Постанова від 15.02.2024 по справі 320/11140/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/11140/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2014 по 01.06.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, оформлене листом від 03.08.2020 №1000-0220-8/71367, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2014 по 01.06.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2014 по 01.06.2020 та здійснити її виплату з компенсацією втрати частини доходів;

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплати позивачу пенсії за період з 01 листопада 2014 року по 01 червня 2020 року, оформлене листом № 1000-0220-8/71367 від 03 вересня 2020 року, має бути визнано судом протиправним та скасовано, оскільки позивач від отримання пенсії не відмовлявся, а в зв`язку із протиправними діями відповідача, був фактично позбавлений свого майна у вигляді пенсійних виплат.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2014 по 01.06.2020.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, оформлене листом від 03.08.2020 № 1000-0220-8/71367, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2014 по 01.06.2020.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2014 по 01.06.2020 та здійснити її виплату з компенсацією втрати частини доходів.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу відповідача до розгляду в порядку письмового провадження на 14.02.2024.

Розгляд апеляційної скарги 14.02.2024 не здійснювався, у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 2011 року була нарахована пенсія по інвалідності (2 група професійного захворювання), яка призначена йому довічно, та яку він отримував на свій банківський рахунок.

Оскільки станом на 2011 рік позивач був зареєстрований у місті Донецьк за адресою: АДРЕСА_1 , тому він перебував на обліку в Пенсійному фонді Київського району міста Донецька

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014, уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», місто Донецьк було віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

У зв`язку із наведеним, позивач 05 грудня 2014 року був вимушений зареєструватися у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який з 2008 року належить йому на праві власності.

У лютому 2020 року позивач звернувся до Обухівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про виплату йому усієї суми пенсії на його картковий рахунок, що відкритий у відділенні Ощадбанку України.

При зверненні позивачу було запропоновано звернутися до Управління соціального захисту населення щодо вирішення питання, чи має позивач статус внутрішньо переміщеної особи.

Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області видало позивачу повідомлення № 60/29-629 від 27 лютого 2020 року, яким йому відмовлено у взятті на облік, як внутрішньо переміщену особу у зв`язку із тим, що позивач має на території Обухівського району у власності нерухоме майно та не має реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини що зазначені у статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон № 1706-VII).

17 липня 2020 року на особистий банківський рахунок позивача були зараховані грошові кошти, що є пенсійними виплатами за червень та липень 2020 року. З серпня 2020 року позивач отримує по 13940,16 грн. на місяць, що є щомісячною сумою його пенсії, будь-які інші платежі не поступають.

Таким чином, пенсійні виплати відновлено лише з червня 2020 року, а за період з 01 листопада 2014 року по 01 червня 2020 року не здійснені.

18 серпня 2020 року позивач звернувся до Обухівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, якою просив здійснити йому нарахування та виплатити пенсію починаючи з 2014 року.

Листом за № 1000-0220-8/71367 від 03 вересня 2020 року, Обухівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомив позивача, що електронна пенсійна справа отримана 09.06.2020 р., розпорядження начальника управління № 932350176249 про взяття позивач на облік прийнято 16.06.2020 року, фактично позивача на облік взято з 22.06.2020 року, формування виплатних відомостей на наступний місяць здійснюється щомісячно до 25 числа, тому позивача було включено до відомостей на липень місяць 2020 року. Щодо виплат за попередні періоди, то у листі міститься фактично рішення про відмову у нарахуванні та виплаті пенсійних виплат за минулий період.

Вважаючи відмову відповідача в нарахуванні та виплаті позивачу пенсійних виплат з 01.11.2014 року по липень 2020 року незаконною, такою, що порушує права позивача, поновлення та захист яких є можливим лише у судовому порядку, останній звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань, при цьому, що Закон № 1058 не передбачає будь-яких інших підстав зупинення або не поновлення виплати вже призначеної пенсії, крім тих, що визначені у ст. 49 вказаного закону, як підстави припинення виплати пенсії. Водночас, посилання відповідача на Закон № 1706-VII, є необґрунтованим, у зв`язку з тим, що наведені норми закону встановлюють підстави припинення виплати пенсії внутрішньо перемішеним особам, але не врегульовують порядок призупинення таких виплат у зв`язку зі зміною місця проживання на підконтрольній українській владі території. Суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для припинення виплати пенсії позивачу, водночас, посилання відповідача на відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є безпідставним, оскільки фактично позивач не є внутрішньо переміщеною особою та зареєстрований на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк позивач до 2020 року не звертався до ГУ ПФУ із заявою про виплату/поновлення виплати пенсії, адже мав дізнатися про порушення його прав ще протягом 2015-2019 років та звернутися до управління для взязтя на облік та отримання законної пенсії, адже до 2020 року не перебував на обілку у відповідача, паперова пенсійна справа знаходиться на окупованій території, а лише за заявою позивача у 2020 році було сформовано електронну пенсійну справу позивача. Статтего 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більше як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не неревишус місячного розміру пенсії. Приписи вказаної норми були виконані відповідачем у повному обсязі, зокрема, загальний борг невиплаченої позивачу пенсії за період з 22.02.2017 по 30.06.2020 становить 52028,84 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до норм ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058-ІV).

