Постанова

від 15.02.2024 по справі 200/14111/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року справа №200/14111/19-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Передерія Є.О.,

представника відповідача Торгіної Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №200/14111/19-а (суддя І інстанції Молочна І.С., повний текст рішення складено 07 грудня 2023 року) за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Інкор і Ко», звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001161202 від 15 серпня 2019 року, №0001191202 від 15 серпня 2019 року, № 0001171202 від 15 серпня 2019 року, № 0001181202 від 15 серпня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року замінено позивача у справі №200/14111/19-а Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Інкор і Ко» на Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0001161202 від 15 серпня 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Інкор і Ко» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 347792,00 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 173896,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0001171202 від 15 серпня 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Інкор і Ко» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 647426,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0001181202 від 15 серпня 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Інкор і Ко» відмовлено в бюджетному відшкодуванню в сумі 2756,00 грн..

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, в порушення вимог п.198.5 ст.198, п.200.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «НВО «Інкор і Ко» не нараховано податкові зобов`язання, не складено податкові накладні і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з використанням зазначених робіт/послуг в неоподкованих операціях, що призвело до заниження податкових зобов`язань, які підлягають відображенню по рядку 4.1 колонка «Б» Декларацій «Нараховано податкових зобов`язань відповідно п.198.5 ст.198, п.199.1 ст. 199 Податкового кодексу України за основною ставкою в загальній сумі ПДВ 343758,40 грн. (квітень 2019р.). База оподаткування склала 12545927,35 грн. (загальна вартість уціненої продукції за квітень по рвх.946/00)х13,7% (питома вага витрат, які придбавалися з ПДВ у складі уціненої вартості готової продукції) х 20% = 343758,40 грн. Також в порушення п.п.14.1.203 ст.14, п.44.1, п.п. 44.2 ст.44, п.198.3 ст.198 ПК України ТОВ «НВО «Інкор і Ко» до складу податкового кредиту включено ПДВ по господарським операціям з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», що не підтверджені первинними документами та використання їх з метою здійснення господарської діяльності підприємства.

Позивач надав відзив у якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Інкор і Ко» до 01 грудня 2020 року було зареєстровано, як юридична особа за кодом 31297266, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Інкор і Ко» № 34 від 18 березня 2020 року розпочато процедуру припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Інкор і Ко» шляхом його приєднання до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

01 грудня 2020 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань про припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Інкор і Ко» шляхом приєднання до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Інкор і Ко» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2019 року, за результатами якої було складено акт від 17.07.2019 року №730/05-99-12-02/31297266, яким встановлено порушення вимог пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4, п. 200.12 ст.200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в частині: 1) ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку; 2) відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН на дату виникнення податкових зобов`язань на загальну суму 347792,16 грн., занижені (не нараховані) податкові зобов`язання з вартості товарів, робіт/послуг, використання яких в господарській діяльності/оподаткованих операціях не доведено, не передбачено основним видом діяльності по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» у сумі ПДВ 4033,76 грн.; з проведення уцінення готової продукції, ПДВ 343758,4 грн.; 3) завищення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 347792,00 грн.; 4) завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 647426,00 грн. (за рахунок взаємовідносин з Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» ПДВ 423230,32 грн., враховано висновки акта перевірки за березень 2019 у сумі ПДВ 226951,50 грн.); 5) відмовлено в наданні бюджетного відшкодування на 2756,00 грн..

На підставі акту перевірки від 17.07.2019 року №730/05-99-12-02/31297266 Головним управлінням ДПС у Донецькій області 15.08.2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «В1» №0001161202 на суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 347792,00 грн. та на суму штрафних санкцій в розмірі 173896,00 грн.;

- форми «В4» №0001171202 щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 647426,00 грн.;

- форми «В3» №0001181202 на суму відмови у бюджетному відшкодуванні за квітень 2019 в розмірі 2756,00 гривень;

- форми «Н» №0001191202 щодо застосування штрафу в розмірі 173896,08 грн..

За результатами розгляду скарги ТОВ «НВО «Інкор і Ко», рішенням Державної податкової служби України від 28.10.2019 року №7413/6/99-00-08-05-01 податкові повідомлення-рішення від 15.08.2019 року №0001161202, №0001171202, №0001181202, №0001191202 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 15.08.2019 року форми «В1» №0001161202 на суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 347792,00 грн. та на суму штрафних санкцій в розмірі 173896,00 грн.; - форми «Н» №0001191202 застосування штрафу в розмірі 173896,08 грн. судом встановлено наступне.

Однією із підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень послужив висновок податкового органу про те, що в порушення вимог п.198.5 ст.198, п.200.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «НВО «Інкор і Ко» не нараховано податкові зобов`язання, не складено податкові накладні і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з використанням зазначених робіт/послуг в неоподкованих операціях, що призвело до заниження податкових зобов`язань, які підлягають відображенню по рядку 4.1 колонка «Б» Декларацій «Нараховано податкових зобов`язань відповідно п.198.5 ст.198, п.199.1 ст. 199 Податкового кодексу України за основною ставкою в загальній сумі ПДВ 343758,40 грн. (квітень 2019р.). База оподаткування склала 12545927,35 грн. (загальна вартість уціненої продукції за квітень по рвх.946/00)х13,7% (питома вага витрат, які придбавалися з ПДВ у складі уціненої вартості готової продукції) х 20% = 343758,40 грн..

Положеннями п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, виходячи із наведених положень п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання за товарами, придбаними з податком на додану вартість, у тому разі, якщо вони починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до ст. 1 Закону №996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999:

- за п.4 запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію;

- за п.16. При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу;

- за п.24. Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації;

- за п.25. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду;

- за п.27. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду;

- за п.28. Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнається інший операційний дохід із збільшенням вартості цих запасів.

Згідно «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої Наказом Міністерства фінансів №291 від 30.11.1999:

- за Розділом І Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.

План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків) із збереженням кодів (номерів) субрахунків цього Плану рахунків. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків, що не наведена в Інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з норм цієї Інструкції, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та управлінських потреб.

На субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів» ведеться облік втрат, пов`язаних із знеціненням (уцінкою) запасів, відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» і 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність».

На субрахунку 791 «Результат операційної діяльності» визначається прибуток (збиток) від операційної діяльності підприємства. За кредитом субрахунку відображається в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний дохід»), за дебетом - сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності»).

Відповідно до п.3.15, п.5.8 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», затверджених наказом Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007 «Уцінка запасів до чистої вартості реалізації оформлюється актом уцінки. Сума уцінки первісної вартості запасів до чистої вартості реалізації на дату балансу включається до складу інших операційних витрат за дебетом субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів» із зменшенням фактичної (балансової) вартості відповідних запасів.

Якщо чиста вартість реалізації запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації в межах величини попереднього зменшення (уцінки) визнається інший операційний дохід за кредитом субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» із збільшенням балансової вартості відповідних запасів.»

За Додатком 3 до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів «Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку із запасами»: Розділ 2. Переоцінка запасів (серед інших проведень), 17. Списано суму, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації (946 «Втрати від знецінення запаси», 26 «Готова продукція»); 18. Відновлено раніше списану величину вартості запасів внаслідок зростання їх чистої вартості реалізації (26 «Готова продукція», 71 «Інший операційний дохід»).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, списання ТМЦ не проводилось, у позивача наявні документи, які свідчать про уцінку ТМЦ.

Фактично в даному випадку уцінка запасів не має наслідком їх втрату чи ліквідацію, а лише їх переоцінку (уцінку) та зміну у статусі відображення в бухгалтерському обліку цих ТМЦ на ресурсоутримуючі та наступне використання в господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сама по собі операція проведення переоцінки (уцінки) не є операцією постачання товару, тому в цьому випадку ПДВ не нараховується, також не нараховується ПДВ на підставі положень пп.«г» п.198.5 ст.198 ПК України, оскільки запаси після переоцінки (уцінки) продовжують використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного суду у від 02.06.2021р. у справі №160/3518/19, від 10.11.2021р. у справі №160/12941/19.

Стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» у сумі ПДВ 4033,76 грн. судом встановлено, що між ТОВ «НВО «Інкор і Ко» (Покупець) та ТОВ «Український папір» (Постачальник) було укладено договір постачання №4569 від 03.08.2018 року, відповідно до якого Постачальник зобов`язався передати, а Покупець прийняти і сплатити матеріали на умовах передбачених цим Договором.

Згідно Специфікації №01 від 03.08.2018 року ТОВ «НВО «Інкор і Ко» поставлено папір форми А4 на загальну суму 28287,78 грн., враховуючи ПДВ в сумі 4714,63 грн..

Специфікацією №02 від 30.10.2018 року ТОВ «НВО «Інкор і Ко» поставлено папір форми А4 на загальну суму 19306,20 грн., враховуючи ПДВ в сумі 3217,70 грн..

ТОВ «Український папір» виписано ТОВ «НВО «Інкор і Ко» видаткову накладну №КР-00000188 від 09.04.2019 року на загальну суму 24202,56 грн., враховуючи ПДВ 4033,76 грн. та податкову накладну №2300017 від 09.04.2019 року на загальну суму 24202,56 грн., враховуючи ПДВ 4033,76 грн..

Оплата здійснена на підставі платіжного доручення №1380 від 26.04.2019 року на суму 24202,56 грн..

В подальшому папір офісний форми А4 був оприбуткований ТОВ «НВО «Інкор і Ко» про що свідчать карточки складського обліку матеріалів та в подальшому було використано в господарській діяльності, що підтверджується роздруківками карток складського обліку.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.

Податковим повідомлення-рішенням форми «В4» №0001171202 встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 647426,00 грн..

Актом перевірки, зокрема, встановлено, що завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 647426,00 грн. (за рахунок взаємовідносин з Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» ПДВ 423230,32 грн., враховано висновки акта перевірки за березень 2019 у сумі ПДВ 226951,50 грн.).

Проте, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі №200/12314/19-а (набрало законної сили 10.04.2023р.) визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0001081202 від 24.07.2019р. (звітній період - березень 2019 року), яке винесено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР І КО", згідно з яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 226 690, 00 грн..

Щодо встановленого порушення п.п.14.1.203 ст.14, п.44.1, п.п44.2 ст.44, п.198.3 ст.198 ПК України в частині включення до складу податкового кредиту суми ПДВ 423230,32 грн. по господарським операціям з Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод», колегія суддів зазначає наступне.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

У відповідності до вимог п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон №996-XIV) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

У відповідності до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінкаможе бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У відповідності до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону№ 996 податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За п.2.5 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 викладені наступні правові висновки:

«Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимогзаконущодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.».

Щодо господарських операцій з Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ «НВО «Інкор і Ко» (Замовник) та ПрАТ «АКХЗ» (Виконавець) укладено Договір сервісного обслуговування №881/183 від 09.11.2018 року, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов`язання по дорученню замовника надає послуги, зазначені в додатках 1-6 до Договору, в обсягах та на умовах, передбачених договором та за рахунок замовника проводити визначені юридичні події, направленні на надання послуг по Договору, а замовник зобов`язується приймати послуги виконавця та проводити оплату їх у встановлені Договором порядку.

10.05.2019 ПрАТ «АКХЗ» зареєструвало податкову накладну від 30.04.2019р. в період квітень 2019 на адресу ТОВ «НВО «Інкор і Ко».

30.04.2019 ПрАТ «АКХЗ» в адресу ТОВ «НВО «Інкор і Ко» виписало акт приймання-передачі наданих ТМЦ, який підписаний з обох сторін.

Відповідно до акта №92544563 від 30.04.2019 року, сторони погодились, що ПрАТ «АКХЗ» виконало послуг на суму 2539381,90 грн. у т.ч 423230,32 грн. ПДВ.

В бухгалтерському обліку операції відображені: Дт 6442 «Податковий кредит» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх змісту та оформлення з огляду на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надають можливість розцінювати їх як належні та достатні докази для користування позивачем податковим кредитом на законних підставах.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення чинного законодавства.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.

Податковим повідомлення-рішенням форми «В3» №0001181202 відмовлено у бюджетному відшкодуванні за квітень 2019 в розмірі 2756,00 грн..

Підставою для прийняття цього рішення послужив висновок податкового органу про те, що відповідно до п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу. На момент підписання акту сума податкового боргу складає 2756,00 грн..

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, платіжним дорученням №174526 від 22.08.2019р. позивачем було сплачено податковий борг 2756,00 грн..

Копія цього платіжного доручення була долучена до скарги позивача від 28.08.2019р. № 1023-19 з про оскарження спірних податкових повідомлень-рішень. Проте, відповідачем наведена обставина не була врахована при прийняті рішення від 28.10.2019 №7413/6/99-00-08-05-01 про результати розгляду скарги.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позов.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №200/14111/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного від 30 листопада 2023 року у справі №200/14111/19-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 15 лютого 2024 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 15 лютого 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 15 лютого 2024 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко