Ухвала

від 15.02.2024 по справі 200/14305/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про роз`яснення судового рішення

15 лютого 2024 року Справа №200/14305/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку письмового провадження заяву відповідача 1 Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, подану в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Управління освіти Костянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

02 лютого 2024 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/14305/21, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Управління освіти Костянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив частково, а саме:

- визнав протиправним та скасував розпорядження Костянтинівського міського голови від 29 вересня 2021 року № 361-ос «Про припинення служби в органі місцевого самоврядування» (п. 2);

- поновив ОСОБА_1 на службі в органі місцевого самоврядування на посаді начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради з 30 вересня 2021 року (п. 3);

- зобов`язав Костянтинівську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області внести до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19 серпня 1996 року, яка належить ОСОБА_1 , запис про визнання недійсним запису № 19 від 29 вересня 2021 року, внесеного на підставі розпорядження Костянтинівського міського голови від 29 вересня 2021 року № 361-ос про припинення служби в органі місцевого самоврядування шляхом звільнення з посади начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням виконання роботи, п. 3 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (п. 4);

- стягнув з Управління освіти Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2021 року по 02 лютого 2024 року включно в сумі 257117 (двісті п`ятдесят сім тисяч сто сімнадцять) гривень 12 копійок з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору (п. 5).

В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання (п. 7).

В судовому засіданні 02 лютого 2024 року в присутності представників позивача та відповідача 1 Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області проголошено скорочене рішення; роз`яснений його зміст і порядок оскарження рішення суду. Повне судове рішення складено 14 лютого 2024 року та надіслано в електронні кабінети учасників справи як користувачів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

13 лютого 2024 року до суду надійшла заява відповідача 1 Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про роз`яснення судового рішення, в якій заявник просив роз`яснити п. 7 резолютивної частині рішення суду від 02 лютого 2024 року.

Розглядаючи заяву по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи мають діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. ч. 2-3 ст. 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Ст. 370 КАС передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Ст. 371 КАС визначені судові рішення, які виконуються негайно.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС негайно виконуються рішення суду про присудження заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Ч. 2 ст. 372 КАС визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить негайно виконати, є підставою для його виконання.

Отже, обов`язковість виконання рішення суду є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також ст. ст. 14 та 370 КАС.

Підстави і порядок роз`яснення судового рішення регламентовані ст. 254 КАС.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Згідно з ч. 2 ст. 254 КАС подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 254 КАС подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Аналіз положень ч. 1 ст. 254 у взаємозв`язку з ч. 2 ст. 372 КАС зумовлює висновок, що роз`ясненню підлягає те судове рішення, яке підлягає виконанню внаслідок набрання ним законної сили або внаслідок його допуску до негайного виконання.

Як час звернення відповідача 1 Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області з заявою про роз`яснення судового рішення, так і на час розгляду цієї заяви рішення суду від 02 лютого 2024 року не набрало законної сили.

Разом з цим рішення суду від 02 лютого 2024 року в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання, а тому в цій частині воно може бути роз`яснено.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для роз`яснення рішення суду від 02 лютого 2024 року суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 254 КАС.

Відповідно до ст. 242 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В постанові від 21 березня 2019 року у справі № 807/1689/14 Верховний Суд вказав, що зміст ухвалених судових рішень повинен відповідати приписам КАС. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.

Чіткість викладення передбачає, зокрема, що терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

У разі, коли судове рішення не відповідає вказаним критеріям, останнє підлягає роз`ясненню судом, який ухвалив вказане судове рішення за заявою учасника справи.

Верховний Суд в постанові від 13 вересня 2019 року у справі № 816/1512/15 зазначив, що роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз`яснення рішення, є його незрозумілість.

Таким чином, у заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Верховний Суд в постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 22а-11177/08 також вказав, що фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.

Рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

Подібні висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22.

Відповідач 1 Костянтинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області просить роз`яснити п. п. 7 і 8 резолютивної частини рішення суду від 02 лютого 2024 року з огляду на те, що згідно з п. 7 «рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню», а відповідно до п. 8 «рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду».

Відповідач 1 Костянтинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області зазначає, що через зміст п. п. 7 і 8 резолютивної частини рішення від 02 лютого 2024 року виникає нерозуміння послідовності виконання цього судового рішення, а саме: чи слід відповідачу чекати набрання рішенням законної сили, а потім негайно виконати його, чи негайно виконати лише п. 7, а потім продовжити виконання інших пунктів резолютивної частини рішення, коли воно набере законної сили.

При цьому відповідач 1 Костянтинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області вважає, що законодавець не врегулював питання щодо негайності виконання рішення суду, яке ще не набрало законної сили, тобто у випадку, коли строк подання апеляційної скарги ще не минув.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Ч. 7 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) установлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Аналіз положень п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС та ч. 7 ст. 235 КЗпП України зумовлює висновок, що судові рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

За висновком Пленуму Верховного Суду України, викладеним в п. 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним із дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видання відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Таким чином, чинне законодавство України передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення.

Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Таким чином, питання негайного виконання рішення суду в частині поновлення незаконно звільненого працівника на роботі (посаді) чітко врегульовані як нормами матеріального права (ч. 7 ст. 235 КЗпП України), так і процесуальними нормами (п. 3 ч. 1 ст. 371, ч. 2 ст. 372 КАС), а тому рішення суду від 02 лютого 2024 року в цій частині не потребує роз`яснення.

Те саме стосується негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць (п. 2 ч. 1 ст. 371, ч. 2 ст. 372 КАС).

Також відповідач 1 Костянтинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області просить роз`яснити п. 7 резолютивної частини рішення суду від 02 лютого 2024 року в частині, яка стосується виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, обґрунтовуючи це тим, що в цьому пункті не зазначена сума, що підлягає виплаті, та не вказаний орган, який має її здійснити.

Суд зауважує, що в п. 5 резолютивної частині рішення від 02 лютого 2024 року чітко визначив суб`єкта з якого належить стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу Управління освіти Краматорської міської ради; в мотивувальній частині рішення суд навів обґрунтування такому висновку.

Згідно з п. 7 резолютивної частини рішення від 02 лютого 2024 року це рішення допущено до негайного виконання в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення з один місяць.

Таким чином, до негайного виконання допущеного рішення від 02 лютого 2024 року в тій частині, яка відповідно до п. 5 його резолютивної частини, підлягає виконанню Управлінням освіти Костянтинівської міської ради.

Отже, негайному виконанню підлягає рішення від 02 лютого 2024 року в частині стягнення з Управління освіти Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Відтак в цій частині рішення суду є чітким, зрозумілим і таким, що не потребує роз`яснення.

Разом з цим в п. 7 резолютивної частини рішення від 02 лютого 2024 року не вказана конкретна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті негайно, що може викликати ускладнення на етапі виконання.

В мотивувальній частині рішення від 02 лютого 2024 року суд навів розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому, з-поміж іншого зазначив таке:

«[…]

Для визначення середньомісячної заробітної плати позивачки слід враховувати її заробітну плату за липень і серпень 2021 року, тобто за два місяці, що передували незаконному звільненню, яке відбулося 29 вересня 2021 року.

На підставі довідки від 28 січня 2022 року № 04/01-33 суд встановив, що в липні 2021 року ОСОБА_1 як начальник управління освіти Костянтинівської міської ради відпрацювала 16 робочих днів, їй нарахована заробітна плата в сумі 6951,31 грн; в серпні 2021 року як начальник управління освіти Костянтинівської міської ради позивач відпрацювала 11 робочих днів, їй нарахована заробітна плата 5006,60 грн.

[…]

При розрахунку середньоденної заробітної плати позивачки для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з такого:

середньомісячна заробітна плата: (6951,31 грн + 5006,60) : 2 = 5978,96 грн;

середньомісячна кількість робочих днів: (16 робочих днів + 11 робочих днів) : 2 = 13,5 робочих днів;

середньоденна заробітна плата: 5978,96 грн : 13,5 робочих днів = 442,89 грн.

[…]

Суд враховує, що нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 як начальнику управління освіти Костянтинівської міської ради здійснював відповідач 2.

За цих обставин саме з управління освіти Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2021 року по 02 лютого 2024 року включно в сумі 257117,12 грн (з відрахуванням податку та інших обов`язкових платежів).

[…]».

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць це середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці, що передували незаконному звільненню, яка становить 5978,96 грн і підлягає виплаті з відрахуванням податку та інших обов`язкових платежів.

П. 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визначено, що в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача 1 Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про роз`яснення рішення суду від 02 лютого 2024 року.

У зв`язку з цим, не змінюючи суті вказаного судового рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, суд вважає за необхідне роз`яснити рішення від 02 лютого 2024 року у справі № 200/14305/21 наступним чином негайному виконанню підлягає рішення суду в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, яка становить 5978,96 грн з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору

В іншій частині, що допущена до негайного виконання, рішення суду від 02 лютого 2024 року є чітким та зрозумілим, а тому не потребує роз`яснення.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 248, 254, 370, 371, 372 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1. Заяву відповідача 1 - Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про роз`яснення рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі № 200/14305/21 в частині, яка допущена до негайного виконання, задовольнити частково.

2. Роз`яснити, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року підлягає негайному виконанню в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, яка становить 5978,96 грн з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

3. В іншій частині заяву відповідача 1 Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області залишити без задоволення.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Повне судове рішення складено 15 лютого 2024 року.

Суддя Т.О. Кравченко