За змістом норм ч. 2 ст. 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

У силу приписів ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-ІV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Під час розгляду даного спору судом першої інстанції було досліджено, що виплату пенсії позивачу призупинено з листопада 2014 року, а поновлення виплат відбулось в червні 2020 року на підставі звернення позивача.

Проте, виплату заборгованості з листопаду 2014 по червень 2020 року відповідачем не здійснено.

Так, за ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-ІV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач проживав у місті Донецьк за адресою: АДРЕСА_1 , та перебував на обліку в Пенсійному фонді Київського району міста Донецька, про що відповідач не заперечує.

Відповідно до паспорту громадянина України, з 05.12.2014 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Тобто, позивач і після 2014 року перебував на обліку в Пенсійному фонді Київського району міста Донецька, доказів постановки на облік в ГУ ПФУ в Київській області матеріалів справи не містять.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач звернувся до Обухівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) лише 23.02.2020 із заявою про запит пенсійної справи з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Так, електронну пенсійну справу Обухівським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) отримано 09.06.2020. адже паперова пенсійна справа відсутня, оскільки знаходиться на території, непідконтрольній українській владі. Згідно даних електронної пенсійної справи, пенсія виплачена за попереднім місцем проживання по 31.10.2014.

Відтак, відсутні підстави для висновку про визнання противними дій відповідача щодо невиплати пенсії позивачу за період 2014 по 2020 рік, позаяк, позивач протягом вказаного періоду не звертався до відповідача із заявою про виплату пенсії, не перебував у відповідача на обліку, тому відповідач і не міг вчиняти бездіяльності щодо невиплати позивачу пенсії за вказаний період. До 2020 року позивач взагалі не цікавився питанням пенсійних виплат та відсутні будь-які документально підтверджені обставини для висновку про поважність причин такої бездіяльності та такої байдужості позивача до власних пенсійних виплат. Матеріали справи взагалі не містять доказів вчинення позивачем будь-яких активних дій до 2020 року, як і не вбачається доказів того, що у позивача були об`єктивні перешкоди для вчинення такий дій.

Розпорядженням начальника управління № 932350176249 від 16.06.2020, пенсійну справу позивача було взято на облік в управлінні з 22.02.2017, що передбачено ст.. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якої, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми нестриманої пенсії, але не більше як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищує місячного розміру пенсії.

Формування виплатних відомостей на наступний місяць здійснюється щомісячно до 25 числа.

Отже, на момент надходження електронної пенсійної справи, відомості на червень місяць були сформовані.

Колегія суддів враховує, що позивача було включено до відомостей на липень місяць 2020 року для виплати пенсії за липень та місячний розмір пенсії згідно статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Загальний борг невиплаченої пенсії за період з 22.02.2017 по 30.06.2020 р. становить 52028,84 грн. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 788 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з цим, слід додати, що відповідно до положень ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії.

Частиною першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Відтак, враховуючи те, що суми пенсій позивач по суті не отримував та не звертався про прийняття на облік у відповідача та поновлення виплати пенсії, на користь позивача підлягає виплаті пенсія за період, що не перевищує трьох років до дня звернення із заявою, водночас, згідно листа відповідача від 03.09.2020, позивачу і було здійснено нарахування пенсії за період з 22.02.2017 по 30.06.2020.

Втім, суд наведеним обставинам не надав оцінку, не врахував фактичне перебування позивача на обліку до 2020 року в УПФУ м. Донецька, з огляду на що, дійшов помилкових висновків про допущення відповідачем бездіяльності щодо невиплати позивачу пенсії з 2014 по 2020 рік, а також, не дослідив, що, фактично, лише 09.06.2020 відповідач отримав електронну пенсійну справу. (а.с. 62-63, 67-70, 74-84)

Колегія суддів вважає помилковим обґрунтування прийнятого судом першої інстанції рішення з дослідженням предмету спору в розрізі отримання/неотримання позивачем статусу внутрішньо переміщеної особи, що призвело до залишення поза увагою основного питання та обставин, які мають значення для розгляду спору, зокрема, дослідження питання обліку позивача у відповідача, звернення починаючи з 2014 року за отриманням пенсії, дослідженні у чому саме полягає бездіяльність відповідача, та якими саме рішеннями/діями ГУ ПФУ в Київській області допустило протиправну невиплату позивачу пенсії за період з 01.11.2014 по 01.06.2020.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2014 по 01.06.2020; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, оформлене листом від 03.08.2020 № 1000-0220-8/71367, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2014 по 01.06.2020; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2014 по 01.06.2020 та здійснити її виплату з компенсацією втрати частини доходів.

Тож, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача приймаються в якості належних, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення.

За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального права, у зв`язку з чим, наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко