Ухвала

від 15.02.2024 по справі 620/14013/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/14013/23

УХВАЛА

15 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Карпушової О.В., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Сааді Р.М. про ухвалення додаткової постанови для вирішення питання про стягнення судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «ВІТЯЗЬ-АГРО» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «ВІТЯЗЬ-АГРО» (далі по тексту - позивач, ФГ «ВІТЯЗЬ-АГРО») звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідачі, ГУ ДПС у Чернігівській області, ДПС України) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8853191/39746705 від 22.05.2023 про відмову ФГ «ВІТЯЗЬ-АГРО» у реєстрації податкової накладної № 8 від 29.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- зобов`язати ДПС України зареєструвати ФГ "ВІТЯЗЬ-АГРО" у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 29.03.2023 датою її фактичного подання на реєстрацію.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - ГУ ДПС у Чернігівській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року залишено без змін.

13.02.2024 року, через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача Сааді Р.М. про ухвалення додаткової постанови по справі та стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи, в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною 2 цієї статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною 3 статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно із частиною 4 цієї статті про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Так, статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа ( ч. 1 ст. 139 КАС України)

Таким чином, в разі ухвалення адміністративним судом рішення на користь позивача, суд присуджує стягнення судових витрат з відповідача, який є суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15 травня 2018 року по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.

Так, в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують надання правової допомоги ФГ «ВІТЯЗЬ-АГРО» представником позивача Сааді Р.М. в суді першої інстанції, а саме: копію договору про надання правничої допомоги № 1/23-ВА від 27.06.2023, копію додаткової угоди від 01.09.2023 до договору № 1/23-ВА про надання правничої допомоги від 27.06.2023, копію акта здачі-приймання послуг № 1 від 01.11.2023; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Сааді Р.М. у справі 620/14013/23 від 02.11.2023 (Т.2 а.с.186-205).

Разом з тим, ані позивачем, ані його представником не надано суду апеляційної інстанції жодного належного доказу надання правової допомоги ФГ «ВІТЯЗЬ-АГРО» представником позивача Сааді Р.М. в суді апеляційної інстанції, зокрема, додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги № 1/23-ВА від 27.06.2023, копії акта здачі-приймання послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Сааді Р.М. під час апеляційного провадження, тощо, які доводять надання правничої допомоги, яка становить саме 5000, 00 грн.

Так, у заяві про розподіл судових витрат від 13.02.2024 року зазначено, що на даний час представником позивача Сааді Р.М. ще не надано ФГ «ВІТЯЗЬ-АГРО» в повному обсязі правничу допомогу у апеляційному провадженні за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Чернігівській області.

Натомість, вказані посилання представника позивача Сааді Р.М. є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки судом апеляційної інстанції переглянуто справу №620/14013/23, перевірено законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції та, за наслідками розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у Чернігівській області, 13.02.2024 року ухвалено постанову по даній справі, відповідно апеляційне провадження закінчено.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Дослідивши матеріали справи та вказані вимоги представника позивача Сааді Р.М. щодо стягнення на користь ФГ «ВІТЯЗЬ-АГРО» судових витрат, а саме: витрат на професійну правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. під час розгляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони є не доведеними, оскільки ані позивачем, ані представником позивача не надано суду в якості належних доказів, які підтверджують надання вказаної допомоги представником позивача під час апеляційного розгляду, відповідно вимоги про відшкодування понесених судових витрат не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заява представника позивача Сааді Р.М. про ухвалення додаткового судового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 243, 252, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача Сааді Р.М. про ухвалення додаткової постанови для вирішення питання про стягнення судових витрат у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «ВІТЯЗЬ-АГРО» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідно до ст. 329 цього Кодексу.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Карпушова

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено 15.02.2024 року