Постанова

від 15.02.2024 по справі 160/9285/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/9285/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року (суддя Кадникова Г.В.) у справі №160/9285/23 за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач) щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за 21 календарний день невикористаної частини відпусток;

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби у сумі 45 225грн. 00коп.;

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати грошової компенсації за 21 календарний день невикористаної частини відпустки у сумі 6127 грн. 17 коп.;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема,

стягнуто з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Рішення суду набрало законної сили.

23.11.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення (з 02.03.2023 по 27.07.2023) у сумі 30 927грн. 62 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Заява обгрунтована тим, що в рішенні суду не визначено конкретної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача, що унеможливлює виконання рішення суду органами Державного казначейства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Судове рішення мотивовано відсутністю законодавчо визначених підстав для ухвалення додаткового судового рішення, оскільки судом було ухвалено рішення стосовно усіх заявлених позивачкою у цій справі вимог.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивачка посилалась на обов`язок суду, у разі вирішення трудового спору, визначити конкретний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У спірному випадку, як зазначає позивачка, такий обов`язок судом виконано не було, що призвело до неможливості виконання рішення суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, вказаною нормою права визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

У спірному випадку такою підставою позивачка вважає п.1 ч.1 ст.252 КАС України.

З такою позицією позивачки обгрунтовано не погодився суд першої інстанції, оскільки судом, за наслідками розгляду справи, було ухвалено рішення, яким було вирішено усі заявлені у цій справі позивачкою вимоги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією позивачки про те, що за наслідками розгляду спорів такої категорії суди повинні визначати конкретний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з роботодавця, але відсутність визначеного розміру не може бути самостійною підставою для ухвалення додаткового рішення у відповідності до п.1 ч.1 ст.252 КАС України, оскільки у спірному випадку предметом спору був не розмір середнього заробітку, а право позивачки на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відносно цієї позовної вимог судом було ухвалено рішення.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заявлені позовні вимоги не стосувалися конкретного розміру середнього заробітку, не надавалися позивачкою і розрахунки середнього заробітку під час розгляду справи в суді першої інстанції, а отже під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції судом не досліджувалося питання розміру середнього заробітку (хоча вказане повинно бути зроблено з власної ініціативи суду).

В той же час, в межах розгляду такого процесуального питання як ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції не може надати оцінку рішенню суду першої інстанції на предмет його законності та обгрунтованості.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що за встановлених обставин такий недолік в рішенні суду першої інстанції, як відсутність конкретно визначеного розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не може бути усунутий шляхом прийняття додаткового рішення.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі №160/9285/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках та строки, які визначено ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 15.02.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк