з проведення службового розслідування, контролює роботу цієї комісії і у разі потреби дає обов`язкові для виконання доручення.

Відповідно до п. 6 Порядку № 950 члени комісії з проведення службового розслідування несуть персональну відповідальність згідно із законодавством за повноту, всебічність і об`єктивність висновків службового розслідування та нерозголошення інформації, що стосується такого розслідування.

Членам комісії надається право:

отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, інших працівників органу, підприємства, установи, організації, де працює особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, усні чи письмові пояснення, консультації спеціалістів з питань службового розслідування;

ознайомлюватися і вивчати з виїздом на місце відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати їх до матеріалів службового розслідування;

отримувати та збирати згідно із законодавством інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від інших юридичних та фізичних осіб на підставі запиту керівника органу;

використовувати за погодженням з особами, які опитуються (надають пояснення, консультації) з питань службового розслідування, аудіозасоби з метою фіксації їх пояснень та свідчень;

вести протокол засідання комісії.

У разі відмови особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, надати пояснення члени комісії складають відповідний акт.

Згідно з п. 7 Порядку № 950 особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право:

1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування;

2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, необхідні для проведення службового розслідування;

3) звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування;

4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять;

5) звертатися до керівника органу у письмовій формі з обґрунтованим клопотанням про виведення із складу комісії з проведення службового розслідування осіб, в яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, стосовно якої проводиться службове розслідування.

П. 8 Порядку № 950 визначено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру;

обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування.

[…]

Члени комісії мають право викласти письмово свою окрему думку, яка додається до акта.

Відповідно до п. 9 Порядку № 950 акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу в одному примірнику.

Перед поданням на розгляд керівника органу з актом службового розслідування ознайомлюється особа, стосовно якої проведено службове розслідування.

[…]

Під час ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може висловити свої зауваження, які додаються до акта.

[…]

У разі відсутності під час підписання акта службового розслідування члена комісії причина його відсутності зазначається в акті.

[…].

За правилами п. 10 Порядку № 950 акт службового розслідування на вимогу особи, стосовно якої проведено службове розслідування, повинен розглядатися в її присутності.

За результатами розгляду акта службового розслідування керівник органу приймає у десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування.

[…]

За результатами службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законодавством.

Відповідно до п. 11 Порядку № 950 рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, стосовно якої проведено службове розслідування, згідно із законодавством.

Суд зауважує, що не будь-яке порушення посадовою особою місцевого самоврядування обов`язків, визначених ст. 8 Закону № 2493, ч. 1 ст. 38 Закону № 1700 та п. п. 1, 2, 3 розділу ІІ Загальних правил, може бути кваліфіковано як порушення Присяги.

Невиконання (неналежне виконання) цих обов`язків може бути розцінено як порушення Присяги, лише за умови, що такий проступок вчинений проти інтересів служби, є таким, що суперечить покладеним на посадову особу обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органу місцевого самоврядування та унеможливлює подальше виконання такою особою своїх обов`язків.

При цьому факт порушення Присяги посадовою особою місцевого самоврядування має бути встановлений і доведений за наслідками ретельного, всебічного, повного і об`єктивного службового розслідування.

Разом з цим відсутність в діях посадової особи складу кримінального чи адміністративного правопорушення самі по собі не є свідченням того, посадова особа не допускала порушення Присяги.

Аналіз змісту Акта від 16 вересня 2021 року зумовлює висновок про те, що службове розслідування не може вважатися таким, що проведено ретельно, всебічно, повно і об`єктивно з дотриманням вимог Порядку № 950.

Суд зауважує, що висновки комісії, яка його проводила, мають суперечливий характер.

Так, покликаючись на порушення позивачем вимог ст. 8 Закону № 2493, ст. 38 Закону № 1700 і п. п. 1, 2 розділу ІІ Загальних правил, об`єктивний прояв цих порушень комісія вбачала то, в тому, що позивач «своїми умисними діями спровокувала конфлікт зі своїм підлеглим заступником начальника управління ОСОБА_7 , що, зокрема, виявилося у спробі нанести йому тілесні ушкодження в життєво важливий орган (голову) з використанням пристрою мобільного телефону», то в «умисних діях ОСОБА_1 щодо публічного провокування конфлікту з підлеглими з подальшою спробою застосувати фізичну силу щодо одного з них», то в «провокуванні конфлікту з підлеглими особами та застосування нею в ході конфлікту фізичної сили».

Як наслідок, зміст Акта від 16 вересня 2021 року не дає відповідей на питання: на якій підставі комісія дійшла висновку, що саме позивач спровокувала конфлікт; вона спробувала нанести тілесні ушкодження підлеглому чи все ж таки застосувала до нього фізичну силу; у який спосіб комісія встановила форму вини позивача, стверджуючи, що та діяла умисно.

Судячи зі змісту Акта від 16 вересня 2021 року, лише ОСОБА_7 прямо вказав, що ОСОБА_1 нанесла йому тілесні ушкодження; інші опитані комісією працівники управління освіти таких пояснень не надавали, або комісія їх в Акті не відобразила.

Зокрема, в Акті від 16 вересня 2021 року зазначено, що « ОСОБА_8 чула, як ОСОБА_1 почала викликати поліцію та представилась ОСОБА_3 . В цей час між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розпочався усний конфлікт, в ході якого ОСОБА_15 вдарила ОСОБА_7 », тобто в Акті не вказано, що ОСОБА_8 особисто бачила як позивач вдарила ОСОБА_7 .

В Акті від 16 вересня 2021 року також зазначено, що «Комісія опитала ОСОБА_9 , […]. 18 червня 2021 року вона перебувала на своєму робочому місці, приблизно о 15:00 до кабінету увійшла ОСОБА_1 та почала вимагати повернути заяву про звільнення ОСОБА_3 , на що ОСОБА_9 відмовила у наданні документів ОСОБА_3 та наголосила, що викличе поліцію та представників служби праці. В цей час до кабінету увійшов ОСОБА_7 , після чого відбулись події, вказані у поясненнях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_1 поводила себе агресивно», тобто в Акті також не вказано, що ОСОБА_9 особисто бачила як ОСОБА_1 вдарила ОСОБА_7 , а лише зазначено, що «відбулися події, вказані у поясненнях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ».

Міська рада в заявах по суті справи слушно відзначила, що в подіях, які відбувалися 18 червня 2021 року, визначальною є поведінка посадових осіб місцевого самоврядування, яка не відповідала вимогам ст. 8 Закону № 2493, ст. 38 Закону № 1700 і п. п. 1, 2 розділу ІІ Загальних правил, а не те, хто саме спровокував конфлікт, а також про те, що під час службового розслідування комісія не мала встановлювати наявність чи відсутність в діях посадових осіб складу кримінального чи адміністративного правопорушення. Між тим, судячи зі змісту Акта від 16 вересня 2021 року, фактично під час службового розслідування комісія з`ясовувала саме ці питання.

Про відсутність об`єктивності при проведенні службового розслідування свідчить те, що повторне опитування комісією працівників управління освіти було спрямовано на спростування пояснень тих осіб, які свідчили на користь позивача. До того, ж в окремій думці до Акта від 16 вересня 2021 року член комісії ОСОБА_6 вказав на те, що члени комісії здійснювали тиск на свідків.

Всупереч вимогам п. 8 Порядку № 950 комісія не встановила причини та умови, що призвели до порушення. З огляду на неприязні стосунки між позивачем та ОСОБА_7 , про що свідчать наявні у справі письмові докази, і ця обставина не заперечується сторонами, пояснення як позивача, так і ОСОБА_7 , які були надані під час службового розслідування, потребували ретельної перевірки.

Також комісія не з`ясувала, чи дійсно ОСОБА_3 мала намір звільнитися з роботи або написала заяву про звільнення під примусом посадових осіб Управління освіти, та, як наслідок, чи були дії ОСОБА_1 спрямовані на захист трудових прав цієї працівниці.

З`ясування цих обставин було необхідним, оскільки в силу положень п. 8 Порядку № 950 комісія мала встановити обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Дійшовши висновку про порушення позивачем вимог ст. 8 Закону № 2493, ст. 38 Закону № 1700 та п. п. 1, 2 розділу ІІ Загальних правил та запропонувавши припинити її службу в органі місцевого самоврядування за порушення Присяги, тобто застосувати найбільш сувору форму відповідальності, комісія не обґрунтувала неможливість застосування інших дисциплінарних стягнень.

Крім того, при обранні виду дисциплінарного стягнення мала бути врахована попередня поведінка особи, однак Акт від 16 вересня 2021 року такої інформації не містить.

Суд відхиляє посилання відповідача 1 на результати інших службових розслідувань, зокрема тих, що проводились на виконання розпоряджень № 151-ос і № 337-р, оскільки ні в Акті від 16 вересня 2021 року, ні в Розпорядженні № 361-ос на них немає посилання, а твердження міської ради про те, що ці висновки були враховані, не підтверджені належними доказами.

Таким чином, висновок про порушення позивачем Присяги посадової особи місцевого самоврядування не ґрунтується на результатах всебічного, повного і об`єктивного службового розслідування, проведеного з дотриманням Порядку № 950.

До того ж підставу звільнення визначає посадова особа, уповноважена приймати рішення про звільнення керівника управління міської ради, тобто міський голова, а суд лише перевіряє відповідність прийнятого ним рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.

Як було вказано вище, Розпорядженням № 361-ос припинена служба ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування шляхом її звільнення з посади начальника управління освіти міської ради на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання роботи), а не відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону № 2493, (порушення посадовою особою органу місцевого самоврядування Присяги).

Як наслідок, наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 порушення Присяги не впливає на правомірність Розпорядження № 361-ос, оскільки позивач була звільнена з зовсім іншої підстави.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, Розпорядження № 361-ос підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Спеціальне законодавство, яке регламентує порядок проходження служби в органах місцевого самоврядування, зокрема Закон № 2493, не містить правових норм, які б визначали процедуру поновлення протиправно звільненої зі служби посадової особи місцевого самоврядування, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми трудового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що 29 вересня 2021 року незаконно припинена служба позивачки в органі місцевого самоврядування шляхом її звільнення з посади начальника управління освіти Костянтинівської міської ради.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС з метою повного і ефективного захисту порушеного права позивачки на службу в органах місцевого самоврядування суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і застосувати такий спосіб захисту як поновлення ОСОБА_1 на службі в органі місцевого самоврядування на посаді начальника управління освіти Костянтинівської міської ради з 30 вересня 2021 року.

При визначенні дати, з якої позивачка підлягає поновленню на службі в органі місцевого самоврядування на раніше займаній посаді, суд враховує, що відповідно до абз. 2 п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, (далі Інструкція № 58) днем звільнення вважається останній день роботи.

Розпорядженням № 361-ос припинена служба ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування шляхом її звільнення з посади начальника управління освіти Костянтинівської міської ради 29 вересня 2021 року.

Отже, 29 вересня 2021 року це її останній робочий день, а тому вона має бути поновлена на службі в органі місцевого самоврядування на раніше займаній посаді з 30 вересня 2021 року.

За цих обставин позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді з 29 вересня 2021 року не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу […], але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, (далі Порядок № 100).

Згідно з пп. «з» п. 1 розділу І Порядку № 100 цей Порядок, з-поміж іншого, застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до абз. 4 п. 2 розділу ІІ Порядку № 100 […] середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абз. 1 п. 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у п. 4 цього Порядку.

В свою чергу п. 4 розділу ІІІ Порядку № 100 визначає виплати, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.

Згідно з п. 5 розділу ІV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 8 розділу ІV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

[…]

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

В п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Для визначення середньомісячної заробітної плати позивачки слід враховувати її заробітну плату за липень і серпень 2021 року, тобто за два місяці, що передували незаконному звільненню, яке відбулося 29 вересня 2021 року.

На підставі довідки від 28 січня 2022 року № 04/01-33 суд встановив, що в липні 2021 року ОСОБА_1 як начальник управління освіти Костянтинівської міської ради відпрацювала 16 робочих днів, їй нарахована заробітна плата в сумі 6951,31 грн; в серпні 2021 року як начальник управління освіти Костянтинівської міської ради позивач відпрацювала 11 робочих днів, їй нарахована заробітна плата 5006,60 грн.

За розрахунком відповідача 2 середньоденна заробітна плата позивачки за цей період складає 442,89 грн.

При розрахунку середньоденної заробітної плати позивачки для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з такого:

середньомісячна заробітна плата: (6951,31 грн + 5006,60) : 2 = 5978,96 грн;

середньомісячна кількість робочих днів: (16 робочих днів + 11 робочих днів) : 2 = 13,5 робочих днів;

середньоденна заробітна плата: 5978,96 грн : 13,5 робочих днів = 442,89 грн.

Період вимушеного прогулу позивачки з 30 вересня 2021 року (29 вересня 2021 року день звільнення вважається останнім робочим днем) по 02 лютого 2024 року включно (день ухвалення судом рішення про поновлення позивачки на службі в органі місцевого самоврядування на раніше займаній посаді).

Суд враховує, що спірні правовідносини виникли в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану не застосовуються норми ст. 53, ч. 1 ст. 65, ч. ч. 3-5 ст. 67, ст. ст. 71, 73, 78-1 КЗпП України та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про відпустки».

Таким чином, в період дії правового режиму воєнного стану святкові дні, які припадали на робочі дні, не були вихідними.

Кількість днів вимушеного прогулу у вересні 2021 року становила 1 робочий день, в жовтні 2021 року 20, в листопаді 2021 року 22, в грудні 2021 року 22, в січні 2022 року 19, в лютому 2022 року 20, в березні 2022 року 23, в квітні 2022 року 21, в травні 2022 року 22, в червні 2022 року 22, в липні 2022 року 21, в серпні 2022 року 23, у вересні 2022 року 22, в жовтні 2022 року 21, в листопаді 2022 року 22, в грудні 2022 року 22, в січні 2023 року 22, в лютому 2023 року 20, в березні 2023 року 23, в квітні 2023 року 20, в травні 2023 року 23, в червні 2023 року 22, в липні 2023 року 21, в серпні 2023 року 23, у вересні 2023 року 21, в жовтні 2023 року 22, в листопаді 2023 року 22, в грудні 2023 року 21, в січні 2024 року 23, в лютому 2024 року 2.

Таким чином, період вимушеного прогулу позивачки з 30 вересня 2021 року по 02 лютого 2024 року включно становить 608 робочих днів.

Як наслідок, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу становить:

442,89 грн х 608 робочих днів = 257117,12 грн, в тому числі сума податку та інших обов`язкових платежів.

Суд враховує, що нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 як начальнику управління освіти Костянтинівської міської ради здійснював відповідач 2.

За цих обставин саме з управління освіти Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2021 року по 02 лютого 2024 року включно в сумі 257117,12 грн (з відрахуванням податку та інших обов`язкових платежів).

З огляду на викладене не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Костянтинівської міської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 вересня 2021 року.

Щодо вимог позивачки в частині зобов`язання Костянтинівської міської ради скасувати запис № 19 в трудовій книжці суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.10 Інструкції № 58 у розділі «Відомості про роботу», […] трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення […] у разі незаконного звільнення […], установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі […]. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». […].

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі […].

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення […], надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Таким чином, з огляду на приписи п. 2.10 Інструкції № 58 в цій частині позовних вимог належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання Костянтинівської МВА внести до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 19 серпня 1996 року, яка належить ОСОБА_1 , запис про визнання недійсним запису № 19 від 29 вересня 2021 року, внесеного на підставі розпорядження Костянтинівського міського голови від 29 вересня 2021 року № 361-ос про припинення служби в органі місцевого самоврядування шляхом звільнення з посади начальника управління освіти Костянтинівської міської ради за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання роботи, п. 3 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

При визначенні належного відповідача в цій частині позовних вимог суд враховує, що запис № 19 до трудової книжки позивачки був внесений відділом кадрів Костянтинівської міської ради, повноваження якої на час розгляду справи здійснює Костянтинівська МВА.

Як наслідок, позовні вимоги в частині зобов`язання Костянтинівської міської ради скасувати запис № 19 в трудовій книжці позивачки не підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін.

Решта доводів і заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до п. п. 2 і 3 ч. 1 ст. 371 КАС рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та про присудження заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Щодо строку звернення до суду.

Предметом спору у справі є розпорядження Костянтинівського міського голови від 29 вересня 2021 року № 361-ос «Про припинення служби в органі місцевого самоврядування».

До суду з цим позовом ОСОБА_1 звернулася 25 жовтня 2021 року, тобто з дотриманням місячного строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Докази здійснення судових витрат позивачкою, на користь якої ухвалено рішення, суду не надані, а тому судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (ідентифікаційний код 44887499, місцезнаходження: 85114, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Костянтинівка, вул. Тихого Олекси, буд. 260), Управління освіти Костянтинівської міської ради (ідентифікаційний код 02142879, місцезнаходження: 85104, Донецька обл., м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, буд. 150) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Костянтинівського міського голови від 29 вересня 2021 року № 361-ос «Про припинення служби в органі місцевого самоврядування».

3. Поновити ОСОБА_1 на службі в органі місцевого самоврядування на посаді начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради з 30 вересня 2021 року.

4. Зобов`язати Костянтинівську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області внести до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 19 серпня 1996 року, яка належить ОСОБА_1 , запис про визнання недійсним запису № 19 від 29 вересня 2021 року, внесеного на підставі розпорядження Костянтинівського міського голови від 29 вересня 2021 року № 361-ос про припинення служби в органі місцевого самоврядування шляхом звільнення з посади начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання роботи, п. 3 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

5. Стягнути з Управління освіти Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2021 року по 02 лютого 2024 року включно в сумі 257117 (двісті п`ятдесят сім тисяч сто сімнадцять) гривень 12 копійок з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

7. Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

8. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

10. Повне судове рішення складено 14 лютого 2024 року.

Суддя Т.О. Кравченко